Справа № 640/15048/18 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1
Провадження № 11кп/818/165/24 Доповідач: ОСОБА_2 Категорія: ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 365 КК України
03 липня 2024 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду у складі:
головуючого - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участі секретаря - ОСОБА_5 ,
прокурорів - ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,
представника потерпілого - ОСОБА_8 ,
обвинувачених - ОСОБА_9 , ОСОБА_10 ,
захисника - ОСОБА_11 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Харкова апеляційні скарги прокурора Харківської обласної прокуратури ОСОБА_6 та потерпілого ОСОБА_12 на вирок Київського районного суду м. Харкова від 17 листопада 2022 року стосовно обвинувачених ОСОБА_9 та ОСОБА_10 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною частиною 2 статті 28 частиною 2 статті 365 КК України у кримінальному провадженні, внесеному в ЄРДР за № 42017221080000190 від 09.06.2017, -
Вироком Київського районного суду м. Харкова від 17 листопада 2022 року ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уроженця м.Харкова, громадянина України, із вищою освітою, працюючого інспектором 2 роти 3 батальйону Управління патрульної поліції у м. Харкові, раніше не судимого, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , та ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м. Харкова, громадянина України, із вищою освітою, працюючого інспектором 2 роти 3 батальйону Управління патрульної поліції у м. Харкові, раніше не судимого, який проживає за адресою: АДРЕСА_2 визнано невинуватими та виправдано їх, у зв'язку з недоведеністю вчинення ними кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 28 частиною 2 статті 365 КК України. Органом досудового розслідування ОСОБА_9 обвинувачується у тому, що відповідно до наказу голови Національної поліції України №115 о/с від 07.11.2015 був призначений на посаду інспектора 2 роти 3 батальйону Управління патрульної поліції у м. Харкові, маючи спеціальне звання лейтенанта поліції, будучи працівником правоохоронного органу та виконуючи повноваження представника влади, 19.05.2017 близько 17 годин 15 хвилин перебуваючи у квартирі АДРЕСА_3 , виконуючи свої обов'язки із затримання підозрюваного у вчиненні злочину, невірно розуміючи інтереси служби, для демонстрації своєї переваги як працівник правоохоронного органу, принижуючи людську гідність ОСОБА_13 , умисно та за попередньою змовою безпосередньо перед вчиненням неправомірних дій з інспектором 2 роти 3 батальйону Управління патрульної поліції у м. Харкові ОСОБА_10 в порушення службових обов'язків та пункту 2 статті 2 Закону України «Про національну поліцію», а саме забезпечення публічної безпеки і порядку та охорони прав і свобод людини, а також інтересів суспільства і держави, пунктів 1, 2 частини 1 статті 18 цього ж закону, а саме неухильного дотримання положень Конституції України, законів України та інших нормативно - правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійного виконання своїх службових обов'язків відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов'язків, наказів керівництва; поваги і не порушення прав і свобод людини і частин 1, 2 статті 28 Конституції України - кожен має право на повагу до його гідності, ніхто не може бути підданий катуванню, жорстокому, нелюдському або такому, що принижує його гідність, поводженню чи покаранню, штовхнули ОСОБА_13 на підлогу кімнати та, безпідставно, явно виходячи за межі наданих йому повноважень, порушив встановлений чинним законодавством порядок та межі застосування заходів фізичного впливу, і умисно наніс ОСОБА_12 більше трьох ударів правою та лівою рукою в голову, грудну клітину та живіт. Внаслідок своїх незаконних дій ОСОБА_9 завдав ОСОБА_13 фізичного болю, образив його честь та гідність, спричинив йому, згідно з висновком судово-медичної експертизи ХОБСМЕ №4876-ая/17 від 02.08.2017, наступні тілесні ушкодження: гематоми (синці) у ділянці правого та лівого ока а у ділянці правої щоки, садна у ділянці грудної клітини (легкі тілесні ушкодження). Дії ОСОБА_9 органом досудового розслідування кваліфіковані за частиною 2 статті 28, частиною 2 статті 365 КК України - перевищення службових повноважень, тобто умисне вчинення працівником правоохоронного органу дій, які явно виходять за межі наданих йому прав і повноважень, що супроводжувалися насильством, болісним і таким, що ображають особисту гідність потерпілого, діями, за відсутності ознак катування, вчинене за попередньою змовою групою осіб. Органом досудового розслідування ОСОБА_10 обвинувачується у тому, що відповідно до наказу голови Національної поліції України №115 о/с від 07.11.2015 був призначений на посаду інспектора 2 роти 3 батальйону Управління патрульної поліції у м.Харкові, маючи спеціальне звання лейтенанта поліції, будучи працівником правоохоронного органу та виконуючи повноваження представника влади, 19.05.2017 близько 17 годин 15 хвилин перебуваючи у квартирі АДРЕСА_3 , виконуючи свої обов'язки із затримання підозрюваного у вчиненні злочину, невірно розуміючи інтереси служби, для демонстрації своєї переваги як працівників правоохоронного органу, принижуючи людську гідність ОСОБА_13 , умисно та за попередньою змовою безпосередньо перед вчиненням неправомірних дій з інспектором 2 роти 3 батальйону Управління патрульної поліції у м. Харкові ОСОБА_9 в порушення службових обов'язків та п. 2 ст. 2, Закону України «Про національну поліцію», а саме забезпечення публічної безпеки і порядку та охорони прав і свобод людини, а також інтересів суспільства і держави, пунктів 1, 2 частини 1 статті 18 цього ж закону, а саме неухильного дотримання положень Конституції України, законів України та інших нормативно - правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійного виконання своїх службових обов'язків відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов'язків, наказів керівництва; поваги і не порушення прав і свобод людини і частин 1, 2 статті 28 Конституції України - кожен має право на повагу до його гідності, ніхто не може бути підданий катуванню, жорстокому, нелюдському або такому, що принижує його гідність, поводженню чи покаранню, штовхнули ОСОБА_13 на підлогу кімнати та, безпідставно, явно виходячи за межі наданих йому повноважень, порушив встановлений чинним законодавством порядок та межі застосування заходів фізичного впливу, і умисно наніс ОСОБА_13 більше трьох ударів правою та лівою рукою в голову, грудну клітину та живіт. Внаслідок своїх незаконних дій ОСОБА_10 завдав ОСОБА_13 фізичного болю, образив його честь та гідність, спричинив йому, згідно з висновком судово-медичної експертизи ХОБСМЕ №4876-ая/17 від 02.08.2017, наступні тілесні ушкодження: гематоми (синці) у ділянці правого та лівого ока та у ділянці правої щоки, садна у ділянці грудної клітини (легкі тілесні ушкодження). Дії ОСОБА_10 органом досудового розслідування кваліфіковані за частиною 2 статті 28, частиною 2 статті 365 КК України - перевищення службових повноважень, тобто умисне вчинення працівником правоохоронного органу дій, які явно виходять за межі наданих йому прав і повноважень, що супроводжувалися насильством, болісним і таким, що ображають особисту гідність потерпілого, діями, за відсутності ознак катування, вчинене за попередньою змовою групою осіб. Прокурор у кримінальному провадження ОСОБА_6 та потерпілий ОСОБА_12 , не погоджуючись із вироком суду, подали апеляційні скарги. Потерпілий ОСОБА_12 просить вирок суду скасувати та призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Апеляційні вимоги потерпілий мотивує тим, що суд першої інстанції допустив істотні порушення вимог КПК України, не запросивши для участі у судових дебатах, чим порушив його права як потерпілого. Зазначає, що місцевий суд не повідомляв його про розгляд кримінального провадження, докази його належного сповіщення судом відсутні. Посилається на те, що під впливом наркотичних засобів потрапив до чужої квартири, за що був жорстко побитий працівниками поліції, був засуджений за частиною 3 статті 185 КК України та відбув призначене покарання, а особи, які його били, вимикаючи камери та насміхаючись з нього, залишилися без покарання. Вважає істотним порушенням КПК України те, що суд визнав його показання непослідовними. Погоджується, що можливо і заплутався в кількості ударів, однак розповів про побої, показував слідчому хто і куди його бив. Прокурор у кримінальному провадженні подала апеляційну скаргу, яку в подальшому змінила, та просить вирок суду скасувати, призначити новий судовий розгляд у суді першої інстанції в іншому складі суду. Прокурор не погоджується із висновками суду першої інстанції, викладеними у виправдувальному вироку. Вважає, що поза увагою суду залишився той факт, що потерпілого допитували після 4 років після подій, що з ним відбулися, що і пояснює розбіжність у показаннях. Не зрозуміло, у зв'язку із чим суд не визнає доказом, що підтверджує вину обвинувачених, протокол слідчого експерименту за участі потерпілого. Крім того, висновок судово-медичної експертизи підтверджує, що показання, надані потерпілим під час слідчого експерименту, в цілому не суперечать наявним даним щодо механізму спричинення встановлених у нього тілесних ушкоджень. Суд не надав оцінку протоколам впізнання особи ОСОБА_12 , додатком до якого є кольорові фото, на яких чітко зафіксовані ушкодження на обличчі потерпілого. Суд не навів мотивів, з яких не визнав доказом інформацію, що зафіксована на відео з нагрудних камер та в протоколі огляду цього відео. Шестеро із допитаних свідків є працівниками поліції, тому суд мав критично ставитися до повідомленої ними інформації. Судом не усунуто протиріч між показаннями свідка ОСОБА_14 та висновком за матеріалами розгляду листа слідчого ОСОБА_15 . Прокурор зазначає про порушення судом таємниці нарадчої кімнати. Крім того, прокурор посилається на істотне порушення прав потерпілого, у зв'язку незабезпеченням його участі у судових засіданнях. Звертає увагу, що без належного повідомлення потерпілого відбулися судові засідання від 11.08.2020, 01.10.2020, 25.01.2021, 22.02.2021, 09.06.2021, 11.11.2021, 01.02.2022, а 11.11.2022 відбулися судові дебати, під час яких потерпілий був відсутній. В матеріалах провадження наявна телефонограма, датована 06.11.2022, відповідно до якої секретарем передано ОСОБА_12 повідомлення про призначення судового засідання на 11.11.2022. Однак таке повідомлення не є належним сповіщенням потерпілого. Вказана телефонограма викликає сумніви у її достовірності, оскільки датована 06.11.2022, що є вихідним днем. Навіть якщо припустити, що розмова між секретарем та абонентом відбулася, неможливо стверджувати, що це був саме ОСОБА_12 . Представником потерпілого ОСОБА_12 - адвокатом ОСОБА_8 в судовому засіданні суду апеляційної інстанції надано заяву ОСОБА_12 , в якій він просив проводити розгляд його апеляційної скарги та прокурора, призначений на 03.07.2024 без його участі, у зв'язку із зайнятістю на роботі. Враховуючи, що потерпілому відомо про час та місце розгляду апеляційних скарг, а його інтереси в суді апеляційної інстанції представляє адвокат ОСОБА_8 , колегія суддів вважає можливим проводити апеляційний розгляд за відсутності потерпілого ОСОБА_12 . Заслухавши суддю-доповідача, пояснення прокурорів, які підтримали апеляційну скаргу сторони обвинувачення із зміненими доводами та апеляційні вимоги потерпілого ОСОБА_12 , думку представника потерпілого - адвоката ОСОБА_8 , яка підтримала апеляційну скаргу ОСОБА_12 та прокурора, думку обвинувачених ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , їх захисника - адвокатата ОСОБА_11 , які заперечували проти задоволення апеляційних вимог, перевіривши матеріали судового провадження та обговоривши доводи апеляційних скарг колегія суддів дійшла наступного. Відповідно до статті 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення. Згідно з частиною 3 статті 21 КПК України кожен має право на участь у розгляді в суді будь-якої інстанції справи, що стосується його прав та обов'язків, у порядку, передбаченому цим Кодексом. Частиною 3 статті 56 КПК України закріплено право потерпілого під час судового провадження в будь-якій інстанції бути завчасно поінформованим про час та місце судового розгляду, брати участь у судовому провадженні. Кримінальний процесуальний закон покладає на суд обов'язок забезпечити реалізацію потерпілим указаних прав з огляду на положення частини 6 статті 22 КПК України. Відповідно до частини 2 статті 318 КПК України судовий розгляд здійснюється у судовому засіданні з обов'язковою участю сторін кримінального провадження, крім випадків, передбачених цим Кодексом. У судове засідання викликаються потерпілий та інші учасники кримінального провадження. Згідно частини 1 статті 135 КПК України, особа викликається до суду шляхом вручення повістки про виклик, надіслання її поштою, електронною поштою чи факсимільним зв'язком, здійснення виклику по телефону або телеграмою. При цьому суд повинен переконатися, що таке повідомлення мало місце. Частиною 1 статті 136 КПК України встановлено, що належним підтвердженням отримання особою повістки про виклик або ознайомлення з її змістом іншим шляхом є розпис особи про отримання повістки, в тому числі на поштовому повідомленні, відеозапис вручення особі повістки, будь-які інші дані, які підтверджують факт вручення особі повістки про виклик або ознайомлення з її змістом. Проте, з матеріалів судового провадження вбачається, що зазначених вимог кримінального процесуального закону суд першої інстанції не дотримався, з огляду на таке. Перевіряючи матеріали судового провадження, судом апеляційної інстанції встановлено, що 21.04.2020 в провадження судді ОСОБА_1 надійшло кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_9 та ОСОБА_10 . Про призначене на 11.06.2020 судове засідання, потерпілий ОСОБА_12 не був повідомлений та судовий розгляд відкладено на 11.08.2020. На вказану дату потерпілому ОСОБА_12 було направлено смс-повідомлення, яке відповідно до довідки від 11.06.2020, абоненту не доставлене. В судовому засіданні 11.08.2020 судом вирішено про можливість проведення розгляду за відсутності потерпілого. При цьому, відомості про його належне повідомлення про призначений на вказану дату судовий розгляд, в матеріалах провадження відсутні. У цьому судовому засіданні було оголошено обвинувальний акт, визначено порядок дослідження доказів та допитано обвинувачених ОСОБА_9 та ОСОБА_10 і судовий розгляд відкладено на 16.09.2020. Про дату, час та місце судового розгляду, призначеного на 16.09.2020 ОСОБА_12 не був повідомлений, оскільки судова повістка була повернута до суду як така, що не вручена адресату. Судове засідання, призначене на 16.09.2020 відкладено у зв'язку із неявкою прокурора. Наступне судове засідання, призначене на 24.09.2020, відкладено через неявку прокурора, разом з тим, даних про направлення потерпілому ОСОБА_12 повідомлення про вказане судове засідання матеріали провадження також не містять. Судовий розгляд відкладено на 01.10.2020, однак матеріали провадження не містять жодних даних про направлення потерпілому ОСОБА_12 судом повідомлення про призначене судове засідання та про його належне сповіщення. В судовому засіданні 01.10.2020 було допитано свідків ОСОБА_14 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 та судовий розгляд відкладено. Судове засідання, призначене на 24.12.2020 було проведено за відсутності потерпілого ОСОБА_12 , який не був належним чином повідомлений судом про призначений судовий розгляд, оскільки судова повістка повернута до суду як така, що не вручена адресату. У судовому засіданні 24.12.2020 допитано свідка ОСОБА_19 , судовий розгляд відкладено на 25.01.2021. Відповідно до довідки, що міститься в матеріалах провадження, ОСОБА_12 було відправлено смс-повідомлення про призначене на 25.01.2021 судове засідання, судова повістка на вказану дату потерпілому не вручена. Наступне судове засідання, призначене на 22.02.2021, також проведено без участі потерпілого ОСОБА_12 , за відсутності даних щодо його належного сповіщення про вказану дату. При цьому, відповідно до звукозапису судового засідання від 22.02.2021, учасники вважали неможливим проводити розгляд без потерпілого, тоді як суд без з'ясування обставин щодо належного повідомлення потерпілого про час та місце судового розгляду, дійшов висновку про можливість продовження судового розгляду та допиту свідка за відсутності ОСОБА_12 . В судовому засіданні допитано свідка ОСОБА_20 та відкладено судовий розгляд на 01.04.2021. В подальшому судовий розгляд було відкладено на 14.04.2021 та 09.06.2021. З матеріалів судового провадження вбачається, що потерпілий ОСОБА_12 про призначений на 09.06.2021 судовий розгляд судом першої інстанції належним чином не був повідомлений. Відповідно до звукозапису судового засідання від 09.06.2021 зі слів прокурора було встановлено, що потерпілий обіцяв прийти в призначену дату до суду. Однак, потерпілий ОСОБА_12 до суду першої інстанції не прибув, матеріали провадження не містять будь-яких даних на підтвердження його належного повідомлення чи то прокурором, чи то судом. Не зважаючи на це, судове засідання було проведено, та як вбачається зі змісту журналу судового засідання від 09.06.2021, судом першої інстанції здійснювалося дослідження матеріалів провадження. Судовий розгляд відкладено на 25.06.2021, однак дані про направлення повідомлення потерпілому про дату та час судового засідання в матеріалах провадження відсутні. Відповідно до звукозапису судового засідання від 25.06.2021 прокурор повідомила, що в телефонному режимі потерпілий повідомив про перебування в тубдиспансері, де буде знаходитись ще два тижні. З'ясувавши думку учасників провадження, суд першої інстанції перейшов до дослідження носіїв інформації. Відповідно до матеріалів провадження встановлено, що ОСОБА_12 прибув до суду першої інстанції 28.09.2021 та цього дня надавав показання суду. Крім того, ОСОБА_12 брав участь у судовому засіданні 03.11.2021. Відповідно до заяви, датованої ОСОБА_12 03.11.2021, останній просив проводити наступні судові засідання без його участі та відповідно до розписки був повідомлений про судове засідання, яке призначене на 11.11.2021. В наступні судові засідання потерпілий ОСОБА_12 не викликався. Однак, відповідно до складеної телефонограми від 06.11.2022, секретарем судового засідання повідомлено ОСОБА_12 про призначений на 11.11.2022 судовий розгляд, під час якого суд перейшов до судових дебатів. Разом з тим, з наявної телефонограми не вбачається, коли саме ОСОБА_12 було передано відповідне повідомлення, враховуючи, що дата 06.11.2022 - є вихідним днем та не зрозуміло чи це є датою складання телефонограми чи передачі повідомлення потерпілому, що ставить під сумнів взагалі здійснення вказаного повідомлення, враховуючи, що в апеляційній скарзі ОСОБА_12 вказує, що суд першої інстанції не запросив його для участі в судових дебатах. Зважаючи на те, що з 03.11.2021, коли ОСОБА_12 подав заяву про проведення судових засідань без його участі, до 11.11.2022, коли судом першої інстанції завершено з'ясування обставин та перевірку їх доказами, минув тривалий проміжок часу, суд апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції мали бути виконані вимоги КПК України щодо належного повідомлення потерпілого ОСОБА_12 про час та місце судового засідання. При цьому, з огляду на зміст наведеної вище телефонограми, яка датована неробочим днем та в ній не зазначено точно дату та час, коли було здійснено повідомлення, відсутні підстави вважати, що ОСОБА_12 був належним чином повідомлений судом першої інстанції про призначене на 11.11.2022 судове засідання. Таким чином, колегія суддів констатує, що розгляд кримінального провадження було здійснено за відсутності належним чином повідомленого потерпілого ОСОБА_12 про дату, час і місце вищевказаних судових засідань, під час яких судом виконано ряд процесуальних дій з дослідження та встановлення обставин, викладених в обвинувальному акті. ЄСПЛ неодноразово вказував у своїх рішеннях, що сумлінне забезпечення здійснення прав гарантованих статтею 6 Конвенції, є обов'язком держави. Право на публічний розгляд справи буде позбавлене сенсу, якщо сторону, яка бере участь у справі, не сповіщають про судове засідання з таким розрахунком, щоб вона мала можливість з'явитися в суд у тому випадку, якщо особа вирішить скористатися своїм правом, передбаченим національним законодавством (рішення ЄСПЛ від 10.07.2003 у справі «Мультиплекс проти Хорватії» (Multiplex v. Croatia). Враховуючи, що потерпілий в апеляційній скарзі зазначає про те, що він не був повідомлений судом першої інстанції про судовий розгляд, що підтверджується матеріалами провадження, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що встановлені порушення є істотними, оскільки судове провадження здійснено за відсутності потерпілого, належним чином не повідомленого про дату, час і місце судових засідань, в яких було проведено допит обвинувачених, свідків та досліджувалися матеріали провадження. При цьому, слід зауважити, що повідомлення прокурором у судовому засіданні 09.06.2021 про те, що потерпілий обіцяв прийти до суду не є підтвердженням належного повідомлення ОСОБА_12 та підставою для проведення судового засідання без його участі, дослідження доказів, за відсутності достовірної інформації щодо позиції потерпілого про можливість проведення судових засідань за його відсутності. Відповідно до частини 1 статті 412 КПК України істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення, а відповідно до пункту 5 частини 2 цієї статті судове рішення у будь-якому разі підлягає скасуванню якщо судове провадження здійснено за відсутності потерпілого, належним чином не повідомленого про дату, час і місце судового засідання. Більш того, суд апеляційної інстанції також погоджується зі слушністю апеляційних доводів прокурора про невідповідність висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження та вважає, що така невідповідність могла вплинути на вирішення питання про винуватість або невинуватість обвинувачених, на правильність застосування закону України про кримінальну відповідальність, з наступних підстав. Відповідно до статті 370 КПК України як обвинувальний, так і виправдувальний вирок суду повинен бути законним і обґрунтованим. Суд обґрунтовує вирок лише на тих доказах, які були розглянуті в судовому засіданні, і оцінює їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Як зазначено у статті 374 КПК України, мотивувальна частина виправдувального вироку, серед іншого, повинна містити підстави для виправдання обвинуваченого з зазначенням мотивів, із яких суд відкидає докази обвинувачення. Із цього слідує, що суд при розгляді справи повинен дослідити докази як ті, що викривають, так і ті, що виправдовують обвинуваченого, проаналізувати їх та дати їм оцінку. Натомість як вбачається зі змісту вироку, судом першої інстанції поза увагою залишено протоколи пред'явлення особи для впізнання з додатками у вигляді кольорових фотознімків, на яких зафіксовано вигляд ОСОБА_12 , та відповідно до яких вказана слідча дія була проведена 20.05.2017 з 00.00 години до 00.15 години та з 00.20 години по 00.35 годину, не надано оцінки вказаним матеріалам в сукупності з іншими доказами та показаннями свідків. Суд першої інстанції, хоч і посилався на копії матеріалів з іншого кримінального провадження, однак взагалі не взяв їх до уваги, допустивши неповноту при оцінці доказів, що могло істотно вплинути на висновки суду. Посилаючись на зміст відеозапису з нагрудних камер поліцейських, суд не приймаючи його як доказ, вказав на окремі репліки потерпілого, який ставив поліцейським питання: «хто йому розбив око, а поліцейські відповіли, що його ніхто не чіпав», та вказав у вироку, що сумніви трактуються на користь обвинувачених. Однак суд першої інстанції допустився суперечностей у своїх висновках, одночасно вказуючи також про те, що потерпілий звертався до поліцейських та казав, що вони йому розбили око, що вони його мучають, відбили йому голову. Крім того, судом першої інстанції не наведено переконливих мотивів, у зв'язку із чим відхилено частину висновку судово-медичної експертизи, відповідно до якої показання потерпілого, викладені у протоколі слідчого експерименту від 12.10.2017 в цілому не суперечать наявним судово-медичним даним в частині механізму спричинення встановлених у нього тілесних ушкоджень. Фактичною підставою для ухвалення виправдувального вироку, як зазначено судом, стала непослідовність показань потерпілого, перебування його під впливом наркотичних речовин, відсутність висновку експерта про час, кількість та детальний механізм отримання ОСОБА_12 тілесних ушкоджень, наявність висновку експерта про можливість отримання тілесних ушкоджень при падінні, показання допитаних свідків, особистість самого потерпілого. Однак, суд першої інстанції одні докази залишив поза увагою, без їх врахування при оцінці всієї сукупності доказів, а іншим не надав оцінку з точки зору їх належності, допустимості, достовірності та достатності як того вимагають положення статті 94 КПК України. Враховуючи фактичні обставини кримінального провадження, суд першої інстанції для належного дотримання норм статей 22, 23 КПК України, повинен був дослідити всі докази сторони обвинувачення, надати їм логічну оцінку щодо об'єктивного спростування таких відомостей, виходячи з вимог статей 91, 94 КПК України, а сукупності зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Враховуючи, що судом першої інстанції не було надано оцінку доказам, на які звертає увагу прокурор в апеляційній скарзі, не усунуті суперечності при оцінці окремих доказів, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції допущено невідповідність висновків фактичним обставинам кримінального провадження, що також є істотними порушеннями, що передбачені вимогами статті 411 КПК України, та є процесуально неприпустимим при ухваленні остаточного судового рішення за наслідками судового розгляду, оскільки в такий спосіб порушуються загальні засади безпосередності дослідження доказів і змагальності сторін у процесі, законності та одночасно обґрунтованості судового рішення, що передбачено як обов'язкова вимога у статті 370 КПК України, а також містяться у статті 7 КПК України серед загальних засад кримінального провадження, яке за своїм змістом та формою повинно їм відповідати. У зв'язку із наведеним, судом апеляційної інстанції встановлені істотні порушення вимог КПК України, які мають системний характер та можуть вплинути на остаточні висновки суду за результатами судового розгляду, які у своїй сукупності перешкодили суду ухвалити законне і обґрунтоване рішення, що обумовлює необхідність скасування оскаржуваного вироку та призначення нового судового розгляду у суді першої інстанції, що відповідає статті 412, пункту 6 частини 1 статті 407, пунктам 2, 3 частини 1 статті 409, статті 411 КПК України. Згідно з частиною 2 статті 415 КПК України, призначаючи новий розгляд у суді першої інстанції, суд апеляційної інстанції не має права вирішувати наперед питання про доведеність чи недоведеність обвинувачення, достовірність або недостовірність доказів, переваги одних доказів над іншими, застосування судом першої інстанції того чи іншого закону України про кримінальну відповідальність та покарання. Суд апеляційної інстанції звертає увагу на необхідність дотримання та врахування судом першої інстанції вказівок, викладених у постанові Верховного Суду, оскільки відповідно до частини 2 статті 439 КПК України вказівки суду, який розглянув справу в касаційному порядку, є обов'язковими для суду першої чи апеляційної інстанції при новому розгляді. Колегія суддів наголошує на необхідності суду першої інстанції під час нового судового розгляду усунути зазначені апелянтами порушення, ретельно перевірити та надати оцінки усім доводам апеляційних скарг, та з дотриманням вимог кримінального процесуального закону, в тому числі норм частини 3 статті 415 та статті 416 КПК України, ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення. На підставі викладеного, керуючись статтями 404, 405, 407, 409, 411, 412, 415, 418, 419 КПК України, колегія суддів,-
Апеляційні скарги прокурора та потерпілого - задовольнити. Вирок Київського районного суду м. Харкова від 17 листопада 2022 року стосовно обвинувачених ОСОБА_9 та ОСОБА_10 - скасувати, призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Ухвала набирає чинності з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий:
Судді: