Справа № 307/4747/23
Провадження № 1-кп/307/248/23
05 липня 2024 року м. Тячів
Тячівський районний суд Закарпатської області в складі:
головуючого судді - ОСОБА_1
секретар судового засідання - ОСОБА_2
за участю:
прокурора - ОСОБА_3
обвинуваченого - ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Тячів кримінальне провадження відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12023078160000334 від 11.09.2023 року, про обвинувачення:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Ліскове, Мукачівського району, Закарпатської області, та мешканця АДРЕСА_1 , громадянина України, з середньою спеціальною освітою, непрацюючого, інваліда третьої групи, неодруженого, раніше не судимого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України,
10 вересня 2023 року близько 19 години 00 хвилин, ОСОБА_5 , знаходячись у будинку АДРЕСА_1 , в ході сварки з ОСОБА_6 , яка розпочалася між ними на ґрунті триваючих неприязних відносин, усвідомлюючи протиправність, карність, суспільну небезпечність своїх дій, а також настання суспільно - небезпечних наслідків, тримаючи в правій руці кухонний ніж, умисно наніс ОСОБА_6 удар ножем в області ліктьового суглоба лівої руки, внаслідок чого спричинив потерпілому ОСОБА_6 , тілесне ушкодження у вигляді колото-різаної рани ділянки ліктьового суглобу, що згідно висновку судово-медичної експертизи відноситься до групи легких тілесних ушкоджень, з короткочасним розладом здоров?я, чим вчинив кримінальне правопорушення (проступок), передбачений ч. 2 ст. 125 КК України, а саме: умисне легке тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров'я.
Обвинувачений ОСОБА_5 у судовому засіданні свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України, за обставин, викладених у обвинувальному акті, визнав повністю та у вчиненому щиро розкаявся. Показав, що того дня, була неділя та коли він повернувся додому з футболу, вдома відбувалася сварки. Потерпілий перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння ображав свою матір - ОСОБА_7 , яка йому приходиться співмешканкою. Потерпілий бив по дверях і сварився на нього. Він зробив зауваження ОСОБА_8 , щоб той не ламав дверей, на що останній йому відповів, «що тобі до того», «ти тут ніхто» та штовхнув його. Обурившись на такі дії потерпілого та немаючи змоги цьому терпіти, він взяв ніж і наніс удар лезом у руку потерпілому. Більше ніяких тілесних ушкоджень потерпілому не наносив. Ніж вилучила поліція. Також стверджує, що з потерпілим вони примирилися. Додав, що шкодує що так вийшло і в подальшому більше такого не допустить.
В матеріалах справи міститься заява потерпілого ОСОБА_6 від 09.05.2024 року, в якій він просить розглядати справу без його участі, також у вказаній заяві зазначає, що претензій матеріального і морального характеру у нього як в потерпілого немає.
Розглянувши матеріали кримінального провадження суд приходить до висновку, що вина ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого йому кримінальному правопорушенні, передбаченому ч.2 ст. 125 КК України, доведена повністю. Крім повного визнання ОСОБА_5 своєї вини його винуватість в умисному легкому тілесному ушкодженні, що спричинило короткочасний розлад здоров'я доведена такими доказами.
Свідок ОСОБА_7 в судовому засіданні показала, що з потерпілим, який їй приходиться сином вони вже тривалий період перебувають у неприязних відносинах, оскільки останній постійно їй погрожує та знущається над нею. Того критичного дня, обвинувачений, з яким вони перебувають у фактичних шлюбних відносинах, без реєстрації шлюбу, був на футболі. В цей час її син, потерпілий ОСОБА_6 вживаючи спиртні напої почав її ображати та бити по дверях. На це повернувся обвинувачений, який намагаючись заступитися та обороняючи її від потерпілого, який в цей час нападав на них та брав сокиру, почав робити останньому зауваження та з метою налякати потерпілого, взяв ніж. Однак вона не бачила, щоб обвинувачений порізав потерпілого. Щоб уникунути подальшого конфлікту, вони разом з ОСОБА_5 пішли до іншого приміщення.
протоколом прийняття заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію від 10.09.2023 року, згідно якого ОСОБА_6 , подав заяву про вчинення ОСОБА_9 , 10.09.2023 близько 19 год. 00 хв. в АДРЕСА_1 , відносно нього тілесних ушкоджень (а.с.85-86),
протоколом огляду місця події та фототаблицею до нього від 10.09.2023 року з якого вбачається, що об'єктом огляду являється житловий будинок, що розташований в АДРЕСА_1 , в ході якого вилучено кухонний ніж із слідами бурого кольору (а.с.87-94),
постановою дізнавача СД Тячівського РВП ГУНП в Закарпатській області лейтенанта поліції ОСОБА_10 від 11.09.2023, згідно якої вилучений під час огляду місця події кухонний ніж, визнано речовим доказом (а.с.95),
висновком експерта №193 від 12.09.2023 року судово-медичної експертизи з якого вбачається, що у громадянина ОСОБА_6 в процесі судово-медичної експертизи серед іншого, виявлені, колото-різана рана ділянки лівого ліктьового суглобу, які виникли в результаті однієї або більше локальних дій за колюче-ріжучим механізмом в ділянці зовнішньої поверхні лівого ліктьового суглоба. Дане тілесне ушкодження було спричинено предметом, що мав гострий кінець та ріжучу крайку. Вказані тілесні ушкодження відноситься до групи легких тілесних ушкоджень з короткочасним розладом здоров'я так-як подібного характеру тілесні ушкодження викликають розлад здоров?я більше 6-ти, але менше 21-го дня (а.с.97-99),
протоколом проведення слідчого експерименту та фототаблицею до нього від 04.10.2023 року, який проведено за участю потерпілого ОСОБА_6 , та з якого вбачається, що потерпілий показав, як обвинувачений ОСОБА_5 стояв на проти нього на відстані близько одного метра та тримав у правій руці кухонний ніж, здійснив цим ножем два порізи в область зовнішньої поверхні лівого ліктьового суглоба потерпілого (а.с.100-105),
протоколом проведення слідчого експерименту та фототаблицею до нього від 10.10.2023 року, який проведено за участю підозрюваного ОСОБА_5 , та з якого вбачається, що обвинувачений показав, як потерпілий стояв на проти нього та з яким у них відбувалася сварки. При цьому показав, як він тримав у правій руці ніж, яким в ході сварки здійснив поріз в область зовнішньої поверхні лівого ліктьового суглоба ОСОБА_11 (а.с.106-110).
Таким чином, оцінивши у сукупності вищенаведені докази, які узгоджуються між собою щодо фактичних обставин справи, суд приходить до висновку, що ОСОБА_5 , вчинив кримінальне правопорушення передбачене ч.2 ст.125 КК України - умисне легке тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров'я.
Відповідно до ч. 2 ст. 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.
При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_5 суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, що відноситься до категорії кримінального проступку, дані про особу винного, який повністю визнав вину, є інвалідом третьої групи безстроково та ніде не працює, на обліку в лікар психіатра та фтизіатра не значиться, та відомостей про його характеризуючі дані за місцем фактичного проживання селищна рада не володіє та раніше до кримінальної відповідальності не притягався.
Обставиною, визначеною ст. 66 КК України, що пом'якшує покарання обвинуваченому ОСОБА_5 , суд визнає: визнання своєї вини, щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.
Обставин, визначених ст. 67 КК України, що обтяжують покарання обвинуваченому ОСОБА_5 , судом не встановлено.
За положеннями ч. ч. 1, 2 ст. 50 КК України покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
Пунктом 1 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» № 7 від 24.10.2003 року, зі змінами від 06.11.2009 року, звернуто увагу судів на те, що вони при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні кримінального правопорушення, мають суворо додержувати вимог ст. 65 КК стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання. Призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального кримінального правопорушення й зобов'язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових кримінальних правопорушень. У пункті 2 вказаної постанови зазначено, що відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 65 КК суди повинні призначати покарання в межах, установлених санкцією статті (санкцією частини статті) Особливої частини КК, що передбачає відповідальність за вчинений злочин. Із урахуванням ступеня тяжкості, обставин цього злочину, його наслідків і даних про особу судам належить обговорювати питання про призначення передбаченого законом менш суворого покарання особам, які вперше вчинили кримінальне правопорушення.
Враховуючи вищенаведене та конкретні обставини справи, за яких вчинено діяння, дані про особу обвинуваченого ОСОБА_5 , який висловлював осуд відносно себе з приводу вчиненого, наявність пом'якшуючої покарання обставини та відсутність обставин, що обтяжують покарання, з урахуванням ступеня тяжкості вчиненого проступку та його наслідків, за наявністю альтернативної санкції ч.2 ст.125 КК України, суд приходить до висновку, що обвинуваченому ОСОБА_12 , необхідно призначити покарання в межах санкції ч.2 статті 125 КК України у виді штрафу.
Суд вважає, що призначення обвинуваченому саме такого покарання, виходячи з принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації, є співмірним протиправним діянням, і не може вважатися явно несправедливим внаслідок м'якості чи недостатнім для досягнення мети покарання.
Цивільний позов не заявлено.
Запобіжний захід щодо обвинуваченого не обирався.
Процесуальних витрат немає.
Питання щодо речового доказу вирішується у порядку ст. 100 КПК України.
Керуючись ст. ст. 100, 349, 368-370, 373, 374, 394, 395 КПК України, суд,
ОСОБА_5 , визнати винним у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України та призначити йому покарання за ч.2 ст. 125 КК України у виді штрафу в розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1700,00 гривень (одну тисячу сімсот гривень).
Запобіжний захід щодо ОСОБА_5 , не обирався.
Процесуальні витрати відсутні.
Речовий доказ: кухонний ніж, який згідно квитанції про отримання на зберігання речового доказу, зберігається у кімнаті зберігання речових доказів Тячівського РВП ГУНП в Закарпатській області, після набрання законної сили вироком, знищити.
Вирок може бути оскаржений до Закарпатського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.
Головуючий ОСОБА_1