Справа №761/12869/24 Головуючий в І інстанції - ОСОБА_1
Провадження №11-сс/824/3596/2024 Суддя - доповідач - ОСОБА_2
01 липня 2024 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду, у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі
судового засідання ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 24 квітня 2024 року,
Ухвалою слідчого судді Шевченківськогорайонного суду м. Києва від 24 квітня 2024 року скаргу ОСОБА_6 на бездіяльність уповноваженої особи Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань, - залишено без задоволення.
В обґрунтування свого рішення слідчий суддя зазначив, що як вбачається зі скарги, заявник просить внести відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань відносно вчинення суддею Люботинського міського суду Харківської області ОСОБА_7 , суддями Харківського апеляційного суду ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , суддями Касаційного цивільного суду Верховного Суду ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , службової недбалості під час розгляду справи № 630/136/23. Водночас, заява ОСОБА_6 від 28.03.2024 про вчинення кримінального правопорушення за своїм змістом та суттю є висловленням незгоди із процесуальними рішеннями у конкретній справі та не є повідомленням про злочини, які підслідні Головному слідчому управлінню Державного бюро розслідувань, оскільки містить інформацію, пов'язану із здійсненням судового провадження і не містить конкретних даних про вчинення вказаними особами кримінальних правопорушень.
Отже, не оцінюючи обґрунтованість заяви ОСОБА_6 на предмет наявності ознак складу злочину, слідчий суддя дійшов висновку, що в ній відсутні відомості, які б свідчили або могли свідчити про вчинення кримінального правопорушення.
ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на незаконність та необґрунтованість ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 24 квітня 2024 року, просить її скасувати, задовольнити його скаргу, зобов'язати слідчого Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань внести до ЄРДР відомості за його заявою від 28.03.2024 та розпочати досудове розслідування у кримінальному провадженні за фактом вчинення встановленими особами - суддею Люботинського міського суду Харківської області ОСОБА_7 , суддями Харківського апеляційного суду ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , суддями Касаційного цивільного суду Верховного Суду ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , службової недбалості під час розгляду справи № 630/136/23, тобто кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 367 КК України, з надісланням заявнику витягу з ЄРДР та пам'ятки про процесуальні права та обов'язки.
Апелянт вказує, що слідча суддя дійшла безпідставного висновку про те, що його заява від 28.03.2024 про вчинення кримінального правопорушення за своїм змістом та суттю є висловленням незгоди із процесуальними рішеннями у конкретній справі та не є повідомленням про злочини, які підслідні ДБР, оскільки містить інформацію, пов'язану із здійсненням судового провадження і не містить конкретних даних про вчинення вказаними особами кримінальних правопорушень.
Апелянт зазначає, що він не вказує на свою незгоду з процесуальними рішеннями суддів, а зазначає явні ознаки службової недбалості суддів, як підставу притягнення їх до кримінальної відповідальності. Крім того, апелянт вказує, що він розмежував діяння судді першої інстанції ОСОБА_7 окремо, суддів Харківського апеляційного суду окремо та окремо діяння суддів КЦС ВС, в чому полягають ознаки вчинених ними кримінальних правопорушень.
Таким чином, апелянт вказує, що за неповного з'ясування обставин справи, неправильно наданої правової оцінки зазначених ним обставин, висновки слідчого судді є помилковими, а ухвала такою, що постановлена з порушенням норм процесуального права без належного дослідження зазначених ним обставин.
Крім того апелянт вказує, що хоча КПК і передбачає внесення до ЄРДР інформації на підставі заяв та повідомлень про кримінальне правопорушення, а не будь-яких заяв, які надходять до органів досудового розслідування при здійсненні ними своїх повноважень, слід враховувати, що на цьому етапі розвитку правових відносин стосовно ймовірного вчинення діяння, відповідальність за яке встановлена КК, не достатньо об'єктивних відомостей навіть для попередньої констатації наявності або відсутності ознак складу злочину. Саме тому, посилатися на цьому етапі на положення ст. 2 КК України, яка визначає підставу кримінальної відповідальності, як це зробив слідчий суддя, недоцільно.
Апелянт вказує, що якщо зі звернення особи вбачається, що вона порушує перед органом досудового розслідування питання про вчинення кримінального правопорушення, ініціюючи здійснення ним дій, визначених КПК України, то навіть за умови, що результати аналізу наведених особою відомостей свідчать про відсутність ознак складу злочину, такі відомості мають бути внесені до ЄРДР з подальшим закриттям кримінального провадження відповідно до ст. 284 КПК України.
Представник ДБР та ОСОБА_6 , будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце апеляційного розгляду, в судове засідання не з'явилися, причини неявки суд не повідомили. При цьому, за клопотанням ОСОБА_6 апеляційним судом постановлювались ухвали про проведення судового засідання в режимі відеоконференції з приміщення Люботинського міського суду Харківської області, оскільки ОСОБА_6 є ветераном війни - інвалідом ІІІ групи, і в силу наслідків колишньої контузії йому нелегко пересуватись в інший регіон - місто Київ, яке від нього знаходиться за 450 км. Проте, за повідомленням працівників Люботинського міського суду Харківської області до приміщення вказаного суду в призначений час ОСОБА_6 не з'явився.
Враховуючи наведене та вимоги ч. 4 ст. 405 КПК України, апеляційний розгляд проведено у відсутність осіб, які не з'явились.
Заслухавши доповідь судді, дослідивши матеріали судового провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що подана апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як вбачається зі змісту скарги, ОСОБА_6 на електронну пошту Державного бюро розслідувань заяву від 28.03.2024 про вчинення, на його переконання, кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 367 КК України, а саме службової недбалості під час розгляду справи № 630/136/23 суддями Люботинського міського суду Харківської області ОСОБА_7 , Харківського апеляційного суду ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , Касаційного цивільного суду Верховного Суду ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , однак уповноважені особи ДБР не внесли відомості до ЄРДР у відповідності до вимог ст.214 КПК України.
У зв'язку з чим ОСОБА_6 таку бездіяльність оскаржив до слідчого судді, і в своїй скарзі просив зобов'язати слідчого Головного слідчого управління ДБР внести до ЄРДР відомості за його заявою від 28.03.2024, розпочати досудове розслідування, з надісланням заявнику витягу з ЄРДР та пам'ятку про права та обов'язки потерпілого.
Відмовляючи у задоволенні скарги ОСОБА_6 , слідчий суддя виходив з того, що заява ОСОБА_6 від 28.03.2024 не містить конкретних відомостей, які б свідчили або могли свідчити про вчинення зазначеного ним кримінального правопорушення, тобто об'єктивних даних, які б дійсно свідчили про наявність події злочину.
З таким висновком погоджується і колегія суддів, виходячи з наступного.
Згідно з ч. 1ст. 214 КПК України, слідчий, дізнавач, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь - якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов'язаний внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань, розпочати розслідування та через 24 години з моменту внесення таких відомостей надати заявнику витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Відповідно до п. 4, 5 ч. 5 ст. 214 КПК України, до Єдиного реєстру досудових розслідувань вносяться відомості про, зокрема: 4) короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, наведених потерпілим, заявником чи виявлених з іншого джерела; 5) попередня правова кваліфікація кримінального правопорушення з зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність.
Згідно з ч. 1 ст. 2 КК України, підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбачений цим Кодексом.
Як визначено у ст. 11 КК України, злочином є передбачене цим Кодексом суспільно небезпечне винне діяння (дія або бездіяльність), вчинене суб'єктом злочину. Не є злочином дія або бездіяльність, яка хоча формально і містить ознаки будь-якого діяння, передбаченого цим Кодексом, але через малозначність не становить суспільної небезпеки, тобто не заподіяла і не могла заподіяти істотної шкоди фізичній чи юридичній особі, суспільству або державі.
Системний аналіз положень ч. 1 ст. 214 КПК України, статей 2, 11 КК України дає підстави для висновку, що реєстрації в Єдиному реєстрі досудових розслідувань підлягають не будь-які заяви чи повідомлення, а лише ті з них, які містять достатні відомості про кримінальне правопорушення.
Отже, підставами вважати заяву чи повідомлення саме про злочин є наявність в таких заявах або повідомленнях об'єктивних даних, які дійсно свідчать про ознаки злочину. Такими даними є фактичне існування доказів, що підтверджують реальність конкретної події злочину (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення злочину).
Якщо у заявах чи повідомленнях таких даних немає, то вони не можуть вважатися такими, які мають бути обов'язково внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань і це слугує гарантією для кожної особи від необґрунтованого обвинувачення та процесуального примусу
Вказане узгоджується з висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними в постанові від 24.04.2019 року по справі № 818/15/18, згідно яких при розгляді скарги слідчий суддя вирішує питання про наявність або відсутність правових підстав для зобов'язання слідчого або прокурора внести інформацію про кримінальне правопорушення до ЄРДР.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 30.09.2021 року по справі №556/450/18 (провадження №51-4229км20).
Що стосується професійної діяльності судді та прийнятих судових рішень, то відповідно до положень статей 126, 129 Конституції України, статті 48 Закону України Про судоустрій і статус суддів, суддя у своїй діяльності щодо здійснення правосуддя є незалежним від будь-якого незаконного впливу, тиску або втручання. Суддя здійснює правосуддя на основі Конституції і законів України, керуючись при цьому принципом верховенства права. Втручання в діяльність судді щодо здійснення правосуддя забороняється і тягне за собою відповідальність, установлену законом.
За висновками Пленуму Верховного Суду України у постанові №8 від 13 червня 2007 року «Про незалежність судової влади», відповідно до ч. 5 ст. 124 Конституції України судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України і тому вважаються законними, доки вони не скасовані в апеляційному чи касаційному порядку або не переглянуті компетентним судом в іншому порядку, визначеному процесуальним законом, в межах провадження справи, в якій вони ухвалені.
Виключне право перевірки законності та обґрунтованості судових рішень має відповідний суд згідно з процесуальним законодавством. Оскарження у будь-який спосіб судових рішень, діяльності судів і суддів щодо розгляду та вирішення справи поза передбаченим законом порядком у справі не допускається.
Крім того, згідно з п.п. 66-68 Рекомендації СМ/Rec (2010) 12 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо суддів, ухваленої Комітетом Міністрів Ради Європи 17 листопада 2010 року, тлумачення закону, оцінювання фактів та доказів, які здійснюють судді для вирішення справи, не повинні бути приводом для цивільної або дисциплінарної відповідальності, за винятком випадків злочинного наміру або грубої недбалості. Лише держава може домагатися цивільної відповідальності судді, подавши скаргу до суду у разі, коли цей суддя повинен був присудити компенсацію. Тлумачення закону, оцінювання фактів або доказів, які здійснюють судді для вирішення справи, не повинні бути приводом для кримінальної відповідальності.
Відповідно до п. 57 Висновку 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету міністрів Ради Європи про якість судових рішень, сутність окремих судових рішень контролюється насамперед шляхом процедур апеляції або перегляду рішень у національних судах та шляхом звернення до Європейського суду з прав людини.
Таким чином, можливе порушення суддею норм матеріального або процесуального права не може бути безумовною підставою для притягнення судді до кримінальної відповідальності та кваліфікуватись як кримінальне правопорушення.
Як слідує з матеріалів провадження, в заяві від 28.03.2024 ОСОБА_6 посилаючись на обставини справи, в якій йому було відмовлено у задоволенні позову про визнання кредитних договорів, договору страхування, угоди недійсними, просив внести відомості в ЄРДР і розпочати кримінальне провадження, щодо суддів Люботинського міського суду Харківської області ОСОБА_7 , Харківського апеляційного суду ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , Касаційного цивільного суду Верховного Суду ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 .
Однак, як вірно зазначив в ухвалі слідчий суддя, ОСОБА_6 в заяві не наведено відомостей про конкретні обставини вчинення кримінального правопорушення, які б об'єктивно підтверджували реальність події злочину в розумінні положень ст. 11 КК України, а викладення даних, які пов'язані із здійсненням судового провадження та фактично стосуються суті постановлених суддями рішень, з яким не погоджується ОСОБА_6 вважаючи їх такими, що не відповідають фактичним обставинам справи, на переконання колегії суддів, дозволяє зробити висновок про відсутність правової підстави для виникнення обов'язку вчинити певні дії за такою заявою щодо початку досудового розслідування кримінального провадження відповідно до положень ст. 214 КПК України. Зважаючи на що, твердження апелянта про те, що він навів та розмежував у своїй заяві відомості, які на його переконання є такими, що вказують на вчинення суддями службової недбалості під час розгляду його позову, колегія суддів вважає непереконливими.
Що стосується доводів апеляційної скарги ОСОБА_6 про те, що навіть за умови, що результати аналізу наведених особою відомостей свідчать про відсутність ознак злочину, то такі відомості мають бути внесені до ЄРДР з подальшим закриттям кримінального провадження відповідно до ст. 284 КПК України, то колегія суддів зауважує, що не будь-яка заява про вчинене кримінальне правопорушення, виключно з огляду на її назву, набуває статусу цього документа і її подання до ДБР не тягне за собою процесуальні наслідки у виді внесення відомостей до ЄРДР, оскільки вносяться відомості про короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, яких ОСОБА_6 наведено не було, а відтак, не було і вчинено бездіяльності по невнесенню відомостей до ЄРДР.
Висновки слідчого судді про відмову у задоволенні скарги ОСОБА_6 ґрунтуються на вимогах закону та підтверджуються матеріалами судового провадження, а тому доводи ОСОБА_6 в цій частині є неспроможними.
Будь - яких істотних порушень вимог КПК України, які б перешкодили чи могли перешкодити слідчому судді ухвалити законне та обґрунтоване рішення, колегія суддів не вбачає.
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про законність, обґрунтованість та вмотивованість постановленої слідчим суддею ухвали за скаргою ОСОБА_6 та підстав для її скасування не вбачає.
Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів
постановила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_6 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 24 квітня 2024 року, якою залишено без задоволення скаргу ОСОБА_6 на бездіяльність уповноваженої особи Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань - без змін.
Ухвала оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
__________________ ___________________ _____________________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4