Справа № 643/7089/24
Провадження № 1-кс/643/773/24
04.07.2024 м.Харків
Слідчий суддя Московського районного суду м. Харкова ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання прокурора Харківської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону ОСОБА_3 про арешт майна,-
Прокурор звернувся до суду з клопотанням, у якому просить накласти арешт на майно, а саме на: автомобіль Volkswagen Transporter T4, д.н.з. НОМЕР_1 , зеленого кольору зі слідами горіння; пожежне сміття; два змиви; дві клеми живлення, які було виявлено та вилучено в ході огляду місця події 30.06.2024 в період часу з 03.25 по 04.10 год. на відкритій ділянці місцевості біля будинку АДРЕСА_1 , шляхом заборони відчуження, розпорядження та користування зазначеним майном.
У судове засідання прокурор не з'явився.
Володілець майна - ОСОБА_4 у судове засідання не з'явився. До клопотання долучена заява останнього про те, що проти накладення арешту на автомобіль, а також на майно, що знаходилось всередині автомобіля та речових доказів, які були вилучені 30.06.2024 в ході огляду місця події, ОСОБА_4 не заперечує.
У клопотанні прокурор зазначив, що на даний час власники вилученого майна, ще встановлюються.
Підстав для визнання явки учасників провадження обов'язковою, слідчий суддя не вбачає, відповідно до ч.1 ст.172 КПК України їх не прибуття у судове засідання не перешкоджає розгляду клопотання.
Згідно із ч.4 ст.107 КПК України фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснюється, у зв'язку з неприбуттям у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у судовому провадженні.
Дослідивши клопотання та додані до нього матеріали, слідчий суддя дійшов до наступного висновку.
З поданого клопотання та доданих до нього документів вбачається, що слідчим відділом Харківського РУП №2 ГУНП в Харківській області проводиться досудове розслідування по кримінальному провадженню 12024221170002275 від 01.07.2024 року, за ознаками складу кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 2 ст. 194 КК України, зареєстрованому за повідомленням оператора 102 про те, що у період часу з 20:00 29.06.2024 по 02:30 30.06.2024 невстановлена особа за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом підпалу, пошкодила транспортний засіб марки «Фольцваген» Т4, зеленого кольору, номери європейської реєстрації - НОМЕР_1 .
30.06.2024 у період часу з 03:25 по 04:10 на відкритій ділянці місцевості біля будинку АДРЕСА_1 було проведено огляд місця події, під час якого виявлено та вилучено: автомобіль Volkswagen Transporter T4, д.н.з. НОМЕР_1 зеленого кольору зі слідами горіння; пожежне сміття; два змиви; дві клеми живлення
Постановою слідчого від 01.07.2024 вищевказані речі було визнано речовими доказами у кримінальному провадженні.
Прокурор зазначає, що наразі існують достатні підстави вважати, що вилучене в ході огляду місця події речі можуть бути використані як доказ факту та обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, а в подальшому будуть використані у кримінальному проваджені в якості речових доказів, повернення яких на теперішній час може привести до їх втрати. Арешт майна необхідний для забезпечення збереження речових доказів, позбавлення можливості їх знищення або переховування.
Згідно з ч.1 ст.170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Вивчаючи правову підставу для арешту майна слідчий суддя зауважує, що у даному випадку стороною обвинувачення доведено існування обґрунтованої підозри щодо вчинення кримінального правопорушення, проведення огляду та вилучення майна відповідало меті та обставинам події даного кримінального провадження, майно має статус тимчасово вилученого.
Відповідно до ч.3 ст.170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу, якою визначено, що речовими доказами є матеріальні об'єкти, які зберегли на собі сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Абзацом другим ч.1 ст.170 КПК України визначено, що завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Оцінивши наведені стороною обвинувачення докази слідчий суддя приходить до переконання у необхідності накладення арешту на вилучене майно з метою забезпечення збереження речових доказів, оскільки існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення, є достатні підстави вважати, що вилучене майно зберегло у собі сліди кримінального правопорушення чи інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, у зв'язку з цим, для спростування або підтвердження доводів сторони обвинувачення, необхідним є проведення досудового розслідування, зокрема огляду вилученого майна та проведення відповідних судових експертиз, тощо.
Не застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження може у подальшому перешкодити кримінальному провадженню, оскільки є ризик втрати цих речових доказів, що унеможливить встановленню істини по справі. Арешт майна у вказаний спосіб відповідає належній правовій процедурі та завданням кримінального провадження, негативні наслідки арешту майна, на даному етапі досудового розслідування, виправдовують такий ступінь втручання у права та свободи власника майна.
Що стосується клопотання прокурора про визначення місця зберігання майна, слід зазначити, що вирішення цього питання знаходиться у виключній компетенції сторони обвинувачення. Більше того, розгляд даного питання не передбачений ч.5 ст.173 КПК України при задоволенні клопотання про накладення арешту на майно.
Керуючись ст.ст. 98, 131, 132, 170-173 КПК України, слідчий суддя, -
Клопотання прокурора про арешт майна - задовольнити частково.
З метою збереження речових доказів накласти арешт на майно, яке було виявлено та вилучено в ході огляду місця події 30.06.2024 в період часу з 03.25 по 04.10 год. на відкритій ділянці місцевості біля будинку АДРЕСА_1 , а саме на: автомобіль Volkswagen Transporter T4 д.н.з. НОМЕР_1 зеленого кольору зі слідами горіння; пожежне сміття; два змиви; дві клеми живлення, шляхом заборони відчуження, розпорядження та користування зазначеним майном.
У задоволенні клопотання стосовно визначення місця зберігання вилученого майна - відмовити.
Підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.
Ухвала може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду в термін 5 днів з моменту її проголошення. Подання апеляційної скарги на ухвалу слідчого зупиняє набрання нею законної сили, але не зупиняє її виконання. Якщо ухвалу суду або слідчого судді було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.
Слідчий суддя ОСОБА_1