Код суду 233 № 233/3388/24
05 липня 2024 року Суддя Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області Орчелота А.В., розглянувши адміністративні матеріали, які надійшли із ІНФОРМАЦІЯ_1 , відносно:
ОСОБА_1 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_2 у м. Дубосари Молдова, громадянина України, проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 на посаді командира розвідувального взводу 1 механізованого батальйону, має військове звання - молодший лейтенант, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.172-15 КУпАП,
До Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області надійшов протокол про адміністративне правопорушення ДНКС-2/1166 від 07 червня 2024 року, відповідно до якого - 06.06.2024 року, близько 13 год. 00 хв., перебуваючи в місці тимчасового розташування підрозділу ( АДРЕСА_2 під час дії особливого періоду, що настав з моменту введення воєнного стану в Україні, будучи військовою посадовою особою, молодший лейтенант ОСОБА_1 , який являється начальником для підлеглого особового складу, не виконав покладені на нього обов'язки особи начальницького складу, що визначені ст.58,59Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, в частині виховання особового складу, встановлення у військовій частині такий внутрішній порядок, який гарантував би неухильне виконання законів України і положень статутів Збройних Сил України, підтримання та неухильного стеження за додержанням військовослужбовцями військової дисципліни, збереження життя і зміцнення здоров'я особового складу, що призвело до вчинення підлеглим військовослужбовцем навідником 1 розвідувального відділення 1 розвідувального взводу 1 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 старшим солдатом ОСОБА_2 грубого порушення військової дисципліни, яке полягає в керуванні транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння та факт кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.369КК України. Таким чином, молодший лейтенант ОСОБА_1 в умовах особливого періоду недбало поставився до виконання обов'язків військової служби.
Такі дії ОСОБА_1 кваліфіковані за ч.2 ст.172-15КУпАП.
Відповідно до позиції Європейського суду з прав людини, викладеної в рішенні «Пономарьов проти України» сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження.
ОСОБА_1 в судове засідання, не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, шляхом направлення судової повістки про виклик SMS-повідомленням на номер телефону останнього, зазначений ОСОБА_1 у заявці про отримання судової повістки в електронній формі за допомогою SMS-повідомлення, яке йому доставлено 17.06.2024 року, про що в матеріалах справи наявна відповідна довідка.
До того ж, суд наголошує, що ОСОБА_1 не був позбавлений можливості участі в розгляді справи в режимі відеоконференції або шляхом забезпечення участі у справі захисника для захисту його інтересів під час даного судового розгляду, як і не був позбавлений можливості подати відповідні письмові пояснення по суті справи у письмовій формі.
Судом було вжито усіх належних заходів щодо повідомлення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, що підтверджується матеріалами виклику останнього..
Згідно положень ст.7КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Відповідно до ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно ст.245КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Відповідно до ст.280КУпАП регламентовано, що суд, при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно положень закріплених в ст.251КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, а також іншими документами.
У судовому засіданні встановлено, що наказом командира військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_3 №178 від 19 червня 2023 року ОСОБА_1 призначено на посаду інструктора 1 механізованого батальйону, ВОС - 225119А, наказом командира військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_3 №143 від 18 травня 2024 року ОСОБА_1 призначено на посаду командира розвідувального взводу 1 механізованого батальйону, ВОС - 0940013, тобто на момент вчинення правопорушення та на даний час є військовою службовою особою, в розумінні примітки до ст. 172-13 КУпАП.
Статтею 58 Статуту внутрішньої служби Збройних сил України передбачено, що командир (начальник) є єдиноначальником і особисто відповідає перед державою за бойову та мобілізаційну готовність довіреної йому військової частини, корабля (підрозділу) за забезпечення охорони державної таємниці; за бойову підготовку, виховання, військову дисципліну, морально-психологічний стан, збереження життя і зміцнення здоров'я особового складу; за внутрішній порядок, стан і збереження озброєння, боєприпасів, бойової та іншої техніки, пального і матеріальних засобів; за всебічне забезпечення військової частини, корабля (підрозділу); за додержання принципів соціальної справедливості.
Командир (начальник) відповідно до посади, яку він займає, повинен діяти самостійно і вимагати від підлеглих виконання вимог Конституції України, законів України, статутів Збройних Сил України та інших нормативно-правових актів.
За статтею 59 командир (начальник) зобов'язаний: знати, дотримуватися особисто та вимагати від особового складу неухильного дотримання норм міжнародного гуманітарного права; планувати роботу і здійснювати заходи щодо підтримання та удосконалення бойової та мобілізаційної готовності і вимагати їх виконання, своєчасно вносити до планів роботи необхідні зміни (уточнення), вживати заходів для охорони державної таємниці, забезпечення прихованого управління військами; негайно доповідати старшому командиру (начальнику) про кримінальне чи адміністративне правопорушення, пов'язане з корупцією, вчинене підлеглим військовослужбовцем, а командир (начальник) військової частини (установи) - негайно повідомляти про це відповідному прокурору, а в разі вчинення кримінального чи адміністративного правопорушення, пов'язаного з корупцією військовослужбовцем Збройних Сил України - начальнику відповідного органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України; знати стан справ у дорученій йому військовій частині, на кораблі (у підрозділі), ділові, морально-психологічні якості безпосередньо підпорядкованих військовослужбовців, бойову та іншу техніку, озброєння, що є в частині, на кораблі (у підрозділі), вміло керувати військовою частиною, кораблем (підрозділом) як у повсякденному житті, так і під час виконання бойових завдань; організовувати та безпосередньо керувати бойовою підготовкою, здійснювати контроль за її ходом, об'єктивно оцінювати досягнуті підлеглими результати, підбивати підсумки й заохочувати кращих, узагальнювати та впроваджувати передовий досвід у практику навчання особового складу, ефективно використовувати навчально-матеріальну базу, спрямовувати кошти та матеріальні засоби на вдосконалення цієї бази; постійно вдосконалювати особисту підготовку та майстерність підпорядкованих командирів (начальників), методи керівництва військовою частиною, кораблем (підрозділом), особисто проводити навчання та заняття з особовим складом військової частини, корабля (підрозділу), займатися правовим вихованням підлеглих, своєчасно вживати заходів для виконання завдань соціально-психологічного забезпечення бойової підготовки; завжди мати точні відомості про особовий склад, озброєння, боєприпаси, бойову та іншу техніку, пальне, матеріальні засоби (кошти), що є у військовій частині, на кораблі (у підрозділі) за штатом, списком і в наявності;
встановлювати у військовій частині, на кораблі (у підрозділі) такий внутрішній порядок, який гарантував би неухильне виконання законів України і положень статутів Збройних Сил України; показувати приклад дисциплінованості, неухильного виконання вимог законодавства, наказів і розпоряджень командирів (начальників); бути ввічливим і справедливим у ставленні до підлеглих, не принижувати їх честі і гідності; постійно виховувати підлеглих у дусі гуманізму та людяності, спираючись при цьому на загальновизнані принципи міжнародного права; проводити роботу щодо зміцнення військової дисципліни, запобігання надзвичайним подіям, кримінальним та іншим правопорушенням серед особового складу, своєчасно виявляти й усувати їх причини; аналізувати стан військової дисципліни і об'єктивно доповідати про це старшому командирові (начальникові); виявляти чуйність та бути уважним до підлеглих, поєднувати вимогливість і принциповість з повагою до їх честі і гідності, вникати в проблеми їх побуту, забезпечувати соціальну та правову захищеність, у разі необхідності клопотати за них перед старшими командирами (начальниками); знати потреби і запити особового складу, приймати рішення за його заявами, скаргами та іншими зверненнями; організовувати своєчасну видачу всіх видів забезпечення та перевіряти його повноту; організовувати культурологічну роботу, створювати умови для зміцнення здоров'я та фізичного розвитку; здійснювати заходи щодо безпеки особового складу військової частини, корабля (підрозділу) та інших осіб під час роботи з озброєнням, бойовою та іншою технікою, обладнанням, проведення стрільб, навчань, несення вартової і внутрішньої (чергової та вахтової) служби, виконання інших військових обов'язків; не допускати до участі у бойових діях військовослужбовців з числа призваних на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, які не пройшли курс базової загальновійськової підготовки або не мають бойового досвіду; особисто керувати кадровою роботою та відбором кандидатів для вступу до військових навчальних закладів; організовувати експлуатацію, збереження і використання за призначенням казармено-житлового фонду, комунальних споруд, інженерних мереж, наданих для розквартирування військових частин і підрозділів; контролювати додержання заходів пожежної безпеки у військовій частині, на кораблі (у підрозділі); вживати заходів для охорони довкілля в місцях розташування та дій військ; організовувати та здійснювати заходи, спрямовані на захист особового складу, озброєння, боєприпасів, бойової та іншої техніки і майна від зброї масового ураження, звичайних засобів ураження; під час вирішення питань, пов'язаних з трудовою діяльністю працівників, суворо додержуватися законодавства про працю; вживати заходів для відшкодування матеріальних збитків, заподіяних військовій частині, кораблю (підрозділу).
Одночасно з цим відповідно до ст.5 розділу І Дисциплінарного Статуту Збройних Сил України За стан військової дисципліни у з'єднанні, військовій частині (підрозділі), закладі та установі відповідає командир. Інтереси захисту Вітчизни зобов'язують командира постійно підтримувати військову дисципліну, вимагати її додержання від підлеглих, не залишати поза увагою жодного дисциплінарного правопорушення.
Стан військової дисципліни у військовій частині (підрозділі), закладі, установі та організації визначається здатністю особового складу виконувати в повному обсязі та в строк поставлені завдання, морально-психологічним станом особового складу, спроможністю командирів підтримувати на належному рівні військову дисципліну.
Стосовно кожного випадку правопорушення командир зобов'язаний прийняти рішення щодо необхідності притягнення винного до відповідальності залежно від обставин скоєння правопорушення, ступеня вини, попередньої поведінки порушника та розміру завданих державі та іншим особам збитків, а також з урахуванням бойового імунітету, визначеного Законом України «Про оборону України».
Відповідно до статті 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, кожний військовослужбовець зобов'язаний виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов'язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями.
Відповідно до статті 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України військова дисципліна зобов'язує кожного військовослужбовця: додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги військових статутів, накази командирів; бути пильним, зберігати державну та військову таємницю; додержуватися визначених військовими статутами правил взаємовідносин між військовослужбовцями, зміцнювати військове товариство; виявляти повагу до командирів і один до одного, бути ввічливими і додержуватися військового етикету; поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків; не вживати під час проходження військової служби (крім медичного призначення) наркотичні засоби, психотропні речовини чи їх аналоги, а також не вживати спиртні напої під час виконання обов'язків військової служби.
Згідно протоколу ОСОБА_1 , 06.06.2024 року, близько 13 год. 00 хв., перебуваючи в місці тимчасового розташування підрозділу ( АДРЕСА_2 під час дії особливого періоду, що настав з моменту введення воєнного стану в Україні, будучи військовою посадовою особою, молодший лейтенант ОСОБА_1 , який являється начальником для підлеглого особового складу, не виконав покладені на нього обов'язки особи начальницького складу, що визначені ст.58,59Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, в частині виховання особового складу, встановлення у військовій частині такий внутрішній порядок, який гарантував би неухильне виконання законів України і положень статутів Збройних Сил України, підтримання та неухильного стеження за додержанням військовослужбовцями військової дисципліни, збереження життя і зміцнення здоров'я особового складу, що призвело до вчинення підлеглим військовослужбовцем навідником 1 розвідувального відділення 1 розвідувального взводу 1 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 старшим солдатом ОСОБА_2 грубого порушення військової дисципліни, яке полягає в керуванні транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння та факт кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.369КК України, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.2 ст.172-15КУпАП.
Адміністративна відповідальність за ч.2 ст.172-15КУпАП наступає за недбале ставлення військової службової особи до військової служби, вчинене в умовах особливого періоду.
Норма ч.2 ст.172-15КУпАП носить бланкетний характер, оскільки фактично у своїй диспозиції відсилає до закону (нормативно-правових актів), що регулюють певні правовідносини, зокрема щодо функціональних обов'язків особи, яка притягається до відповідальності, невиконання (неналежне виконання) яких, і складає по суті склад зазначеного адміністративного правопорушення.
Основна особливість бланкетної диспозиції полягає в тому, що така норма має загальний і конкретизований зміст.
Загальний зміст статті 172-15КУпАП полягає в тому, що з ним пов'язане визначення правопорушенням діяння недбалого ставлення службової особи до військової служби в умовах особливого періоду.
Конкретизований зміст бланкетної диспозиції передбачає певну деталізацію відповідних положень інших нормативно правових актів, що наповнює норму більш конкретним, змістом для встановлення саме тих ознак, які мають значення для правової кваліфікації.
Згідно із зазначеним, під час проведення правової кваліфікації діяння необхідно обов'язково встановити, який саме нормативно-правовий акт та у якій редакції був чинним на момент вчинення конкретного правопорушення та встановлював порядок здійснення діяльності, який особа, що притягається до відповідальності, порушила, в чому полягає невідповідність її дій закону.
При цьому, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини («Малофеєв проти Росії» та «Карелін проти Росії») у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу. У такому випадку справа про адміністративне правопорушення має бути закрита у зв'язку з відсутністю складу правопорушення.
Відповідно до вимог ст.ст.245,251,252,280КУпАП суд зобов'язаний повно, всебічно та об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і, в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення.
Суд акцентує увагу на тому, що під складом адміністративного правопорушення розуміється встановлена адміністративним законом сукупність об'єктивних і суб'єктивних ознак, за наявності яких діяння вважається адміністративним правопорушенням.
З об'єктивної сторони, правопорушення характеризується суспільно-небезпечною бездіяльністю у вигляді недбалого ставлення до служби та суспільно-небезпечними наслідками, які можуть настати в результаті цього.
Об'єктивна сторона недбалості припускає несумлінне ставлення службової особи до службових обов'язків, які на неї покладені, що виражаються: у їх невиконанні або у неналежному виконанні; у спричиненні істотної шкоди або тяжких наслідків і знаходиться в прямому причинному зв'язку з наслідками, що настали.
Недбале ставлення військової службової особи до своїх службових обов'язків характеризує, перш за все, об'єктивну сторону вчиненого і виявляється в тому, що за наявності в особи реальної можливості діяти так, як того вимагають інтереси служби винний або взагалі не діє, не виконує службові обов'язки, або хоча і діє, але виконує ці обов'язки неналежним чином, не відповідно до закону або відповідно до нього, проте неякісно, неточно, неповно, несвоєчасно, поверхово, у протиріччя з установленим порядком і тією обстановкою, що склалася тощо.
При встановленні недбалого ставлення до військової служби у формі невиконання службових (посадових) обов'язків необхідно встановити, що винний зобов'язаний був вчинити ті дії, невиконання яких ставиться йому за вину. Військова службова особа може відповідати за недбале ставлення до військової служби лише у тому випадку, коли вона не тільки повинна була через свій службовий обов'язок виконати ті чи інші дії, але й могла, тобто мала реальну можливість виконати їх належним чином. Якщо військова службова особа перебувала у таких умовах, за яких не мала фактичної можливості належно виконати свої службові (посадові) обов'язки, то відповідальність за недбале ставлення до військової служби виключається. При цьому треба враховувати як об'єктивні, так і суб'єктивні фактори. Зокрема, зовнішні умови й обстановку, в якій доводилось виконувати обов'язки військовій службовій особі, дії вищестоящих командирів і начальників, а також дані, які характеризують особу винного, його кваліфікацію, професійну підготовку, тривалість перебування на посаді, яку обіймає, досвід та інші обставини кримінального провадження.
З наведеного вбачається, що для встановлення факту недбалого ставлення до військової служби є необхідним встановити не тільки факт невиконання військовослужбовцем певного обов'язку, але й те, що таке невиконання мало місце саме внаслідок недбалості, тобто у зв'язку із тим, що особа за наявності реальної можливості виконання своїх обов'язків проявила до них байдужість та несумлінність.
Дана позиція узгоджується із позицією Верховного Суду, відображеної у постанові від 21 травня 2021 року по справі №185/12161/15-к.
Підстави, порядок призначення і проведення службового розслідування стосовно військовослужбовців Збройних Сил України, які допустили правопорушення (порушення військової дисципліни та громадського порядку) визначено Інструкцією про порядок проведення службового розслідування у Збройних силах України, яка затверджена Наказом Міністра оборони України №82 від 15.03.2004 та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 30.03.2004 року за № 385/8984 (Інструкція №82).
Відповідно до п.1.2 вищенаведеної інструкції службове розслідування проводиться у разі:
невиконання або неналежного виконання військовослужбовцем службових обов'язків, що загрожувало життю і здоров'ю особового складу, цивільного населення або заподіяло матеріальну чи моральну шкоду; невиконання або недбалого ставлення до виконання вимог наказів та інших керівних документів, що могло негативно вплинути чи вплинуло на стан боєздатності, бойової готовності підрозділу чи військової частини; неправомірного застосування військовослужбовцем фізичної сили, зброї або інших засобів ураження до інших військовослужбовців чи цивільного населення; порушення правил несення вартової (вахтової) або внутрішньої служби, що могло спричинити тяжкі наслідки; недозволеного розголошення змісту або втрати службових документів.
Службове розслідування може проводитися і в інших випадках з метою уточнення причин та умов, що сприяли правопорушенню, та встановлення ступеня вини посадових осіб.
Якщо під час службового розслідування буде з'ясовано, що правопорушення військовослужбовця містить ознаки кримінального правопорушення, командир військової частини письмово повідомляє про це орган досудового розслідування.
Якщо під час службового розслідування буде з'ясовано, що правопорушення військовослужбовця містить ознаки адміністративного корупційного правопорушення, чи одержано інформацію про вчинення такого правопорушення військовослужбовцем, командир військової частини зобов'язаний у межах своїх повноважень вжити заходів щодо припинення такого правопорушення та негайно письмово повідомити про його вчинення відповідному військовому прокуророві та спеціально уповноваженому суб'єктові у сфері протидії корупції.
У разі якщо ознаки адміністративного корупційного правопорушення встановлено під час проведення службового розслідування стосовно військовослужбовця Збройних Сил України чи одержано інформацію про вчинення ним такого правопорушення, командир військової частини зобов'язаний у межах своїх повноважень вжити заходів щодо припинення такого правопорушення та негайно письмово повідомити про його вчинення відповідному військовому прокуророві та начальникові відповідного органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України.
Судом безпосередньо дослідженні докази, які надані на підтвердження винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.172-15КУпАП, а саме: протокол про військове адміністративне правопорушення; письмові пояснення ОСОБА_1 від 07.04.2024 року, витяг з наказу командира військової частини НОМЕР_1 №306 від 18.12.2023 року, витяги з наказів командира військової частини НОМЕР_1 №178 від 19.06.2023 року А4718 №143 від 18.05.2024 року, службову характеристику.
Крім пояснень особи, що притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 до матеріалів справи не долучено жодного доказу (пояснення свідків, матеріали службового розслідування) на підтвердження викладених в протоколі обставин, а саме неналежного виконання ОСОБА_1 своїх обов'язків. Крім того, матеріалами справи, не підтверджено притягнення ОСОБА_2 до адміністративної чи кримінальної відповідальності та не підтверджено, що старший солдат ОСОБА_2 перебував у підпорядкуванні молодшого лейтенанта ОСОБА_1 ..
При цьому суд не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, адже діючи таким чином суддя неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
До того ж, з приводу визнання вини ОСОБА_1 у долучених до матеріалів протоколу письмових поясненнях, слід зазначити, що дійсно пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, відповідно до ст. 251 КУпАП є доказом, проте оцінку суд надає їм в сукупності з іншими належними і допустимими доказами по справі, оскільки обвинувачення (в розумінні практики Європейського суду з прав людини адміністративна відповідальність має всі притаманні риси кримінальної відповідальності) не може ґрунтуватися лише на визнавальних свідченнях особи.
Відповідно до ст. 62 Конституції України вина особи, яка притягається до відповідальності, має бути доведена належними доказами, а не ґрунтуватись на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
За таких обставин, керуючись положеннями ч.3 ст.62Конституції України стосовно тлумачення сумнівів щодо доведеності вини на користь обвинуваченої особи, суд приходить до висновку, що вина ОСОБА_1 , у зв'язку з її недоведеністю у встановленому діючому законом порядку, не може ґрунтуватись на припущеннях та в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-15 КУпАП, а тому відповідно до п.1 ч.1 ст.247КУпАП провадження у справі підлягає закриттю.
Керуючись статтями 247, 283, 284 КУпАП, суд -
Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 172-15 КУпАП закрити на підставі п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП, у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
На постанову може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду через Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області протягом десяти днів з дня її винесення.
Суддя А.В. Орчелота