Справа № 459/4155/23
Провадження № 2/459/804/2023
(заочне)
02 липня 2024 року Червоноградський міський суд Львівської області в складі:
головуючого - судді Новосада М. Д.,
з участю секретаря судового засідання Козак І. Я.,
позивача ОСОБА_1 ,
представника позивача ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Червонограді за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , з участю третьої особи без самостійних вимог щодо предмету спору Виконавчого комітету Червоноградської міської ради Львівської області про позбавлення батьківських прав та зміну способу стягнення аліментів,
13.12.2023 представник позивача ОСОБА_2 звернувся в інтересах ОСОБА_1 до суду з даним позовом, у якому просив позбавити батьківських прав ОСОБА_3 щодо малолітніх дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Окрім цього, просив прийняти рішення, яким змінити спосіб стягнення аліментів, які стягуються з відповідача на користь позивачки на утримання малолітніх дітей з 1/3 частини на тверду грошову суму в розмірі 7500,00 грн щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня подачі заяви і до досягнення дітьми повноліття.
В обґрунтування позову зазначив, що з 25.02.2013 сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, який розірвано рішенням Червоноградського міського суду Львівської області від 27.04.2021. У шлюбі у них народився син - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Після розірвання шлюбу відповідач з родиною не проживає, участі у вихованні малолітніх синів не приймає. Вказує, що діти проживають з позивачем, відповідач самоусунувся від виховання дітей, не піклується про фізичний і духовний розвиток дітей, їх навчання, станом здоров'я, в тому числі не забезпечує необхідного харчування, медичного догляду, лікування, що негативно впливає на фізичний розвиток дітей та не спілкується з дітьми в обсязі необхідному для їх нормального самоусвідомлення. Крім цього, 27.07.2021 Червоноградським міським судом видано судовий наказ, згідно з яким вирішено стягувати аліменти з відповідача на утримання двох малолітніх дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2 у розмірі 1/3 частини доходу платника аліментів щомісячно, але не менше, ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку в місяць, та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, починаючи з 02.07.2021 року і до досягнення найстаршою дитиною повноліття. Наголошує, що після ухвалення судом рішення, відповідач покладених на нього обов'язків не виконує, аліменти не сплачує. У зв'язку з ухиленням відповідача від сплати аліментів, у нього утворилася заборгованість в загальному розмірі 73 812, 68грн. Більше того, за несплату аліментів на утримання дитини, 30 травня 2023 року суддя Радехівського районного суду Львівської області виніс постанову, якою визнав відповідача винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст. 183-1 КУпАП та наклав адміністративне стягнення у виді 120 (сто двадцяти) годин суспільно корисних годин. Зауважує, що зазначені факти можна розцінювати, як ухилення від виховання дитини, свідомого нехтування ним своїми батьківськими обов'язками, у зв'язку з чим позивачка просить позбавити відповідача батьківських прав, що в подальшому дасть їй змогу самостійно вирішувати всі питання, що стосуються сина без будь-яких обмежень. Стверджує, що відповідач має другу сім'ю проживає за межами Львівської області. Спілкування із дітьми не відбувається навіть засобами телефонного зв'язку. В даний час позивач не працює і тому має повну можливість займатися піклуванням та вихованням своїх дітей. Зазначає, що на час військового часу утримання дітей даного статусу та даного віку позивачці необхідно не менше 7500 грн, тому позивач повинна витрачати щомісячно значні кошти на дітей, зокрема на лікування, харчування, одяг, взуття та інше. Оскільки відповідач даний час офіційно не працевлаштований, але має постійний дохід від сезонних робіт, адже працює в м. Київ, позивач просить змінити спосіб стягнення аліментів. Враховуючи вищенаведене, просить позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Ухвалою від 02.01.2024 у справі відкрито загальне позовне провадження та призначено справу до підготовчого судового засідання.
Ухвалою від 09.04.2024 підготовче провадження було закрито та справу призначено до судового розгляду.
02.07.2024 у судовому засіданні, позивачка суду повідомила, що вона із чоловіком розлучились в 2021 році, від шлюбу у них народилось 2 синів. Спілкування батька та дітей не відбувається взагалі, навіть в телефонному режимі. Крім цього, батько дітей не сплачує аліменти у звя'зку із чим у відповідача існує заборгованість та який притягувався до адміністративної відповідальності за не сплату аліментів. Тому просить суд позбавити біологічного батька дитини батьківських прав та змінити спосіб стягнення аліментів із частки на тверду грошову суму у розмірі 7500 грн. на двох дітей.
Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги та просив такі задоволити повністю.
Відповідач ОСОБА_3 у судове засідання не з'явився, хоча належним чином повідомлявся про дату, час та місце судового розгляду справи, що підтверджується рекомендованими повідомленнями, які повернулися на адресу суду з відміткою про отримання та підписом відповідача. Заяв чи клопотань про розгляд справи за його відсутності відповідач не подавав, про причини неявки не повідомляв. Також відповідачем не було подано відзиву на позов.
Представник третьої особи у судове засідання не з'явився, проте від нього надійшла заява про розгляд справи без його участі, у якій він підтримав висновок виконавчого комітету Червоноградської міської ради про доцільність позбавлення батьківських прав відповідача.
Згідно із висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 25.04.2018 у справі №800/547/17 направлення листів рекомендованою кореспонденцією на дійсні адреси є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним. При цьому, отримання зазначених листів адресатом перебуває поза межами контролю відправника.
Таким чином, суд вважає, що відповідач є повідомлений про розгляд справи належним чином.
Суд, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення сторони позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.
Судом встановлено, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, який розірвано рішенням Червоноградського міського суду Львівської області від 27.04.2021.
Згідно з копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 15.04.2015, виданого відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Червоноградського міського управління юстиції у Львівській області ОСОБА_4 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , а його батьками є ОСОБА_3 та ОСОБА_6 (а. с. 8).
Відповідно до копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 від 12.01.2017, виданого Червоноградським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Львівській області ОСОБА_5 народився ІНФОРМАЦІЯ_2 , а його батьками є ОСОБА_3 та ОСОБА_6 (а. с. 9).
Судовим наказом Червоноградського міського суду від 27.07.2021 вирішено стягувати з із ОСОБА_3 на користь ОСОБА_6 аліменти на утримання двох малолітніх дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2 у розмірі 1/3 частини доходу платника аліментів щомісячно, але не менше, ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку в місяць, та небільше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, починаючи з 02.07.2021 року і до досягнення найстаршою дитиною повноліття (а. с. 17).
Окрім цього, судом встановлено, що 11.08.2021 відкрито виконавче провадження ВП №66559367 з примусового виконання вищевказаного судового наказу.
В матеріалах справи міститься розрахунок заборгованості по аліментах виданий Радивилівським відділом державної виконавчої служби у Дубенському районі Рівненської області ЗМРУ МЮ у виконавчому провадження ВП №66559367, з якого вбачається, що у боржника (відповідача) станом на 01.10.2023 існує заборгованість зі сплати аліментів відповідно до судового наказу у розмірі 73 812,68 грн.
Відповідно до копії постанови Радехівського районного суду Львівської області від 30 травня 2023 року відповідача, ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст. 183-1 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді 120 (сто двадцяти) годин суспільно корисних годин.
Рішенням Радехівського районного суду Львівської області від 08.08.2023 визначено місце проживання синів ОСОБА_4 , ОСОБА_5 разом із матір'ю ОСОБА_6 за адресою : АДРЕСА_1 .
Із копії свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_3 , виданого 07.07.2023, Червоноградським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Червоноградському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції вбачається, що позивач зареєструвала шлюб із ОСОБА_7 та змінила прізвище після реєстрації шлюбу на « ОСОБА_8 » (а. с. 16).
Син сторін ОСОБА_4 навчається у Червоноградській гімназії №5 в 3-А класі, що стверджується відповідною характеристикою, виданою директором школи та класним керівником. З даної характеристики вбачається, що вихованням займається мама та намагається забезпечити хлопчика усім необхідним. За весь час навчання в гімназії батько жодного разу не цікавився навчанням дитини.
Згідно характеристики учня 1-Б класу гімназії №5 Червоноградської міської ради ОСОБА_5 навчається в даному закладі. Батько із дитиною не спілкується, з сім'єю не проживає, у вихованні дитини участі не бере, жодного разу на зв'язок з класним керівником не виходив, на батьківські збори ніколи не з'являвся (а.с. 32).
Як вбачається витягу з рішення Виконавчого комітету Червоноградської міської ради Львівської області від 23.04.2024 №74, був розглянутий та затверджений висновок комісії з питань захисту прав дитини, та вирішено, що позбавлення відповідача ОСОБА_3 відносно дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є доцільним (а.с. 85).
Представник позивача звернувся до суду з даним позовом, оскільки вважає, що відповідач ухиляється від виховання та утримання своїх дітей, свідомо нехтує своїми батьківськими обов'язками, що підтверджує повну відсутність відповідального ставлення ОСОБА_3 до своїх батьківських обов'язків та просить позбавити останнього батьківських прав та змінити спосіб стягнення аліментів.
Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України, сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Частина першою статті 8 Закону України "Про охорону дитинства" передбачає, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
Виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці (частина перша статті 12 Закону України "Про охорону дитинства").
Частиною сьомою статті 7 СК України передбачено, що дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованою постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII (далі - Конвенція про права дитини), іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Відповідно до частин першої, другої статті 3 Конвенції про права дитини права дитини в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.
Статтею 9 Конвенції про права дитини визначено, що держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають окремо і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
Підстави позбавлення батьківських прав передбачені частиною першою статті 164 СК України.
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 164 Сімейного кодексу України мати, батьки можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини.
Згідно ч. 2 ст. 141 Сімейного кодексу України, розірвання шлюбу між батьками, окреме проживання їх від дитини не впливає на обсяг їхніх прав та не звільняє від обов'язків щодо дитини. У відповідності з ч. 2 ст. 157 Сімейного кодексу України той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні. Нехтування батьківськими обов'язками з боку матері принижує гідність дітей, а наявність людини, яка юридично має права матері, але фактично залишається чужою людиною, може в подальшому привести до негативних наслідків у житті дитини як з моральної, так і з правової точки зору.
Судом було встановлено, що відповідач добровільно «вибув» із життя дитини ще у 2019 році. Досліджені судом докази та їх оцінка, дає підстави констатувати, що з 2019 року і до цього часу, відповідач не цікавився життям дітей, не відвідував школу в яких навчаються сини, не цікавився їхніми успіхами, не виявляв інтересу до розвитку синів. Відповідач матеріально не забезпечував дітей протягом тривалого часу, не дбав про їхнє харчування та здоров'я. Протягом вказаного періоду, відповідач не вживав жодних спроб відновити спілкування зі своїми дітьми та внаслідок чого, між ними повністю втрачено зв'язок. Натомість позивач створила всі необхідні умови для розвитку та виховання синів, створила сім'ю, має житло, де проживають її діти, забезпечує дітей усім необхідним.
Враховуючи відсутність перешкод, які б зумовлювали неможливість виконання відповідачем своїх батьківських прав та обов'язків, викладене вище свідчить про те, що ОСОБА_3 умисно та усвідомлено самоусунувся від виконання батьківських обов'язків. Встановити причини такої поведінки, під час судового розгляду, як і під час підготовки висновку органу опіки та піклування, не виявилось можливим, оскільки відповідач до суду не з'явився на спілкування із уповноваженими органами не виходив. Разом із тим, факт неналежного виховання відповідачем своїх синів та свідомого нехтування своїми обов'язками доведено належними, допустимими та достовірними доказами, які суд оцінив кожен окремо та дав їм належну оцінку в сукупності.
Таким чином, на переконання суду, в даній ситуації існують виключні обставини, за яких відповідач може бути позбавлений батьківських прав, що не суперечить приписам національного та міжнародного законодавства, а також практиці Європейського суду з прав людини, а тому викладені у прохальній частині позовної заяви вимоги є обґрунтованими і підлягають задоволенню. За таких обставин, виходячи, серед іншого, з найкращих інтересів дитини, суд доходить висновку про необхідність застосувати до відповідача крайній захід впливу у вигляді позбавлення батьківських прав щодо його малолітніх синів.
Згідно зі статтями 150, 180 СК України батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, матеріально утримувати дитину до повноліття.
Відповідно до ч. 3ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.
Так, ст. 192 СК України передбачає, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Згідно з п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів" розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв'язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров'я когось із них.
Відповідно до ст. ст.183,184 СК України за рішенням суду розмір аліментів визначається у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.
Сімейний кодекс України передбачає підстави для зміни розміру аліментів, визначеного за рішенням суду, але не пов'язує їх зі способом присудження (ч. 3ст. 181 СК України).
Стаття 192 СК України тільки вказує на можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених в судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Право вимагати заміни розміру аліментів шляхом зміни способу присудження аліментів не може заперечуватися, адже можливість вибору способу присудження аліментів з огляду на мінливість життєвих обставин, зазначених ст.ст. 182-184 СК України, не може обмежуватися разовим її здійсненням.
З огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями ст. ст.181,192 СК України зміна розміру аліментів може мати під собою зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів, визначений у певній твердій грошовій сумі та навпаки).
Такий висновок також узгоджується із правовою позицією, висловленою Верховним Судом України у постанові від 5 лютого 2014 року у справі № 6-143цс-13, яка є обов'язковою для виконання в силу ст. 360-7 ЦПК України, відповідно до якої вимоги зміни розміру аліментів шляхом зміни способу присудження аліментів не може заперечуватись, адже можливість вибору способу присудження аліментів з огляду на мінливість життєвих обставин, зазначених ст. ст. 182 - 184 СК України, не може обумовлюватись разовим її здійсненням й відповідно з огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями ст. 192 СК України зміна розміру аліментів може мати під собою й зміну способу їх присудження.
Позивач, як одержувач, довела свої вимоги щодо необхідності зміни способу стягнення аліментів і суд з нею погодився, зокрема тому, що розмір, присуджених до стягнення аліментів, на даний час є недостатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини, оскільки на даний час збільшилися потреби у розвитку, навчанні та вихованні дитини.
Враховуючи, що відповідач є здоровою, працездатною людиною, приймаючи до уваги, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини, а мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, зважаючи на обов'язок обох батьків утримувати дитину, імперативну норму про можливість зміни саме способу стягнення аліментів, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги ґрунтуються на положеннях Сімейного кодексу України, відповідають інтересам дитини, її рівню життя, необхідного для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини, не погіршать її матеріального становища і визначення указаного позивачем способу та розміру стягнення аліментів призведе до дотримання прав дитини на утримання від батька відповідно до положень Закону.
Відповідно до п. 23Постанови Пленуму ВСУ від 15 травня 2006 року N 3 "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів", у разі задоволення судом вимоги про зміну розміру аліментів, новий розмір аліментів сплачується з дня набрання рішенням законної сили.
Таким чином суд вважає, що позовну вимогу щодо зміни способу стягнення аліментів слід задовольнити та змінити спосіб стягнення аліментів, що стягуються з ОСОБА_3 , на користь ОСОБА_9 аліменти на утримання дітей - ОСОБА_4 та ОСОБА_5 .
Згідно вимог п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову, на відповідача.
Оскільки, суд дійшов висновку про задоволення позову, а тому вирішуючи питання про розподіл судових витрат, відповідно до ст.141 ЦПК України з відповідача в користь на користь держави слід стягнути 1 073, 60 грн судового збору за вимогу про зміну способу стягнення аліментів та стягнути відповідача на користь позивачки 1 073,50 грн сплаченого нею судового збору за вимоги про позбавлення батьківських прав.
Керуючись ст. 150, ч. 1 ст. 164, ст.ст. 165, 166, 180-184 Сімейного кодексу України, ст. ст. 5, 13, 76, 81, 258, 259, 263, 265, 268, 280-282 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , з участю третьої особи без самостійних вимог щодо предмету спору Виконавчого комітету Червоноградської міської ради Львівської області про зміну способу стягнення аліментів та позбавлення батьківських прав - задовольнити.
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , позбавити батьківських прав відносно сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Змінити спосіб стягнення аліментів, стягуваних за судовим наказом Червоноградського міського суду Львівської області від 27.07.2021 у справі № 459/2001/21.
Стягувати з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_4 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , у користь ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_5 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 , аліменти на утримання сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у твердій грошовій сумі по 3 750 ( три тисячі сімсот п'ятдесят) гривень щомісячно, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку для кожного з дітей, починаючи з дня набрання законної сили рішенням суду і до досягнення дітьми повноліття.
Припинити нарахування і стягнення аліментів за судовим наказом, виданим Червоноградським міським судом Львівської області від 27.07.2021 у справі № 459/2001/21 та відкликати такий з дня набрання рішенням законної сили.
Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на користь ОСОБА_1 сплачений нею судовий збір у розмірі 1073 (одну тисячу сімдесят три) гривні 60 копійок.
Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на користь держави судовий збір у розмірі 1073 (одну тисячу сімдесят три) гривні 60 копійок.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Позивач може оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України. Рішення може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Повне рішення складено 05.07.2024.
Суддя: М. Д. Новосад