Справа № 947/17666/24
Провадження № 2/947/4048/24
04.07.2024 року
Київський районний суд м. Одеси в складі:
головуючого - судді Калініченко Л.В.
при секретарі Матвієвої А. В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою
Товариства з обмеженою відповідальністю
«Газопостачальна компанія «Нафтогаз України»
до ОСОБА_1
про стягнення заборгованості за спожитий природний газ,
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» 31.05.2024 року звернулось до Київського районного суду міста Одеси з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за спожитий природний газ в сумі 20910 гривень 18 копійок.
Представник позивача заявлені вимоги мотивує тим, що відповідач є споживачем природного газу за адресою: АДРЕСА_1 на ім'я якого відкрито особовий рахунок № НОМЕР_1 . Даний житловий будинок постачанням природного газу забезпечує ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України».
Позивач зазначає, що відповідач, отримує послуги з постачання природного газу, однак свої зобов'язання щодо сплати за надані позивачем послуги не здійснює, внаслідок чого у нього за період з січня 2022 року по березень 2024 року утворилася заборгованість у розмірі 20910,18 грн., що стало підставою для звернення до суду з даним позовом.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, цивільну справу за вказаним позовом було розподілено судді Калініченко Л.В.
Ухвалою судді Київського районного суду міста Одеси від 03.06.2024 року вказану позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження по справі в порядку спрощеного позовного провадження та призначено дату, час і місце проведення судового засідання.
Представник позивача у судове засідання не з'явився, про дату, час і місце проведення якого повідомлений належним чином, однак у позові зазначив про розгляд справи без його участі, проти ухвалення заочного рішення не заперечував, позовні вимоги підтримав в повному обсязі.
Відповідач у судове засідання призначене на 04.07.2024 року не з'явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про причин неявки суд не повідомив та, відзив на позовну заяву не надав.
Відповідно до п.2 ч.7 ст.128 ЦПК України, у разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси судова повістка надсилається фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку.
Згідно з відповіддю №622542 від 03.06.2024 року з Єдиного державного демографічного реєстру вбачається, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .
Приймаючи наявне зареєстроване місце проживання відповідача, судом здійснювалось повідомлення останнього про дату, час і місце проведення судового засідання шляхом скерування судових повісток, разом з копією ухвали про відкриття провадження по справі, копією позовної заяви з додатками до неї, на вказану адресу місця проживання відповідача, яка повернута до суду без вручення з підстав відсутності адресата за даною адресою.
Одночасно, судом було скеровано копію ухвали суду про відкриття провадження та судову повістку про виклик у судове засідання на адресу зазначеною позивачем у позові та за якою відповідачу надаються послуги з постачання природного газу, а саме: АДРЕСА_1 , однак уся поштова кореспонденція також була повернута до суду без вручення з підстав відсутності адресата за даною адресою.
Відповідно до п.3 ч.8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.
Також, у відповідності до правового висновку Верховного Суду викладеного у постанові від 10.05.2023 року у справі №755/17944/18, довідка поштового відділення з позначкою про неможливість вручення судової повістки у зв'язку з «відсутній за вказаною адресою» вважається належним повідомленням сторони про дату судового розгляду. Зазначене свідчить про умисне неотримання судової повістки.
Отже, відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце проведення судового засідання, однак про причини неявки суд не повідомив, як і не надав відзив на позовну заяву.
Відповідно до ч.1 ст. 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Відповідно до ст. 275 ЦПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Згідно з ч. 1 ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Згідно з ч. 2 ст. 282 ЦПК України, розгляд справи і ухвалення рішення проводяться за правилами загального чи спрощеного позовного провадження з особливостями, встановленими цією главою.
З урахуванням викладеного, судом було ухвалено провести розгляд справи в судовому засіданні за відсутності сторін по справі, на підставі наявних документів в матеріалах справи та у відповідності до ст.ст. 280, 281 ЦПК України Київським районним судом м. Одеси була постановлена ухвала про заочний розгляд справи.
Дослідивши, вивчивши та проаналізувавши матеріали справи, суд вважає позов підлягаючим задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, відповідачу по справі ОСОБА_1 на підставі договору дарування р№18971 від 22.10.2007 року, належить на праві спільної часткової власності 1/2 частки житлового будинку АДРЕСА_3 , що підтверджується Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта за №353041756 від 03.11.2023 року.
15.12.2020 року через систему самообслуговування Приват24, ОСОБА_1 було підписано заяву-приєднання до умов договору постачання природного газу побутовим споживачем, у відповідності до якого відповідач, ознайомившись з умовами Типового договору постачання природного газу побутовим споживачем, затвердженого постановою НКРЕКП від 30.09.2015 року №2500, на офіційному сайті НКРЕКП, сайті постачальника в мережі Інтернет за адресою: http:www.//gas.ua та в друкованому виданні, що публікується в межах території ліцензованої діяльності газета «Діалог» №38 (1449) від 20.09.2018 року, приєднався до умов Договору з зазначеними у заяві персоніфікованими даними.
Відповідачу, згідно з вимогами Кодексу газорозподільних систем, оператором ГРМ присвоєно ЕІС-код №56ХМ25А014340037.
Отже, з урахуванням вищенаведеного житловий будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , забезпечує постачанням природного газу ТОВ ««Газопостачальна компанія «Нафтогаз України».
Відповідачу відкрито особовий рахунок № НОМЕР_1 , за яким обліковуються надані відповідачу послуги з постачання природного газу.
За наслідком чого вбачається, що відповідач є споживачем природного газу за адресою: АДРЕСА_1 , послуги з надання яких надаються позивачем.
У відповідності до поданого до суду розрахунку заборгованості за особовим рахунком № НОМЕР_1 , ЕІС код №56ХМ25А014340037, відкритий на ім'я ОСОБА_1 у останнього за період з січня 2022 року по березень 2024 року виникла заборгованість у розмірі 20910 гривень 18 копійок.
З підстав невиконання відповідачем своїх зобов'язань зі сплати коштів за надані послуги з постачання природного газу, позивач звернувся до суду з даним позовом.
У відповідності до Постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП) від 30.09.2015 року, тут і далі в редакції, чинній на момент укладення договору, передбачено що, підставами для постачання природного газу побутовому споживачу є: наявність у побутового споживача договору розподілу природного газу, укладеного з Оператором ГРМ, до газорозподільної системи якого підключений об'єкт споживача, та присвоєння споживачу Оператором ГРМ персонального ЕІС-коду як суб'єкту ринку природного газу; наявність у побутового споживача укладеного з постачальником договору постачання природного газу побутовим споживачам та дотримання його умов; включення споживача до Реєстру споживачів постачальника у відповідному розрахунковому періоді.
Постачання природного газу побутовому споживачу здійснюється на підставі договору, що укладається між ним та постачальником на умовах типового договору постачання природного газу побутовим споживачам, затвердженого Регулятором, які є однаковими для всіх побутових споживачів України.
Договір постачання природного газу побутовим споживачам укладається з урахуванням статей 633, 634, 641 та 642 Цивільного кодексу України шляхом заявочного приєднання побутового споживача до умов договору постачання природного газу побутовим споживачам за згодою постачальника відповідно до умов Типового договору постачання природного газу побутовим споживачам, затвердженого постановою НКРЕКП від 30 вересня 2015 року № 2500 (далі - Типовий договір), що розміщений на офіційному веб-сайті Регулятора та постачальника і не потребує двостороннього підписання письмової форми договору.
За договором постачання природного газу постачальник зобов'язаний поставити побутовому споживачу природний газ у необхідних для нього об'ємах (обсягах), а побутовий споживач зобов'язаний своєчасно оплачувати постачальнику вартість природного газу у розмірі, строки та порядку, що визначені договором.
Для забезпечення приєднання побутовим споживачем до умов договору постачання природного газу побутовий споживач має надати постачальнику заяву-приєднання до умов договору постачання природного газу побутовим споживачам, підписану побутовим споживачем або уповноваженою ним особою.
Постачальник (крім постачальника, на якого було покладено спеціальні обов'язки з постачання природного газу побутовим споживачам) протягом двадцяти днів з дня, наступного за днем отримання від побутового споживача заяви-приєднання до договору постачання природного газу, розглядає можливість укладення договору постачання з таким споживачем та у разі її відсутності письмово повідомляє його про свою відмову в укладенні договору постачання природного газу.
Форма заяви-приєднання до умов договору постачання природного газу побутовим споживачам встановлена додатком до Типового договору.
За відсутності укладеного в установленому порядку договору постачання природного газу з постачальником споживач не має права споживати природний газ із газорозподільної системи та має подати Оператору ГРМ письмову заяву про припинення розподілу природного газу на його об'єкт.
Якщо відбулась зміна власності на об'єкт постачання природного газу, приєднаний до газорозподільних систем Оператора ГРМ, новий власник повинен самостійно звернутися до постачальника з відповідною заявою-приєднанням до договору постачання природного газу.
У випадку зміни персоніфікованих даних побутовий споживач звертається до постачальника природного газу, з яким укладено договір постачання, із заявою про внесення змін до персоніфікованих даних. Якщо подані до заяви про внесення змін до персоніфікованих даних споживача дані потребують уточнення, постачальник протягом п'яти робочих днів з дня реєстрації заяви надсилає споживачу письмовий запит щодо уточнення даних. За відсутності зауважень або після їх усунення постачальник протягом десяти робочих днів з дня реєстрації заяви повідомляє споживача про коригування персоніфікованих даних.
Постачання природного газу побутовим споживачам здійснюється за вільними цінами, крім ціни постачальника із спеціальними обов'язками, яка встановлюється відповідно до законодавства.
Публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо) (ч. 1 ст. 633 ЦК України).
Відповідно до ст. 322 ЦК України, власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з п. 5 ч. 2 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», індивідуальний споживач зобов'язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.
Споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору (ч. 1 ст. 9 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги»).
Згідно з ч.1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Зазначене положення кореспондується частиною 3 статтею 12 ЦПК України.
Відповідно до ч.6 ст.81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Приймаючи викладене та надаючи оцінку наданим до суду доказам, судом встановлено, що позивач є належним постачальником послуг з постачання природного газу до житлового будинку АДРЕСА_1 , споживачем та власником якого є ОСОБА_1 .
Внаслідок не належного виконання зобов'язань зі сплати коштів за надані послуги з постачання природного газу, у відповідача за період з січня 2022 року по березень 2024 року виникла заборгованість у розмірі 20910 гривень 18 копійок.
Вказаний розрахунок не спростований відповідачем, а відтак приймається в якості належного доказу.
У відповідності до наданого до суду розрахунку заборгованості вбачається, що відповідачем у період з квітня 2023 року по березень 2024 року частково здійснювалась сплата коштів за надані послуги, однак не в повному обсязі.
За наслідком чого, суд вважає підтвердженим факт, що між ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» та споживачем ОСОБА_1 , на ім'я якого відкрито особовий рахунок № НОМЕР_1 та присвоєно ЕІС-код №56ХМ25А014340037, існують договірні відносини з постачання природного газу за адресою: АДРЕСА_1 , про що свідчать вчинені споживачем дії, а саме підписання 15.12.2020 року заяви-приєднання до умов договору постачання природного газу побутовим споживачем.
Доказів на підтвердження сплати вказаної суми заборгованості, відповідачем в порушення вимог ст. 81 ЦПК України до суду не надано.
На підставі вищевикладеного, приймаючи, що в порушення вищезазначених приписів закону, відповідачем не сплачувались кошти за надані послуги з постачання природного газу, суд вважає доведеним належними доказами, що заборгованість відповідача перед позивачем за надані послуги з постачання природного газу за період з січня 2022 року по березень 2024 року станом становить у розмірі 20910,18 грн.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини в справі «Ващенко проти України» (Заява № 26864/03) від 26 червня 2008 року зазначено, що принцип змагальності полягає в тому, що суд уважно досліджує зауваження заявника, виходячи з сукупності наявних матеріалів в тій мірі, в якій він є повноважним вивчати заявлені скарги. Отже, у суду відсутні повноваження на вихід за межі принципу диспозитивності і змагальності та збирання доказів на користь однієї із зацікавлених сторін.
Згідно з практикою ЄСПЛ змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і, відповідно, правомочностей головних суб'єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об'єктивно приводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов'язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонами матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
При ухваленні рішення, судом враховується, що Європейський суд справ людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Враховуючи викладене, приймаючи до уваги, що в порушення вищезазначених приписів закону, відповідачем несвоєчасно та не у повному обсязі сплачувались надані послуги за постачання теплової енергії, проаналізувавши та оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими та підлягають задоволенню шляхом стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за надані послуги з постачання природного газу за період з січня 2022 року по березень 2024 року станом становить у розмірі 20910,18 грн.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Як вбачається з матеріалів справи, за даним позовом виходячи з ціни позову у розмірі 20910,18 грн. підлягав до слати судовий збір у розмірі 3028,00 грн.
Позивачем до позову на підтвердження сплати судового збору було надано платіжне доручення №0000007954 від 15.05.2024 року в сумі 2759,60 грн.
Поряд з цим судом встановлено, що ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» зверталось до Київського районного суду міста Одеси з заявою про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості (справа №947/37036/23), у видачі якого ухвалою Київського районного суду міста Одеси від 15.12.2023 року відмовлено.
Під час перевірки обставин справи судом з Автоматизованої системи документообігу суду встановлено, що дійсно позивачем під час звернення до суду з вказаною заявою в рамках справи №947/37036/23 було сплачено судовий збір у розмірі 268,40 грн.
Згідно з ч. 2 ст. 164 ЦПК України, у разі відмови у видачі судового наказу або в разі скасування судового наказу внесена сума судового збору стягувачу не повертається. У разі пред'явлення стягувачем позову до боржника у порядку позовного провадження сума судового збору, сплаченого за подання заяви про видачу судового наказу, зараховується до суми судового збору, встановленої за подання позовної заяви.
З урахуванням вищевикладеного, судом приймається сплачений позивачем в рамках справи №947/37036/23 судовий збір за звернення до суду з заявою про видачу судового наказу у розмірі 268,40 грн., як судовий збір в рамках даної справи.
Отже, позивачем за пред'явлення вказаного позову сплачено судовий збір у загальному розмірі 3028,00 грн. (2759,60 + 268,40 = 3028,00).
Приймаючи задоволення позовних вимог, у відповідності до ст. 141 ЦПК України стягненню з відповідача на користь позивача підлягають у відшкодування витрат зі сплати останнім судового збору - 3028,00 грн.
При вищевикладених обставинах та керуючись ст. ст. 1, 2, 4, 5, 10, 12, 13, 76-82, 89, 141, 263-265, 273, 280-282, 352, 354 ЦПК України, суд,
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» (місцезнаходження: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 1) до ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_4 ), про стягнення заборгованості за спожитий природний газ - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» (код ЄДРПОУ 40121452, р/р НОМЕР_3 в АТ «Ощадбанк» м. Києва, МФО 300465) заборгованість за спожитий природний газ за період з січня 2022 року по березень 2024 року в сумі 20910 (двадцять тисяч дев'ятсот десять) гривень 18 (вісімнадцять) копійок.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» (р/р НОМЕР_4 в АБ «УКРГАЗБАНК» м. Києва, МФО 320478) у відшкодування витрат зі сплати судового збору - 3028 (три тисячі двадцять вісім) гривень 00 (нуль) копійок.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Рішення може бути оскаржено позивачем шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Головуючий КалініченкоЛ.В.