Справа № 185/3324/23
Провадження № 2/185/2948/24
24 червня 2024 року м.Павлоград
Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі головуючого судді Врони А.О., за участю секретаря судового засідання Вакули В.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу ЄУ № 185/3324/23 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення боргу,-
07 березня 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , просить суд стягнути солідарно з відповідачів на користь позивача борг за договором позики в розмірі 81 945,60 грн., з яких 768,00 грн. заборгованість по позиці, 81 177,60 грн. заборгованість за відсотками та судові витрати по справі.
Стислий виклад позиції позивача.
16.03.2020 року відповідач згідно договору позики грошей взяв у позивача в борг 768,00 грн., які згідно п. 4.1 договору зобов'язався повернути 30.03.2020 року. Але відповідач суму позики не повертає, ухиляється від її повернення. Позика була оформлена відповідним договором та розпискою. Згідно п.4.2 договору за користування коштами понад строки, які вказані в договорі (п. 4.1) позичальник сплачує проценти у розмірі 10 % за кожен день користування позикою (3650 відсотків річних або 3660 відсотків річних, якщо на період користування позикою випадає високосний рік) від сум простроченої заборгованості та нараховується до дня повного розрахунку позичальника з позикодавцем. Позичальник станом на 20.02.2023 року борг не повернув. З 31.03.2020 року по 20.02.2023 року пройшло 1057 днів. Всього заборгованість за тілом позики складає 768,00 грн, заборгованість за відсотками складає 81 177,60 грн. Крім того, згідно договору поруки укладеного 16.03.2020 року між позивачем та ОСОБА_3 , предметом договору є надання поруки за виконання зобов'язань з боку ОСОБА_2 за договором позики від 16.03.2020 року, укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на суму 768,00 грн.
Рух справи.
В судове засідання позивач, представник позивача не з'явились, представник позивача надав суду заяву, в якій просив розглянути справу за його відсутністю, позовні вимоги підтримав повністю, проти заочного розгляду справи не заперечує.
Відповідачі у судове засідання повторно не з'явились, були належним чином повідомлені про час, дату та місце розгляду справи, про причину неявки суду не повідомили, відзив на позовну заяву не надали.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.
Суд, враховуючи думку представника позивача, ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
Між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено договір позики грошей від 16 березня 2020 року, відповідно до умов якого позикодавець передає позичальнику грошові кошти в порядку та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується їх повернути позикодавцю на умовах, встановлених цим договором, а саме, загальна сума позики складає 768, 00 грн, які згідно з п.4.1 договору зобов'язався повернути 30 березня 2020 року (а.с.8).
Згідно із п. 4.2. договору за користування коштами понад строки, які вказані в договорі (п.4.1.) позичальник сплачує проценти у розмірі 10% за кожен день користування позикою (3650 відсотків річних або 3660 відсотків річних, якщо на період користування позикою випадає високосний рік) від суми простроченої заборгованості та нараховується до дня повного розрахунку позичальника з позикодавцем.
Відповідно до розписки, складеної та підписаною ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ним отримано від ОСОБА_1 гроші в розмірі 768грн, які він зобов'язався повернути повністю у строки згідно з договором позики грошей, укладеного 16.03.2020 року між ним та ОСОБА_1 (а.с.9).
Згідно договору поруки від 16 березня 2020 року, укладеного між ОСОБА_3 (поручитель) та ОСОБА_1 (позикодавець), предметом договору є надання поруки за виконання зобов'язань з боку ОСОБА_2 за договором позики від 16.03.2020 року, укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 на суму 50 грн. Поручитель відповідає перед кредитором за виконання обов'язків за договором позики від 16 березня 2020 року, укладеного між ОСОБА_1 та боку ОСОБА_2 , в розмірі 50 грн. (п.1., 2. договору поруки). Згідно з п.4 договору поруки за договором поруки позичальник і поручитель відповідають перед позикодавцем як солідарні боржники в обсязі 50 грн. (а.с.10).
Відповідачі не виконали умови договорів належним чином.
Норми права, які застосував суд, та висновки суду за результатами розгляду справи
Приймаючи рішення по суті заявленого позову, суд керується положеннями ч. 1 ст.1046 ЦК України, згідно з якою, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій сторони (позичальникові) грошові кошти або інші речі, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики). Відповідно до ст.1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику.
Статтею 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Відповідно до частин першої та другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Договір позики є двостороннім правочином, а також він є одностороннім договором, оскільки після укладення цього договору всі обов'язки за договором позики, у тому числі повернення предмета позики або рівної кількості речей того ж роду та такої ж якості, несе позичальник, а позикодавець набуває за цим договором тільки права. За своєю суттю розписка про отримання в борг є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи його укладення, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми або речей.
ОСОБА_2 отримав від позивача грошові кошти в сумі 768 грн згідно розписки від 16.03.2020 року.
Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.
Однак ОСОБА_2 борг не повернув, матеріали справи не містять інших відомостей.
Згідно з ч.1 ст.546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Відповідно до ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Договором поруки від 16 березня 2020 року передбачено, що відповідачі солідарно відповідають за договором позики у розмірі 50 грн., які мають бути стягнуті в рахунок погашення боргу солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .
Що стосується вимог позивача про стягнення заборгованості за відсотками в сумі 81177,60 грн., які нараховані за період з 31.03.2020 року по 20.02.2023 року, суд прийшов до наступних висновків.
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Частиною 1 статті 1050 Цивільного кодексу України передбачено, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Згідно з положеннями частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 723/304/16-ц (провадження № 14-360цс19) зазначено, що «Велика Палата Верховного Суду не погоджується з висновками судів у частині стягнення процентів за користування сумою позики. Велика Палата Верховного Суду зазначає, що правовий висновок щодо нарахування та стягнення процентів від суми позики після спливу строку кредитування викладено у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18). Зокрема, зазначено, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 лютого 2020 року у справі №912/1120/16 (провадження № 12-142гс19) вказано, що "проценти, встановлені статтею 625 ЦК України, підлягають стягненню саме при наявності протиправного невиконання (неналежного виконання) грошового зобов'язання. Тобто, проценти, що стягуються за прострочення виконання грошового зобов'язання за частиною другою статті 625 ЦК України є спеціальним видом відповідальності за таке порушення зобов'язання. На відміну від процентів, які є звичайною платою за користування грошима, зокрема за договором позики, до них застосовуються загальні норми про цивільно-правову відповідальність. Оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма частини першої статті 1048 ЦК України і охоронна норма частини другої статті 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно. Тому за період до прострочення боржника підлягають стягненню проценти від суми позики (кредиту) відповідно до умов договору та частини першої статті 1048 ЦК України як плата за надану позику (кредит), а за період після такого прострочення підлягають стягненню річні проценти відповідно до частини другої статті 625 ЦК України як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання, тобто як міра відповідальності за порушення грошового зобов'язання".
Таким чином, після настання строку повернення позики позивач мав право на стягнення солідарно з відповідачів тільки сум, передбачених положенням частини другої статті 625 ЦК України.
Пункт 4.2 договору позики грошей від 16.03.2020 року міститься в розділі 4 договору «Строк повернення та плата за користування позикою», натомість розділ 6 договору позики «Відповідальність позичальника та вирішення спорів» не містить такої умови, як визначення відповідальності позичальника за порушення зобов'язань - сплата процентів відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України в іншому розмірі, ніж встановлений цією нормою кодексу.
Таким чином, пунктом 4.2 договору позики грошей від 16.03.2020 року передбачено нарахування процентів за користування коштами понад строк повернення позики, проте, зазначені проценти не визначені як неустойка, а тому не підлягають стягненню, оскільки нараховані за період після закінчення строку дії позики.
Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Отже, позовні вимоги підлягають задоволенню частково, з ОСОБА_2 підлягає стягненню сума заборгованості за договором позики у розмірі 718 грн, а з ОСОБА_3 та ОСОБА_2 підлягає стягненню солідарно сума заборгованості за договором позики у розмірі у розмірі 50 грн, а в іншій частині позову необхідно відмовити за безпідставністю.
Розподіл судових витрат.
На підставі ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст. 5, 12, 13, 81, 89, 258, 259, 263-265, 273 ЦПК України, суд,-
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення боргу - задовольнити частково.
Стягнути солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 суму боргу за договором позики від 16 березня 2020 року в розмірі 50 (п'ятдесят) грн.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму боргу за договором позики від 16 березня 2020 року в розмірі 718 грн (сімсот вісімнадцять гривень 00 копійок).
В іншій частині позову відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 9,28 грн (дев'ять гривень 28 копійок).
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 0,79 грн (0 гривень 79 копійки).
В іншій частині - судові витрати покласти на позивача.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі в 30-денний строк, з дня його проголошення, апеляційної скарги.
У відповідності до п.п. 15.5) п.п.15 п. 1 Розділу ХШ Перехідних Положень ЦПК України, в редакції Закону України від 03.10.2017 року, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи через Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження відповідно та в порядку і строки, визначені ст. 354 ЦПК України.
Рішення знаходиться в Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою: http://reyestr.court.gov.ua.
Учасники справи:
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 , місце проживання зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 .
Відповідач - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_3 , місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_3 .
Суддя А. О. Врона