01.07.2024 Справа №1-113/11 Провадження №1-в/607/153/2024
Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі головуючого судді ОСОБА_1 , з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , у м. Тернополі в залі суду у відкритому судовому засіданні розглянувши клопотання ОСОБА_4 про скасування арешту майна, -
встановив:
ОСОБА_4 звернувся до суду із клопотанням, в якому просить скасувати арешт нерухомого майна, а саме: 1/3 частки квартири АДРЕСА_1 , реєстраційний номер 10048367, накладений на підставі постанови слідчого СУ УМВС України в Тернопільській області №б/н від 08 липня 2010 року Першою рівненською державною нотаріальною конторою.
Клопотання обґрунтовує тим, що вироком Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 05 квітня 2011 року, який набрав законної сили 08 лютого 2012 року (справа № 1-113/11) ОСОБА_4 засуджено за ч.3 ст.187, ст.71 КК України до позбавлення волі строком на 10 років з конфіскацією майна. На стадії досудового розслідування, а саме: 19 липня 2010 року, нотаріусом Першої Рівненської державної нотаріальної контори на підставі постанови слідчого СУ УМВС України в Тернопільської області ОСОБА_5 (постанова № б/н від 08 липня 2010 року) було накладено арешт на майно ОСОБА_4 , а саме: 1/3 частку квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 . На підставі вищевказаного вироку суду, Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області було видано виконавчий лист № 1-113/11 від 12 березня 2012 року про конфіскацію майна засудженого ОСОБА_4 на користь держави. Вищевказаний виконавчий лист було скеровано на виконання до відділу ДВС у м.Рівному ЗМУ МЮ (м. Львів). (ВП № 31917227). 26.07.2022 року ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області ОСОБА_4 було звільнено від відбування додаткового покарання у виді конфіскації усього належного йому на праві власності майна, призначеного вищевказаним вироком, у зв'язку з закінченням строку давності його виконання. ОСОБА_4 звернувся щодо виконання ухвали Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 26.07.2022 року до Відділу державної виконавчої служби у м. Рівному Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) де і перебувало відповідне виконавче провадження №31917227 з примусового виконання виконавчого листа Тернопільського міськрайонного суду №1-113/11 від 12.03.2012 року про конфіскацію майна засудженого на користь держави. 02 лютого 2024 року головним державним виконавцем Рівненського відділу ДВС у Рівненському районі Рівненської області ЗМУ Міністерства юстиції було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження (ВП № 31917227). Вищевказаною постановою державного виконавця, виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа № 1-113 виданий 12 березня 2012 року, виданого Тернопільським міськрайонним судом про конфіскацію майна засудженого ОСОБА_4 - закінчено. Припинено чинність арешту майна боржника та скасовано інші заходи примусового виконання рішення. Попри те, що виконавче провадження № 31917227 від 28 березня 2012 року завершено, що підтверджується витягом з АСВП, арешт нерухомого майна, а саме. 1/3 квартири АДРЕСА_1 , накладений 19 липня 2010 року реєстратором - Перша рівненська державна нотаріальна контора, на підставі постанови слідчого СУ УМВС України в Тернопільській області № б/н від 08 липня 2010 року - не скасовано, що підтверджується інформаційною довідкою № 365679429 від 13 лютого 2024 року.
Враховуючи наявний арешт належного ОСОБА_4 майна, ним було подано заяви про скасування арешту на майно до Тернопільської обласної прокуратури та до Головного управління Національної поліції в Тернопільській області, які у своїх листах повідомили, що з відповідним клопотанням про скасування арешту на майно, він повинен звернутися до суду в порядку, визначеному п.14 ч.1 ст.537 КПК України. Вирок суду відносно ОСОБА_4 набрав законної сили 08 лютого 2012 року та до цього часу не виконаний у частині додаткового покарання - конфіскації майна ОСОБА_4 . У даному випадку перебіг давності не зупинявся, оскільки ОСОБА_4 відбув призначене за вироком суду основне покарання у виді позбавлення волі, додаткове покарання не виконане з незалежних від останнього підстав. Таким чином, строки давності виконання вироку суду щодо ОСОБА_4 в частині додаткового покарання у вигляді конфіскації майна вже минули.
На підставі викладеного, зважаючи на те, що станом на даний час доказів правомірності накладення арешту на майно ОСОБА_4 , а саме: 1/3 частки квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , немає, тому просить скасувати накладений арешт.
Заявник ОСОБА_4 в судове засідання не з'явився, хоча належним чином повідомлявся про дату, час та місце розгляду справи.
Представник ОСОБА_4 - адвокат ОСОБА_6 звернувся до суду із клопотанням про проведення судового засідання без його участі та без часті ОСОБА_4 .
Прокурор ОСОБА_3 щодо задоволення клопотання ОСОБА_4 про скасування арешту майна не заперечила.
Суд ознайомившись зі змістом заяви, заслухавши доводи прокурора, оглянувши наявні матеріали справи, приходить до переконання, що клопотання підлягає до задоволення з наступних підстав.
Вироком Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 05 квітня 2011 року, який набрав законної сили 08 лютого 2012 року (справа № 1-113/11) ОСОБА_4 засуджено за ч.3 ст.187, ст.71 КК України до позбавлення волі строком на 10 років з конфіскацією майна.
Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 26 липня 2022 року ОСОБА_4 звільнено від відбування додаткового покарання у виді конфіскації всього належного йому на праві власності майна, призначеного вироком Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 05 квітня 2011 року, в кримінальній справі №1-113/11, у зв'язку з закінченням строку давності його виконання.
В задоволенні клопотання адвоката ОСОБА_6 в частині визнання виконавчого листа №1-113/11 виданого Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області від 12.03.2012 року про конфіскацію всього належного ОСОБА_4 на праві власності майна таким, що не підлягає виконанню, відмовлено.
Зі змісту вищевказаної ухвали Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 26 липня 2022 року вбачається, що ОСОБА_4 відбув призначене за вироком суду основне покарання у виді позбавлення волі, додаткове покарання не виконане з незалежних від останнього обставин та причин.
Відповідно до ст. 48 КВК України виконання покарання у виді конфіскації майна здійснюється органом державної виконавчої служби за місцезнаходженням майна, відповідно до Закону України «Про виконавче провадження».
Згідно із ст. 152 КВК України закінчення строків давності виконання обвинувального вироку є підставою для звільнення від відбування покарання.
Відповідно до ч.5 ст.170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 3 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.
Постановою слідчого СУ УМВС України в Тернопільської області ОСОБА_5 (постанова № б/н від 08 липня 2010 року) було накладено арешт на майно ОСОБА_4 , а саме: 1/3 частку квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .
Відповідно до ч.1 ст.174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом. Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Виходячи з наведеного, дана норма пов'язує право суду на скасування арешту майна, накладеного за відсутності підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника, законного представника, іншого власника чи володільця майна, із можливістю надання особами, що не були присутніми в судовому засіданні і про права та законні інтереси яких вирішено питання судовим рішенням, доказів та матеріалів, які вказуватимуть, що арешт накладено необґрунтовано або в його застосуванні відпала потреба, доведеності перед судом їх переконливості.
Постановою головного державного виконавця Рівненського відділу ДВС у Рівненському районі Рівненської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції ОСОБА_7 від 02 лютого 2024 року (ВП 31917227), виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа № 1-113 виданий 12 березня 2012 року, виданого Тернопільським міськрайонним судом про конфіскацію майна засудженого ОСОБА_4 - закінчено. Припинено чинність арешту майна боржника та скасовано інші заходи примусового виконання рішення.
При цьому, як вбачається з копії інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно , Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта №365679429 від 13 лютого 2024 року, на 1/3 квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , накладено обтяження - арешт нерухомого майна.
Відповідно до ст. 1 Першого Протоколу «Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод» кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.
Згідно із ст. 317, 319 ЦК України власникові належить права володіння, користування та розпорядження своїм майном, що ним здійснюється на власний розсуд.
На підставі ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Враховуючи те, що встановлений законом строк давності виконання вироку в частині додаткового покарання у виді конфіскації майна закінчився, ОСОБА_4 звільнено від відбування додаткового покарання у виді конфіскації всього належного йому на праві власності майна та виконавче провадження стосовно конфіскації майна ОСОБА_4 закрите, тому суд приходить до висновку про наявність достатність підстав для задоволення клопотання та скасування арешту нерухомого майна, а саме: 1/3 частки квартири АДРЕСА_1 , реєстраційний номер 10048367, накладений на підставі постанови слідчого СУ УМВС України в Тернопільській області №б/н від 08 липня 2010 року Першою рівненською державною нотаріальною конторою.
Керуючись ст.80 КК України, ст.ст.170,174,537,538,539 КПК України, суд,-
постановив:
Клопотання ОСОБА_4 про скасування арешту майна - задовільнити.
Скасувати арешт накладений на 1/3 частки квартири АДРЕСА_1 , реєстраційний номер 10048367, на підставі постанови слідчого СУ УМВС України в Тернопільській області №б/н від 08 липня 2010 року Першою рівненською державною нотаріальною конторою.
Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана до Тернопільського апеляційного суду через Тернопільський міськрайонний суд протягом семи днів з дня її оголошення.
Головуючий суддя ОСОБА_1