Справа № 128/2338/24
05 липня 2024 року місто Вінниця
Вінницький районний суд Вінницької області в складі:
головуючого судді: ОСОБА_1 ,
при секретарі судових засідань: ОСОБА_2 ,
розглянувши в порядку спрощеного провадження без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження кримінальне провадження, відомості по якому 17.04.2024 внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024025050000096 відносно
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Брянка Луганської області, громадянина України, маючого середню освіту, неодруженого, пенсіонера, маючого другу групу інвалідності, зареєстрованого та проживаючого в АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
за обвинуваченням у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, -
ОСОБА_3 16.04.2024 біля 15-30 год, перебуваючи на вулиці Єдності в с. Бохоники Вінницького району Вінницької області, зустрів ранішу знайому йому ОСОБА_5 . В ході розмови, між ними виникла суперечка, під час якої у ОСОБА_3 виник кримінально-протиправний умисел, спрямований на умисне заподіяння ОСОБА_5 тілесних ушкоджень.
В ході словесного конфлікту ОСОБА_3 , маючи прямий умисел на спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_5 , усвідомлюючи протиправність своїх дій та суспільно небезпечних наслідків, підійшов до останньої та наніс два удари руками в область голови та шиї, а саме правою рукою в ліву частину обличчя та лівою рукою в праву ділянку шиї. Після чого, почувши, що ОСОБА_5 має намір викликати поліцію, пішов у невідомому напрямку.
Внаслідок вказаних умисних протиправних дій ОСОБА_3 , потерпілій ОСОБА_5 спричинено тілесні ушкодження у вигляді: синця з садном ділянки обличчя зліва, що не спричинило короткочасний розлад здоров'я та відповідно до висновку експерта належить до легких тілесних ушкоджень.
Відповідно до ч. 2 ст. 381 КПК України суд розглядає обвинувальний акт щодо вчинення кримінального проступку без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження, якщо обвинувачений не оспорює встановлені під час дізнання обставини і згоден з розглядом обвинувального акта.
Від прокурора надійшло клопотання, в якому він просить розглянути кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України у спрощеному порядку без проведення судового розгляду у судовому засіданні, враховуючи те, що ОСОБА_3 беззаперечно визнає свою винуватість, не оспорює встановлені досудовим розслідуванням обставини і згоден із розглядом обвинувального акта за його відсутності, відповідно до ч. 1 ст. 302, ст.ст. 381-382 КПК України.
Обвинувачений ОСОБА_3 , який був представлений захисником ОСОБА_6 , надав письмову заяву, в якій зазначає, що свою винуватість у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, беззаперечно визнає в повному обсязі, вважає, що досудовим розслідуванням обставини вчинення кримінального правопорушення встановлені в повному обсязі. Також, у вказаній заяві зазначив, що йому роз'яснено та зрозуміло зміст встановлених досудовим розслідуванням обставин, а також про його обізнаність у тому, що у разі надання згоди на розгляд обвинувального акта у спрощеному порядку він буде позбавлений права оскаржувати вирок в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, не дослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини.
Крім того, в заяві ОСОБА_3 вказав, що його згода на розгляд обвинувального акту у спрощеному провадженні без його участі є добровільною.
Також, до обвинувального акту додано заяву від 05.06.2024 потерпілої ОСОБА_5 щодо згоди із встановленими досудовим розслідуванням обставинами, ознайомлення з обмеженням права на апеляційне оскарження та згоди на розгляд обвинувального акта у спрощеному провадженні без участі потерпілої.
Враховуючи викладене, те, що ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні кримінального проступку, заяву ОСОБА_3 , в якій він зазначає, що не оспорює встановлені під час досудового розслідування обставини і згоден на розгляд обвинувального акта у спрощеному порядку без його участі, відсутність сумнівів в добровільності такої позиції обвинуваченого, з урахуванням заяви та клопотання інших учасників судового провадження, суд дійшов висновку, що обвинувальний акт має бути розглянутий в порядку, визначеному статтями 381-382 КПК України.
Наведене положення відповідає практиці Європейського суду з прав людини, і не може автоматично вважатись порушенням п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
При цьому, у відповідності до ч. 4 ст. 107 КПК України в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу судове провадження здійснюється судом за відсутності осіб, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснюється.
У відповідності до ч. 2 ст. 382 КПК України у вироку суду за результатами спрощеного провадження замість доказів на підтвердження встановлених судом обставин зазначаються встановлені органом досудового розслідування обставини, які не оспорюються учасниками судового провадження.
Як вже судом зазначено вище, із заяви ОСОБА_3 випливає, що останній не заперечує фактичних обставин і визнає винуватість у вчиненні інкримінованого йому діяння.
Крім того, стороною обвинувачення до обвинувального акта подано матеріали кримінального провадження, у яких на підтвердження винуватості ОСОБА_3 наявні й інші докази, які досліджені судом, а саме:
- витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024025050000096 від 17.04.2024 за правовою кваліфікацією за ч. 1 ст. 125 КК України, відповідно до якого 16.04.2024 до ЧЧ ВП №3 ВРУП ГУНП у Вінницькій області надійшла заява від ОСОБА_5 про те, що внаслідок раптово виниклого конфлікту особа на ім'я ОСОБА_7 спричинила їй тілесні ушкодження за адресою: АДРЕСА_1 ;
- протокол прийняття заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію від 16.04.2024, згідно якого ОСОБА_5 16.04.2024 біля 15-30 год. в АДРЕСА_1 нанесено тілесні ушкодження ОСОБА_3 ;
- протокол допиту потерпілої ОСОБА_5 від 02.05.2024, відповідно до якого потерпіла повідомила, що 16.04.2024 біля 15-30 год. вона разом із донькою поверталися до дому. По дорозі вона зустріла сусідку ОСОБА_8 , із якою зупинилася та почала спілкуватися, а дочка в цей час пішла далі та присіла поблизу подвір'я. В цей час із каналізаційної ями виліз ОСОБА_3 та почав йти в бік дочки, яка злякалася і побігла до неї. В подальшому вона хотіла зайти до свого двору, але ОСОБА_3 почав йти до неї, викрикувати нецензурні слова. Коли він підійшов до неї, то наніс два удари кулаками рук в область голови та шиї. Вона почала кричати. Це все побачила сусідка, яка сказала, що викличе поліцію, якщо він не зупинется. ОСОБА_3 почувши це, відійшов від неї та пішов до свого двору. На цьому конфлікт завершився;
- висновок судово-медичної експертизи №268 від 17.04.2024, відповідно до якої у у ОСОБА_5 виявлено тілесне ушкодження - синець з садном ділянки обличчя зліва. Вказане тілесне ушкодження у ОСОБА_5 належить до легких тілесних ушкоджень, що не спричинили короткочасного розладу здоров'я, давністю утворення відповідає терміну, вказаному у постанові про призначення експертизи - 16.04.2024. Вказане тілесне ушкодження у ОСОБА_5 виникло від дії тупого твердого предмета (предметів), з прикладанням травмуючої сили в ділянку локалізації тілесного ушкодження, за механізмом - удар з елементами тертя. Індивідуальні чи групові особливості травмуючого фактору не відобразилися в морфологічних властивостях тілесного ушкодження;
- протокол огляду документу від 02.05.2024 із фототаблицею до нього та диском із відеозаписом, яким було відеофайли з мобільного телефону потерпілої ОСОБА_5 та встановлено, що особа чоловічої статі наближаючись до потерпілої вигукує нецензурні слова, підійшовши до потерпілої - розмахує руками до потерпілої, йде від потерпілої;
- протокол проведення слідчого експерименту від 07.05.2024 за участі потерпілої ОСОБА_5 із додатком до нього - диском із відеозаписом, відповідно до якого потерпіла ОСОБА_5 розповіла та показала на місцевості обставини спричинення їй ОСОБА_3 тілесних ушкоджень;
- протокол допиту свідка ОСОБА_9 від 02.05.2024, відповідно до якого свідок розповіла обставини завдання ОСОБА_3 тілесних ушкоджень потерпілій ОСОБА_5 ;
- протокол проведення слідчого експерименту від 07.05.2024 за участі свідка ОСОБА_9 із додатком до нього - диском із відеозаписом, відповідно до якого свідок розповіла та показала на місцевості обставини спричинення ОСОБА_3 тілесних ушкоджень потерпілій ОСОБА_5 ;
- ухвала слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 17.05.2024, якою надано дозвіл дізнавачу ВП №3 ОСОБА_10 на тимчасовий доступ, виїмку оригіналів документів, що перебувають у володінні КНП «ВОКПЛ ім. акад. О.І. Ющенка» усієї наявної медичної документації на ОСОБА_3 ;
- протокол тимчасового доступу до речей і документів від 20.05.2024, яким було вилучено медичні карти стаціонарного хворого №8260, №3379, №7105, №6153 на ім'я ОСОБА_3 ;
- повідомлення про підозру від 09.05.2024, відповідно до якого ОСОБА_3 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України - умисне легке тілесне ушкодження;
- протокол допиту підозрюваного від 09.05.2024, відповідно до якого ОСОБА_3 на підставі ст. 63 Конституції України відмовився давати покази;
- постанова прокурора Вінницької окружної прокуратури ОСОБА_11 від 10.05.2024, якою продовжено строк дізнання у даному кримінальному провадженні до 20 діб, тобто до 29.05.2024;
- постанова прокурора Вінницької окружної прокуратури ОСОБА_11 від 27.05.2024, якою продовжено строк дізнання у даному кримінальному провадженні до 30 діб, тобто до 08.06.2024;
- протокол допиту підозрюваного від 05.06.2024, відповідно до якого ОСОБА_3 розповів про обставини, за яких ним було завдано потерпілій ОСОБА_5 тілесні ушкодження 16.04.2024 біля 15-30 год. в АДРЕСА_1 .
Таким чином, суд вивчивши обвинувальний акт та додані до нього матеріали досудового розслідування, вважає, доведеною винуватість ОСОБА_3 у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, а саме умисне легке тілесне ушкодження.
Частиною 1 ст. 50 КК України визначено, що покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого.
Відповідно до ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_3 відповідно до ст. 65 КК України суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання.
До обставин, що пом'якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_3 , відповідно до ст. 66 КК України, суд відносить щире каяття.
Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_3 , відповідно до ст. 67 КК України, судом не встановлено.
Щодо особи обвинуваченого ОСОБА_3 , судом встановлено наступне.
Обвинувачений ОСОБА_3 на час вчинення кримінального правопорушення був повнолітнім; раніше не судимий; на обліку у лікаря нарколога не перебуває; неодноразово перебував на стаціонарному лікуванні в КНП «ВОКПЛ ім. Акад. О.І. Ющенка», востаннє з 04.06.2009 по 30.06.2009 в психіатричному відділенні №7 з діагнозом: «Шизофренія, параноїдна форма. Безперервний тип перебігу»; відповідно до висновку судово-психіатричної експертизи №306 від 30.05.2024 в період часу, до якого відноситься інкриміноване йому діяння, ОСОБА_3 виявляв психічні розлади у вигляді параноїдної шизофренії (F20.0), стан ремісії; в період часу, до якого відноситься інкриміноване йому діяння, ОСОБА_3 міг усвідомлювати свої дії та керувати ними; в період часу, до якого відноситься інкриміноване йому діяння, ОСОБА_3 повною мірою міг усвідомлювати свої дії та керувати ними; в теперішній час у ОСОБА_3 виявлений психічний розлад у вигляді параноїдної шизофренії (F20.0), стан ремісії; в теперішній час ОСОБА_3 може усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними; застосуванню примусових заходів медичного характеру ОСОБА_3 не потребує; ОСОБА_3 за своїм психічним станом здатний самостійно реалізувати своє право на захист; ОСОБА_3 на розлади психіки та поведінки внаслідок вживання психоактивних речовин не страждає та не потребує лікування з приводу даної залежності; за місцем характеризується негативно, до сільської ради від мешканців села неодноразово надходили скарги щодо поведінки ОСОБА_3 ; неодружений; пенсіонер; є інвалідом другої групи загального захворювання.
При призначенні покарання суд, відповідно до вимог ст. ст. 50, 65-67 Кримінального кодексу України щодо загальних засад призначення покарання, враховує ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_3 кримінального правопорушення, яке, згідно ст. 12 КК України, є кримінальним проступком, характер вчиненого кримінального проступку, та особу обвинуваченого, а саме те, що обвинувачений щиро розкаявся у вчиненому, обставини, що пом'якшують покарання обвинуваченого, поведінку обвинуваченого до та після вчинення кримінального правопорушення.
Суд зазначає, що згідно положень частини 2 статті ст. 50 Кримінального кодексу України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
Частинами 1 та 2 статті 65 Кримінального кодексу України, зокрема встановлено, що суд при призначенні покарання повинен врахувати ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинений злочин призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень.
Дискреційні повноваження суду визнаються і Європейським судом з прав людини (зокрема справа «Довженко проти України»), який в своїх рішеннях зазначає лише про необхідність визначення законності, обсягу, способів і меж застосування свободи оцінювання представниками судових органів, виходячи із відповідності таких повноважень суду принципу верховенства права. Це забезпечується, зокрема відповідним обґрунтуванням обраного рішення в процесуальному документі суду тощо.
Таким чином, суд використовує повноваження, надані йому державою, обирати між альтернативами при призначенні покарання, кожна з яких є законною, застосовує принцип індивідуалізації покарання - конкретизація виду і розміру міри державного примусу, який суд призначає особі, що вчинила злочин, залежно від особливостей цього злочину і його суб'єкта, та вважає, що обране покарання є достатнім для того, щоб засуджений довів своє виправлення.
З урахуванням наведеного, суд, керуючись принципами гуманності, необхідності і достатності покарання для виправлення обвинуваченого, вважає за можливе призначити обвинуваченому ОСОБА_3 покарання, що буде необхідним та достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень у виді штрафу, в межах санкції інкримінуємої частини статті КК України.
Визначене покарання, на думку суду, є необхідним та достатнім для виправлення ОСОБА_3 та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень виходячи із принципу індивідуалізації покарання та дискреційних повноважень суду.
Заходи забезпечення кримінального провадження, речові докази та процесуальні витрати - відсутні.
Цивільний позов не заявлявся.
Запобіжний захід обвинуваченому не обирався.
Відповідно до ст. 65 КК України, керуючись ст.ст. 100, 124, 368, 370, 371, 373, 374, 381, 381 КПК України, суд -
Визнати винуватим ОСОБА_3 у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України та призначити йому покарання у виді штрафу в розмірі п'ятидесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п'ятдесят) гривень.
У відповідності до частини 1 статті 394 КПК України вирок суду першої інстанції, ухвалений за результатами спрощеного провадження в порядку, передбаченому статями 381 та 382 цього Кодексу, не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, недослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини.
Вирок може бути оскаржений шляхом подання суду апеляційної скарги до Вінницького апеляційного суду через Вінницький районний суд Вінницької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Копія вироку за результатами розгляду обвинувального акту щодо вчинення кримінального проступку не пізніше дня, наступного за днем його ухвалення, надсилається учасникам судового провадження.
Суддя ОСОБА_1