Справа № 451/488/23 Головуючий у 1 інстанції: Патинок О.П.
Провадження № 22-ц/811/3315/23 Доповідач в 2-й інстанції: Крайник Н. П.
Провадження № 22-ц/811/3172/23
Провадження № 22-ц/811/3224/23
18 червня 2024 року Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючої: Н.П. Крайник
суддів: Я.А. Левика, М.М. Шандри
при секретарі: Х.Б. Назар
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційними скаргами представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Радехівського районного суду Львівської області від 10 жовтня 2023 року, на ухвалу Радехівського районного суду Львівської області від 31 жовтня 2023 року та за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на ухвалу Радехівського районного суду Львівської області від 23 травня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за борговою розпискою, -
12.04.2023 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за борговою розпискою.
Просив стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 заборгованість за договором позики у розмірі 150 000 доларів США.
Позов обґрунтував тим, що 11.10.2022 року ОСОБА_4 позичив ОСОБА_1 150 000,00 доларів США зі строком повернення до 11.11.2022 року, про що свідчить письмова розписка від 11.10.2022 року. Грошові кошти відповідач у зазначений строк не повернув та не здійснив жодних дій, спрямованих на погашення позики та не бажає в добровільному порядку виконувати взяті на себе договірні зобов'язання.
22.05.2023 року представник ОСОБА_4 - ОСОБА_5 подав заяву про забезпечення позову, яку обґрунтовував тим, що відповідач ОСОБА_1 не виконав свого зобов'язання з повернення позичених коштів в обумовлений розпискою строк. Тому, враховуючи поведінку відповідача, яка спрямована на ухилення від виконання зобов'язань, позивач має всі підстави вважати, що з метою ускладнення та унеможливлення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, ОСОБА_1 може продати, подарувати, внести наявне у нього майно в статутний капітал юридичної особи, вчинити будь-які інші юридичні дії з передачі майна в оренду, користування, заставу, що призведе до неефективного захисту та відновлення порушеного права позивача. Згідно відповіді Головного сервісного центру МВС від 11.05.2023 року на адвокатський запит адвоката Приймака В.О. боржнику ОСОБА_1 належить автомобіль марки «ВМW 750І, 2016 року випуску, чорного кольору, державний номерний знак НОМЕР_1 . Забезпечення позову у даній справі унеможливить протиправне відчуження та/або перереєстрацію права власності належного відповідачу автомобіля на користь третіх осіб. Просив суд вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на автомобіль марки «ВМW», модель 750І, 2016 року випуску, чорного кольору, державний номерний знак НОМЕР_2 , що належить на праві власності ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_3 ) в межах ціни позову - 150 000, 00 доларів США (сто п'ятдесят тисяч доларів США 00 центів).
Ухвалою Радехівського районного суду Львівської області від 23 травня 2023 року заяву представника ОСОБА_4 - адвоката Приймака В.О. про забезпечення позову задоволено.
Забезпечено позов шляхом накладення арешту на транспортний засіб - легковий автомобіль марки «ВМW» 750І 4395, 2016 року випуску, чорного кольору, державний номерний знак т НОМЕР_1 , що належить на праві приватної власності ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_3 ) в межах ціни позову 150 000, 00 доларів США (сто п'ятдесят тисяч доларів США 00 центів).
Рішенням Радехівського районного суду Львівської області від 10 жовтня 2023 року позов ОСОБА_4 до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики (розпискою) - задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 заборгованість за договором позики у розмірі 150 000 (сто п'ятдесят тисяч доларів, 00 центів) доларів США.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 13956 (тринадцять тисяч дев'ятсот п'ятдесят шість гривень) грн 80 коп. судового збору.
30.10.2023 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подав клопотання про скасування заходів забезпечення позову.
В обґрунтування клопотання про скасування заходів забезпечення позову посилався на те, що заходи забезпечення позову підлягають скасуванню, оскільки ще до постановлення судом ухвали про забезпечення позову між ТОВ «СЕРВІС-НАДЗБРУЧЧЯ» та ОСОБА_1 було укладено договір комісії №5607, згідно п.1.1 якого комітент в особі ТОВ «СЕРВІС- НАДЗБРУЧЧЯ» зобов'язався за комісію вчинити дії щодо продажу транспортного засобу відповідно до п. 189.3 статті 189 Податкового кодексу України: марка, модель: BMW 750і, 2016 року випуску, колір чорний, VIN, № кузова (шасі, рами) НОМЕР_4 , свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_5 , номерний знак НОМЕР_1 за ціною: 1 392 000,00 грн. 09.06.2022 року ТОВ «СЕРВІС-НАДЗБРУЧЧЯ», діючи у якості комісіонера, продав ОСОБА_3 транспортний засіб марка, модель: BMW 750і, 2016 року випуску, колір чорний, VIN, № кузова (шасі, рами) НОМЕР_4 , свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_5 , номерний знак НОМЕР_1 за ціною 1 392 000,00 грн. На підтвердження зазначеного долучив договір комісії та договір купівлі-продажу транспортного засобу №5607 від 09.06.2022 та вказав, що зазначений транспортний засіб не належить відповідачу ОСОБА_1 та був проданий на користь третьої особи ще 09.06.2022 року, проте новий власник з невідомих причин не перереєстрував транспортний засіб на свою користь. Просив суд скасувати заходи забезпечення позову, застосовані ухвалою Радехівського районного суду Львівської області від 23 травня 2023 року та зняти арешт, накладений на транспортний засіб: легковий автомобіль марки - «BMW» 750і 4395, 2016 року випуску, колір чорний, VIN, № кузова (шасі, рами) НОМЕР_4 , свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_5 , номерний знак НОМЕР_2 .
Ухвалою Радехівського районного суду Львівської обла- адвоката Білана Петра Володимировича про скасування заходів забезпечення позову, вжитих ухвалою Радехівського районного суду Львівської області від 23.05.2023 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за борговою розпискою відмовлено.
02.11.2023 року ухвалу суду від 31 жовтня 2023 року оскаржив представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 .
Вважає, що ухвала суду є необґрунтованою та такою, що винесена з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи.
Зазначає, що заходи забезпечення позову підлягають скасуванню з тих підстав, що транспортний засіб не належить громадянину ОСОБА_1 та був проданий на користь третьої особи 09 червня 2022 року за відплатним договором, проте новий власник з невідомих причин не перереєстрував транспортний засіб на свою користь.
Просить ухвалу суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким скасувати заходи забезпечення позову, застосовані ухвалою Радехівського районного суду Львівської області від 23 травня 2023 року та зняти арешт, накладений на транспортний засіб - легковий автомобіль марки - «BMW» 750і 4395, 2016 року випуску, колір Чорний, VIN, № кузова (шасі, рами) НОМЕР_4 , Свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_5 , номерний знак НОМЕР_2 .
08.11.2023 року рішення суду від 10 жовтня 2023 року оскаржив представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 .
Вважає, що рішення суду є необґрунтованою та таким, що винесена з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи.
Зазначає, що грошові кошти за розпискою не передавались та передаватися не могли, позивач вчиняє обман по відношенню до відповідача, майновий стан позивача не підтверджує його фінансову спроможність надати у позику такій сумі. З долученого до матеріалів справи листування сторін спору в соціальних мережах вбачається, що кошти за договором позики не передавалися.
Просить рішення скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
16.11.2023 року ухвалу суду від 23 травня 2023 року про забезпечення позову оскаржив ОСОБА_3 .
Вважає, що ухвала суду є необґрунтованою та такою, що винесена з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи.
Зазначає, що станом на 09 червня 2023 року власником транспортного засобу є ОСОБА_3 згідно договору купівлі-продажу транспортного засобу від 09 червня 2022 року №5607. Суд невірно встановив обставини справи, помилково вважаючи, що факт наявності відомостей у базі даних МВС підтверджу факт належності особі транспортного засобу. Отже, об'єктивно слідує, що суд неправильно встановив обставини, що мають значення для справи, що є безумною підставою для скасування заходів забезпечення позову.
Просить ухвалу суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким зняти арешт, накладений на транспортний засіб - легковий автомобіль марки «BMW» 750і 4395 2016 року випуску, колір Чорний, VIN, № кузова (шасі, рами) НОМЕР_4 , Свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_5 , номерний знак НОМЕР_1 .
У засіданні суду апеляційної інстанції ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 подані ними апеляційні скарги та апеляційну скаргу ОСОБА_3 підтримали, просили скарги задовольнити.
Представник позивача ОСОБА_4 - ОСОБА_5 просив у задоволенні апеляційних скарг представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 та ОСОБА_3 відмовити.
ОСОБА_3 подану ним апеляційну скаргу підтримав, просив її задовольнити.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників справи, перевіривши матеріали справи в межах доводів апеляційних скарг, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційні скарги представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Радехівського районного суду Львівської області від 10 жовтня 2023 року та на ухвалу Радехівського районного суду Львівської області від 31 жовтня 2023 року слід залишити без задоволення, а апеляційну скаргу ОСОБА_3 на ухвалу Радехівського районного суду Львівської області від 23 травня 2023 року слід задовольнити з наступних підстав.
Статтею 1046 ЦК України передбачено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Згідно з ст.1047 ЦК України, договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподаткованого мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.
Виходячи з положень ч. 2 ст. 1047 ЦК України, допускається пред'явлення на підтвердження укладення договору позики та його умов розписка позичальника або іншого документа, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної суми грошей або кількості речей.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 464/3790/16-ц (провадження № 14-465цс18) викладено висновок про те, що за своїми правовими ознаками договір позики є реальним, одностороннім (оскільки, укладаючи договір, лише одна сторона - позичальник зобов'язується до вчинення дії (до повернення позики), а інша сторона - позикодавець стає кредитором, набуваючи тільки право вимоги. За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який боржник видає кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання від кредитора певної грошової суми або речей. Досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суди повинні виявляти справжню правову природу укладеного договору, а також надавати оцінку всім наявним доказам і залежно від установлених результатів - робити відповідні правові висновки.
Зазначене також узгоджується з правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 19 травня 2021 року у справі № 128/891/20-ц, провадження № 61-4560св21.
Статтею 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядок, що встановлені договором.
Відповідно до ст. 525 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і одностороння відмова від зобов'язання не допускається.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст.610 ЦК України).
Судом встановлено, що відповідачем ОСОБА_1 була складена розписка наступного змісту: «Я, ОСОБА_1 (особисті дані) даною розпискою підтверджую, що отримав від ОСОБА_4 (особисті дані) грошові кошти в розмірі (сто п'ятдесят тисяч) американських доларів та зобов'язуюсь повернути у повному розмірі до 11 листопада 2022 року. 11.10.2022 року /(підпис) / ОСОБА_1 »( т.2 а.с.35).
Факт написання власноручно та підписання такої розписки відповідачем не заперечується.
Розписка має всі необхідні дані (реквізити), які має містити договір позики (дані про позичальника та позикодавця, суму позики; дані про отримання позики та про обов'язок позичальника повернути позику в певний строк).
Тобто, розписка ОСОБА_1 від 11.10.2022 року підтверджує укладення договору позики між ним та ОСОБА_4 .
Оригінал розписки від 11.10.2022 року знаходився у позивача ОСОБА_4 - кредитора, який згодом долучив таку до матеріалів позовної заяви, що свідчить про невиконання боржником ОСОБА_1 зобов'язань за вказаним борговим документом.
Задовольняючи позов ОСОБА_4 про стягнення коштів за договором позики, районний суд виходив з того, що договір позики між сторонами був укладений, що підтверджується борговою розпискою, написаною відповідачем; відповідач не надав доказів на спростування розміру боргу за договором, як і доказів виконання ним грошового зобов'язання.
З таким висновком суду колегія суддів погоджується повністю, оскільки такий відповідає матеріалам справи та зібраним у справі доказам.
Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали Радехівського районного суду Львівської області від 31 жовтня 2023 року в межах доводів апеляційної скарги представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а ухвалу суду без змін з наступних мотивів.
Матеріалами справи встановлено, що 12.04.2023 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за борговою розпискою.
Ухвалою Радехівського районного суду Львівської області від 23 травня 2023 року заяву представника ОСОБА_4 - адвоката Приймака В.О. про забезпечення позову задоволено. Забезпечено позов шляхом накладення арешту на транспортний засіб - легковий автомобіль марки «ВМW» 750І 4395, 2016 року випуску, чорного кольору, державний номерний знак т НОМЕР_1 , що належить на праві приватної власності ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_3 ) в межах ціни позову 150 000, 00 доларів США (сто п'ятдесят тисяч доларів США 00 центів).
30.10.2023 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подав клопотання про скасування заходів забезпечення позову.
Ухвалою Радехівського районного суду Львівської області від 31 жовтня 2023 року у задоволенні клопотання відмовлено.
Порядок та підстави для скасування заходів забезпечення позову визначені у статті 158 ЦПК України.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 158 ЦПК України суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи. Клопотання про скасування заходів забезпечення позову розглядається в судовому засіданні не пізніше п'яти днів з дня надходження його до суду.
Частиною 7 ст. 158 ЦПК України визначено, що у разі ухвалення судом рішення про задоволення позову заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев'яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи.
Згідно з ч. 9 ст. 158 ЦПК України у випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову, суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову.
У такому разі заходи забезпечення позову зберігають свою дію до набрання законної сили відповідним рішенням або ухвалою суду (ч. 10 ст. 158 ЦПК України).
За змістом даних норм скасування заходів забезпечення позову пов'язане не із правомірністю їх вжиття, а із результатами розгляду справи і вирішенням спору по суті чи залишенням позову без розгляду, або закриттям провадження у справі.
Відповідно до роз'яснень, які містяться в пункті 10 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22.12.2006 року "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову", заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті.
Тобто, підставами для скасування заходів забезпечення позову може бути ухвалення судом рішення про відмову в задоволенні позову або повне фактичне виконання судового рішення про задоволення позову.
Отже, скасування заходів забезпечення позову слід відрізняти від скасування ухвали про забезпечення позову, оскільки заходи забезпечення позову скасовуються судом, який їх застосував, якщо відпали підстави, з якими закон пов'язує можливість застосування таких заходів.
Посилання заявника на відсутність підстав для вжиття заходів забезпечення позову, оскільки транспортний засіб BMW 750і, 2016 року випуску, колір чорний, VIN, № кузова (шасі, рами) НОМЕР_4 , свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_5 , номерний знак НОМЕР_1 не належить відповідачу ОСОБА_1 та був проданий на користь третьої особи 09.06.2022 року, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки такі доводи фактично стосуються оспорювання правомірності вжиття судом заходів забезпечення позову.
Стаття 1 Протоколу №1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року, підписана від імені України 09.11.1995 року та ратифікована Законом України № 475/97-ВР від 17.07.1997 року закріплює, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном.
Проте, предметом розгляду у даному випадку є не питання правомірності вжиття судом заходів забезпечення позову, а наявність чи відсутність підстав для їх скасування.
Процесуальні дії суду щодо вжиття заходів забезпечення позову і їх скасування врегульовані окремими нормами, є різними за своїм юридичним змістом і за обставинами, які підлягають встановленню.
Скасування заходів забезпечення позову пов'язане не з правомірністю їх вжиття, а з результатами розгляду справи і вирішенням спору по суті чи залишенням позову без розгляду, або закриттям провадження у справі (частини сьома-десята статті 158 ЦПК України).
Звертаючись з вимогою про скасування заходів забезпечення, заявник фактично оскаржував висновки суду, зроблені при накладенні такого арешту та заборон, що в рамках передбаченої ст. 158 ЦПК України процедури здійснено бути не може.
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для скасування ухвали про відмову у скасуванні заходів забезпечення позову.
Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали Радехівського районного суду Львівської області від 23 травня 2023 року в межах доводів апеляційної скарги ОСОБА_3 , колегія суддів вважає, що така підлягає до задоволення з наступних мотивів.
Відповідно до частини другої статті 149 ЦПК України забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
Статтею 150 ЦПК України встановлено види забезпечення позову, зокрема накладення арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать відповідачу або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.
У постанові Верховного Суду від 24 лютого 2021 року у справі № 755/5333/20 (провадження № 61-17180св20) зазначено, що при задоволенні заяви позивача про накладення арешту на нерухоме майно та заборони його відчуження, суди не звернули увагу, що позов забезпечується накладенням арешту на майно, що належить відповідачеві, тому є помилковим накладення арешту на майно особи, яка не є відповідачем у справі.
Як убачається з матеріалів справи, 08 червня 2022 року між ТОВ «СЕРВІС-НАДЗБРУЧЧЯ» та громадянином ОСОБА_1 було укладено Договір комісії №5607, згідно п.1.1 якого комісіонер в особі ТОВ «СЕРВІС-НАДЗБРУЧЧЯ» зобов'язується за комісію вчинити дії, щодо продажу транспортного засобу марка, модель BMW 750І, 2016 року випуску, колір Чорний, VIN, № кузова (шасі, рами) НОМЕР_4 , Свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_5 , номерний знак НОМЕР_1 за ціною 1 392 000,00 (один мільйон триста дев'яносто дві тисячі гривень, 00 копійок).
9 червня 2022 року, ТОВ «СЕРВІС-НАДЗБРУЧЧЯ» діючи у якості комісіонера продав на користь ОСОБА_3 транспортний засіб марка, модель: BMW 750І, 2016 року випуску, колір Чорний, VIN, № кузова (шасі, рами) НОМЕР_4 , Свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_5 , номерний знак НОМЕР_1 за ціною 1 392 000,00 грн (один мільйон триста дев'яносто дві тисячі гривень, 00 копійок), що підтверджується Договором купівлі-продажу транспортного засобу №5607 від 09 червня 2022 року.
Згідно з п. 2.2 Договору купівлі-продажу транспортного засобу №5607 від 09 червня 2022 року, покупець ( ОСОБА_3 ) набуває право власності на транспортний засіб з моменту підписання сторонами даного договору купівлі-продажу.
09 червня 2023 року було складено Акт огляду реалізованого транспортного засобу № 6111/22/000187 на виконання Договору купівлі-продажу №5607 від 09.06.2023 року.
У своїй постанові від 05 квітня 2023 року (справа №911/1278/20) Велика Палата Верховного Суду погодилась з висновком, викладеним у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 грудня 2020 року у справі № 278/3640/18 (провадження № 61-11481св20), в якій, аналізуючи положення статті 334 ЦК України та статті 34 Закону України «Про дорожній рух», суд зазначив, що правовстановлюючим документом, який підтверджує набуття права власності, є саме договір купівлі-продажу транспортного засобу. Видане за результатами проведення реєстраційних дій свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу лише підтверджує проведення реєстраційної процедури та внесення до Єдиного державного реєстру МВС відомостей про транспортний засіб і його власника, проте як самостійно такий документ право власності особи на транспортний засіб не породжує.
Аналізуючи зазначене вище, колегія суддів приходить до висновку, що транспортний засіб BMW 750і, 2016 року випуску, колір чорний, VIN, № кузова (шасі, рами) НОМЕР_4 , свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_5 , номерний знак НОМЕР_1 , не належить на праві власності відповідачу у справі ОСОБА_1 та власником такого згідно договору купівлі-продажу транспортного засобу від 09 червня 2022 року № 5607 є ОСОБА_3 - особа, яка не брала участі у справі.
З наведених мотивів, ухвалу суду від 23 травня 2023 року про забезпечення позову слід скасувати.
У задоволенні заяви ОСОБА_4 про забезпечення позову відмовити.
Керуючись ст. 367, ст. 368, п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 374, ст. 375, ст. 376, ст. 381, ст. 382, ст. 384 ЦПК України, Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ, -
Апеляційні скарги представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Радехівського районного суду Львівської області від 10 жовтня 2023 року та на ухвалу Радехівського районного суду Львівської області від 31 жовтня 2023 року залишити без задоволення.
Рішення Радехівського районного суду Львівської області від 10 жовтня 2023 року та ухвалу Радехівського районного суду Львівської області від 31 жовтня 2023 року залишити без змін.
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 на ухвалу Радехівського районного суду Львівської області від 23 травня 2023 року задоволити.
Ухвалу Радехівського районного суду Львівської області від 23 травня 2023 року скасувати.
У задоволенні заяви ОСОБА_4 про забезпечення позову відмовити.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.
Повний текст постанови складено 28 червня 2024 року.
Головуючий: Н.П. Крайник
Судді: Я.А. Левик
М.М. Шандра