Справа № 947/20214/24
Провадження № 1-кп/947/996/24
05.07.2024 м.Одеса
Колегія суддів Київського районного суду м.Одеси у складі головуючого судді ОСОБА_1 , суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
секретар судового засідання ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщені суду клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченого у кримінальному проваджені №22024000000000220 від 08.03.2024 за обвинуваченням неповнолітнього
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м.Нікополь, Дніпропетровської області, громадянин України, з базовою середньою освітою, не одружений, студент 3-го курсу ОМТК, раніше не судимий,
зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживав за адресою: АДРЕСА_2 ,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.111 КК України
за участю сторін кримінального провадження:
прокурора відділу Офісу Генеральної прокуратури ОСОБА_6 ,
прокурора Київської окружної прокуратури м.Одеси ОСОБА_7 ,
неповнолітнього обвинуваченого ОСОБА_5 ,
його законного представника - ОСОБА_8 ,
захисника - адвоката ОСОБА_9
Прокурор ОСОБА_10 звернулася до суду з письмовим клопотанням про продовження строків тримання під вартою обвинуваченого, мотивуючи тим, що ОСОБА_5 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого кримінального правопорушення, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк 15 років або довічного позбавлення волі. Тому, усвідомлюючи тяжкість та реальність покарання, відсутність міцних соціальних зв'язків, постійного місця мешкання в Одесі та Одеській області, є підстави вважати, що ОСОБА_5 може виїхати за межі території України або на тимчасово окуповані території України та переховуватися від суду, особливо з огляду на військову агресією РФ проти України та введення в Україні правового режиму воєнного стану. Вказані обставини, можуть призвести до переховування обвинуваченого від суду. Таким чином, наразі існує ризик, що обвинувачений під тяжкістю можливого покарання, яке йому загрожує, може переховуватися від суду, у тому числі за межами України або на непідконтрольній їй території.
Також наявні ризики, які дають достатні підстави вважати, що обвинувачений може незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні, оскільки свідки свідчать на підтвердження причетності ОСОБА_5 до вчинення інкримінованого йому діяння. Окрім цього, стороні обвинувачення не відомо про наявність свідків сторони захисту, на яких також ОСОБА_5 може впливати з метою надання суду ними показань.
Крім того, обвинувачений ОСОБА_5 може іншим чином перешкоджати кримінальному провадженню, вчинити інше кримінальне правопорушення або продовжити вчиняти аналогічне кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується, оскільки останній маючи доступ до мобільного телефону/комп'ютерної техніки та мережі Інтернет може продовжити неправомірні дії, пов'язані з передачею геолокацій розташування військових частин та інших об'єктів, які мають значення для обороноздатності держави.
Неможливість застосування іншого виду запобіжного заходу прокурор обґрунтовує тим, що застава не усуне ризик тиску на свідків у кримінальному провадженні, можливість узгоджувати з ними свої дії за допомогою різного роду засобів зв'язку, у тому числі, які неможливо відслідкувати ані гласними, ані негласними засобами контролю.
Прокурори ОСОБА_7 та ОСОБА_6 в судовому засіданні підтримали клопотання прокурора ОСОБА_10 та просили задовольнити клопотання.
Адвокат ОСОБА_9 заперечив проти продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою, оскільки ризики не доведені, обвинувачений є неповнолітньою особою, має постійне місце мешкання, соціальні зв'язки, одного живого батька (мати померла), а обвинувачення ґрунтується на припущеннях, є безпідставним. Просив змінити запобіжний захід на домашній арешт, оскільки обвинувачений має житло.
Обвинувачений ОСОБА_5 та його законний представник ОСОБА_8 також заперечили проти продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо обвинуваченого, оскільки він не має наміру ухилятися від суду, провину визнає частково. Просили змінити запобіжний захід на домашній арешт.
Суд вислухавши думки учасників кримінального провадження, дослідивши надані документи, дійшов висновку про те, що необхідно продовжити щодо неповнолітнього обвинуваченого ОСОБА_5 строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою. При цьому суд виходить з наступного.
З обвинувального акту і доданих до нього матеріалів вбачається, що на обґрунтування обвинувачення ОСОБА_5 у вчиненні особливо тяжкого кримінального правопорушення, санкція якого передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк 15 років або довічного позбавлення волі, зібрані певні докази, які суд ще не досліджував.
Відповідно до ст.177 КПК України суд вважає доведеною наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений, з огляду на тяжкість покарання, яке йому загрожує у випадку доведеності його вини:
може здійснити дії на спроби переховування від суду, шляхом виїзду за межі території України на тимчасово окуповані території України, використовуючи збройну агресію РФ проти України, де буде переховуватися від суду;
може іншим чином перешкоджати кримінальному провадженню, оскільки він не має легітимного джерела прибутку, міцних соціальних зв'язків, проживає окремо від батька та сестри в іншому місті, а саме: у м.Одесі, що знижує ступінь батьківського контролю та подальшого впливу на поведінку та правосвідомість обвинуваченого, не має постійного місця мешкання в Одесі та Одеській області;
може незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні, з огляду на тяжкість покарання, яке йому загрожує у випадку доведеності його вини та оспорювання обвинувачення;
може вчинити інші кримінальні правопорушення, оскільки обвинувачується у вчинені кількох аналогічних епізодів кримінального правопорушення проти основ національної безпеки України, а характер та спосіб злочину, у вчинені якого обвинувачується ОСОБА_5 , отримання грошової винагороди за його вчинення, а також наявність навичок контрспостереження та конспірації, дають підстави вважати про можливість продовження вчиняти ним аналогічні злочини на шкоду України.
Суд, обговоривши з учасниками кримінального провадження можливість застосування інших менш суворих запобіжних заходів, враховуючи доведені ризики, обставини кримінального провадження, його суспільний інтерес, данні про особу обвинуваченого, дійшов висновку про те, що інші менш суворі види запобіжних заходів, у тому числі застава, не зможуть забезпечити мети заходів забезпечення кримінального провадження, досягнення якої вимагається Національним законодавством, що узгоджується з Рішенням ЄСПЛ «Шалімов проти України».
Як свідчить практика ЄСПЛ, наявність обґрунтованої підозри та обвинувачення у зв'язку з вчиненням особою злочину не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте разом з іншими обставинами збільшує ризик втечі особи настільки, що йому неможливо запобігти, не взявши особу під варту. Зокрема, у справі «Ілійков проти Болгарії» ЄСПЛ зазначив, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів.
Відповідно до ст.183 КПК України під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого ст.111 КК України.
Крім того, в своєму рішенні №7-р(ІІ)/2024 від 19.06.2024 КСУ зазначив, що законодавець закріпив дискрецію слідчого судді, суду під час застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за ч.6 статті 176 КПК не визначати або визначати розмір застави з урахуванням підстав та обставин, установлених статтями 177, 178 Кодексу.
Разом з тим, у даному кримінальному провадженні суд не застосовує альтернативний вид запобіжного заходу з огляду на вищевикладені мотиви суду та наявні ризики.
Враховуючи викладене законних підстав для задоволення клопотання сторони захисту про пом'якшення виду запобіжного заходу на даний час не вбачається.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.331, 182, 183, 194, 197, 369-372 КПК України, ст.29 Конституції України, ст.ст.5, 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, суд -
Клопотання прокурора задовольнити.
Продовжити строки тримання під вартою ОСОБА_5 на строк 60 днів. Строк дії ухвали закінчується 03.09.2024.
Відмовити стороні захисту в задоволені клопотання про зміну запобіжного заходу на домашній арешт з мотивів, викладених в мотивувальній частині ухвалі.
Копію ухвали після її оголошення негайно вручити обвинуваченому та прокурору. Інші учасники судового провадження мають право отримати в суді копію ухвали.
Перемістити обвинуваченого ОСОБА_5 з ДУ «Київський слідчий ізолятор» до ДУ «Одеський слідчий ізолятор».
Копію ухвали щодо обвинуваченого відправити до ДУ «Київський слідчий ізолятор» і ДУ «Одеський слідчий ізолятор» для виконання.
Ухвала суду про продовження строку тримання під вартою, постановлена під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, може бути оскаржена в апеляційному порядку безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Подання апеляційної скарги на ухвалу суду про продовження строку тримання під вартою зупиняє набрання нею законної сили, але не зупиняє її виконання.
Повний текст ухвали буде оголошений 05.07.2024 о 15.00 год.
Головуючий ОСОБА_1
Судді ОСОБА_2
ОСОБА_3
ОСОБА_1