Справа № 686/4037/24
Провадження № 2/686/2555/24
02.07.2024 м. Хмельницький
Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області
в складі: головуючого - судді Стефанишина С.Л.,
при секретарі судового засідання - Дмітрієвій Д.В., за участю представника позивача - ОСОБА_1 , відповідача - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Хмельницькому справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , третя особа: орган опіки і піклування виконавчого комітету Хмельницької міської ради про позбавлення батьківських прав, -
09.02.2024 року до суду звернулася ОСОБА_3 з позовом до ОСОБА_2 про позбавлення останнього батьківських прав відносно позивачки.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 29 жовтня 2005 року ОСОБА_4 - мати позивачки зареєструвала шлюб з відповідачем. 05 липня 2006 року від шлюбу у сторін народилась донька - позивачка ОСОБА_3
7 березня 2014 року Хмельницький міськрайонний суд виніс рішення по справі № 686/1986/14-ц та вирішив стягнути з ОСОБА_2 на утримання доньки ОСОБА_3 , аліменти у розмірі 1/3 доходів щомісячно, починаючи з 30.01.2014 року і до повноліття дитини, але не менше ніж 30% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку.
Рішенням Хмельницького міськрайонного суду по справі № 686/1535/14-ц 03 червня 2014 року та вирішив шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 розірвано.
21 липня 2022 року за позивачкою зареєстровано зміну імені: « ОСОБА_3 » замість « ОСОБА_3 ».
Позивачка зазначає, що зміна її прізвища та по батькові - це не проста формальність, а великий життєвий крок ідентифікації родової приналежності та спорідненості до її дідуся (батька її матері), що піклувався про її фізичний і духовний розвиток, навчання, підготовку до самостійного життя, забезпечував необхідним харчуванням, любив, цінував, завжди знаходив для неї час.
В свою чергу, ОСОБА_3 стверджує, що Відповідач ухилявся та ухиляється надалі від виконання своїх обов'язків щодо її виховання, а саме тривалий час не піклується про фізичний і духовний розвиток доньки, її навчання, підготовку до самостійного життя, не забезпечує необхідним харчуванням, медичним доглядом, лікуванням; не надає доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяє засвоєнню загальновизнаних норм моралі, а своєю негативною поведінкою показує поганий приклад і створює небезпеку для здоров'я, не виявляє інтересу до внутрішнього світу; не створює умови для отримання освіти.
Позивачка зазначає, що з своїм дійним батьком ОСОБА_2 та його батьками вона не спілкується. Як стверджує ОСОБА_3 , для неї спілкування з ОСОБА_2 було би подальшою моральною травмою, а його влаштовувало весь цей час, що його не обтяжували і не вимагали від нього ніяких витрат, щодо духовного на фізичного розвитку доньки.
А тому, звертається до суду та просить позбавити ОСОБА_2 батьківських прав відносно неї, адже вважає, що це найкращий захист і піклування, необхідні для її благополуччя.
Ухвалою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 19.02.2024 року відкрито провадження по справі та призначено справу у підготовче засідання в загальному позовному провадженні.
Протокольною ухвалою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 27.02.2024 року до справи у якості третьої особи залучено Орган опіки і піклування ХМР.
Ухвалою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 02.05.2024 року закінчено підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду по суті.
В судовому засіданні представниця позивачка підтримала заявлені позовні вимоги у повному обсязі та просила поданий позов задовільнити.
Відповідач у судовому засіданні заперечив проти задоволення позовних вимог, зазначивши, що бажає підтримувати спілкування з донькою та брати подальшу участь у її житті, як її батько.
Представник третьої особи - Органу опіки і піклування у судове засідання не з'явився, надіслав до суду заяву про розгляд справи без участі третьої особи, позицію щодо позовних вимог виклав у наданому суду висновку про недоцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно неповнолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Дослідивши матеріали справи у їх сукупності, заслухавши думку учасників процесу суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом об'єктивно встановлено, що рішенням Хмельницького міськрайонного суду по справі № 686/1535/14-ц від 03.06.2014 року шлюб між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 розірвано.
Як вбачається із свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 11.07.2006 року від шлюбу у сторін є донька - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ім'я якої відповідно до свідоцтва про зміну імені серії НОМЕР_2 від 21.07.2022 року змінено на « ОСОБА_3 ».
Рішенням Хмельницького міськрайонного суду по справі № 686/1986/14-ц від 07.03.2014 року позов ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів задоволено, вирішено стягувати щомісячно з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 на утримання доньки ОСОБА_3 , аліменти у розмірі 1/3 доходів ОСОБА_2 , починаючи з 30.01.2014 року і до повноліття дитини, але не менше ніж 30% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку. На виконання вказаного рішення Хмельницьким міськрайонним судом видано відповідний виконавчий лист.
Наразі ОСОБА_3 проживає за місцем проживання матері ОСОБА_4 за адресою АДРЕСА_1 , що підтверджується Довідкою № С-03-23921 про склад сім'ї або зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб від 22.08.2022 року.
Відповідно до Довідки Відділу реєстрації місця проживання управління з питань реєстрації ХМР від 27.02.2024 року ОСОБА_2 зареєстрований за іншою адресою: АДРЕСА_2 .
Як вбачається із Акту не проживання особи за адресою від 05.02.2024 року, складеного мешканцями будинку АДРЕСА_3 ОСОБА_2 за вказаною адресою не проживає, а також зазначено, що мешканці вказаного будинку жодного разу не бучили, що останній провідував доньку.
Окрім того, із Довідки № 01-41/396 від 07.10.2019 року, Довідки № 01-41/67 від 04.03.2020 року, Довідки № 01-41/45 від 25.02.2021 року, виданими Хмельницьким колегіумом ім. В. Козубняка вбачається, що у 2019-2021 роках батько ОСОБА_3 . ОСОБА_2 не спілкувався з вчителями, не брав участі в батьківських зборах.
Згідно ст. 164 СК України, один з батьків може бути позбавлений батьківських прав, якщо буде встановлено, що він ухиляється від виконання своїх обов'язків по вихованні дитини.
Відповідно до Постанови пленуму Верховного суду України від 30 березня 2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» з наступними змінами, позбавлення батьківських прав, що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей. Особи можуть бути позбавлені батьківських прав лише щодо дитини, яка не досягла вісімнадцяти років, і тільки з підстав, передбачених ст. 164 СК. Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Відповідно до п. 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 20 березня 2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» (далі - Постанова) позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.
Згідно з абз. 2 п. 18 вищезгаданої постанови Пленуму Верховного Суду України, зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов'язків.
Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (ст. 166 СК України). Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини в діях батьків.
Отже, позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу на осіб, які ухиляються від виконання своїх обов'язків з виховання дітей або зловживають своїми батьківськими правами, жорстоко поводяться з дітьми, шкідливо впливають на них своєю аморальною, антигромадською поведінкою.
При вирішенні питання щодо позбавлення батьківських прав необхідно впевнитися не лише в невиконанні батьками обов'язків по вихованню, а також встановити, що мати ухиляється від їх виконання свідомо, тобто, що систематично, незважаючи на всі інші заходи попередження та впливу, продовжує не виконувати свої батьківські обов'язки, і, такі засоби впливу виявилися безрезультатними.
На підставі вищенаведеного суд вказує на те, що позбавлення батьківських прав відноситься до крайньої міри відповідальності, а це означає, що застосовується ця міра судом тоді, коли всі інші засоби впливу виявилися безрезультатними.
При розгляді даної справи судом не встановлено, що відповідач ухиляється від виконання батьківських обов'язків свідомо, тобто, що він систематично, незважаючи на всі заходи попередження та впливу, продовжує не виконувати свої батьківські обов'язки, оскільки такі обставини не підтверджені належними та допустимими доказами, після розлучення сторін, як встановлено судом, відповідач бере участь в утриманні дитини.
Так, судом встановлено, що відповідач ОСОБА_2 регулярно сплачує аліменти на утримання своєї доньки. Як вбачається із Довідки № 50558/25.21-47 від 09.04.2024 року, виданої Першим відділом ДВС у м. Хмельницькому Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) заборгованість у останнього аліментів на користь ОСОБА_4 на утримання доньки ОСОБА_3 відсутня. При цьому, відповідно до Довідок № 4 та № 64 про сплату аліментів від 16.04.2024 року, виданих за місцем роботи відповідача, із заробітної плати останнього за період з березня 2014 року по березень 2024 року відраховано у якості аліментних платежів 122386 грн. 22 коп.
Окрім того, при розгляді даної справи суд бере до уваги Висновок органу опіки і піклування виконавчого комітету ХМР № 1035/01-31 від 09.04.2024 року, затверджений Рішенням виконавчого комітету ХМР № 730 від 25.04.2024 року, яким аргументовано недоцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 стосовно неповнолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Так, у вказаному Висновку зазначено, що на засіданні комісії з питань захисту прав дитини і під час обстеження житлово-побутових умов батько заперечував проти позбавлення його батьківських прав. За його словами, йому чинили перешкоди у спілкуванні з дитиною, проте він продовжував сплачувати аліменти та бажає приймати подальшу участь у вихованні доньки, налагоджувати з нею контакт.
Пунктом 18 вищевказаної постанови Пленуму Верховного Суду України передбачено право суду, зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось з батьків з урахуванням характеру, особи матері, а також конкретних обставин справи, відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність зміни ставлення до виховання дітей, поклавши на орган опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов'язків.
Відповідно до ст. 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Декларацією прав дитини, прийнятою Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року (далі - Декларація), у принципі 6 проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості; малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, бути розлучена зі своєю матір'ю (батьком).
Також, ВССУ у справі №211/559/16-ц від 01.11.2017 року зауважив, що позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для матері (батька), так і для дитини та допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини в діях батьків.
Провівши аналіз матеріалів справи, судом встановлено, що у справі відсутня будь-яка інформація, яка підтверджує винну поведінку батька, свідоме та систематичне нехтування батьківськими обов'язками, ухилення від вихованні і утримання дитини. У справі відсутні докази застосування до відповідача заходів впливу у вигляді попередження з боку органів внутрішніх справ, накладення адміністративної відповідальності за неналежне виконання батьківських обов'язків, бесіди, попередження з боку органу опіки та піклування, органів місцевого самоврядування.
Натомість, судом з'ясовано, що відповідач ОСОБА_2 офіційно працевлаштований та працює старшим викладачем кафедри правових та інформаційних технологій Хмельницького інституту соціальних технологій, що підтверджується Довідкою Хмельницького інституту соціальних технологій № 125 від 07.03.2024 року. Як вбачається із Довідки Хмельницького інституту соціальних технологій № 123 від 27.02.2024 року відповідач за місцем роботи характеризується позитивно, зарекомендував себе як відповідальний та досвідчений працівник. Окрім того, як вже було встановлено судом, відповідач регулярно сплачує аліменти на утримання доньки, а у судових засідання, що проводились при розгляді даної справи неодноразово зазначав, що бажає підтримувати зв'язок із донькою та брати участь у її вихованні.
Умовою по ухиленню від обов'язків по вихованню дитини, як підстава позбавлення батьківських прав, передбачена п. 2. ч.1 ст. 164 СК України, може бути лише винна поведінка особи, свідоме нехтування нею своїми батьківськими обов'язками. Відповідні докази умисного ухилення від виконання батьківських обов'язків відповідача відносно дитини в матеріалах справи відсутні.
Згідно ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показання свідків.
Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно зі статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Виходячи із змісту норм чинного законодавства та оцінивши встановлені у справі докази і обставини, суд дійшов висновку, що стороною позивача не доведено, що поведінка відповідача відносно дитини ОСОБА_3 є свідомим нехтуванням ним своїми батьківськими обов'язками та наявність в його діях вини.
За таких обставин, суд прийшов до висновку, що позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно неповнолітньої доньки ОСОБА_3 не забезпечуватиме інтересів самої дитини, оскільки позивачка не довела, та не надала суду доказів, в чому саме полягає захист інтересів дитини шляхом позбавлення батька по відношенню до дитини батьківських прав та доказів, які б безспірно свідчили про умисне ухилення відповідачем від виконання батьківських обов'язків відносно дитини.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 є не доцільним, оскільки позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому вважає за необхідне повністю відмовити у задоволенні позовних вимог.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 76-81, 259, 264-265, 268, 354, 355 ЦПК України, ст. ст. 164, 166 СК України, Постановою Пленуму Верховного Суду України від 20 березня 2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», суд -
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , третя особа: орган опіки і піклування виконавчого комітету Хмельницької міської ради про позбавлення батьківських прав - відмовити.
На рішення суду може бути подана апеляційна скарга в загальному порядку протягом 30 днів з часу складання повного судового рішення до Хмельницького апеляційного суду.
Повний текст рішення складено 04.07.2024 року.
Суддя С. Стефанишин