Справа № 203/5635/23
Провадження № 2/0203/292/2024
КІРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ДНІПРОПЕТРОВСЬКА
04 липня 2024 року Кіровський районний суд м. Дніпропетровська у складі:
головуючого, судді Колесніченко О.В.,
за участю секретаря Погрібного О.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпрі у спрощеному порядку цивільну справу у паперовій формі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, -
У жовтні 2023 року позивач звернулася до суду з вищевказаним позовом до відповідача ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що у подружжя не склалось сімейне життя, вони мають різні погляди на сімейне життя та взаємні обов'язки, і це викликало постійні конфлікти і розлад подружніх стосунків. Між позивачем та відповідачем перестали існувати нормальні стосунки та взаєморозуміння, що призвело до фактичного припинення між сторонами шлюбних відносин, внаслідок чого з червня 2023 року шлюбні відносини між сторонами припинені, а з липня 2023 року сторони проживають окремо один від одного. Від шлюбу сторони мають двох малолітніх синів - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Вважає, що подальше спільне життя з відповідачем, як подружжя, примирення і збереження шлюбу неможливе, а тому просила шлюб розірвати.
03 липня 2024 року на електронну пошту суду від відповідача надійшла заява, в якій останній зазначив, що в період часу шести місяців, що надавався судом для примирення, він з позивачем проживав разом, вели спільне господарство, були пов'язані спільним побутом, мали взаємні права та обов'язки та виховували разом спільних дітей. В той же час, в травні між сторонами відбулася сварка, як зазначає відповідач, на фоні подорожей позивача про країнам Європи, куди вона хотіла поїхати, покинувши малолітніх дітей. На вмовляння відповідача не покидати територію Україну, з огляду на те, що в Україні війна і в Дніпропетровській області та діти повинні перебувати під постійним наглядом матері та батька, позивач відповіла, що життя одне, а з дітьми посидить її матір. В подальшому позивач вигнала відповідача та поїхала на відпочинок. Після зазначених сварок відповідач намагається знайти спільну мову з позивачем та зберегти сім'ю, а тому з урахуванням викладеного просить суд надати додатковий строк для примирення терміном на шість місяців.
Позивач, будучи належним чином повідомленою про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явилася, 04 липня 2024 року через канцелярію суду подала заяву про розгляд справи за її відсутності, в якій також зазначила, що позов підтримує у повному обсязі та наполягає на його задоволенні.
Відповідач, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явився, 03 липня 2024 року на електронну пошту суду надіслав заяву, в якій просив розгляд справи, призначений на 04 липня 2024 року на 09:40 год. проводити за його відсутності, а також просив надати додатковий час для примирення терміном на шість місяців та зупинити провадження у справі на цей час.
Дослідивши клопотання відповідача, а також матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.
Так, ст. 111 СК України передбачено, що суд вживає заходів щодо примирення подружжя, якщо це не суперечить моральним засадам суспільства.
Згідно ч. 7 ст. 240 ЦПК України передбачено, що у справі про розірвання шлюбу суд може зупинити розгляд справи і призначити подружжю строк для примирення, який не може перевищувати шести місяців.
У правовій позиції, викладеній в постанові Верховного Суду від 26 листопада 2018 року у справі № 761/33261/16-ц зазначено, що тлумачення статті 111 СК України свідчить, що примирення подружжя здійснюється судом лише за умови, що це не суперечить моральним засадам суспільства. Суд не може примушувати дружину та чоловіка проживати разом, цікавитися обставинами їх приватного життя, вимагати надання доказів порушення сімейних обов'язків особистого характеру тощо. Закон не визначає, які саме заходи можуть застосовуватися судом для примирення подружжя. Надання додаткового строку для примирення є виключно правом суду, а не його обов'язком.
В судовому засіданні встановлено, що ухвалою суду від 23 листопада 2023 року сторонам по справі вже надавався строк на примирення терміном на шість місяців, однак, після закінчення зазначеного строку позиція позивача щодо розірвання шлюбу не змінилася, що підтверджується її заявою наданою до суду 04 липня 2024 року, в якій остання підтримала позов в повному обсязі. В матеріалах справи відсутні будь-які фактичні дані, які давали б підстави вважати, що відповідачем вживалися заходи щодо примирення та збереження шлюбу.
Враховуючи, що загальний строк, на який суд може призначити подружжю для примирення становить шість місяців, а позивач звернулась до суду з позовом 04 жовтня 2023 року, суд вважає за доцільне відмовити відповідачу в задоволенні клопотання про надання додаткового строку для примирення.
Крім того, чинним законодавством не передбачено такий вид заходів щодо примирення подружжя, як повторне надання строку на примирення.
Керуючись ст.ст. 240, 251, 259, 260 ЦПК України, суд, -
В задоволенні клопотання відповідача ОСОБА_2 про надання додаткового строку на примирення - відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя О.В. Колесніченко