Єдиний унікальний номер 448/1963/23
Провадження № 2-а/448/5/24
Іменем України
03.07.2024 року Мостиський районний суд Львівської області в складі:
головуючого судді Кічака Ю.В.
при секретарі судового засідання Рушеляк Г.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Мостиська справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції, Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - поліцейська 4 батальйону 2 роти Управління патрульної поліції у Львівській області лейтенант поліції ОСОБА_2 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАТ №8149096 від 16.11.2023р., -
ОСОБА_3 зміст позовних вимог.
Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з даним адміністративним позовом про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕАТ №8149096 від 16.11.2023р., якою її (позивачку) притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.122 КУпАП.
Позивач ОСОБА_1 у поданому позові вказала, що зазначеною постановою про накладення адміністративного стягнення серії ЕАТ №8149096 від 16.11.2023р., складеною поліцейською 4 батальйону 2 роти Управління патрульної поліції у Львівській області лейтенантом поліції ОСОБА_2 її ( ОСОБА_1 ) притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.122 КУпАП за те, що 16.11.2023 року о 09 год. 10 хв. в м.Мостиська по вул.Галицька, 54 Яворівського району Львівської обл., вона, керуючи транспортним засобом, не подала сигналу світловим покажчиком повороту відповідного напрямку при перестроюванні, чим порушила вимоги п.9.2 (б) ПДР України.
Вважає, що постанова про притягнення її до адміністративної відповідальності за вказане правопорушення є незаконною та підлягає скасуванню з наступних підстав: вона ( ОСОБА_1 ) даного адміністративного правопорушення не вчиняла; 16.11.2023р. біля 09 год. вона керувала транспортним засобом в напрямку з с.Гостинцеве в м.Мостиська по автодорозі Львів-Шегині; перед в'їздом в с.Гостинцеве назустріч рухався автомобіль патрульної поліції (в напрямку м.Львова), який без будь-яких проблискових маячків здійснив розворот через суцільну лінію розмітки і почав рухатись попереду неї зі швидкістю біля 30 км/год. в напрямку м.Мостиська через с.Гостинцеве; через неможливість обгону (наявність зустрічних транспортних засобів), вона (позивачка) включно з іншими транспортними засобами продовжувала рухатись за поліцейськими до в'їзду в м.Мостиська; коли ж появилась можливість обгону на початку м.Мостиська, то вона з увімкненими показниками повороту здійснила обгін поліцейського автомобіля; це мало місце перед дорожнім стовпцем 64, що позначає кілометраж автодороги Львів-Шегині; поліцейські продовжували рух за нею і лише через 1-1,5 км після обгону, навпроти АЗС, що в АДРЕСА_1 (в оскаржуваній постанові ця адреса зазначена як місце вчинення правопорушення, так і місце розгляду справи - вул.Галицька, 54), включили червоний світловий сигнал; вона (позивачка) прийняла автомобілем вправо та зупинила такий, а поліцейські здійснили зупинку перед нею; після зупинки один із поліцейських сказав, що вона (позивачка) не включила покажчик повороту під час обгону, що вона (позивачка) категорично заперечила та попросила надати відповідні відеодокази; поліцейські ствердили, що нададуть їй відповідні докази; далі поліцейська ОСОБА_2 розпочала розгляд справи, зачитавши їй (позивачці) її права та спитавши, чи вона розуміє їх зміст, після чого відразу сказала, що розгляд справи завершено; розгляду справи як такого не відбувалось, не мало місця ні встановлення обставин, ні дослідження доказів, не пред'явлено їй і обіцяного доказу; в оскаржуваній постанові відсутні будь-які докази згідно переліку ст.251 КУпАП, що б свідчили про наявність викладеного в оскаржуваній постанові порушення; поліцейська ОСОБА_2 в даній ситуації не дотрималась ні вимог КУпАП, ні вимог Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі; жодні обставини під час розгляду справи не встановлювались; технічні засоби, якими здійснено відеозапис, у постанові не зазначено.
З огляду на наведене, просить суд скасувати постанову про накладення на неї адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАТ №8149096 від 16.11.2023 року та просить закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.2 ст.122 КУпАП.
ІІ. Короткий зміст інших заяв по суті справи.
Згідно ст.159 КАС України, при розгляді справи судом за правилами загального позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву.
Подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Неподання суб'єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.
Відповідно до ст.269 КАС України, у справах, визначених статтями 273-277, 280-283-2, 285-289 цього Кодексу, заявами по суті справи є позовна заява та відзив на позовну заяву (відзив).
Станом на 03.07.2024р. відзив на позовну заяву від відповідача - Департаменту патрульної поліції - до суду не надійшов.
Представником відповідача - Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції - скеровано на адресу суду відзив на позовну заяву ОСОБА_1 , у якій сторона відповідача покликається на наступне: доводи позивачки ОСОБА_1 не відповідають дійсності та об'єктивній реальності; поліцейський чітко спостерігав факт допущення позивачкою порушень вимог ПДР, а тому як посадова особа єдиного контролюючого органу у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зобов'язаний був відреагувати на факт вчинення правопорушення, що і було здійснено шляхом зупинення транспортного засобу під керуванням позивачки; поліцейські, дотримуючись вимог статей 278, 279 КУпАП та Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі№1395 від 07.11.2015р., пояснили позивачці причину зупинки та почали з'ясовувати необхідні обставини для початку розгляду справи по суті; під час безпосереднього розгляду справи поліцейським було зачитано позивачці норми ст.63 Конституції України та ст.268 КУпАП; поліцейський, притягуючи позивачку до адміністративної відповідальності, діяв у межах власної дискреції; згідно з наказом МВС «Про затвердження Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису» від 18.12.2018р. №1026 - строк зберігання відеозаписів з портативних та відео реєстраторів, установлених у службових транспортних засобах, БпЛА становить 30 діб; з огляд у нате, що адміністративне правопорушення було вчинено та зафіксоване на відеозаписі 16.11.2023р., та відповідно термін зберігання відеозапису вичерпався, відтак надати даний доказ немає можливості; відсутність відеозаписів щодо підтвердження правопорушення у зв'язку з закінченням строків зберігання даних відеозаписів не спростовує факту вчинення позивачкою правопорушення; в обґрунтування власної позиції позивачкою не було надано жодних належних, допустимих та достатніх доказів, які б підтверджували протиправність винесення відносно неї спірної постанови; зразок постанови про накладення адміністративного стягнення, наведений в Додатку 5 до зазначеної Інструкції, не передбачає внесення до нього відомостей про технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; невнесення у постанову відомостей щодо доказів не спростовує факту вчинення позивачкою правопорушення; зазначений позивачкою розмір витрат на професійну правничу допомогу в сумі 2000 грн. є явно завищеним та необґрунтованим, а відповідно є не співмірним та належним чином не підтвердженим. Сторона відповідача вважає, що спірна постанова є обґрунтованою, винесеною на підставі та в порядку, передбаченому чинним законодавством. Просить відмовити в задоволенні позову у зв'язку з безпідставністю такого. Також просять розглянути дану справу у відсутності представника Управління патрульної поліції у Львівській області.
ІІІ. Позиція учасників справи.
Позивачка ОСОБА_1 в судове засідання не з'явилася, натомість подала письмову заяву про розгляд даної справи у її відсутності.
Представники відповідачів - Департаменту патрульної поліції та Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції в судове засідання не з'явилися, хоча були повідомленими про дату, час і місце розгляду справи. Про причини неявки представники відповідачів суд не повідомили, клопотання про відкладення розгляду справи - на адресу суду не надходили. У відзиві на позовну заяву представник Управління патрульної поліції у Львівській області просив здійснювати розгляд даної справи у їх відсутності.
Третя особа по справі - поліцейська 4 батальйону 2 роти Управління патрульної поліції у Львівській області лейтенант поліції ОСОБА_2 скерувала на адресу суду письмову заяву про проведення судових засідань в межах розгляду даної справи за її відсутності.
Неявка учасників справи не перешкоджає розгляду справи відповідно до положень статті 268 Кодексу адміністративного судочинства України.
Частиною 4 ст.229 КАС України передбачено, що у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Оскільки позивачка ОСОБА_1 , представник Управління патрульної поліції у Львівській області ДПП та третя особа - поліцейська Юроца Р.О. подали заяви про розгляд справи за їх відсутності, а інший учасник справи не з'явився до суду, суд вважає, що для розгляду справи немає перешкод, розгляд справи здійснюється за наявними у справі матеріалами.
ІV. Процесуальні дії у справі.
Ухвалою судді Мостиського районного суду Львівської області від 03.01.2024р. залишено без руху позовну заяву ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАТ №8149096 від 16.11.2023р.
Ухвалою судді Мостиського районного суду Львівської області від 03.01.2024р. повернуто заявниці ОСОБА_1 без розгляду її заяву про забезпечення позову по справі за позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАТ №8149096 від 16.11.2023р.
Ухвалою судді Мостиського районного суду Львівської області від 18.01.2024р. відкрито провадження у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАТ №8149096 від 16.11.2023р.; залучено до участі у розгляді даної адміністративної справи поліцейську 4 батальйону 2 роти Управління патрульної поліції у Львівській області лейтенанта поліції ОСОБА_2 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача; розгляд справи ухвалено здійснювати за правилами ст.286 КАС України.
Ухвалою Мостиського районного суду Львівської області від 05.03.2024р. залучено до участі у даній справі як співвідповідача Департамент патрульної поліції (місце знаходження: м. Київ, вул. Федора Ернста,3, код ЄДРПОУ:40108646).
V. Обставини справи, встановлені судом.
Предметом оскарження в даній справі є постанова про вчинення адміністративного правопорушення, що передбачене ч.2 ст.122 КУпАП.
Судом встановлено, що поліцейською 4 батальйону 2 роти Управління патрульної поліції у Львівській області ОСОБА_2 була винесена постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАТ №8149096 від 16.11.2023р., в якій зазначено, що 16.11.2023р. о 09:10 год. по вул.Галицька, 54 в м.Мостиська Яворівського району Львівської області водій ОСОБА_1 (позивачка), керуючи транспортним засобом марки «AUDI», реєстраційний номер НОМЕР_1 , не подала сигнал світловим покажчиком повороту відповідного напрямку при перестроюванні, чим порушила вимоги п.9.2 «б» Правил дорожнього руху та вчинила правопорушення, передбачене ч.2 ст.122 КУпАП.
Згідно з постановою до позивачки ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.122 КУпАП, застосовано адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 510 гривень.
У п.7 вказаної постанови «до постанови додаються» - відсутні будь-які записи.
Стороною відповідача не додано до відзиву на позовну заяву будь-яких доказів.
VI. Застосовані норми права, судова практика ти висновки суду.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч.1 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Завданням провадження у справах про адміністративне правопорушення відповідно до ст.245 КУпАП є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Згідно з вимогами ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до статті 9 Кодексу України про адміністративні правопорушення адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Приписами п.11 ч.1 ст.23 Закону України «Про Національну поліцію» та ст.222 КУпАП встановлено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками, правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично - дорожній мережі та розглядає справи, зокрема, про порушення правил дорожнього руху. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
З метою встановлення нормативно-правового регулювання здійснення проваджень уповноваженими особами Національної поліції України у справах про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, наказом №1395 від 07.11.2015 року МВС України затверджено відповідну Інструкцію (далі - Інструкція).
Відповідно до п.4 Розділу І Інструкції, у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу.
Пунктами 1.1, 1.9 ПДР визначено, що ці Правила відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
За приписами пункту пп.1.5 ПДР дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров'ю громадян, завдавати матеріальних збитків.
Особа, яка створила такі умови, зобов'язана негайно вжити заходів до забезпечення безпеки дорожнього руху на цій ділянці дороги та вжити всіх можливих заходів до усунення перешкод, а якщо це неможливо, попередити про них інших учасників дорожнього руху, повідомити уповноважений підрозділ Національної поліції, власника дороги або уповноважений ним орган.
Відповідно до ч.5 ст.14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
Відповідно до п.9.2 (б) Правил дорожнього руху, водій повинен подавати сигнали світловими покажчиками повороту відповідного напрямку перед перестроюванням, поворотом або розворотом.
Об'єктивна сторона адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.122 КУпАП , полягає в порушенні правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз'їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв'язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди.
Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
У силу вимог ч.1 ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Cтаттею 251 КУпАП встановлено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до ст.72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно з ч.1, 2 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Наведена норма передбачає покладення на відповідача, як суб'єкта владних повноважень, тягаря доказування наявності складу адміністративного правопорушення у діях особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, яка у протилежному випадку вважається добросовісною.
Вказане узгоджується з правовою позицією, викладеною в постанові Верховного Суду у справі № 686/16535/16-а від 17.10.2019 року.
Частини 1-3 ст. 90 КАС України визначають, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Заперечуючи свою вину у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.122 КУпАП, позивачка покликається на те, що поліцейський до винесеної постанови не додав доказів виявленого ним порушення та не дотримався вимог щодо оформлення адміністративних матеріалів.
Як вбачається з оскаржуваної постанови серії ЕАТ №8149096 від 16.11.2023 року, у такій відсутні будь-які покликання на докази вчинення позивачкою ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого ч.2 ст.122 КУпАП, а у п.7 вказаної постанови «до постанови додаються» - відсутні будь-які записи.
Крім того, в оскаржуваній постанові відсутні будь-які покликання на технічні засоби як докази вчинення правопорушення.
Відповідно до частини 3 статті 283 КУпАП постанова по справі про адміністративне правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити, зокрема, відомості про: транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис (якщо такий запис здійснювався).
Згідно правової позиції, викладеної у постановах Верховного Суду від 17.07.2019 у справі №295/3099/17, від 13.02.2020 у справі №524/9716/16-а, приписами частини 3 статті 283 КУпАП чітко передбачено імперативний обов'язок відповідача щодо зазначення технічного засобу, яким здійснено фото або відеозапис у постанові по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.
Відтак, приписами частини 3 статті 283 КУпАП передбачено імперативний обов'язок відповідача щодо зазначення технічного засобу, яким здійснено фото або відеозапис у постанові по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.
У разі відсутності в оскаржуваній постанові по справі про адміністративне правопорушення посилань на технічний засіб, за допомогою якого здійснено відеозапис, такий відеозапис не може вважатися належним та допустимим доказом вчинення адміністративного правопорушення.
Верховний Суд також звернув увагу на те, що процесуальний обов'язок щодо доказування правомірності винесення постанови про притягнення особи до адміністративної відповідальності відповідно до положень діючого на час виникнення спірних правовідносин процесуального законодавства покладено на відповідача.
Судом встановлено, що оскаржувана постанова серії ЕАТ №8149096 від 16.11.2023 року про притягнення позивачки ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності не відповідає вимогам частини 3 статті 283 КУпАП, адже не містить інформації про фіксацію правопорушень технічними засобами.
Саме ж по собі описання відповідачем в оскаржуваній постанові складу адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення, оскільки така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб'єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, передуванню якому і є фіксування цього правопорушення.
Підсумовуючи, суд приходить до переконання, що фактично відсутні будь-які докази, які б вказували на вчинення позивачкою ОСОБА_1 правопорушення, зазначеного у постанові серії ЕАТ №8149096 від 16.11.2023 року.
Всупереч встановленому КАС обов'язку доказування, сторона відповідача не надала суду жодних належних доказів на підтвердження правомірності дій при розгляді справи про адміністративне правопорушення, доказів, які б підтвердили вказані обставини та спростовували твердження сторони позивача.
Згідно статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до вимог статті 7 КУпАП, ніхто не може бути підданим заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставі і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності.
Таким чином, аналізуючи вищенаведені законодавчі приписи та встановлені фактичні обставини справи у їх сукупності, суд приходить до висновку про те, що постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕАТ №8149096 від 16.11.2023 року є такою, що винесена з порушенням зазначених вище вимог закону, оскільки відповідачами не доведено, що в діях позивачки ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.122 КУпАП.
Згідно з п.1 ст.247 КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події та складу адміністративного правопорушення. Наявність події та складу адміністративного правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Відповідно до ст.62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Обов'язок дотримання принципу презумпції невинуватості відноситься не тільки до судових органів, але й до інших державних установ, таких як поліція (Рішення ЄСПЛ у справі «Дактарас проти Литви » від 24 листопада 2000 року).
Також Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі «Салабіаку проти Франції» від 07 жовтня 1988 року зазначив, що тягар доведення вини покладається на обвинувачення і будь - які сумніви повинні бути на користь обвинуваченого. З метою судового переслідування необхідно приєднати до справи достатньо доказів для засудження обвинуваченого.
Правова природа адміністративної відповідальності за своєю суттю є аналогічною кримінальній, оскільки також є публічною, пов'язана із застосування державного примусу, ініціюється органами, які наділені владними повноваження, а застосовувані санкції можуть бути доволі суттєвими для особи, включаючи позбавлення волі.
У справі «Надточій проти України» Європейський суд з прав людини в своєму рішенні від 15 травня 2008 року відзначив, що Уряд України визнав карний кримінально - правовий характер Кодексу України про адміністративні правопорушення ( п. 21 рішення).
Крім того, Конституційний Суд України в рішенні від 22 грудня 2010 року №23 - рп/2010 дійшов до висновку, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні (п.4.1).
Постанова про притягнення до адміністративної відповідальності є рішенням суб'єкта владних повноважень, актом індивідуальної дії, який встановлює відповідні права та обов'язки для особи, щодо якої він винесений.
Таке рішення суб'єкта владних повноважень має бути обґрунтованим на момент його прийняття, оскільки воно має значимі наслідки для суб'єктів приватного права, що знаходяться в нерівному положенні по відношенні до суб'єкта владних повноважень.
В контексті наведеного, дотримання передбаченої законом процедури та порядку винесення такого рішення має виключно важливу роль для встановлення об'єктивної істини органом, на який законом покладено повноваження, зокрема, щодо розгляду справ про адміністративне правопорушення. Порушення норм процесуального права суб'єктом владних повноважень (в даному випадку - інспектором поліції) при прийнятті та складанні постанови про притягнення до адміністративної відповідальності зводить нанівець саму суть та завдання, покладені в основу поняття адміністративної відповідальності, оскільки ускладнює, а подекуди й унеможливлює встановлення судом, що розглядає справу про адміністративне правопорушення, об'єктивної сторони вчинюваного порушення та вини особи в його вчиненні.
Саме до таких висновків дійшов Верховний суд (положення викладено у постанові Верховного суду від 30 травня 2018 року справа №337/3389/16-а (2-а/337/154/2016).
Відповідно до правових позицій Верховного суду від 23.10.2019р. по справі №357/10134/17, від 11.12.2019р. по справі №761/41786/16-а, від 26.04.2018р. по справі №202/2862/17, від 26.04.2018р. по справі №200/5590/17 - відсутність доказів свідчить про недоведеність правопорушення.
Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
Суд також враховує позицію, вказану у рішенні Європейського суду з прав людини, яку він висловив у пункті 53 рішення у справі «Федорченко та Лозенко проти України» від 20.09.2012, що суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом».
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Статтею 286 КАС України передбачено особливості провадження у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності, зокрема, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право, зокрема, скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Суд наполягає на обов'язковій реалізації принципу невідворотності юридичної відповідальності, разом з тим правоохоронні органи повинні діяти виключно в межах повноважень та у спосіб, встановлені законом, дотримуючись процедури притягнення винних осіб до відповідальності. Вимоги, які пред'являються до суб'єктів владних повноважень при здійсненні владних управлінських функцій спрямовані державою, перш-за все, на запобігання свавілля та неухильного дотримання прав фізичних і юридичних осіб.
З врахуванням викладеного, суд приходить до переконання, що стороною відповідача не доведено належними та допустимими доказами наявність події адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.122 КУпАП, а також вини ОСОБА_1 у вчиненні такого. Постанова про накладення адміністративного стягнення не підтверджена належними доказами вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.122 КУпАП, а тому суд, відповідно до вимог п.3 ст.293 КУпАП, п.3 ч.3 ст.286 КАС скасовує вказану постанову і закриває справу про адміністративне правопорушення.
Враховуючи вищенаведене та оцінюючи зібрані по справі докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 підлягає до задоволення в повному обсязі.
Згідно позиції Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформованої, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).
VII. Розподіл судових витрат між сторонами.
Відповідно до ч.1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Суб'єкт владних повноважень - орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункту 7 частини 1 статті 4 КАС України).
Суд враховує, що наказом Національної поліції України від 06.11.2015 року №73 затверджено Положення про Департамент патрульної поліції (у редакції наказу Національної поліції України від 03.09.2019 № 887), у пункті 4 якого закріплено, що Департамент організовує діяльність своїх підрозділів, здійснює контроль за їх діяльністю, надає їм організаційно-методичну і практичну допомогу та здійснює їх інформаційно-аналітичне, матеріальне-технічне та фінансове забезпечення.
Відповідно до пункту 2 Розділу ІV Положення про Департамент патрульної поліції, Департамент та його підрозділи становлять єдину систему. Підрозділи департаменту підзвітні та підконтрольні Департаменту.
Департамент є юридичною особою публічного права, має самостійний баланс, рахунки в органах Державної казначейської служби України, має печатку із зображенням Державного Герба України, інші печатки, штампи, бланки зі своєю повною та скороченою назвою, необхідні для здійснення його поточної діяльності (пункт 8 Розділу ІV Положення про Департамент патрульної поліції зі змінами).
Департамент фінансується за рахунок коштів Державного бюджету України, а також інших джерел, не заборонених законом, та забезпечує їх цільове використання (пункт 9 Розділу ІV Положення про Департамент патрульної поліції із змінами).
Тобто, Управління патрульної поліції у відповідній області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України є структурним підрозділом Департаменту патрульної поліції без статусу юридичної особи та відповідно до бюджетного законодавства не отримує та не являється розпорядником бюджетних коштів.
У зв'язку з викладеним, судові витрати підлягають стягненню саме з Департаменту патрульної поліції Національної поліції України або шляхом відшкодування коштів з бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції за рахунок бюджетних асигнувань Управління патрульної поліції у відповідній області Департаменту патрульної поліції.
Аналогічна правова позиція щодо суб'єкта, за рахунок якого слід стягувати витрати зі сплати судового збору в даній категорії справ викладена у постанові Верховного Суду від 29.04.2020 у справі № 757/52466/18-а та Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 543/775/17.
Отже, зважаючи на те, що судом ухвалюється рішення про задоволення позовних вимог позивачки ОСОБА_1 , то за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції на користь позивачки слід стягнути сплачений нею судовий збір в розмірі 536,80 грн.
Понесення позивачкою ОСОБА_1 будь-яких інших судових витрат, в тому числі витрат на професійну правничу допомогу, не підтверджено матеріалами справи.
На підставі викладено, керуючись статтями 1, 2, 6, 9, 77, 90, 132, 139, 241-246, 286, 295 КАС України, суд -
Позов ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції, Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - поліцейська 4 батальйону 2 роти Управління патрульної поліції у Львівській області лейтенант поліції ОСОБА_2 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАТ №8149096 від 16.11.2023р. - задовольнити.
Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕАТ №8149096 від 16.11.2023 року, винесену поліцейською 4 батальйону 2 роти Управління патрульної поліції у Львівській області лейтенантом поліції Юроца Роксоланою Олегівною про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.122 КУпАП, а справу про адміністративне правопорушення, передбачене ч.2 ст.122 КУпАП, - закрити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції (код ЄДРПОУ 40108646, адреса: 03048, м. Київ, вул. Федора Ернста, 3) сплачений судовий збір за подання позовної заяви в розмірі 536 (п'ятсот тридцять шість) гривень 80 коп.
Рішення може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відомості про учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженка м.Судова Вишня Мостиського району Львівської області, реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_2 .
Відповідач: Департамент патрульної поліції, місцезнаходження: 03048, місто Київ, вул.Ф.Ернста, буд.3; код ЄДРПОУ 40108646.
Відповідач: Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції, місцезнаходження: 79053, м.Львів, вул.Перфецького, 19; код ЄДРПОУ - відсутній.
Третя особа: поліцейська 4 батальйону 2 роти Управління патрульної поліції у Львівській області лейтенант поліції ОСОБА_2 , місце служби за адресою: 79053, м.Львів, вул.Перфецького, 19.
Суддя Ю.В. Кічак