Справа № 932/10993/23
Провадження № 1-кс/932/1551/24
31 травня 2024 року м. Дніпро
Слідчий суддя Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у приміщенні суду в м. Дніпрі клопотання слідчого СВ Дніпровського РУП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_3 погоджене з прокурором Центральної окружної прокуратури міста Дніпра ОСОБА_4 по кримінальному провадженню, внесеному до ЄРДР за № 12023041030004555 від 23.11.2023 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 301-1 КК України про арешт майна,
До Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська надійшло клопотання слідчого СВ Дніпровського РУП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_3 погоджене з прокурором Центральної окружної прокуратури міста Дніпра ОСОБА_4 по кримінальному провадженню, внесеному до ЄРДР за № 12023041030004555 від 23.11.2023 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 301-1 КК України, в якому останній просить, накласти арешт на майно, яке вилучене в ході огляду за адресою: АДРЕСА_1 , а саме на системний блок чорного кольору, без серійних номерів, марки «Vinga», шляхом заборони відчуження, користування та розпорядження вказаним майном.
В обґрунтування свого клопотання зазначає, що в ході досудового розслідування, під час проведення огляду сайту www.icaccops.com, який являє собою спеціальне програмне забезпечення, яке містить базу порнографічних творів, з описом їх змісту, було виявлено інформацію, про українських користувачів файлообмінних мереж, що фізично розташовані на території м. Дніпро, які отримують доступ до дитячої порнографії.
30.05.2024 на підставі добровільного дозволу отриманого від власника домоволодіння - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , слідчим слідчої групи ОСОБА_6 з приміщення квартири за адресою: АДРЕСА_1 , було виявлено та вилучено:
1) Системний блок чорного кольору, без серійних номерів, марки «Vinga».
30.05.2024 року слідчим СВ ДРУП ГУНП в Дніпропетровській області винесено постанову про визнання речовим доказом на майно вилучене в ході огляду.
В органу досудового розслідування є достатні підстави вважати, що за допомогою встановленого програмного забезпечення або стандартного програмного забезпечення, на вилученому майні можливо було отримувати доступ до файлів, які містять дитячу порнографію, а також, на вилучених носіях інформації можливе її зберігання.
В ході проведення досудового розслідування є об'єктивна необхідність у проведенні огляду вказаних речей за участю фахівця, проведення судово-комп'ютерних експертиз, з метою встановлення наявності або відсутності файлів, що містять дитячу порнографію, тому на тимчасово вилучене майно необхідно накласти арешт, з метою забезпечення збереження речових доказів.
Таким чином, застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна, є не тільки допустимим, а і необхідним з огляду на те, що лише завдяки йому буде виконано завдання даного кримінального провадження - збереження речових доказів.
У судове засідання слідчий не з'явився. В прохальній частині клопотання слідчий просить розглянути клопотання відповідно до ч. 2 ст. 172 КПК України без повідомлення власників майна, для забезпечення схоронності майна, та запобігання його відчуження.
Відповідно до ч. 2 ст. 172 КПК України, вважаю можливим розглянути клопотання за відсутності сторін.
Відповідно до ч. 4 ст. 107 КПК України, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження не здійснювалось.
Вивчивши клопотання про арешт майна та додані до нього докази, слідчий суддя вважає, що клопотання слідчого не підлягає задоволенню з наступних підстав.
У відповідно до ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Згідно зі ст.8 КПК України кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Статтею 13 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини визначено, що кожен, чиї права та свободи, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі.
При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно ст.ст.94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.
У кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону. При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов'язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на даній стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред'явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість в тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.
Згідно з п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України, арешт майна є одним із видів заходів забезпечення кримінального провадження. У відповідності до п. 1 ч. 3 ст. 132 КПК України, застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Згідно з ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою, зокрема, і збереження речових доказів.
У випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Згідно з ч. 2 ст. 84 КПК України речові докази є одним із процесуальних джерел доказів. Відповідно до ч. 1 ст. 98 цього Кодексу, речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом.
У відповідності до усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень, володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії», заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», n. 50, Series A N 98).
При вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, на підставі наданих ініціатором клопотання матеріалів, повинен з'ясовувати обставини, визначені ч.2 ст.173 КПК України, зокрема, правову підставу для арешту майна.
З матеріалів клопотання вбачається, що Слідчим відділом Дніпровського РУП ГУНП в Дніпропетровській області 23.11.2023 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12023041030004555 були внесені відомості про кримінальне правопорушення за ознаками ч. 1 ст. 301-1 КК України на підставі того, що в ході проведення досудового розслідування по кримінальному провадженню внесеного до ЄРДР за № 12023041030000955 від 07.04.2023 року, за ознаками злочину, передбаченого ч. 1 ст. 301-1 КК України було виявлено ряд ІР-адрес на території міста Дніпра, які у жовтні - листопаді 2023 року отримують доступ до дитячої порнографії з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем. В ході подальшого досудового розслідування виявлено ряд ІР-адрес на території міста Дніпра, які у з початку 2024 року по квітень 2024 року отримують доступ до дитячої порнографії з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем.
30.05.2024 року в рамках кримінального провадження № 12023041030004555 слідчий СВ Дніпровського РУП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_6 провів огляд за адресою: АДРЕСА_1 на підставі заяви ОСОБА_7 про добровільний доступ до приміщення квартири за вищевказаною адресою, в якій знаходиться персональний комп'ютер чорного кольору з маркуванням VINGA, в ході якого був вилучений персональний комп'ютер, який опечатаний біркою з підписами понятих та червоною біркою Національної поліції NPU - 5104108 та NPU - 5104109.
Постановою слідчого СВ Дніпровського РУП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_3 від 30.05.2024 року визнано речовим доказом у кримінальному провадженні № 12023041030004555 від 23.11.2023 року системний блок чорного кольору без серійних номерів марки «VINGA».
Згідно відомостей, які містяться в Автоматизованій системі документообігу суду «Д-3» Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська, ухвалою слідчого судді Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська ОСОБА_8 від 08.05.2024 року задоволено клопотання слідчого СВ ДРУП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_3 , про проведення обшуку у кримінальному провадженні № 12023041030004555 від 23.11.2023 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 301-1 КК України та надано дозвіл на проведення обшуку квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 , власником якої є ОСОБА_7 .
Окрім того, слідчим суддею також встановлено, що слідчий не звертався до слідчого судді із клопотанням про надання дозволу на проведення огляду за адресою: АДРЕСА_1 . Доказів на підтвердження законності проникнення до вказаного домоволодіння також не надав.
Відповідно до ст. 94 КПК, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Заходи забезпечення кримінального провадження, до яких згідно ст. 131 КПК України відноситься арешт майна, у системному тлумаченні з функціями слідчого судді відповідно до ч. 5 ст. 21 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» застосовуються з метою досягнення дієвості кримінального провадження під судовим контролем за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб в порядку, визначеному процесуальним законом.
Особливий порядок застосування арешту майна визначається у 17 главі КПК України, за правилами якої передбачена у п. 2 ч. 3 ст. 132 цього Кодексу легітимною метою втручання у право власності визнається завдання запобігання можливості приховування такого майна, його пошкодженні, псуванні, знищенні, перетворенні чи відчуженні, а його суть згідно з ч. 1 ст. 170 КПК України полягає в обмеженні особи у здійсненні і реалізації свого конституційного права власності.
ОСОБА_9 від 06.11.2008 р. у справі «Ісмаїлов проти Росії», будь-яке втручання органу влади у безперешкодне володіння майном повинно бути «законним»: друге речення § 1 передбачає, що позбавлення майна можливе лише «на умовах, передбачених законом», а пункт 2 визнає, що держави мають право контролювати використання майна шляхом введення «законів». Питання, чи було досягнуто справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи стає значимим, якщо встановлено, що під час втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним.
Оскільки слідчим суддею дозвіл на проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1 не надавався, слідчий до слідчого судді із клопотання про легалізацію огляду за вказаною адресою не звертався, слідчий суддя позбавлений можливості застосувати такий захід забезпечення кримінального провадження як арешт майна.
Відповідно до статті 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Роз'яснити, що відповідно до ч. 3 ст. 173 КПК України, відмова у задоволенні або часткове задоволення клопотання про арешт майна тягне за собою негайне повернення особі відповідно всього або частини тимчасово вилученого майна.
У відповідності до ч.3ст.169КПК України, слідчий, прокурор після отримання судового рішення про відмову в задоволенні або про часткове задоволення клопотання про арешт тимчасово вилученого майна, судового рішення про повне або часткове скасування арешту тимчасово вилученого майна повинні негайно вжити заходів щодо виконання судового рішення та направити повідомлення про його виконання слідчому судді.
На підставі викладеного, керуючись ст. 2, 7, 98, 131, 132, 170-173, 309, 372, 376 КПК України, слідчий суддя-
В задоволенні клопотання слідчого СВ Дніпровського РУП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_3 погоджене з прокурором Центральної окружної прокуратури міста Дніпра ОСОБА_4 по кримінальному провадженню, внесеному до ЄРДР за № 12023041030004555 від 23.11.2023 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 301-1 КК України про арешт майна - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_10