Справа № 306/994/24
Іменем України
03 липня 2024 року м. Ужгород
Закарпатський апеляційний суд у складі :
Головуючого - судді ОСОБА_1 ,
суддів - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю секретарки судових засідань ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали судового провадження № 11-сс/4806/391/24, за апеляційною скаргою прокурора Свалявського відділу Мукачівської окружної прокуратури ОСОБА_5 ,
Ухвалою слідчого судді Свалявського районного суду Закарпатської області від 29 травня 2024 року відмовлено в задоволенні погодженого прокурором Свалявського відділу Мукачівської окружної прокуратури ОСОБА_6 клопотання слідчого СВ ВП № 1 Мукачівського РУП ГУНП в Закарпатській області ОСОБА_7 у кримінальному провадженні № 12023071150000186, відомості про кримінальне правопорушення в якому 08.05.2024 внесені до Єдиного реєстру досудових за ч. 1 ст. 263 КК України, про застосування щодо
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Вільховиця Мукачівського району Закарпатської області, зареєстрованого за адресою АДРЕСА_1 , мешканця АДРЕСА_2 , українця, громадянина України, непрацюючого, одруженого, з середньою освітою, раніше не судимого
запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Цією ухвалою щодо ОСОБА_8 застосовано запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту, без застосування електронного засобу контролю, в межах строку досудового розслідування, а саме по 28 липня 2024 року.
Покладено на підозрюваного ОСОБА_8 такі обов'язки: прибувати за першою вимогою до слідчого, прокурора, слідчого судді та суду; цілодобово не залишати місце постійного проживання за адресою АДРЕСА_2 , без дозволу слідчого, прокурора або суду.
Встановлено строк дії ухвали по 28 липня 2024 року.
У клопотанні вказується на те, що слідчим відділом ВП № 1 Мукачівського РУП ГУНП в Закарпатській області проводиться досудове розслідування в кримінальному провадженні №12024071150000186, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань від 08 травня 2024 року, за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що у невстановлений досудовим розслідуванням час та місці ОСОБА_8 набув 44 боєприпаси та гранату типу Ф-1, з маркуванням «10/12-77/4», до складу якої входить запал до гранати типу УЗРГМ з маркуваннями «і 14-76» та «585» та в подальшому зберігав вказані предмети до 28.05.2024 у себе в дома за постійним місцем проживання з метою подальшого їх збуту. Того ж дня збув вказані боєприпаси громадянину ОСОБА_9 за грошові кошти у сумі 5000 грн. Згідно довідки про категорію вибухонебезпечності виявлених вибухових матеріалів від 28.05.2024 корпус гранати типу Ф-1 з маркуванням «10/12-77/Т» та запал до гранати типу УЗРГМ з маркуваннями «114-76» та «585» відносяться до категорії «небезпечний».
Слідчий зазначає, що обґрунтованість підозри ОСОБА_8 у незаконному зберіганні, придбанні та збуті бойових припасів, вибухових речовин без передбаченого законом дозволу, підтверджується зібраними доказами та матеріалами кримінального провадження, а саме: протоколом обшуку житла від 28.05.2024, протоколом затримання підозрюваного від 28.05.2024, протоколами допиту свідків ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , протоколами негласних слідчих (розшукових) дій та допиту в якості свідка легендованої особи.
З огляду на тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_8 , дані про особу підозрюваного, який не має постійного джерела доходів та інших соціальних зв'язків, та фактичні обставини, за яких ОСОБА_8 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, слідчий стверджує про наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме переховування від органів досудового розслідування та суду, знищення, сховання або спотворення будь-якої з речей, які мають значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконний вплив на свідків, які на думку слідчого дають підстави для застосування щодо підозрюваного ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки більш м'які запобіжні заходи будуть недостатніми для їх запобігання та забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного.
Тому, слідчий просить застосувати до підозрюваного ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб.
В ухвалі слідчого судді вказується на те, що органом досудового розслідування доведено наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, яка підтверджується доданими до клопотання матеріалами, однак не доведено, що застосування щодо підозрюваного більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, буде недостатнім для запобігання передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України ризиків та забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного. У зв'язку з цим, взявши до уваги те, що підозрюваний ОСОБА_8 раніше не судимий, має постійне місце проживання, за яким позитивно характеризується, слідчий суддя дійшов до висновку про те, що для забезпечення потреб досудового розслідування та належної процесуальної поведінки підозрюваного ОСОБА_8 буде достатнім застосування щодо останнього запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту без застосування електронних засобів контролю.
В апеляційній скарзі прокурор вказує на незаконність та необґрунтованість оскаржуваної ухвали слідчого судді. Посилається на те, що висновок слідчого судді про можливість застосування щодо підозрюваного ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту без застосування електронних засобів контролю є безпідставним, оскільки фактичні обставини інкримінованого підозрюваному кримінального правопорушення, його тяжкість та міра покарання, яке загрожує підозрюваному, дають обґрунтовані підстави вважати, що останній, усвідомлюючи, що йому загрожує покарання у виді позбавлення волі на строк від 7 до 10 років, може переховуватися від органу досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків з метою зміни ними показів чи відмови від таких, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення. Просить ухвалу слідчого судді скасувати та застосувати щодо підозрюваного ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Апеляційна скарга розглядається у відсутності сторони захисту та сторони обвинувачення, неявка яких, з огляду на положення ч. 4 ст. 405 та ст. 422 КПК України, не перешкоджає її розгляду. З матеріалів судового провадження вбачається, що вказані сторони належним чином повідомлені про час та місце розгляду апеляційної скарги та не подавали клопотань про відкладення розгляду апеляційної скарги на інший день, а від прокурора та захисника надійшли заяви про розгляд апеляційної скарги без їхньої участі.
Заслухавши доповідь судді про суть ухвали слідчого судді, основні доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали судового провадження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Відповідно до ст. 177 КПК України запобіжні заходи застосовуються з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобіганню спробам: переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку з речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста в цьому ж кримінальному провадженні: перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою статті 177 КПК України. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності передбачених Кримінальним процесуальним кодексом України для цього підстав.
Згідно з ч. 1 ст. 181 КПК України домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби, а відповідно до ч. 6 даної статті строк дії ухвали слідчого судді про тримання особи під домашнім арештом не може перевищувати двох місяців. У разі необхідності строк тримання особи під домашнім арештом може бути продовжений за клопотанням прокурора в межах строку досудового розслідування в порядку, передбаченому статтею 199 цього Кодексу. Сукупний строк тримання особи під домашнім арештом під час досудового розслідування не може перевищувати шести місяців. По закінченню цього строку ухвала про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту припиняє свою дію, і запобіжний захід вважається скасованим.
Статтею 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно в разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти передбаченим статтею 177 цього Кодексу ризикам, крім випадків, передбачених частиною п'ятою ст. 176 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 4 ст. 199 КПК України клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статі 184 цього Кодексу повинно містити: 1) виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явились нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою; 2) виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
Апеляційний суд погоджується з висновком слідчого судді про те, що органом досудового розслідування доведено наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_8 у вчиненні передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України кримінального правопорушення.
При цьому, апеляційний суд звертає увагу на те, що вказаний висновок сторонами кримінального провадження не оспорюється.
Разом із тим, колегія суддів зазначає, що висловлені в ухвалі слідчого судді, суду за результатами розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу висновки щодо будь-яких обставин, які стосуються суті підозри, обвинувачення, не мають преюдиціального значення для суду під час судового розгляду або для слідчого чи прокурора під час цього або іншого кримінальних проваджень.
Також апеляційний суд погоджується з висновком слідчого судді про те, що слідчим та прокурором не доведено, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, ніж тримання під вартою, не зможе запобігти будь-яким із передбачених ст. 177 КПК України та забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного ОСОБА_8 у кримінальному провадженні.
При цьому, апеляційний суд констатує, що стороною обвинувачених не надано таких доказів, які б свідчили про те, що такі ризики є реальними і для їх запобігання є необхідним застосування щодо підозрюваного найбільш суворого запобіжного заходу.
Тому, апеляційний суд вважає, що доводи слідчого та прокурора в цій частині ґрунтуються на припущеннях, які не підтверджені будь-якими доказами як під час розгляду слідчим суддею клопотання, так і апеляційним судом під час розгляду апеляційної скарги.
Апеляційним судом також встановлено, що клопотання слідчого та доводи апеляційної скарги прокурора не містять переконливого обґрунтування про наявність у підозрюваного ОСОБА_8 наміру перешкоджати ходу досудового розслідування у такий спосіб, що застосування більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, буде недостатнім для запобігання ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
Колегія суддів вважає, що слідчий суддя обґрунтовано врахував дані про особу підозрюваного ОСОБА_8 , який раніше не судимий, має постійне місце проживання, за яким позитивно характеризується, у зв'язку з чим дійшов обґрунтованого висновку про те, що для забезпечення його належної процесуальної поведінки як підозрюваного у кримінальному провадженні є можливим застосування менш суворого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою.
Доводи апеляційної скарги про те, що висновок слідчого судді про можливість застосування щодо підозрюваного ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту без застосування електронних засобів контролю є безпідставним, апеляційний суд відхиляє як такі, що не знаходять свого підтвердження та повністю спростовуються вищенаведеними судженнями.
Посилання прокурора на фактичні обставини кримінального правопорушення, його тяжкість та міру покарання, яка загрожує підозрюваному, апеляційний суд визнає такими, що не свідчать про необґрунтованість висновків слідчого судді щодо можливості застосування відносно підозрюваного менш суворого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою.
Відхиляючи доводи апеляційної скарги, апеляційний суд враховує те, що в матеріалах судового провадження відсутні відомості про те, що підозрюваний ОСОБА_8 з моменту повідомлення йому про підозру порушував покладені на нього обов'язки, ухилявся від слідства, впливав на свідків, перешкоджав кримінальному провадженню іншим чином чи вчинив інші кримінальні правопорушення.
На інші доводи в обґрунтування незаконності судового рішення в апеляційній скарзі не вказується, і таких даних у ході розгляду апеляційної скарги колегією суддів не встановлено.
З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту з покладенням на підозрюваного передбачених п. п. 1, 2 ч. 5 ст. 194 КПК України обов'язків буде достатнім для забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного ОСОБА_8 та виконання покладених на нього обов'язків як підозрюваного, а також запобігання будь-яким із передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України ризикам.
Апеляційний суд також враховує положення, які містяться у п. п. 3 і 4 ст. 5 Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод і практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому, колегія суддів зазначає, що сама по собі тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_8 , не може бути безумовною підставою для застосування щодо нього найбільш суворого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки ця обставина повинна враховуватись у сукупності разом з іншими обставинами.
Разом із тим, слідчим суддею встановлено строк дії запобіжного заходу відповідно до вимог ч. 6 ст. 181 КПК України.
Процесуальних порушень, які б могли слугувати підставами для скасування ухвали слідчого судді, колегією суддів не встановлено.
За таких обставин, колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а ухвала слідчого судді, відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 407 КПК України, як законна та обґрунтована, підлягає залишенню без зміни.
Керуючись ст. ст. 176-181, 183, 194, 376, 404, 405, 407, 418, 419, 422 КПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу прокурора Свалявського відділу Мукачівської окружної прокуратури ОСОБА_12 залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Свалявського районного суду Закарпатської області від 29 травня 2024 року у справі № 306/994/24 щодо підозрюваного за ч. 1 ст. 263 КК України ОСОБА_8 , - залишити без зміни.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий
Судді