Справа №485/1411/24
Провадження № 1-кп/485/143/24
про продовження строку тримання під вартою
04 липня 2024 року м.Снігурівка
Снігурівський районний суд Миколаївської області у складі
головуючого судді ОСОБА_1 ,
секретар судового засідання ОСОБА_2 ,
за участю прокурора ОСОБА_3
обвинуваченого ОСОБА_4 ( в режимі відеоконференції),
захисників ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні клопотання прокурора відділу Миколаїівської обласної прокуратури ОСОБА_3 про продовження строку тримання під вартою,
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю с. Євгенівка Баштанського р-ну Миколаївської області, громадянину України, з професійно-технічною освітою, не одруженого, не працюючого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.111-2 КК України, у кримінальному провадженні № 22023150000000098,
встановив:
02 липня 2024 року до Снігурівського районного суду Миколаївської області надійшло кримінальне провадження по обвинуваченню ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.111-2 КК України.
Ухвалою слідчого судді Центрального районного суду м. Миколаєва від 19.01.2024 ОСОБА_4 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 17.03.2024, який неодноразово продовжувався та спливає 08.07.2024.
У підготовчому судовому засіданні прокурор заявив клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Клопотання мотивоване тим, що ОСОБА_4 обгрунтовано обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, санкцією якого передбаченого покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 10 до 12 років, ризики, які існували на час обрання судом запобіжного заходу ОСОБА_4 не зменшилися та продовжують існувати. Так, з урахуванням тяжкості кримінального правопорушення, у якому обвинувачується ОСОБА_4 , обставин його вчинення за продовження дії воєнного стану, окупації частини територій Миколаївської та Херсонської областей ВС РФ, та тяжкості покарання, яке йому загрожує у разі засудження, прокурор вважає дійсними ризики, передбачені п.1, 5 ст.177 КПК України, а саме переховування обвинуваченого від суду, вчинення іншого кримінального правопорушення чи продовження того, у якому він обвинувачується, а запобігти настанню вказаних ризиків неможливо застосуванням більш м'яких запобіжних заходів.
Обвинувачений проти клопотання прокурора заперечував.
Захисники у вирішенні клопотання прокурора поклалися на розсуд суду.
Вирішуючи клопотання прокурора, суд прийшов до наступного.
Відповідно до положень ст.315 КПК України, під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом II цього Кодексу.
Відповідно до ч.1 ст.194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Відповідно до ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Згідно з ч.6 ст.176 КПК України, під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 437-442 Кримінального кодексу України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, застосовується запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. У п.79 у рішенні у справі "Харченко проти України" Європейський суд зазначив, що "Таке, що продовжується, тримання під вартою може бути виправданим у тій чи іншій справі лише за наявності специфічних ознак того, що цього вимагають істинні вимоги публічного інтересу, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважують правило поваги до особистої свободи".
У даному кримінальному провадженні ОСОБА_4 обвинувачується за ч.1 ст.111-2 КК України - вчиненні умисних дій, спрямованих на допомогу збройним формуванням держави-агресора, з метою завдання шкоди Україні шляхом реалізації та підтримки рішень та дій збройних формувань держави-агресора, тобто у вчиненні особливо тяжкого злочину проти основ національної безпеки в умовах воєнного стану, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 10 до 12 років.
Підставою для обрання ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, крім тяжкості покарання, яке йому загрожує у разі визнання винуватим, стало існування ризиків того, що обвинувачений може переховуватись від суду, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити те, у якому обвинувачується (п.1,5 ч.1 ст.177 КПК України).
Як вбачається з матеріалів клопотання та встановлено судом заявлені в клопотанні ризики, передбачені п.1,5 ч.1 ст.177 КПК України не зменшилися та існують на даний час.
Так, ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, за яке передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 10 до 12 років, та враховуючи продовження дії на території України воєнного стану, окупації частини територій Миколаївської та Херсонської областей, продовжують існувати ризики того, що він може переховуватись від суду, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується.
Судом не встановлено обставин, які б дали підстави вважати, що належну процесуальну поведінку обвинуваченого може забезпечити більш м'який запобіжний захід. Конкретні обставини кримінального провадження, ступінь суспільної небезпеки інкримінованого ОСОБА_4 кримінального правопорушення, висока вірогідність вчинення ним ризиків, які можуть зашкодити як кримінальному провадженню, так і створити загрозу основам національної безпеки України, виправдовують подальше тримання обвинуваченого під вартою.
За такого, суд приходить до висновку про доцільність продовження обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 01 вересня 2024 року (включно).
Доказів, які б підтверджували неможливість на даний час перебування ОСОБА_4 під вартою суду не надано.
На підставі ч.4 ст.183 КПК України, враховуючи продовження дії воєнного стану на території України, розмір застави судом не визначається.
Враховуючи наведене, суд вважає, що клопотання прокурора підлягає задоволенню.
Керуючись ст. 177, 183, 196, 197, 199, 315, 369-372, 376 КПК України, суд
постановив:
Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_4 - задовольнити.
Продовжити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , запобіжний захід у виді тримання під вартою до 01 вересня 2024 року (включно), без визначення розміру застави.
Ухвала може бути оскаржена до Миколаївського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її проголошення.
Дві копії ухвали направити для виконання до ДУ "Миколаївський слідчий ізолятор" та для вручення обвинуваченому.
Суддя ОСОБА_1