Справа № 462/2386/24
04 липня 2024 року м. Львів
Залізничний районний суд м. Львова в складі:
головуючого судді - Мруць І.С.
за участю секретаря судового засідання - Шостак К.Р.,
справа №462/2386/24
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів,
встановив:
представник позивачки 20.03.2024 р. звернулася в суд із позовом про стягнення з відповідача ОСОБА_2 на користь позивачки ОСОБА_1 аліментів на утримання неповнолітніх дітей сторін - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у твердій грошовій сумі у розмірі 15 000 гривень щомісячно (по 7500 гривень на кожну дитину), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня пред'явлення позову і до досягнення дітьми повноліття з подальшою індексацією грошової суми відповідно до закону.
В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що у шлюбі у сторін народилося двоє дітей. У 2002 році шлюб між сторонами було розірвано, діти сторін постійно проживають із позивачем та перебувають на повному її утриманні. Відповідач добровільно не надає матеріальної допомоги на утримання дітей, у зв'язку з чим позивач була вимушена звернутися до суду. Зазначає, що відповідач є здоровою працездатною особою. Вважає, що визначена нею сума на утримання дітей є достатньою і справедливою, розмір аліментів у сумі 15 000 грн. не становитиме надмірного тягаря для відповідача та є таким, який відповідач спроможний сплачувати щомісяця.
Ухвалою від 23.04.2024 року позовну заяву залишено без руху та в подальшому недоліки усунено.
Ухвалою судді від 07.05.2024 року прийнято позов до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, витребувано в Головного управління ДПС у Львівській області інформацію про доходи ОСОБА_2 .
Відповідач ОСОБА_2 30.05.2024 року подав до суду відзив на позовну заяву, у якому частково заперечив проти позову. Пояснив, що має намір допомагати дітям матеріально. Тимчасово він припиняв перекази на утримання дітей лише, коли йому ставало відомо, що діти фактично протягом 1,5 роки проживали окремо від позивачки. Зазначив, що він працює економістом з фінансової роботи в Львівській філії ТОВ «Газорозподільчі мережі України», проте відповідачка ОСОБА_1 є приватним підприємцем (керівник «Азбуки світу») та отримує великі кошти. Вважає, що матеріальне становище позивачки, як одержувача аліментів, з якою проживає їх двоє неповнолітніх синів, є значно кращим, порівняно з його матеріальним становищем, що на його думку, повинно бути враховано судом при визначенні розміру аліментів на утримання дітей. Просить суд постановити рішення, яким стягувати з нього аліменти у розмірі 1/3 частки з усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня подання позовної заяви. Також вважає попередній розмір витрат на правничу допомогу необгрунтованим.
Представник позивачки 05.06.2024 року подала відповідь на відзив, у якому зазначила, що участь відповідача в утриманні дітей має нерегулярний характер, надані ним докази не підтверджують те, що відповідач фінансово підтримує своїх батьків, твердження відповідача про те, що позивачка є приватним підприємцем та отримує великі кошти, не підтверджені доказами. Вважає, що у відповідача, крім заробітної плати, є альтернативні джерела доходів, про які він замовчує.
Суд відмовляє у задоволенні клопотання про витребування доказів, поданого представником позивачки 05.06.2024 року, у зв'язку із необгрунтованістю.
13.06.2024 року відповідач ОСОБА_2 подав до суду заперечення на відповідь на відзив.
У матеріалах справи відсутні клопотання сторін про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Відповідно до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.
Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до положень ст.ст.12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом і кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина 1 статті 13 ЦПК України).
Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання (частина 1 статті 82 ЦПК України).
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина 1 статті 76 ЦПК України).
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень (стаття 77 ЦПК України).
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (частина 2 статті 89 ЦПК України).
Відповідно до копій свідоцтв про народження серія НОМЕР_1 , виданого 07.09.2010 року, серія НОМЕР_2 , виданого 13.02.2017 року, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 є батьками неповнолітніх ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 10,11).
Відповідно до копії рішення Залізничного районного суду м.Львова від 09.12.2022 року, розірвано шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (а.с.12)
Згідно із копіями витягів з реєстру територіальної громади від 24.04.2024 року ОСОБА_3 та ОСОБА_4 зареєстровані за адресою АДРЕСА_1 (а.с.97,98). Позивачка стверджує, що неповнолітні діти проживають разом із нею. Дана обставина відповідачем не оспорюється.
Декларацією прав дитини, прийнятою Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, у принципі 6 проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості.
Згідно статті 27 Конвенції про права дитини від 20.11.1989 року, держави-учасники визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батько (-ки) несуть основну відповідальність за забезпечення умов життя, необхідних для розвитку дитини, в межах своїх здібностей і фінансових можливостей.
Вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд враховує, що їх розмір не може бути меншим, ніж зазначений у частині другій статті 182 СК України.
Частинами 7, 8 ст.7 Сімейного кодексу України передбачено, що кожна дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім'ї.
Одним із основних прав дитини є право на утримання, яке кореспондується з конституційним обов'язком батьків утримувати дітей до їх повноліття.
Стягнення аліментів на утримання дитини є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності.
Відповідно до ст. 141 СК України, мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і обов'язків і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
За ст. 180 СК України, батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Згідно ст. 181 СК України, способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів. У разі виїзду одного з батьків за кордон на постійне проживання у державу, з якою Україна не має договору про надання правової допомоги, аліменти стягуються в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо після виконання аліментних зобов'язань згідно з частиною четвертою цієї статті один з батьків не виїхав на постійне проживання у державу, з якою Україна не має договорів про правову допомогу, та залишився або повернувся для постійного проживання в Україну, порядок стягнення аліментів з урахуванням сплаченої суми встановлюється законодавством. Якщо після набрання рішенням суду законної сили, згідно з яким з одного із батьків стягуються аліменти, він виїжджає для постійного проживання у державу, з якою Україна не має договору про правову допомогу, з нього за рішенням суду до його виїзду за межі України може бути стягнуто аліменти за весь період до досягнення дитиною повноліття. Якщо після набрання законної сили рішенням суду про сплату аліментів за весь період до досягнення дитиною повноліття особа, з якої стягуються аліменти, продовжує постійно проживати в Україні або повертається в Україну для постійного проживання та змінюються обставини, які вплинули на визначення розміру аліментів, у судовому порядку може бути встановлено періодичне стягнення аліментів з урахуванням сплаченої суми. Якщо місце проживання чи перебування батьків невідоме, або вони ухиляються від сплати аліментів, або не мають можливості утримувати дитину, дитині призначається тимчасова державна допомога з урахуванням матеріального стану сім'ї, у якій виховується дитина. Виплата тимчасової державної допомоги здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Порядок призначення та виплати тимчасової державної допомоги, її розмір визначається Кабінетом Міністрів України. Роботу щодо призначення та виплати тимчасової державної допомоги дітям, батьки яких ухиляються від сплати аліментів, не мають можливості утримувати дитину або місце проживання їх невідоме, організовує центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері усиновлення та захисту прав дітей. Суми наданої дитині тимчасової державної допомоги підлягають стягненню з платника аліментів до Державного бюджету України у судовому порядку.
Відповідно до ст. 182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує:
1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини;
2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів;
3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина;
3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав;
3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів;
4) інші обставини, що мають істотне значення.
Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів. Суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати.
Стаття 184 СК України передбачає, що суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі. Розмір аліментів, визначений судом або домовленістю між батьками у твердій грошовій сумі, щорічно підлягає індексації відповідно до закону, якщо платник і одержувач аліментів не домовилися про інше. За заявою одержувача аліментів індексація може бути здійснена судом за інший період. Той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Також, відповідно до п. 17 Постанови Пленуму Верховного Суду України №3 від 15.05.2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» за відсутності домовленості між батьками про сплату аліментів на дитину той із них, з ким вона проживає, вправі звернутися до суду з відповідним позовом. Згідно з ч. 3 ст. 181 СК аліменти на дитину присуджуються в частці від заробітку (доходу) її матері, батька (ст. 183 цього Кодексу) або в твердій грошовій сумі (ст. 184 СК) і виплачуються щомісячно. У разі виїзду одного з батьків на постійне проживання в державу, з якою Україна не має договору про правову допомогу, аліменти стягуються відповідно до вимог частин 5 - 7 ст. 181 СК. Вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен ураховувати: стан здоров'я, матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж зазначений у ч. 2 ст. 182 СК. При цьому необхідно мати на увазі, що зміна законодавства в частині визначення мінімального розміру аліментів на одну дитину не є підставою для перегляду постановлених раніше судових рішень про їх стягнення. Що ж до максимального розміру аліментів, які стягуються з боржника, то відповідно до ч. 3 ст. 70 Закону України від 21 квітня 1999 р. N 606-XIV "Про виконавче провадження" він не повинен перевищувати 50 відсотків заробітної плати цієї особи. Порядок стягнення аліментів визначено у ст. 74 Закону "Про виконавче провадження", а також у статтях 194 - 197, 274 СК.
Враховуючи ту обставину, що діти сторін проживають разом з позивачкою ОСОБА_1 , остання несе витрати по утриманню дітей, забезпечує їх лікуванням в разі потреби, займається вихованням, що потребує не тільки матеріальних витрат, а й значних моральних зусиль, беззаперечне право неповнолітніх дітей на утримання їх обома батьками, суд вважає, що є підстави для стягнення аліментів з відповідача.
Щодо розміру аліментів та можливості їх сплати суд зазначає наступне.
Судом встановлено, що відповідач є особою працездатного віку.
Згідно ст.7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік», установлено з 1 січня 2024 року прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі 2920 гривень, а для основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років - 2563 гривні; дітей віком від 6 до 18 років - 3196 гривень; працездатних осіб - 3028 гривень.
На обгрунтування доводів своєї позовної заяви щодо розміру позивачка подала суду копії чеків та квитанцій за період з листопада 2023 по лютий 2024 (а.с.13-66).
Відповідач, заперечуючи розмір аліментів, про стягнення якого просить позивачка подав суду довідку від 24.05.2024 року Львівської філії ТзОВ «Газорозподільні мережі України», відповідно до якої він працює в Товаристві з 08.04.2024 року по час видачі довідки на посаді економіста з фінансової роботи 1 категорії казначейства; довідку про доходи за квітень 2024 року за місцем праці, відповідно до якої його сукупний дохід становить 14 021,22 грн, сума до виплати - 11 146, 87 грн. (а.с.117,118).
Беручи до уваги усі наведені обставини, виходячи з найкращих інтересів дітей, керуючись принципом розумності і справедливості, врахувавши розмір прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, мінімальний рекомендований розмір аліментів, на одну дитину, те що обов'язок утримувати дитину до досягнення повноліття покладений на обох батьків, позицію відповідача, який є особою працездатного віку, частково визнав позов, суд вважає, що позов слід задоволити та стягувати з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_1 на утримання дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , аліменти в розмірі 5 000 гривень, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку, на кожну дитину, щомісячно.
При цьому, суд враховує положення ч.3 ст.70 ЗУ «Про виконавче провадження», відповідно до якого у випадку стягнення аліментів на неповнолітніх дітей розмір відрахувань із заробітної плати не може перевищувати 70 відсотків, та твердження відповідача у запереченні у відповідь на відзив, що його заробітна плата становить 15000 грн.
Суд критично ставиться до доводів відповідача про те, що він надає допомогу своїм літнім батькам, з якими разом проживає, оскільки довідки про доходи ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , виписки з медичних документів та заяви про надання матеріальної допомоги (а.с.119-127) самі по собі не свідчать про такі обставини.
Суд зауважує, що відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на майно від 04.06.2024 року, поданої представником позивачки на спростування доводів відповідача про матеріальний стан його батьків, ОСОБА_5 належить на праві власності земельна ділянка в АДРЕСА_2 , зареєстровані відповідно у 2020 та у 2017 році (а.с.138).
На клопотання відповідача про визначення розміру аліментів, що стягуватимуться з нього в частці від його доходу, суд роз'яснює, що відповідно до ч.3 ст.181 СК України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.
Відповідно до ч.1,2 ст.191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову.
Виходячи з наведеного, суд вважає за необхідне стягувати такі, починаючи із дня подання позову, а саме - з 20 березня 2024 року та до досягнення дітьми повноліття.
Виходячи з вимог ст.430 ЦПК України, слід допустити негайне виконання рішення в межах суми платежу за один місяць.
Відповідно до ч.1 ст.71 ЗУ «Про виконавче провадження» індексація розміру аліментів, визначеного у твердій грошовій сумі, проводиться, якщо інше не передбачено у виконавчому документі чи у договорі між батьками про сплату аліментів на дитину, виконавцем у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку.
Одночасно суд вважає за необхідне роз'яснити сторонам, що відповідно до ч.1ст.192 Сімейного кодексу України, яка підлягає застосуванню в силу ст. 201 СК України, розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Статтею 141 ЦПК України передбачено, що у випадку, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Із статті 5 Закону України «Про судовий збір» вбачається, що від сплати судового збору звільняються позивачі за подання позовів про стягнення аліментів.
Враховуючи те, що позивачка ОСОБА_1 звільнена від сплати судового збору за подання позовної заяви, в якій містяться вимоги щодо стягнення аліментів, тому суд вважає, що з відповідача ОСОБА_2 слід стягнути судовий збір у розмірі 1211 грн. 20 коп. в дохід держави.
Відповідно до ст. 137 ЦПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Частиною 8 ст.141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Представник позивачки у позовній заяві зазначила, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи - 500 доларів США у гривнях по курсу НБУ станом на день оплати - витрати на правничу (правову) допомогу. Відповідач зазначив, що вважає розмір витрат на правову допомогу необгрунтованим.
Разом з тим, відповідних заяв в розумінні ч.8 ст.141 ЦПК України, інших клопотань про стягнення витрат на правову допомогу, доказів на підтвердження понесеного розміру витрат позивачкою та її представником станом на час розгляду справи до суду не подано.
Керуючись ст. ст. 10, 12, 13, 141, 263, 265, 274-279, 430 ЦПК України,
ухвалив:
позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів - задовольнити частково.
Стягувати із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , аліменти в твердій грошовій сумі в розмірі 5 000 (п'ять тисяч) гривень, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно на кожну дитину, починаючи з дня пред'явлення позову до суду, тобто з 20 березня 2024 року, та до досягнення дітьми повноліття.
Рішення в частині стягнення аліментів за один місяць підлягає обов'язковому негайному виконанню.
Стягнути із ОСОБА_2 в дохід держави 1211 грн. (одну тисячу двісті одинадцять) гривень 20 копійок судового збору.
Апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів учасниками справи до Львівського апеляційного суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови.
Учасники справи:
Позивач: ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання - АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 );
Відповідач: ОСОБА_2 (зареєстроване місце проживання - АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 ).
Судове рішення складено 04 липня 2024 року.
Суддя: І.С. Мруць