Дата документу 01.07.2024
Справа № 501/1061/24
2/501/902/24
01 липня 2024 року Іллічівський міський суд Одеської області у складі головуючого судді Петрюченко М.І.,
за участю секретаря судового засідання - Тейбаш Н.Д.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Чорноморську Одеської області цивільну справу за
позовом ОСОБА_1
до
відповідача: ОСОБА_2
предмет та підстави позову: про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини,
учасники справи не з'явились
ухвалив рішення про наступне та
І. Виклад позиції позивача та заперечень відповідача
ОСОБА_1 19.03.2024 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, згідно якого просить суд визначити додатковий строк для подачі ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 до нотаріальних органів заяви про прийняття спадщини за заповітом після смерті ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 , терміном в три місяці з часу набрання рішенням законної сили.
Позов обґрунтовано тим, що ІНФОРМАЦІЯ_4 померла бабуся позивача ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Після смерті бабусі відкрилась спадщина. На той час вони не проживали разом, тому про існування спадщини позивачу не було відомо.
07.02.2022 позивачка виїхала за межі території України.
24.02.2022 після повномасштабного вторгнення росії на територію України, на території України введено в дію режим воєнного стану.
Позивачка вказує в позові, що впродовж всього часу війни та на сьогоднішній день території України, зокрема Одеська область, піддається постійним ракетним обстрілам, що викликає багато жертв серед мирного населення.
У зв'язку із загрозою своєму життю та життю своєї родини, позивач не поверталась в Україну до 10.03.2024.
13.03.2024 позивачка звернулась до приватного нотаріуса Слаєвої Р.К. для прийняття спадщини, однак нотаріусом роз'яснено, що на ім'я позивачки бабусею складено заповіт датований ще 03.06.2011, згідно якого бабуся заповіла їй квартиру за адресою: АДРЕСА_1 .
Але, попри зазначене, в той же день 13.03.2024 нотаріусом надано відмову у прийнятті спадщини у зв'язку із пропуском строку та рекомендовано вирішувати питання щодо визначення додаткового строку для прийняття спадщини в судовому порядку.
Позивач зазначає в позові, що вона взагалі не знала про існування заповіту та враховуючи воєнний стан введений на території України та постійну загрозу життю та здоров'ю спричинену ракетними обстрілами Одеської області, вона не мала змоги повернутися в Україну раніше.
На підставі викладеного позивач звернувся до суду з відповідним позовом.
Сторони були належним чином сповіщені про судовий розгляд справи, однак до суду не з'явились.
Позивач разом з позовом надав до суду заяву про розгляд справи без його участі (а.с.6-7).
Відповідач відзиву на позов не надав, надав до суду заяву про розгляд справи без його участі, проти задоволенн позову не заперечує (а.с.47).
ІІ. Інші процесуальні дії у справі.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу від 19.03.2024 справа розподілена для розгляду судді Петрюченко М.І. (а.с.20).
Ухвалою судді Іллічівського міського суду Одеської області Петрюченко М.І. від 27.03.2024 позовну заяву залишено без руху (а.с.25-26).
Ухвалою судді Іллічівського міського суду Одеської області Петрюченко М.І. від 16.04.2024 відкрито провадження по даній справі в порядку спрощеного позовного провадження (а.с.41-42).
Ухвалою Іллічівського міського суду від 29.05.2024 закрито підготовче провадження у справі, призначено справу до судового розгляду по суті (а.с.52).
Судом на підставі частини другої статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
ІІІ. Фактичні обставини, встановлені Судом та зміст спірних правовідносин.
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_4 померла бабуся позивача ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.9).
07.02.2022 позивачка виїхала за межі території України, що підтверджується копіями сторінок закордонного паспорту (а.с.12).
Позивачка звернулась до приватного нотаріуса Слаєвої Р.К. для прийняття спадщини, однак листом від 13.03.2024 нотаріусом роз'яснено, що на ім'я позивачки бабусею складено заповіт датований ще 03.06.2011, згідно якого бабуся заповіла їй квартиру за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.10, 11).
Нотаріусом надано відмову у прийнятті спадщини у зв'язку із пропуском строку та рекомендовано вирішувати питання щодо визначення додаткового строку для прийняття спадщини в судовому порядку (а.с.10).
ІV. Оцінка Суду.
Так, у відповідності до ст.1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Відповідно до ч.1 ст.1222 ЦК України спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи , які є живими на час відкриття спадщини, а також особи , які були зачаті за життя спадкодавця і народженні живими після відкриття спадщини.
В силу ст.ст.1216-1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців), яке може здійснюватися за заповітом або за законом.
До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Відповідно до ст.ст.1220-1221, 1223 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.
Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою, і саме з нього виникає право на спадкування, а місцем відкриття - є останнє місце проживання спадкодавця.
Саме спадкування може відбуватися за заповітом або за законом.
Згідно із ст.ст.1268-1270 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. При цьому прийняття спадщини з умовою чи із застереженням не допускається.
Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має особисто подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини (протягом 6 місяців після смерті спадкодавця).
Судом встановлено, що позивач названих вище вимог закону не дотримався та після відкриття спадщини не подав до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини.
Якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 ЦК України, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її. За письмовою згодою спадкоємців, які прийняли спадщину, спадкоємець, який пропустив строк для прийняття спадщини, може подати заяву про прийняття спадщини нотаріусу за місцем відкриття спадщини. У разі відсутності такої згоди, за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини (ст.1272 ЦК України).
В той же час, відповідно до ст.ст.1273-1275 ЦК України - спадкоємець за заповітом або за законом може відмовитися від прийняття спадщини протягом строку, встановленого статтею 1270 вказаного Кодексу, подавши нотаріусу за місцем відкриття спадщини відповідну заяву.
Відповідно до ст.ст.1296-1298 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину, яке видається спадкоємцям після закінчення шести місяців з часу відкриття спадщини. Якщо спадщину прийняло кілька спадкоємців, свідоцтво про право на спадщину видається кожному з них із визначенням імені та часток у спадщині інших спадкоємців.
Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.
Отже, прийняття спадщини як за заповітом, так і за законом є правом спадкоємця й залежить виключно від його власної волі. Вчинення або не вчинення спадкоємцем дій, з якими законодавець пов'язує прийняття спадщини, має визначальне значення для висновку про дотримання ним процедури входження у спадкування і кінцево дає відповідь на питання про прийняття спадщини.
Так, для прийняття спадщини спадкоємцем, який на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, необхідно особисто подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.
Це є обов'язковим для обох названих видів спадкування.
У зв'язку з цим, для прийняття спадщини за заповітом слід вчинити ті ж дії, що і при спадкуванні за законом, а саме, подати до нотаріальної контори відповідну заяву, яка б свідчила про дійсний намір спадкоємця прийняти спадщину в порядку спадкування за заповітом.
При цьому, такі дії теж повинні бути вчинені у встановлений законом для прийняття спадщини строк.
Пропуск такого строку, позбавляє спадкоємця можливості прийняти спадщину через нотаріальну контору і потребує пред'явлення ним позову про визначення додаткового строку, достатнього для подання заяви про прийняття спадщини.
Вказане у повній мірі відповідає Правовій позиції, висловленій Верховним Судом України в постанові від 6 лютого 2013 року в справі №6-167цс12.
Для прийняття спадщини необхідне волевиявлення спадкоємця і здійснення ним певних дій.
Спадкоємець прийняв спадщину, якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини.
Спадкоємець за законом або за заповітом має право відмовитися від спадщини протягом шести місяців з дня відкриття спадщини. Вважається, що відмовився від спадщини той спадкоємець, який не вчинив жодної з дій, що свідчить про прийняття спадщини.
Отже, прийняття спадщини як за заповітом, так і за законом є правом спадкоємця й залежить виключно від його власного волевиявлення. Для прийняття спадщини необхідне волевиявлення спадкоємця і здійснення ним певних дій.
Неприйняття спадкоємцем спадщини може бути виражено фактично, коли спадкоємець протягом строку, встановленого для прийняття спадщини, не здійснює дій, що свідчать про намір прийняти спадщину, або може бути виражено явно, коли спадкоємець шляхом подачі заяви в нотаріальну контору виражає свою незгоду прийняти спадщину.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач, як спадкоємець за заповітом не звертався до нотаріуса з відповідною заявою про прийняття спадкового майна.
Таким чином, жодних доказів того, що в межах строку, наданого цивільним законом, позивач вчинив дії, які б свідчили про прийняття ним спадщини за заповітом, він не надав, що, виходячи зі змісту ч.1 ст.1272 ЦК України слід вважати фактичним неприйняттям спадщини за заповітом.
Позивач просить визначити їй додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини після смерті бабусі.
Причиною пропуску строку для прийняття спадщини вказує те, що вона взагалі не знала про існування заповіту та враховуючи воєнний стан введений на території України та постійну загрозу життю та здоров'ю спричинену ракетними обстрілами Одеської області, вона не мала змоги повернутися в Україну раніше.
За цих обставин позивач вважає, що причини пропуску подачі заяви про прийняття спадщини є вагомими, поважними.
Пленум Верховного Суду України в п.24 постанови від 30 травня 2008 року №7 "про судову практику у справах про спадкування" роз'яснив, що, вирішуючи питання визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.
На підставі викладеного, суд доходить до висновку про задоволення вимог.
Згідно з нормами ст.ст.12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом.
Стаття 76 ЦПК України передбачає, що доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з ч.6 ст.81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, а відповідно до ч.2 ст.78 цього ж Кодексу обставини справи, які за законом мають бути підтверджені засобами доказування, не можуть бути підтверджені іншими засобами доказування.
Відповідно до ст.95 ЦПК України письмовими доказами є будь-які документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.
Відповідно до ст.263 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідно до п.6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 №14 «Про судове рішення у цивільній справі», враховуючи принцип безпосередності судового розгляду, рішення може бути обґрунтоване лише доказами, одержаними у визначеному законом порядку та дослідженими в судовому засіданні.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини в справі «Ващенко проти України» (Заява № 26864/03) від 26 червня 2008 року зазначено, що принцип змагальності полягає в тому, що суд уважно досліджує зауваження заявника, виходячи з сукупності наявних матеріалів в тій мірі, в якій він є повноважним вивчати заявлені скарги. Отже, у суду відсутні повноваження на вихід за межі принципу диспозитивності і змагальності та збирання доказів на користь однієї із зацікавлених сторін.
Згідно зі ст.263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
З огляду на викладене вище, приймаючи до уваги фактичні обставини справи, суд дійшов висновку про відсутність підстав для надання оцінки решті доводів, наведених сторонами по справі в обґрунтування власних правових позицій, оскільки їх дослідження судом у будь-якому випадку не матиме наслідком спростування висновків, до яких суд дійшов по тексту рішення вище щодо суті позовних вимог.
Керуючись ст.ст.12, 76 - 81, 200, 258, 259, 264 - 265, 268, 354, 355 ЦПК України, ст.ст.1216-1218, 1222, 1223, 1268-1270, 1272, 1273-1275 ЦК України, -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини - задовольнити.
Визначити додатковий строк для подачі ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) до нотаріальних органів заяви про прийняття спадщини за заповітом після смерті ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 , терміном в три місяці з часу набрання рішенням законної сили.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Суддя Іллічівського міського
Суду Одеської області М.І.Петрюченко