ЄУН: 336/6075/24
Провадження №: 4-с/336/38/2024
03 липня 2024 року м. Запоріжжя
Шевченківський районний суд м. Запоріжжя у складі: головуючого судді Зарютіна П.В., за участі секретаря судового засідання Бублій Є.А., розглянувши скаргу АТ «Державний експортно-імпортний банк України» (скорочене найменування -АТ «УКРЕКСІМБАНК») на дії органу примусового виконання, яким є Центральний відділ державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) ,
Скаржник, АТ «Державний експертно-імпортний банк України», звернувся в суд із скаргою, в якій просив визнати неправомірним дії державного виконавця Пашкової О.В. Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) по винесенню 25.02.2019 постанови про закінчення виконавчого провадження ВП № 3739689 по виконанню виконавчого листа по справі № 0827/2-3281/11, виданого Шевченківським районним судом м. Запоріжжя, скасувати постанову про закінчення виконавчого провадження, винесену 25.02.2019 року по вищевказаному виконавчому провадженню, та зобов'язати Центральний відділ державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) поновити вказане виконавче провадження.
Скарга обґрунтована тим, що 06.06.2024 року АТ «Укрексімбанк» із відповіді Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) стало відомо, що 25.02.2019 року на підставі п. 3 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження було закрито по причині смерті боржника, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , без встановлення правонаступників по справі.
Постанову про закінчення виконавчого провадження було направлено на адресу суду. Вважає, що державним виконавцем неправомірно закрито виконавче провадження, посилаючись на вказані обставини та норми чинного законодавства, просить задовольнити скаргу.
Ухвалою суду від 19.06.2024 року скарга прийнята до розгляду та відкрито провадження у справі за вказаною скаргою.
У порядку ч.2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Суд, дослідивши та оцінивши зібрані докази в їх сукупності, приходить до висновку про задоволення скарги з наступних підстав.
За змістом ст. 447 ЦПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.
Як зазначено у відповіді Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 06.06.2024 року за № 77627, виконавче провадження ВП № 3739689 по виконанню виконавчого листа по справі № 0827/2-3281/11 від 27.12.2011, виданого Шевченківським районним судом м. Запоріжжя, було відкрито 28.03.2013. Державним виконавцем 07.09.2017 року було винесено постанову про приєднання виконавчого провадження до зведеного.
Державним виконавцем, 25.02.2019 року було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі п.3 ч.1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження», - боржник помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , актовий запис 5223 від 21.08.2018 року.
Європейський суд з прав людини в пункті 40 рішення у справі «Горнсбі проти Греції» від 19.03.1997 року зазначив, що право на суд було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави допускала невиконання остаточного та обов'язкового судового рішення на шкоду одній зі сторін.
Згідно з ч.1 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень; неупереджено, ефективно, своєчасно в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Відповідно до ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження» визначено,
копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження доводяться
виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур'єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документів стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття
до виконання, постанов, передбачених пунктами 1-4 частини дев'ятої статті 71 цього
Закону, які надсилаються рекомендованим поштовим відправленням. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.
Документи виконавчого провадження доводяться до відома або надсилаються
адресатам не пізніше наступного робочого дня з дня їх винесення.
Як зазначено скаржником, державним виконавцем не доводилось до відома стягувача інформація по виконавчому провадженню, а саме, що державним виконавцем винесена постанова про закінчення виконавчого провадження, що підтверджується відповіддю від 06.06.2024 року за вих. № 77627.
Відповідно до пункту 13 розділу 2 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 року № 512/5, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 02.04.2012 року за № 489/20802 правонаступництво можливе на всіх стадіях виконавчого провадження - з моменту відкриття виконавчого провадження до його закінчення.
На стадії виконавчого провадження, як на завершальній стадії судового провадження, можлива заміна сторони виконавчого провадження правонаступником за наявності відкритого виконавчого провадження. Після відкриття виконавчого провадження та до його закінчення заміна сторони виконавчого провадження (з одночасною заміною відповідного учасника справи) правонаступником здійснюється у порядку, передбаченому статтею 334 цього Кодексу з урахуванням підстав, визначених статтею 55 ЦПК України.
Натомість, як до відкриття виконавчого провадження, так і після його закінчення заміна учасника справи правонаступником здійснюється виключно на підставі статті 55 ЦПК України. У такому випадку з огляду на відсутність відкритого виконавчого провадження заміна відповідної сторони виконавчого провадження правонаступником є неможливою.
Процесуальне правонаступництво в розумінні статті 55 ЦПК України допускається на будь-якій стадії судового провадження, включаючи й стадію виконання судового рішення.
Заміна сторони виконавчого провадження правонаступником, тобто здійснення процесуального правонаступництва після набрання судовим рішенням законної сили, полягає в поширенні на правонаступників законної сили судового рішення. На правонаступників законна сила судового рішення поширюється усіма своїми правовими наслідками - незмінністю, неспростовністю, виключністю, преюдиційністю, виконуваністю.
Наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконане боржником, не припиняє зобов'язальних правовідносин сторін. Крім того, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду та ефективного захисту сторони у справі, що передбачено статтями 6, 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Відповідно достатті 129-1 Конституції Українисуд ухвалює рішення іменем України і судове рішення є обов'язковим до виконання.
Згідно з пунктом 9 статті 129 Конституції Українидо основних засад судочинства віднесено обов'язковість рішень суду.
Частиною першою статті 18 ЦПК України визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Згідно зі ст.1 Закону України «Про виконавче провадження»виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті виконавче провадження підлягає закінченню у разі припинення юридичної особи - сторони виконавчого провадження, якщо виконання її обов'язків чи вимог у виконавчому провадженні не допускає правонаступництва, смерті, оголошення померлим або визнання безвісно відсутнім стягувача чи боржника.
Згідно з частиною першою статті 40 Закону України «Про виконавче провадження» у разі закінчення виконавчого провадження (крім закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків не стягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, не стягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв'язку із закінченням виконавчого провадження. Виконавче провадження, щодо якого винесено постанову про його закінчення, не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.
Законом передбачена можливість відновлення виконавчого провадження. Так, згідно із частиною першою статті 41 Закону № 1404-УІІІ у разі якщо постанова виконавця про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа стягувачу визнана судом незаконною чи скасована в установленому законом порядку, виконавче провадження підлягає відновленню за постановою виконавця не пізніше наступного робочого дня з дня одержання виконавцем відповідного рішення. Отже, відповідна заміна сторони виконавчого провадження правонаступником може бути здійснена лише у разі скасування постанови виконавця про закінчення такого виконавчого провадження.
З урахуванням наведених вище законодавчих приписів, у разі смерті фізичної особи - сторони виконавчого провадження, виконавець повинен перевірити, чи допускають відповідні правовідносини правонаступництво, чи ні.
Велика Палата Верховного Суду від 03.11.2020 року у справі № 916/617/17 зробила висновок, що отримавши дані про смерть фізичної особи сторони виконавчого провадження, виконавець має отримати підтвердження чи спростування таких даних, звернувшись відповідно до п. 3 ч.3 ст. 18 Закону 1404 із запитом до органу державної реєстрації актів цивільного стану згідно з компетенцією останнього, визначеного Законом України від 01.07.2010 року № 2398 «Про державну реєстрацію актів цивільного стану».
Після отримання даних про смерть сторони виконавчого провадження виконавець має звернутися до компетентних органів/осіб для отримання відомостей про заведення спадкової справи, видачу свідоцтва про право на спадщину, що дає змогу виконавцеві з'ясувати, які особи як спадкоємці померлої сторони виконавчого провадження зверталися за отриманням спадщини та що саме ними було успадковано згідно зі свідоцтвом про право на спадщину.
В даному випадку виконавець не перевіряв обставини можливого правонаступництва, не звертався до компетентних органів за отриманням інформації стосовно відкриття спадкової справи і встановлення осіб можливих спадкоємців для проведення у рамках виконавчого провадження заміни боржника на його правонаступників, а закрив виконавче провадження по причині констатації смерті боржника чим унеможливив у майбутньому, при встановлені спадкоємців, провести заміну сторони виконавчого провадження, а тому вимоги скарги підлягають задоволенню.
Керуючись ст. ст. 447, 450 ЦПК України, -
Скаргу Акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» на рішення, дії та бездіяльність державного виконавця Пашкової О.В. Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) по винесенню 25.02.2019 постанови про закінчення виконавчого провадження ВП № 53884669 по виконанню виконавчого листа по справі №336/6103/16, виданого Шевченківським районним судом м. Запоріжжя - задовольнити..
Скасувати постанову від 25.02.2019 року про закінчення виконавчого провадження, винесену у виконавчому провадженні ВП № 3739689 по виконанню виконавчого листа по справі № 0827/2-3281/11 від 27.12.2011, виданого Шевченківським районним судом м. Запоріжжя, та зобов'язати Центральний відділ державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) поновити вказане виконавче провадження.
Ухвала може бути оскаржена до Запорізького апеляційного суду. Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається через Шевченківський районний суд м. Запоріжжя до суду апеляційної інстанції протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
Суддя П.В.Зарютін