ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
04.07.2024Справа № 910/1720/24
Суддя Господарського суду міста Києва Головіна К. І., розглянувши у спрощеному позовному провадженні господарську справу
за позовною заявою Фізичної особи-підприємця Трофименка Сергія Григоровича
до Фізичної особи-підприємця Дуднікової Катерини Анатоліївни
про стягнення 204 451,27 грн.
без повідомлення учасників справи
До Господарського суду міста Києва з позовом звернулася фізична особа-підприємець Трофименко Сергій Григорович ( далі - ФОП Трофименко С.Г., позивач) до фізичної особи-підприємця Дуднікової Катерини Анатоліївни (далі - ФОП Дуднікова К.А., відповідач) про стягнення заборгованості в сумі 204 451,27 грн за договором поставки № ТР 06/09-23 від 01.09.2023.
Позов обґрунтований тим, що відповідач порушив умови укладеного сторонами договору поставки в частині повної та своєчасної сплати вартості поставленого товару. У позові ФОП Трофименко С.Г. просить стягнути з відповідача основну заборгованість в сумі 166 332,33 грн., штраф у сумі 33 266,46 грн, інфляційні втрати у сумі 3 348,48 грн. та 3% річних в сумі 1 504,00 грн, що разом складає 204 451,27 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.03.2024 за вказаною позовною заявою було відкрите провадження, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін, учасникам справи надана можливість реалізувати свої процесуальні права та обов'язки.
Відповідач, належним чином повідомлений про розгляд справи, у строк, визначений законом, надав суду відзив, в якому проти заявлених вимог заперечив, зазначив, що боргу перед позивачем не має, товар оплачувався ФОП Трофименку С.Г. в основному готівковими коштами під погрозами та тиском його невідомих представників, при цьому видаткові накладні на поставлений товар (окрім накладної № 426 від 20.09.2023 на суму 31 525,90 грн) були підписані якимись іншими та неуповноваженими особами, а сам товар за цими накладними ФОП Дудніковій К.А. не був поставлений. Просив відмовити у задоволенні позову.
Суд, розглянувши заяви учасників справи по суті спору та дослідивши наявні в матеріалах справи докази, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Установлено, що 01.09.2023 між ФОП Трофименко С.Г. (постачальник) та ФОП Дудніковою К.А. (покупець) був укладений договір поставки № ТР 06/09-23 (далі - договір), відповідно до якого постачальник зобов'язується систематично поставляти і передавати у власність покупцю певний товар, а покупець зобов'язується приймати такий товар та своєчасно здійснювати його оплату на умовах даного договору (п. 1.1).
Згідно з п. 1.2 договору право власності на товар переходить з моменту підписання представником покупця видаткової накладної та/або товарно-транспортної накладної яка засвідчує момент передачі товару.
Відповідно до п. 2.1, 2.3.1 договору постачальник зобов'язується прийняти від покупця замовлення на поставку товару та здійснити поставку на умовах DDP (склад покупця) за адресою: м. Вишгород, вул.. Набережна, 8д. Постачальник разом з кожним видом товару надає видаткові накладні, в яких повинно бути чітко зазначена кількість відвантаженого товару, ціна за одиницю товару без ПДВ, вартість без ПДВ, сума ПДВ, загальна вартість з ПДВ, видаткові накладні; у разі необхідності належним чином завірені копії посвідчення якості, декларацій відповідності, тощо.
Згідно з п. 2.5 договору у всіх випадках підписання покупцем видаткової та/або товарно-транспортної накладної засвідчує факт належного виконання постачальником своїх зобов'язань зі здійснення поставки.
Ціна товару визначається відповідно до прейскурантів (прайс-листів) продавця, діючих на дату передачі товару та накладних на передачу товару (п. 4.1).
Відповідно до п. 4.2 договору покупець оплачує 100% вартості товару безготівковим розрахунком або по передоплаті або протягом 7 календарних днів з моменту оформлення приймання товару згідно з п. 2.1 договору.
Факт приймання товару покупцем засвідчується підписанням ним накладної (-их) на поставлений товар. (п. 5.3 договору).
Згідно з ч. 1 статті 265 Господарського кодексу за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.
Згідно з ч. 1 ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ч. 1 ст. 664 ЦК України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар.
Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування.
Згідно зі ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Із матеріалів справи вбачається, що на виконання умов договору поставки ФОП Трофименко С.Г. поставив відповідачу товар на загальну суму 174 332,33 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними: № 381 від 19.09.2023 на суму 28 501,30 грн.; № 297 від 14.09.2023 на суму 44 603, 90 грн.; № 426 від 20.09.2023 на суму 31 525,90 грн.; № 312 від 15.09.2023 на суму 69 701,23 грн., які були підписані обома сторонами без зауважень.
Проте відповідач, зі свого боку, вартість поставленого товару сплатив частково - 23.09.2023 на суму 8 000,00 грн., що підтверджується випискою АТ КБ «Приватбанк» від 05.02.2024.
23.11.2023 позивач направив відповідачу претензію щодо сплати заборгованості, про що свідчать наявні в матеріалах справи докази, проте, відповіді та задоволення на неї не отримав.
Отже судом встановлено, що у ФОП Дуднікової К.А. виникла заборгованість в сумі 166 332,33 грн. (174 332,33 - 8 000,00).
Суд відхиляє доводи відповідача про те, що надані позивачем видаткові накладні були підписані невідомими неуповноваженими особами, адже на вказаних накладних міститься підпис від імені ФОП Дуднікової К.А., а в матеріалах справи відсутні докази того, що цей підпис на видаткових накладних не належить відповідачу.
Про виконання позивачем своїх зобов'язань за договором також свідчить відсутність з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення позивачем умов договору поставки.
Крім того відповідач не заперечує того факту, що в неї відсутні докази оплати вартості поставленого товару.
Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (ч. 7 ст. 193 ГК України).
Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ч. 1 ст. 202 ГК України господарське зобов'язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.
Оскільки доказів належної оплати вартості товару відповідач не надав, доводів позивача не спростував, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з ФОП Дуднікової К.А. основного боргу у сумі 166 332,33 грн. підлягають задоволенню.
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частиною 1 ст. 229 ГК України передбачено, що учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
У даному випадку за порушення зобов'язання понад 30 днів позивач нарахував відповідачу штраф у сумі 33 266,46 грн.
Частинами 1, 2 ст. 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
У пункті 8.1 договору сторони також погодили, що вони несуть повну майнову відповідальність за збитки, що сталися внаслідок невиконання або часткового невиконання сторонами зобов'язань за даним договором, відповідно до гл. 51 Цивільного кодексу України та чинного законодавства України. У випадку невиконання зобов'язань за договором понад 30 діб винна сторона сплачує штраф у розмірі 20% від суми заборгованості. У будь-якому випадку, сторона, що порушила зобов'язання, передбачене цим договором, не звільняється від відповідальності за порушення договору.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок штрафних санкцій відповідно до наведених приписів закону та умов договору, суд дійшов висновку, що з відповідача підлягає стягненню штраф у сумі 33 266,46 грн., тобто у заявленій позивачем сумі.
Крім того за прострочення зобов'язання позивач нарахував відповідачу інфляційні втрати у сумі 3 348,48 грн. та 3% річних в сумі 1 504,00 грн.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачені вищевказаними нормами законодавства наслідки прострочення виконання боржником грошового зобов'язання у вигляді відшкодування інфляційних втрат та 3% річних, що нараховуються на суму основного боргу, не є штрафними санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті та отриманні від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.
Із наведених норм права вбачається, що у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов'язання у нього в силу закону (ч. 2 ст. 625 ЦК України) виникає обов'язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов'язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати, а також три проценти річних від суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Отже, зважаючи на встановлене судом прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання, суд прийшов до висновку, що нарахування позивачем матеріальних втрат є правомірним.
Здійснивши перевірку правильності нарахування матеріальних втрат, суд встановив, що з відповідача підлягають стягненню інфляційна складова боргу в сумі 3 348,48 грн. та 3% річних в сумі 1 504,00 грн, як просив позивач.
За таких обставин позов ФОП Трофименко С.Г. підлягає задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до ст. 129 ГПК України у разі задоволення позову витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.
На підставі викладеного, керуючись ст. 73-79, 129, 236-238, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позовні вимоги Фізичної особи-підприємця Трофименка Сергія Григоровича до Фізичної особи-підприємця Дуднікової Катерини Анатоліївни про стягнення 204 451,27 грн. задовольнити.
Стягнути з Фізичної особи-підприємця Дуднікової Катерини Анатоліївни ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) на користь Фізичної особи-підприємця Трофименка Сергія Григоровича ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний код НОМЕР_2 ) основний борг у сумі 166 332 (сто шістдесят шість тисяч триста тридцять дві) грн. 33 коп., штраф у сумі 33 266 (тридцять три тисячі двісті шістдесят шість) грн. 46 коп., інфляційні втрати у сумі 3 348 (три тисячі триста сорок вісім) грн. 48 коп., 3% річних у сумі 1 504 (одна тисяча п'ятсот чотири) грн. 00 коп. та судовий збір у сумі 3 214 (три тисячі двісті чотирнадцять) грн. 26 коп.
Повне судове рішення складене 04 липня 2024 року.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до суду апеляційної інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 20-денний строк з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Головіна К. І.