ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
05.07.2024Справа № 910/4341/24
Суддя Господарського суду міста Києва Чинчин О.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом Фізичної особи - підприємця Зінькевич Галини Миколаївни ( АДРЕСА_1 , Ідентифікаційний код юридичної особи НОМЕР_1 )
до проФізичної особи - підприємця Шаріпова Алішера ( АДРЕСА_2 , Ідентифікаційний код юридичної особи НОМЕР_2 ) стягнення заборгованості у розмірі 308 344 грн. 20 коп.
Представники: без повідомлення представників сторін
Фізична особа - підприємець Зінькевич Галина Миколаївна (надалі також - «Позивач») звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом до Фізичної особи - підприємця Шаріпова Алішера (надалі також - «Відповідач») про стягнення заборгованості у розмірі 308 344 грн. 20 коп.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням Відповідачем його зобов'язань за Договором про відшкодування витрат на утримання майна та надання комунальних послуг №01/02 від 01.02.2020 року.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.04.2024 року позовну заяву Фізичної особи - підприємця Зінькевич Галини Миколаївни до Фізичної особи - підприємця Шаріпова Алішера про стягнення заборгованості у розмірі 308 344 грн. 20 коп. залишено без руху.
18.04.2024 року через систему «Електронний суд» від Позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.04.2024 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №910/4341/24, постановлено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін відповідно до частини 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.06.2024 року позовну заяву Фізичної особи - підприємця Зінькевич Галини Миколаївни до Фізичної особи - підприємця Шаріпова Алішера (надалі також - «Відповідач») про стягнення заборгованості у розмірі 308 344 грн. 20 коп. залишено без руху.
02.07.2024 року через систему «Електронний суд» від Позивача надійшли пояснення на виконання вимог ухвали Господарського суду міста Києва від 24.06.2024 року.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.07.2024 року продовжено розгляд справи №910/4341/24 за позовом Фізичної особи - підприємця Зінькевич Галини Миколаївни до Фізичної особи - підприємця Шаріпова Алішера (надалі також - «Відповідач») про стягнення заборгованості у розмірі 308 344 грн. 20 коп. у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання).
Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 5 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі шляхом надсилання до електронного кабінету у порядку, визначеному законом, а в разі відсутності електронного кабінету - рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
З метою повідомлення Сторін про розгляд справи Судом на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України ухвала суду про відкриття провадження у справі від 23.04.2024 року була направлена на адреси Сторін рекомендованим листом з повідомленням про вручення, що підтверджується поверненням на адресу суду рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення уповноваженій особі Позивача 01.05.2024 р., поштового конверту, у зв'язку з відсутністю адресату, надісланого на адресу Відповідача.
Згідно з ч. 4 ст. 89 Цивільного кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.
За приписами частини 1 статті 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.
Відповідно до інформації розміщеної на веб-сайті Міністерства юстиції України, місцезнаходженням Фізичної особи - підприємця Шаріпова Алішера є АДРЕСА_2 .
Суд зазначає, що Ухвала Господарського суду міста Києва у справі №910/4341/24 була направлена рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу Фізичної особи - підприємця Шаріпова Алішера , зазначену на веб-сайті Міністерства юстиції України.
Відповідно до статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є:
1) день вручення судового рішення під розписку;
2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи;
3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення;
4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду;
5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Крім того, за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.
Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.
Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").
Відповідно до статті 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Приймаючи до уваги, що Відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, Суд вважає, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 165 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
01.02.2020 року між Фізичною особою - підприємцем Зінькевич Галиною Миколаївною (Виконавець) та Фізичною особою - підприємцем Шаріповим Алішером (Споживач) було укладено Договір про відшкодування витрат на утримання майна та надання комунальних послуг №01/02, відповідно до умов якого Виконавець, що є експлуатуючою організацію забезпечує обслуговування, експлуатацію будівлі, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , загальною площею 2377 кв.м., а також утримання прибудинкової території, а Споживач відшкодовує вартість витрат Виконавця на виконання вищевказаних робіт пропорційно до займаної площі в цій будівлі, якщо інше не випливає з характеру послуг, наданих Виконавцю за цим Договором. Споживач користується прибудинковою територією загальною площею 30 кв.м. шляхом розміщення малої архітектурної форми. (а.с.10-11)
Згідно з п.2.2.3 Договору Споживач зобов'язується не пізніше 25 числа місяця, наступного за звітним місяцем, вносити плату на рахунок Виконавця за послуги, які передбачені даним Договором. При несвоєчасній оплаті послуг, сплачувати пеню у розмірі 1% від суми за кожен день такого прострочення, а в разі затримки у оплати більше ніж 15 (п'ятнадцять) календарних днів сплатити штраф у розмірі 100% від суми боргу.
Цей договір укладено строком на 2 роки та 364 дні з моменту підписання даного Договору. (п.4.1 Договору)
У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну цього Договору після закінчення строку його чинності протягом одного місяця, він вважається пролонгованим на кожен наступний календарний рік. (п.4.3 Договору)
Додатком №1 до Договору про відшкодування витрат на утримання майна та надання комунальних послуг №01/02 від 01.02.2020 року, що є розрахунком щомісячних платежів за обслуговування, експлуатацію, поточний ремонт, надання - комунальних послуг, утримання прибудинкової території за адресою: АДРЕСА_3 , Сторони узгодили, що прибирання прибудинкової території (30 м2) - 1 000 гривень 00 копійок, вивіз сміття - 1 000 гривень 00 копійок, користування сантехнічним вузлом та використання води - 750 гривень 00 копійок, користування електромережами згідно показань електролічильника за тарифами постачальника, обслуговування електромереж - 750 гривень 00 копійок. Загальна сума: З 500 гривень 00 копійок. Пункт 1,2,3,5 корегуються кожного місяця з урахуванням встановленого Державним комітетом статистики України індексу інфляції за місяць, що передує місяцю, в якому здійснюється платіж. (а.с.12)
Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги Позивач зазначає, що Відповідач не виконав свої зобов'язання щодо своєчасної та повної оплати платежів з відшкодування витрат балансоутримувача за період лютий 2020 року - березень 2024 року. Таким чином, в результаті неналежного виконання Відповідачем зобов'язань у останнього утворилась заборгованість у розмірі 154 172 грн. 10 коп. Крім того, враховуючи неналежне виконання Відповідачем умов договору, Позивач просить суд стягнути з Фізичної особи - підприємця Шаріпова Алішера штраф у розмірі 154 172 грн. 10 коп.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Суд вважає, що позовні вимоги Фізичної особи - підприємця Зінькевич Галини Миколаївни підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Внаслідок укладення Договору про відшкодування витрат на утримання майна та надання комунальних послуг №01/02 від 01.02.2020 року між сторонами згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов'язки.
Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.
Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).
Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства
Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).
Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).
Як встановлено ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.
Згідно з ч. 6 ст. 283 Господарського кодексу України до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язаний передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Згідно зі статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Як вбачається з матеріалів справи, 01.02.2020 року між Фізичною особою - підприємцем Зінькевич Галиною Миколаївною (Виконавець) та Фізичною особою - підприємцем Шаріповим Алішером (Споживач) було укладено Договір про відшкодування витрат на утримання майна та надання комунальних послуг №01/02, відповідно до умов якого Виконавець, що є експлуатуючою організацію забезпечує обслуговування, експлуатацію будівлі, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , загальною площею 2377 кв.м., а також утримання прибудинкової території, а Споживач відшкодовує вартість витрат Виконавця на виконання вищевказаних робіт пропорційно до займаної площі в цій будівлі, якщо інше не випливає з характеру послуг, наданих Виконавцю за цим Договором. Споживач користується прибудинковою територією загальною площею 30 кв.м. шляхом розміщення малої архітектурної форми. (а.с.10-11)
Додатком №1 до Договору про відшкодування витрат на утримання майна та надання комунальних послуг №01/02 від 01.02.2020 року, що є розрахунком щомісячних платежів за обслуговування, експлуатацію, поточний ремонт, надання - комунальних послуг, утримання прибудинкової території за адресою: АДРЕСА_3 , Сторони узгодили, що прибирання прибудинкової території (30 м2) - 1 000 гривень 00 копійок, вивіз сміття - 1 000 гривень 00 копійок, користування сантехнічним вузлом та використання води - 750 гривень 00 копійок, користування електромережами згідно показань електролічильника за тарифами постачальника, обслуговування електромереж - 750 гривень 00 копійок. Загальна сума: 3 500 гривень 00 копійок. Пункт 1,2,3,5 корегуються кожного місяця з урахуванням встановленого Державним комітетом статистики України індексу інфляції за місяць, що передує місяцю, в якому здійснюється платіж. (а.с.12)
Згідно з п.2.2.3 Договору Споживач зобов'язується не пізніше 25 числа місяця, наступного за звітним місяцем, вносити плату на рахунок Виконавця за послуги, які передбачені даним Договором. При несвоєчасній оплаті послуг, сплачувати пеню у розмірі 1% від суми за кожен день такого прострочення, а в разі затримки у оплати більше ніж 15 (п'ятнадцять) календарних днів сплатити штраф у розмірі 100% від суми боргу.
Відповідно до ст. 253 ЦК України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Враховуючи вищенаведені умови Договору про відшкодування витрат на утримання майна та надання комунальних послуг №01/02 від 01.02.2020 року, обов'язок Відповідача по оплаті за надані послуги за період лютий 2020 року - березень 2024 року на момент розгляду даної справи настав.
Таким чином, заборгованість Фізичної особи - підприємця Шаріпова Алішера перед Фізичною особою - підприємцем Зінькевич Галиною Миколаївною за Договором про відшкодування витрат на утримання майна та надання комунальних послуг №01/02 від 01.02.2020 року за період лютий 2020 року - березень 2024 року з урахуванням інфляційних становить 154 196 грн. 37 коп., що підтверджується розрахунком заборгованості Відповідача, наданим Позивачем на виконання вимог ухвали Господарського суду міста Києва від 12.04.2024 року. Крім того, Суд зазначає, що Відповідачем в свою чергу не було надано суду контррозрахунку заявленої до стягнення Позивачем суми заборгованості з відшкодування витрат на утримання майна та надання комунальних послуг, а тому Суд приймає до уваги розрахунок, наданий Позивачем.
При цьому, Суд звертає увагу, що при зверненні до суду з вказаним позовом Позивач просив суд стягнути з Фізичної особи - підприємця Шаріпова Алішера заборгованість у розмірі 154 172 грн. 10 коп. Жодних заяв про збільшення розміру позовних вимог у поданій заяві про усунення недоліків позовної заяви від 18.04.2024 року Позивачем подано не було. За таких підстав, оскільки відповідно до частини 2 статті 237 Господарського процесуального кодексу України суд при ухваленні рішення не може виходити у рішенні за межі заявлених позовних вимог, Суд розглядає позовні вимоги Фізичної особи - підприємця Зінькевич Галини Миколаївни , викладені у позовній заяві.
Суд звертає увагу на те, що до матеріалів справи не було додано належних та допустимих доказів відповідно до статей 76, 77, 78, 79, 91 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження сплати Відповідачем заборгованості перед Фізичною особою - підприємцем Зінькевич Галиною Миколаївною за Договором про відшкодування витрат на утримання майна та надання комунальних послуг №01/02 від 01.02.2020 року за надані послуги за період лютий 2020 року - березень 2024 року у загальному розмірі 154 172 грн. 10 коп.
Отже, Суд зазначає, що Відповідач, в порушення вищезазначених норм Цивільного кодексу України та умов Договору, не здійснив оплату з відшкодування витрат балансоутримувача в повному обсязі, тобто не виконав свої зобов'язання належним чином, а тому позовні вимоги щодо стягнення заборгованості з відшкодування витрат балансоутримувача у розмірі 154 172 грн. 10 коп. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
При зверненні до суду Позивач просив стягнути з Відповідача на його користь штраф у розмірі 154 172 грн. 10 коп.
Згідно з приписами ст. ст. 216 - 218 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно з нормами ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
При цьому Суд зазначає, що розуміння господарських санкцій у Господарському кодексі України є дещо ширшим поняття цивільно-правової неустойки. Під штрафними санкціями тут розуміються також і грошові суми, які учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити в разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності. Неустойка в розумінні ст. 549 Цивільного кодексу України - це спосіб забезпечення та санкція за порушення саме приватноправових (цивільно-правових) зобов'язань.
Такий вид забезпечення виконання зобов'язання як пеня та її розмір встановлено частиною 3 статті 549 ЦК України, частиною 6 статті 231 ГК України та статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", а право встановити у договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам частиною 4 статті 231 ГК України. Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань передбачено частиною 2 статті 231 ГК України. При цьому в інших випадках порушення виконання господарських зобов'язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі можливість одночасного стягнення пені та штрафу, що узгоджується зі свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, тобто коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно з п.2.2.3 Договору Споживач зобов'язується не пізніше 25 числа місяця, наступного за звітним місяцем, вносити плату на рахунок Виконавця за послуги, які передбачені даним Договором. При несвоєчасній оплаті послуг, сплачувати пеню у розмірі 1% від суми за кожен день такого прострочення, а в разі затримки у оплати більше ніж 15 (п'ятнадцять) календарних днів сплатити штраф у розмірі 100% від суми боргу.
Суд, перевіривши розрахунок 100% штрафу у розмірі 154 172 грн. 10 коп. на підставі п.2.2.3 Договору про відшкодування витрат на утримання майна та надання комунальних послуг №01/02 від 01.02.2020 року, прийшов до висновку, що вказані позовні вимоги Позивача підлягають частковому задоволенню у зв'язку з невірним розрахунком Позивача в частині визначення бази для нарахування штрафу. Так, Суд звертає увагу, що у поданих поясненнях від 18.04.2024 року та від 02.07.2024 року Позивач зазначає, що сума боргу розрахована з урахуванням інфляційних, від якої й здійснено нарахування штрафу. При цьому, суми інфляційних втрат в даному спорі є складовою платежів в і в наступному місяці береться як стала сума, вказана сума не є способом захисту майнового права згідно зі ст.625 ЦК України. Позивач не нараховує інфляційні втрати по ст.625 ЦК України, а тому не підлягає застосуванню Постанова об'єднаної палати Касаційного господарського суду у справі № 905/21/19.
Проте, Суд не приймає до уваги вказані доводи Позивача та зазначає, що пунктом 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитору зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (п.п. 3.1, 3.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» №14 від 17.12.2013 року)
Таким чином, законом установлено обов'язок боржника у разі прострочення виконання грошового зобов'язання сплатити на вимогу кредитора суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох відсотків річних за весь час прострочення виконання зобов'язання.
Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у виді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Отже, у розумінні положень наведеної норми позивач як кредитор, вправі вимагати стягнення у судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних до повного виконання грошового зобов'язання.
Разом із тим, Суд зазначає, що інфляційні нарахування на суму боргу, сплату яких передбачено частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.
Згідно з положеннями ст. 1 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) - показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.
Офіційний індекс інфляції, що розраховується Державним комітетом статистики України, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України.
Відповідно до ст. 3 вищевказаного Закону індекс споживчих цін обчислюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики, і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.
Оскільки індекси інфляції є саме коефіцієнтами, призначенням яких є переведення розміру заборгованості у реальну величину грошових коштів з урахуванням знецінення первинної суми, такі інфляційні втрати не можуть бути розраховані за певну кількість днів прострочення, так як їх розмір не відповідатиме реальній величині знецінення грошових коштів, що існував у певний період протягом місяця, а не на конкретну дату чи за декілька днів.
Згідно з Листом Державного комітету статистики України №11/1-5/73 від 13.02.2009р. також не має практичного застосування середньоденний індекс інфляції, що може бути розрахований за формулою середньої геометричної незваженої (корінь з місячного індексу в 31 (30) степені). Так, він вказує лише на темп приросту цін за 1 день та не є показником реальної величини знецінення грошових коштів кредитора за період прострочення боржником своїх зобов'язань.
Зазначені висновки підтверджуються Рекомендаціями Верховного Суду України щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, даних у листі Верховного Суду України № 62-97р від 03.04.1997р., відповідно до яких визначення загального індексу за певний період часу здійснюється шляхом перемноження помісячних індексів, тобто накопичувальним підсумком. Його застосування до визначення заборгованості здійснюється за умов, якщо в цей період з боку боржника не здійснювалося платежів, тобто розмір основного боргу не змінювався. У випадку, якщо боржник здійснював платежі, загальні індекси інфляції і розмір заборгованості визначаються шляхом множення не за весь період прострочення, а виключно по кожному періоду, в якому розмір заборгованості не змінювався, зі складанням сум отриманих в результаті інфляційних збитків кожного періоду. При цьому, слід вважати, що сума, внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, індексується за період з врахуванням цього місяця, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця.
Таким чином, інфляційні мають розраховуватись шляхом визначення різниці між добутком суми боргу та помісячних індексів інфляції за час прострочення, розділених на сто, і сумою боргу.
Зазначене відповідає п. 6 Наказу Держкомстату №265 від 27.07.2007р. «Про затвердження Методики розрахунку базового індексу споживчих цін», відповідно до якого розрахунки базового індексу споживчих цін проводяться за міжнародною класифікацією індивідуального споживання за цілями та здійснюються відповідно до модифікованої формули Ласпейреса. Розрахунки базового індексу споживчих цін за квартал, період з початку року і т.п. проводяться «ланцюговим» методом, тобто шляхом множення місячних (квартальних і т.д.) індексів.
При цьому, коли відносно кожного грошового зобов'язання, які мають різні строки виникнення, проводиться оплата частинами через короткі проміжки часу, розрахунок інфляційних втрат необхідно здійснювати щодо кожного окремого платежу, як складової загальної суми окремого грошового зобов'язання, за період з моменту виникнення обов'язку з оплати та який буде спільним для всіх платежів по конкретному грошовому зобов'язанню, до моменту фактичного здійснення платежу з подальшим сумуванням отриманих результатів для визначення загальної суми інфляційних втрат.
Нарахування інфляційних втрат здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому до розрахунку мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція). Нарахування інфляційних втрат за наступний період здійснюється з урахуванням збільшення суми боргу на індекс інфляції попереднього місяця, оскільки інфляційні втрати не є штрафними санкціями, а входять до складу грошового зобов'язання. Вказана правова позиція що порядку нарахування інфляційних викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 916/190/18 від 04.06.2019 та у постанові об'єднаної палати Верховного Суду у справі № 905/600/18 від 05.07.2019.
Враховуючи вищевикладене, з урахуванням того, що базою для нарахування штрафу відповідно п.2.2.3 Договору про відшкодування витрат на утримання майна та надання комунальних послуг №01/02 від 01.02.2020 року є сума боргу без множення на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція, Позивачем невірно розраховано суму штрафу. При цьому, Суд звертає увагу Позивача, що сума інфляційних, нарахована на суму боргу, не є складовою суми боргу, як помилково вважає Позивач, оскільки останній не може самостійно визначати правову природу суми відшкодування матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Крім того, Суд зазначає, що нарахування інфляційних здійснюється саме на підставі ч.2 статті 625 ЦК України, а не на підставі Договору про відшкодування витрат на утримання майна та надання комунальних послуг №01/02 від 01.02.2020 року. За таких підстав, Суд не приймає до уваги доводи Позивача в частині того, що сума інфляційних в даному випадку не нараховується.
Так, Судом встановлено, що Позивачем визначено період прострочення Відповідача з оплати за надані послуги з лютого 2020 року по березень 2024 року, що становить 50 місяців. Загальна сума оплати за місяць становить 3500 грн. 00 коп. відповідно до Додатку №1 до Договору про відшкодування витрат на утримання майна та надання комунальних послуг №01/02 від 01.02.2020 року. Таким чином, Відповідач мав сплатити Позивачу загальну суму боргу без урахування інфляційних за період з лютого 2020 року по березень 2024 року у розмірі 175 000 грн. 00 коп. (без урахування заборгованості по електроенергії). Останнім було частково сплачено на користь Позивача суму в розмірі 138 853 грн. 77 коп., з якої 70 846 грн. 15 коп. погашено заборгованість за електроенергію та 68 007 грн. 62 коп. за обслуговування, експлуатацію, поточний ремонт, надання - комунальних послуг, утримання прибудинкової території за адресою: АДРЕСА_3 .
За таких підстав, заборгованість Фізичної особи - підприємця Шаріпова Алішера перед Фізичною особою - підприємцем Зінькевич Галиною Миколаївною за Договором про відшкодування витрат на утримання майна та надання комунальних послуг №01/02 від 01.02.2020 року за період лютий 2020 року - березень 2024 року становить 106 992 грн. 38 коп. (175 000 грн. 00 коп. - 68 007 грн. 62 коп.), що і є базою для нарахування штрафу відповідно до п.2.2.3 Договору. А тому сума штрафу становить 106 992 грн. 38 коп.
Таким чином, з Фізичної особи - підприємця Шаріпова Алішера на користь Фізичної особи - підприємця Зінькевич Галини Миколаївни підлягає стягненню заборгованість з інфляційними у розмірі 154 172 грн. 10 коп. та штраф у розмірі 106 992 грн. 38 коп.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного, керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236 - 242, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. Позов Фізичної особи - підприємця Зінькевич Галини Миколаївни - задовольнити частково.
2. Стягнути з Фізичної особи - підприємця Шаріпова Алішера ( АДРЕСА_2 , Ідентифікаційний код юридичної особи НОМЕР_2 ) на користь Фізичної особи - підприємця Зінькевич Галини Миколаївни ( АДРЕСА_1 , Ідентифікаційний код юридичної особи НОМЕР_1 ) заборгованість у розмірі 154 172 (сто п'ятдесят дві тисячі сто сімдесят дві) грн. 10 коп., штраф у розмірі 106 992 (сто шість тисяч дев'ятсот дев'яносто дві) грн. 38 коп. та судовий збір у розмірі 3 917 (три тисячі дев'ятсот сімнадцять) грн. 47 коп.
3. В іншій частині позову - відмовити.
4. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.
5. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
6. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Дата складання та підписання повного тексту рішення: 05 липня 2024 року.
Суддя О.В. Чинчин