Справа № 610/1185/24
провадження № 2-о/610/48/2024
27.06.2024 Балаклійський районний суд Харківської області в складі:
головуючого - судді Тімонової В.М.,
за участю: секретаря судового засідання Кучеренко Ю.М.,
заявника ОСОБА_1 ,
представника заявника - адвоката Комова О.Г. (в режимі відеоконференції),
заінтересованої особи ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу № 610/1185/24 (провадження № 2-о/610/48/2024) за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи - ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_2 , про встановлення фактів,
02.05.2024 адвокат Комов Олег Геннадійович звернувся до Балаклійського районного суду Харківської області в інтересах ОСОБА_1 із заявою про встановлення фактів: проживання однією сім'єю, ведення спільного господарства та наявність взаємних прав та обов'язків ОСОБА_1 і ОСОБА_3 у період з 13.03.1993 по ІНФОРМАЦІЯ_3; перебування заявника на утриманні ОСОБА_3 у період з 18.11.2021 по ІНФОРМАЦІЯ_3.
В обґрунтування заяви зазначив, що 13.03.1993 ОСОБА_1 зареєстрував шлюб із ОСОБА_4 , яка мала сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Потім ОСОБА_6 змінив прізвище з « ОСОБА_7 » на « ОСОБА_8 » (прізвище вітчима). Вони проживали разом з 13.03.1993 по ІНФОРМАЦІЯ_3 за однією адресою: АДРЕСА_1 . ОСОБА_1 виховував ОСОБА_6 з самого дитинства, піклувався про нього, як про рідного сина і після повноліття. У 2011 році заявник разом із дружиною за спільні кошти придбали синові квартиру. Також ОСОБА_6 систематично переказував грошові кошти на рахунок заявника. ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_3 загинув під час виконання ним обов'язків військової служби. Встановлення вказаних фактів необхіднодля отримання частки виплати одноразової грошової допомоги, яка виплачується сім'ям загиблих військовослужбовців, яка передбачена для членів сім'ї загиблого військовослужбовця відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-XII, постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року N 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», Наказу Міністерства оборони України 25 січня 2023 року № 45 «Порядок і умови призначення та виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовців Збройних Сил України в період дії воєнного стану».
Представник заявника та заявник у судовому засіданні заяву підтримали у повному обсязі та просили задовольнити.
Представник ІНФОРМАЦІЯ_1 в судове засідання не з'явився, причини неявки суду не повідомив.
Заінтересована особа ОСОБА_2 в судовому засіданні підтримала заяву та зазначила, що її чоловік ОСОБА_1 з 1993 піклувався про її сина ОСОБА_6 , як за рідного, до його загибелі. У 2011 році вони за спільні кошти купили квартиру синові у м. Балаклія, з 2016 року ОСОБА_6 там був зареєстрований, хоча фактично проживав з ними у с. Борщівка. ОСОБА_6 неодноразово перераховував кошти на рахунок чоловіка після того, як в листопаді 2021 року уклав контракт на військову службу.
Суд, вислухавши представника заявника, заявника, заінтересовану особу ОСОБА_2 , свідка, дослідивши матеріали справи, прийшов до наступного.
Згідно ч. 1 ст. 256 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Згідно п. 5 ч. 2 ст. 256 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Відповідно до ч. 1 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім'я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім'ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.
Частиною 5 ст.17 Конституції України передбачено, що держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.
Стаття 46 Конституції України визначає, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Згідно з п. 1, 2 ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року за №2011-ХІІ одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно із цим Законом мають право на її отримання.
Одноразова грошова допомога призначається і виплачується, зокрема, у разі: 1) загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби; 2) смерті військовослужбовця, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання чи нещасного випадку, що мали місце в період проходження ним військової служби; 3) загибелі (смерті) військовозобов'язаного або резервіста, якого призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, що настала під час виконання обов'язків військової служби або служби у військовому резерві; тощо.
Відповідно до ст. 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року за №2011-ХІІ (в редакції чинній на день смерті ОСОБА_3 ), у випадках, зазначених у п.п. 1 - 3 п. 2 ст. 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають члени сім'ї, батьки та утриманці загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста. Члени сім'ї та батьки загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста визначаються відповідно до Сімейного кодексу України, а утриманці - відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Згідно з ч. 2 ст. 3 Сімейного кодексу України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.
Конституційним Судом України у рішенні від 03 червня 1999 року за №5-рп/99 (справа про офіційне тлумачення терміну «член сім'ї») визначено, що до членів сім'ї належать особи, які постійно мешкають разом та ведуть спільне господарство. Ними можуть бути не тільки близькі родичі, а й інші особи, які не перебувають у безпосередніх родинних зв'язках. Обов'язковою умовою для визнання їх членами сім'ї є факт спільного проживання, ведення спільного господарства, наявність спільних витрат, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт і т.п.
Конституційне право на особисту свободу дає підстави для висновку про те, що людина має право сама вибирати форму організації свого сімейного життя. Закон не може їй цього диктувати, як і того, з ким людина має проживати однією сім'єю, за винятком лише певних обмежень, які сформульовані у ст.3 Сімейного кодексу України.
Судом встановлено, що ОСОБА_3 народився ІНФОРМАЦІЯ_2 , його батьками є ОСОБА_9 та ОСОБА_2 , що підтверджується витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження № 00035344726 від 05.04.2022.
Відповідно до свідоцтва про шлюб, серії НОМЕР_1 , ОСОБА_1 ОСОБА_10 зареєстрували шлюб 13 березня 1993 року, прізвище після державної реєстрації: чоловіка - ОСОБА_8 , дружини - ОСОБА_8 .
Як вбачається з копії паспорта ОСОБА_1 , останній зареєстрований за адресом: АДРЕСА_1 .
Згідно з Витягом з наказу від 18.11.2021 № 310 командира в/ч НОМЕР_2 , ОСОБА_3 було зараховано до особового складу в/ч НОМЕР_2 .
Відповідно до довідки старости Борщівського старостинського округу виконавчого комітету Балаклійської міської ради Харківської області від 14.03.2024 № 03-02/6, ОСОБА_3 з 13.03.1993 по день його смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 фактично проживав разом із ОСОБА_1 та були пов'язані спільним побутом за адресом: АДРЕСА_1 .
Свідок ОСОБА_11 в судовому засіданні зазначила, що ОСОБА_12 почав виховувати ОСОБА_6 з березня 1993 року. Стосунки між ними завжди були добрі, заявник ходив на його збори до школи, забезпечував ОСОБА_6 всім необхідним, як в дитинстві так і після повноліття. ОСОБА_6 проживав разом з батьками у с. Борщівка, мали спільний побут та господарство.
Відповідно до копії договору купівлі-продажу нерухомого майна №1877 від 23.11.2011, посвідченого приватним нотаріусом Соколовою С.О., ОСОБА_2 , перебуваючи у зареєстрованому шлюбі із заявником - ОСОБА_1 , фактично за спільні кошти, придбала двокімнатну квартиру, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 , у якій з 2016 року був зареєстрований ОСОБА_13 .
Хоча ОСОБА_3 й був зареєстрований у АДРЕСА_2 , з 25.08.2016, проте фактично проживав з матір'ю й вітчимом в АДРЕСА_1 .
Як вбачається з лікарського свідоцтва про смерть №102 від 12 березня 2022 року, ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , місце смерті - Україна, Харківська область, місто Ізюм.
Згідно з довідкою про причину смерті №102, причина смерті ОСОБА_3 - вогнепальне осколкове проникаюче поранення правої половини грудної клітки, гостра крововтрата.
Відповідно до копії свідоцтва про смерть, серії НОМЕР_3 , ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_4 у віці 29 років, місце смерті - Україна, Харківська область, місто Ізюм, про що 23 березня 2022 року складено актовий запис №747.
Факт ведення спільного господарства підтверджується переказами грошових коштів з банківської картки ОСОБА_3 на особистий рахунок вітчима ОСОБА_1 (копія виписки за надходженнями особистого рахунку ОСОБА_1 в АТ КБ «ПриватБанк» від 16.02.2024).
З огляду на досліджені в судовому засіданні письмові докази, суд вважає доведеним факт проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_3 однією сім'єю як вітчима та пасинка, ведення ними спільного господарства та існування між ними прав та обов'язків членів сім'ї, та цей факт має для нього юридичне значення, тому заява в цій частині підлягає задоволенню.
Що стосується факту перебування заявника на утриманні ОСОБА_3 , то слід зазначити наступне.
Пунктом 2 частини 1статті 315 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи про встановлення факту перебування фізичної особи на утриманні.
Частиною 1 ст. 31 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» визначено, що члени сім'ї померлого вважаються такими, що перебували на його утриманні, якщо вони були на його повному утриманні або одержували від нього допомогу, яка була для них постійним і основним джерелом засобів до існування.
Для ухвалення позитивного рішення у справі за заявами цієї категорії суд першої інстанції має встановити, чи може особа, яка звернулася до суду, мати відповідні правові наслідки, на які вона розраховує, чи правильно вона зазначила заінтересовану особу в справі. Суд відповідно до ст. 263 ЦПК повинен дати належну оцінку наданим доказам, згідно з якими встановити факт того, що матеріальна допомога годувальника була для заявника основним джерелом засобів до існування.
Сам по собі факт проживання за однією адресою із померлим не може свідчити про перебування на утриманні.
До таких правових висновків дійшов Верховний Суд у постанові 18 квітня 2018 року у справі № 165/325/17, який відповідно до ч.4ст. 263 ЦПК України враховується при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин.
Постійний характер допомоги означає, що вона була не одноразовою, а надавалася систематично, протягом певного періоду часу, і що померлий взяв на себе обов'язок щодо утримання цього члена сім'ї, а утримання може полягати у систематичній грошовій допомозі у вигляді грошових переказів, продуктових чи речових посилок тощо.
Як вбачається з виписки АТ КБ «ПриватБанк» від 16.02.2024, ОСОБА_1 отримав від ОСОБА_3 кошти в загальній сумі 12000 грн. 14.12.2021, 29.12.2021 та 31.12.2021.
Крім того, заявник працює в КП «Балаклійський водоканал», отримує заробітну плату, що також підтверджено виписками з ПФУ (довідки ОК-5, ОК-7).
Отже, в матеріалах справи відсутні докази систематичної грошової допомоги заявнику ОСОБА_3 , яка була б для нього основним джерелом засобів до існування, у період з 18.11.2021 по ІНФОРМАЦІЯ_3, тому в цій частині заяви слід відмовити.
Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 259, 263-265, 268, 315-319 ЦПК України, суд,-
Заяву задовольнити частково.
Встановити факт проживання однією сім'єю, ведення спільного господарства та наявність взаємних прав та обов'язків члена сім'ї - вітчима ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , та члена сім'ї - пасинка ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , у період з 13.03.1993 по ІНФОРМАЦІЯ_3 за адресою: АДРЕСА_3 .
У встановленні факту перебування ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 на утриманні ОСОБА_3 у період з 18.11.2021 по ІНФОРМАЦІЯ_3 відмовити. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Харківського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Заявник: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , місце проживання за адресою: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 .
Заінтересована особа: ІНФОРМАЦІЯ_1 , місцезнаходження: АДРЕСА_4 .
Заінтересована особа: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5 .
Повний текст рішення складено 05 липня 2024 року.
Головуючий В. М. Тімонова