Справа № 127/21214/24
Провадження № 3/127/5356/24
"03" липня 2024 р.м. Вінниця
Суддя Вінницького міського суду Вінницької області Романчук Р.В., розглянувши матеріали адміністративної справи, які надійшли з Вінницького районного управління поліції Головного управління Національної поліції у Вінницькій області, про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , громадянина РФ, посвідка на постійне проживання № НОМЕР_1 від 14.05.2022, орган, що видав 0503, пенсіонера, учасника бойових дій,
за ст. 173 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення, ОСОБА_1 06.06.2024 близько 13 год. 10 хв. за адресою: вул. Пирогова, 4 в м. Вінниці, перебуваючи в адміністративній будівлі державного значення, а саме приміщенні відділу поліції, висловлювався нецензурною лайкою в сторону поліцейських, принижуючи їх честь та гідність, чим порушив громадський порядок і спокій громадян.
В судовому засіданні ОСОБА_1 свою вину у вчиненні адмінправопорушення не визнав, зазначив, що громадський порядок не порушував та пояснив, що 06.06.2024 він звернувся до Вінницького РУП щоб написати заяву про вчинення правопорушення, а саме про порушення правил про валютні операції. Про вказане правопорушення він дізнався від працівників поліції, які запропонували йому здійснити незаконний обмін валюти у "валютчиків", які займаються такою діяльністю на ринку "Урожай", оскільки у відділенні "Приватбанку" не хотіли здіснювати обмін валюти. На написану ним заяву працівники поліції відреагували неадекватно, насміхались над ним та висміювали, на його прохання не представлялися. Він робив ім зауваження, щодо їх некоректної поведінки, враховуючи те, що вони являються представниками державного органу. Також під час його перебування у приміщенні поліції, працівники поліції, висловлюючись в його сторону в грубій формі. На таку поведінку працівників поліції він також почав з ними грубо розмовляти. Враховуючи, що в матеріалах справи про адміністративну відповідальність відсутні належні та допустимі докази вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП, просив провадження у справі закрити за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення ОСОБА_1 , суд дійшов таких висновків.
Згідно ч. 2 ст. 7 Кодексу України про адміністративні правопорушення, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Згідно зі ст. 9 Кодексу України про адміністративні правопорушення адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на державний або громадський порядок, власність, права та свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законодавством передбачено адміністративну відповідальність.
Статтею 256 Кодексу України про адміністративні правопорушення встановлено, що у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, прізвище викривача (за його письмовою згодою), якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі. Протокол підписується особою, яка його склала, і особою, яка притягається до адміністративної відповідальності; при наявності свідків і потерпілих протокол може бути підписано також і цими особами. У разі відмови особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, від підписання протоколу, в ньому робиться запис про це. Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, які додаються до протоколу, а також викласти мотиви свого відмовлення від його підписання. При складенні протоколу особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз'яснюються його права і обов'язки, передбачені статтею 268 цього Кодексу, про що робиться відмітка у протоколі.
Відповідно до вимог ст. 280 Кодексу України про адміністративні правопорушення, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно з п. 1 ст. 247 КУпАП України, обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів. Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Як докази вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП, до суду надані: протокол серії ВАД № 153081 від 06.06.2024, рапорти працівників поліції від 06.06.2024 та відеозапис з нагрудних камер поліцейських.
Статтею 173 КУпАП визначено, що адміністративна відповідальність наступає за дрібне хуліганство, тобто нецензурну лайку в громадських місцях, образливе чіпляння до громадян та інші подібні дії, що порушують громадський порядок і спокій громадян.
Суть даного правопорушення зводиться до вчинення таких дій, що привели до порушення громадського порядку і спокою громадян.
Громадська небезпека дій правопорушників проявляється в тому, що дрібне хуліганство певною мірою дезорганізує весь комплекс суспільних відносин, що склалися, а дії правопорушників спрямовані проти забезпечення нормального життя, суспільно-політичної діяльності громадян. Дрібне хуліганство необхідно відрізняти від таких схожих дій, як самоправство, приниження гідності, нанесення побоїв, або інших проступків, які мають наслідком адміністративну відповідальність (поява у нетверезому стані у громадських місцях, порушення правил руху і т. ін.).
Згідно п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України № 19 від 22.12.2006 «Про судову практику у справах про хуліганство» дрібне хуліганство це умисне порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, яке не супроводжується особливою зухвалістю або винятковим цинізмом.
Суд бере до уваги те, що громадський порядок це обумовлена потреба суспільства, система врегульованих правовими та іншими соціальними нормами, система відносин, що складаються у громадських місцях в процесі спілкування людей, і яка має на меті забезпечення спокійної обстановки суспільного життя, нормальних умов для праці і відпочинку людей, для діяльності державних органів, підприємств, установ та організацій.
Об'єктивна сторона дрібного хуліганства полягає у нецензурній лайці в громадських місцях, образливому ставленні до громадян та інших діях, що порушують громадський порядок і спокій громадян. При цьому дрібне хуліганство характеризується умислом, тобто особа, яка вчиняє таке правопорушення, усвідомлює, що своїми діями порушує громадський порядок і спокій громадян, та бажає чи свідомо припускає прояв неповаги до суспільства.
Суб'єктивна сторона дрібного хуліганства полягає у неповазі до суспільства, у прагненні показати свою зневагу до існуючих правил і норм поведінки в суспільстві, самоутвердитися за рахунок приниження інших осіб, протиставити себе іншим громадянам, суспільству, державі. Умисний прояв винним явної неповаги до оточуючих головний момент, що визначає зміст і сенс поведінки хулігана. За відсутності такого мотиву не може бути дрібного хуліганства.
Таким чином, дрібне хуліганство характеризується умислом, тобто особа, яка здійснює дрібне хуліганство, розуміє, усвідомлює, що своїми діями вона порушує громадський порядок і бажає або свідомо допускає прояв неповаги до суспільства.
Розгляд справи про адміністративне правопорушення здійснюється щодо правопорушника та в межах протоколу про адміністративне правопорушення. Протокол про адміністративне правопорушення, як підстава для притягнення особи до відповідальності є одним із засобів доказування та у будь-якому разі повинен відповідати вимогам ст. 256 КУпАП.
Проаналізуваши зміст протоколу, суд дійшов висновку, що зазначені у протоколі обставини не відповідють диспозиції ст. 173 КУпАП, що інкримінується ОСОБА_1 .
Так, хоча в протоколі і містяться формальні відомості щодо того, що 06.06.2024 близько 13 год. 10 хв. за адресою: вул. Пирогова, 4 в м. Вінниці, ОСОБА_1 , перебуваючи в адміністративній будівлі державного значення, а саме в приміщенні відділу поліції, висловлювався нецензурною лайкою в сторону поліцейських, принижуючи їх честь та гідність, чим порушив громадський порядок і спокій громадян, однак в порушення вимог ст. 256 Кодексу України про адміністративні правопорушення, він не містить обов'язкові дані, передбачені вказаною статтею, а саме відсутні ознаки суб'єктивної сторони складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП, - як мотив вчинення і направленість умислу, котрі є основними критеріями, які відрізняють дрібне хуліганство від суміжних правопорушень та кримінальних правопорушень.
Фактичні обставини справи свідчать, що конфліктна ситуація виникла раптово на ґрунті непорозумінь, свідки події відсутні, як це прямо зазначено в протоколі про адміністративне правопорушення.
Такі обставини, встановлені у судовому засіданні, підтверджують відсутність у ОСОБА_1 умислу на вчинення дрібного хуліганства, зокрема нецензурної лайки в громадському місці, порушення громадського порядку та спокою громадян.
Щодо відеозапису, долученого працівниками поліції до матеріалів справи, в якості доказу вини ОСОБА_1 , який оглянутий в судовому засіданні, суд зазначає, що він також не містить доказів на підтвердження ознак дрібного хуліганства, вчиненого саме з метою порушення громадського порядку та спокою громадян.
Будь-яких інших доказів вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП, суду не надано.
Таким чином, будь-яких фактичних даних, на підставі яких можна було б дійти висновку, що ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, яке посягає на громадський порядок і спокій громадян, тобто вчинив дрібне хуліганство, обєктивна сторона якого передбачає посягання на суспільні відносини у громадських місцях, і як наслідок порушення спокою громадян, тобто невизначеного кола осіб, як потерпілих, під час судового розгляду не встановлено, а наявні обставини у своїй сукупності переконливо свідчать про відсутність прямого умислу особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, на порушення громадського порядку чи спокою громадян.
Слід підкреслити, що умисел особи має бути спрямований саме на порушення громадського порядку, а не на конкретний конфлікт з іншою людиною.
Чинне адміністративне законодавство не передбачає можливості органу, який розглядає адміністративну справу, самостійно визначати правову кваліфікацію складу вчиненого правопорушення.
Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 22.12.2010 № 23-рп/2010, адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтується на конституційних принципах і правовій презумпції, в тому числі, і закріпленої в статті 62 Конституції України презумпції невинуватості.
Така позиція Конституційного Суду України також відповідає і правовим позиціям ЄСПЛ.
Так, у своєму рішенні по справі «Аллене де Рібемон проти Франції» від 10.02.1995 року ЄСПЛ зазначив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості значно ширше, ніж це передбачають: презумпція невинуватості обов'язкова не тільки для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших суспільних відносин.
У рішенні від 21.07.2011 у справі «Коробов проти України» ЄСПЛ висловив позицію, що суд має право обґрунтувати свої висновки лише доказами, що випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту. Тобто таких, які не залишать місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується зі стандартом доведення «поза розумним сумнівом».
Відповідно до ст. 62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Згідно ст. 7 Кодексу України про адміністративні правопорушення, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановленому законом.
Дослідивши матеріали справи, надані докази, оскільки складом правопорушення є наявність об'єктивних та суб'єктивних ознак, за наявності яких діяння вважається адміністративним правопорушенням, сукупність досліджених судом доказів переконує суд в тому, що поведінка ОСОБА_1 вказує на відсутність з його боку «дрібного хуліганства».
За встановлених при розгляді справи обставин, суд трактує всі сумніви на користь особи, щодо якої складено протокол про адміністративне правопорушення і, оцінивши вищенаведені докази в їх сукупності, суд дійшов висновку про те, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад правопорушення, передбаченого ст. 173 Кодексу України про адміністративні правопорушення, тому провадження в справі слід закрити.
Відповідно до п. 1 ст. 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю складу адміністративного правопорушення.
На підставі викладеного, керуючись п. 1 ст. 247, ст. ст. 283, 284, 285 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 173 Кодексу України про адміністративні правопорушення закрити за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Скаргу на постанову може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови до Вінницького апеляційного суду через Вінницький міський суд Вінницької області. Постанова набирає законної сили після закінчення строку оскарження цієї постанови.
Суддя