Справа №718/1555/24
Провадження №2/718/331/24
04.07.2024 року м. Кіцмань Чернівецька область
Кіцманський районний суд Чернівецької області у складі: головуючої - судді Масюк Л.О., при секретарі - Харабари А.О., розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду м. Кіцмань цивільну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ), ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ) до ОСОБА_3 ( АДРЕСА_1 ) про визнання права власності на спадкове майно, -
ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання права власності на спадкове майно, мотивуючи свої вимоги тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла їхня матір ОСОБА_4 , яка постійно проживала та була зареєстрована по АДРЕСА_1 .
Посилаються на те, що на день смерті матері їй належало нерухоме майно, яке увійшло в спадкову масу, а саме: житловий будинок літ.А, загальною площею 50, кв.м, житловою площею 18,8 кв.м.; сарай літ.Д; вбиральня літ.Ж; сараї літ.З, Л, М, Н, О, П; комора літ.Р; літня кухня літ.С; огорожа №1-2; колодязь питний №3, що розташовані по АДРЕСА_1 ; земельна ділянка площею 0,2500 га, кадастровий номер 7322583000:01:001:0616, цільове призначення для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, що належала ОСОБА_4 на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії І-ЧВ №000896.
Зазначають, що на випадок своєї смерті матір розпорядилася належним їй майном, склавши 09.07.2013 року заповіт, за яким все належне їй майно заповіла в рівних частинах своїм дітям: ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 .
Таким чином, спадкоємцями майна, що належало ОСОБА_4 за заповітом являються діти померлої ОСОБА_4 : ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
Вказують, що вони спадщину прийняли своєчасно, звернувшись із заявами до нотаріальної контори.
Крім того, він - ОСОБА_1 спадщину прийняв в силу ч.3 ст.1268 ЦК України, оскільки постійно був зареєстрований та проживав разом із матір'ю. Їхня сестра відповідачка ОСОБА_2 , незважаючи на те, що була зареєстрована з матір'ю за однією адресою, проте з 1995 року з матір'ю не проживала, виїхала за кордон до Канади, де перебуває по теперішній час, до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини не зверталася, отже, не вважається такою, що спадщину прийняла, що підтверджується довідкою сільської ради про коло спадкоємців від 23.12.2019 року та довідкою сільської ради про осіб, які були зареєстровані та проживали разом із спадкодавцем на час смерті від 23.04.2024р.
Також зазначають, що на даний час вони бажають оформити спадкові права, а тому звернулися до нотаріальної контори, де їм пояснили, що нотаріус не може видати свідоцтво про право на спадщину по причині відсутності правовстановлюючого документу на будинок.
Враховуючи наведене, просять позов задовольнити, визнати за ними право власності на спадкове майно по частці за кожним.
Позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в судове засідання не з'явилися, однак через канцелярію суду подали заяви, в яких позов підтримують повністю, просять розглянути справу за їх відсутності та погоджуються на заочний розгляд справи.
Відповідачка ОСОБА_2 в судове засідання повторно не з'явилася, будучи належним чином повідомленою про час та місце розгляду справи через оголошення, яке розміщене на офіційному веб сайті Судова влада. Будь яких заяв чи клопотань до суду від неї не надходило. Відзив на позов відповідачка не подала.
Зі згоди позивачів суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 223 ЦПК України.
Статтею 280 ЦПК України передбачається, що у разі неявки у судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло повідомлення про причини або якщо повідомлені ним причини неявки визнані неповажними, а також якщо відповідач не подав відзив, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Враховуючи подані до суду заяви, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши дійсні обставини справи, права та обов'язки сторін та перевіривши їх доказами, суд приходить до висновку, що позов слід задовольнити з наступних підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 від 20.09.2019 року (а.с.11).
Згідно свідоцтва про народження позивача ОСОБА_1 серія НОМЕР_2 від 26.04.1983 року вбачається, що батьками останнього є ОСОБА_5 та ОСОБА_4 (а.с.12).
Згідно свідоцтва про народження позивача ОСОБА_2 серія НОМЕР_3 від 17.05.1983 року вбачається, що батьками останнього є ОСОБА_5 та ОСОБА_4 (а.с.13).
Відповідно до копії заповіту, посвідченого секретарем Драчинецької сільської ради Кіцманського району Чернівецької області Казимір М.М. 09.07.2013 року, ОСОБА_4 на випадок своєї смерті зробила розпорядження, відповідно до якого усе її майно, де б воно не було і з чого б воно не складалося, в тому числі земельні ділянки, гроші у рівних частинах, остання заповідає ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 (а.с.14).
Згідно довідки №2371 Драчинецької сільської ради вбачається, що спадкоємцями за заповітом після смерті ОСОБА_4 є сини: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , та донька ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 (а.с.15).
Відповідно до довідки №198 від 23.04.2024 року Мамаївської сільської ради вбачається, що на день смерті ОСОБА_4 разом з нею в одному будинку були зареєстровані та проживали: дочка ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , та син ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 . Дочка ОСОБА_2 - не проживає (а.с.16).
Витягом про реєстрацію у спадковому реєстрі №76751942 від 25.04.2024 року стверджується, що після смерті ОСОБА_4 зареєстрована спадкова справа номер у спадковому реєстрі 65632759, номер у нотаріуса 121/2020 (а.с.17).
Довідкою Мамаївської сільської ради №199 від 23.04.2024р. стверджується, що згідно записів погосподарської книги №7 рах.0320-1 стр.97 житловий будинок, розташований по АДРЕСА_1 належав покійній ОСОБА_4 (а.с.17).
Матеріалами технічного паспорта підтверджується, що житловий будинок розташований за адресою АДРЕСА_1 збудований в 1960р., господарські споруди збудовані в 1962-1990р.р. Вартість майна становить 69188 гривень (а.с.19-24).
Копією державного акту на право власності на земельну ділянку серія НОМЕР_4 виданого 10.01.1997 року на підставі рішення від 19.10.1996 року виконкому Драчинецької сілької ради народних депутатів Кіцманського району, Договром дарування земельної ділянки від 31.08.2006 року та витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ - 7303085642019 від 05.03.2019 року підтверджується, що земельна площею 0,25 га, яка розташована в с.Драчинці, цільове призначення для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд належала ОСОБА_4 (а.с.25-28)
Згідно Звіту про експертну грошову оцінку ФОП ОСОБА_6 вартість земельної ділянки площею 0,25 га, розташованої в с.Драчинці цільове призначення для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд станом на 23.02.2024 року складає 121250 грн. (а.с.32).
Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Згідно ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Так, у відповідності до вимог ст.ст.12,13 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до вимог цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Відповідно до ч.1 ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом.
Виходячи із змісту ст. 392 ЦК України право власності встановлюється в судовому порядку, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.
Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (ст. 1217 ЦК України).
Зважаючи на вимоги ст.1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його .
Спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою (ч. 1ст. 1220 ЦК України). Місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця (ч.1ст. 1221 ЦК України).
Згідно ч.1 ст. 1223 ЦК України, право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.
Відповідно до ст. 1233 ЦК України, заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті. При цьому заповідач має право скласти заповіт щодо усієї спадщини або її частини, має право охопити заповітом права та обов'язки, які йому належать на момент складення заповіту, а також ті права та обов'язки, які можуть йому належати у майбутньому (стаття 1236 ЦК України).
Статтею 1268 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 ЦК України, він не заявив про відмову від неї.Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
Враховуючи вищезазначені норми Закону, беручи до уваги те, що спадкодавцем ОСОБА_4 на випадок смерті складено заповіт, за яким спадкоємцями є позивачі, які в силу ч. 3 ст. 1268 ЦК України фактично прийняли спадщину, суд вважає, що за позивачами слід визнати право власності на спадкове майно.
Крім того, суд зважає і на те, що у відповідності до роз'яснення ВССУ у п.3.1 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» № 24-753/0/4-13 від 16.05.2013 року, право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності (ст. 392 ЦК України).
Інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах від 31.01.1966 року, яка втратила чинність 13.12.1995р. передбачала обов'язкову реєстрацію (інвентаризацію) будинків і домоволодінь в межах міст і селищ в тому числі і на підставі записів у по господарських книгах. Тому записи в по господарських книгах визнавалися в якості актів органів влади (публічних актів), що підтверджують право приватної власності.
За таких обставин, позивачі спадщину прийняли, однак позбавлені можливості оформити право власності на спадкове майно через відсутність у них оригіналів правовстановлюючих документів на спадкове майно, після смерті ОСОБА_4 .
За таких обставин, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню за наявності законних на те підстав, беручи до уваги відповідні положення Цивільного кодексу України, та відсутність оригіналів правовстановлюючих документів на спадкове майно, що позбавляє позивачів можливості реалізувати своє право на спадкування в іншому порядку, а також враховуючи при цьому те, що задоволення позову не суперечить закону та не порушує права, свободи та інтереси третіх осіб.
На підставі ст.ст. 328, 346, 392, 1216-1218, 1220-1221, 1223, 1233, 1235-1236, 1268 ЦК України та керуючись ст.ст. 12, 13, 16, 49, 82, 200, 206, 211, 247, 263 - 265, 268, 273 ЦПК України, суд,-
Позов задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , мешканцем АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 , право власності на частку спадкового майна, що належало ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 а саме на: житловий будинок літ.А, загальною площею 50,9кв.м, житловою площею 18,8 кв.м.; сарай літ.Д; вбиральню літ.Ж; сараї літ.З, Л, М, Н, О, П; комору літ.Р; літню кухню літ.С; огорожу №1-2; колодязь питний №3 , що розташовані по АДРЕСА_1 ; земельну ділянку площею 0,2500 га, кадастровий номер 7322583000:01:001:0616, цільове призначення для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, що належала ОСОБА_4 на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії І-ЧВ №000896.
Визнати за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_6 , мешканцем АДРЕСА_2 , право власності на частку спадкового майна, що належало ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 а саме на: житловий будинок літ.А, загальною площею 50,9кв.м, житловою площею 18,8 кв.м.; сарай літ.Д; вбиральню літ.Ж; сараї літ.З, Л, М, Н, О, П; комору літ.Р; літню кухню літ.С; огорожу №1-2; колодязь питний №3 , що розташовані по АДРЕСА_1 ; земельну ділянку площею 0,2500 га, кадастровий номер 7322583000:01:001:0616, цільове призначення для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, що належала ОСОБА_4 на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії І-ЧВ №000896.
Судове рішення не проголошувалося в силу ч. 4 ст. 268 ЦПК України.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом встановлених строків не будуть подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження , якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя Кіцманського
районного суду: Масюк Л.О.