Справа № 216/749/24
провадження №2/216/1277/24
06 червня 2024 року м. Кривий Ріг
Центрально-Міський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:
головуючого, судді Чирського Г.М., за участю секретаря судового засідання Смолдирева М.Є.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні зали судових засідань №2 в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовом Виконавчого комітету Центрально-Міської районної у місті ради до ОСОБА_1 , третя особа: Департамент адміністративних послуг виконкому Криворізької міської ради, про визнання громадянки такою, що втратила право користування жилим приміщенням, -
Виконавчий комітет Центрально-Міської районної у місті ради звернувся до Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області з позовом до відповідача та просить визнати ОСОБА_1 такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності її проживання понад шість місяців, судові витрати покласти на відповідача. В обґрунтування позовних вимог зазначено, що на балансовому обліку департаменту розвитку інфраструктури міста виконкому Криворізької міської ради перебуває будівля (гуртожиток), яка розташована на території Центрально-Міського району за адресою: АДРЕСА_1. Управління та експлуатацію зазначеного будинку здійснювало ТОВ «Сітісервіс-КР». Згідно акту візуального обстеження від 05.01.2024 року будівля перебуває в незадовільному санітарному і технічному стані. Тривалий час не експлуатується, стоїть покинутою та зачинена, без проживаючих мешканців. В кімнатах бруд та сміття, віконні рами в деяких кімнатах пошкоджені, покрівля будинку протікає. Благоустрій будинку, а саме: газ, водопровід, каналізація, опалення - відсутні. Будівля для проживання не придатна. Розглядається питання про її демонтаж та списання з балансового обліку. Відповідно до відомостей з реєстру Криворізької міської територіальної громади на теперішній час в зазначеній будівлі, в кімнаті № 3 , продовжує перебувати зареєстрованою, але тривалий час (більше 7 років) не проживає гр. ОСОБА_1 , яка не є власником зазначеного жилого приміщення. Відповідач при спілкуванні підтвердила, що зареєстрована в будівлі, але фактично мешкає за іншою адресою із співмешканцем. Добровільно знятися з реєстрації місця проживання відмовляється. Враховуючи викладене, позивач просить визнати відповідача такою, що втратила право користування зазначеним житловим приміщенням, у зв'язку з відсутністю її проживання понад встановлені строки (шість місяців) зі зняттям з реєстраційного обліку.
Ухвалою Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 14.03.2024 року по справі відкрите спрощене позовне провадження з викликом сторін.
20.05.2024 року представником виконкому Центрально-Міської районної у місті ради надано до суду клопотання про долучення до матеріалів справи акту перевірки проживання від 09.05.2024 року.
Представник позивача у судове засідання не з'явився, надав суду заяву, в якій, просить суд провести розгляд справи за його відсутності, на задоволенні позовних вимог наполягає, проти заочного розгляду справи не заперечує.
Відповідач в судове засідання повторно не з'явилася, про місце, день та час слухання справи була повідомлена належним чином. Про причини неявки до суду не повідомила, відзиву не подала. Заяви про розгляд справи за її відсутності не надходило.
Від представника третьої особи надійшло повідомлення, в якому зазначено, що до повноважень Департаменту не належать дії, пов'язанні з визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням, у зв'язку з цим просять подальший розгляд справи проводити без залучення представника департаменту.
Згідно ч. 8 ст. 178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Суд, за згодою представника позивача, вважає можливим ухвалити заочне рішення на підставі наявних у матеріалах справи доказів в порядку ст. 280 ЦПК України, оскільки відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 280 ЦПК України відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, не з'явився, не подав відзив.
У зв'язку з неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, у відповідність до положень ч. 2 ст. 247 ЦПК України, судом не здійснювалося.
Розглянувши подані заяви і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
З матеріалів справи вбачається, за відомостями, що містяться в реєстрі Криворізької міської територіальної громади від 27.12.2023 №6793, місце проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 , з 04.11.1997 року по теперішній час.
Згідно з довідкою про балансову належність будівлі житлове приміщення за адресою: АДРЕСА_2 перебуває на балансі Департамент розвитку інфраструктури міста виконкому Криворізької міської ради.
Відповідно до акту обстеження будівлі від 05 січня 2024 року, будівля за адресою: АДРЕСА_2 , перебуває в незадовільному санітарному і технічному стані. Тривалий час не експлуатується, стоїть покинутою та зачинена, без проживаючих мешканців. В кімнатах бруд та сміття, віконні рами в деяких кімнатах пошкоджені, покрівля будинку протікає. Благоустрій будинку, а саме: газ, водопровід, каналізація, опалення - відсутні. Будинок в цілому для проживання не придатний.
Згідно акту перевірки проживання (користування) ОСОБА_1 у жилому приміщенні за адресою: АДРЕСА_1 від 09.05.2024 року, встановлено, що вищевказана кімната стоїть порожньою, має вільний доступ. В кімнаті зареєстрована гр. ОСОБА_1 , але вже декілька років вона там не проживає, житлово-комунальні послуги не сплачуються, оскільки не тільки кімната № 3 , а й сама будівля стоїть покинутою, не експлуатується, має незадовільний технічний і санітарний стан.
Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Судом встановлені такі обставини і визначені відповідні до них правовідносини.
Належним способом захисту цивільних прав у такому разі є пред 'явлення позову про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, які є підставою для зняття особи з реєстрації місця проживання відповідними уповноваженими органами.
Відповідно до статті 317 Цивільного кодексу України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Відповідно до статті 319 Цивільного кодексу України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Згідно статті 321 Цивільного кодексу України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Відповідно до статті 386 Цивільного кодексу України, держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності.
У відповідності до статті 391 Цивільного кодексу України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Згідно зі статтею 71 Житлового кодексу України, при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім'ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців.
Відповідно до статті 72 Житлового кодексу України, визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.
Згідно із статтею 41 Конституції України та статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася відповідно до Закону України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Таким чином, суд приходить до висновку, що перешкоди створені відповідачем позбавляють позивача можливості користуватися та розпоряджатися належним йому на праві приватної власності нерухомим майном. Тому, враховуючи вищевикладене, суд вважає за необхідне задовольнити позов в цій частині.
Проте, в силу ст. 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», громадянам України, а також іноземцям та особам без громадянства, які на законних підставах перебувають в Україні, гарантуються свобода пересування та вільний вибір місця проживання на її території, за винятком обмежень, які встановлені цим Законом..
Відповідно до ст. 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» свобода пересування - право громадянина України, а також іноземця та особи без громадянства, які на законних підставах перебувають в Україні, вільно та безперешкодно за своїм бажанням переміщатися по території України у будь-якому напрямку, у будь-який спосіб, у будь-який час, за винятком обмежень, які встановлюються законом; вільний вибір місця проживання чи перебування - право громадянина України, а також іноземця та особи без громадянства, які на законних підставах перебувають на території України, на вибір адміністративно-територіальної одиниці, де вони хочуть проживати чи перебувати;
У пункті 4 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні» (далі - Закон) закріплено, що місце проживання (перебування) особи, зареєстроване до дня набрання чинності цим Законом, обліковується в реєстрі територіальної громади, знімається з реєстрації/скасовується у порядку, встановленому для зняття/скасування зняття з реєстрації місця проживання, визначеного цим Законом.
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 24 Закону орган реєстрації вносить зміни до реєстру територіальної громади на підставі судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житло або права користування житлом, про виселення, визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою.
Отже, зняття з реєстрації відповідно до ст.. 24 Закону є повноваженнями органу реєстрації, який здійснює свої повноваження, в тому числі, на підставі рішення суду, тому, в даному випадку, суд не може перебирати на себе не властиві йому повноваження.
Таким чином, наявність рішення суду про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, є самостійною підставою для зняття такої особи з місця її реєстрації, тому позовну заяву слід задовольнити частково.
Керуючись Конституцією України, ст. ст. 15, 319, 321, 391, 405 ЦК України, ст. 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», ст. 24 Закону України «Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні», ст. ст. 12, 13, 76-81, 133, 137, 141, 223, 259, 263-265, 276, 279 ЦПК України, суд -
Позовну заяву - задовольнити частково.
Визнати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстрація місця проживання якої за адресою: АДРЕСА_1 , такою що втратила право користування жилим приміщенням, внаслідок відсутності її проживання понад встановлені строки (шість місяців).
Стягнути ОСОБА_1 на користь Виконавчого комітету Центрально-Міської районної у місті ради судовий збір в сумі 3028,00 грн. (три тисячі двадцять вісім гривень 00 коп.).
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Заочне рішення набирає законної, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Суддя Г.М.Чирський