233 № 233/6242/23
25 червня 2024 року
Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області у складі:
головуючого судді Левчук О.О.,
за участю секретаря судового засідання Стогнушенко В.О.,
заявниці ОСОБА_1 ,
представника заявниці - адвоката Данько Р.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції цивільну справу №233/6242/23 за заявою ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник - адвокат Данько Роман Михайлович, заінтересована особа: Костянтинівський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Краматорському районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про встановлення факту народження особи в певний час, -
24.10.2023 до Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області надійшла заява ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник - адвокат Данько Роман Михайлович, заінтересована особа: Костянтинівський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Краматорському районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про встановлення факту народження особи в певний час.
25.10.2023 ухвалою Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області було відмолено у відкритті провадження у справі.
17.04.2024 постановою Дніпровського апеляційного суду вищевказану ухвалу було скасовано.
08.05.2024 на адресу Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області з Дніпровського апеляційного суду надійшли матеріали цивільної справи за заявою ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник - адвокат Данько Роман Михайлович, заінтересована особа: Костянтинівський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Краматорському районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про встановлення факту народження особи в певний час, для продовження розгляду.
09.05.2024 ухвалою Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області заяву ОСОБА_1 було залишено без руху та надано строк для усунення недоліків.
17.05.2024 на виконання ухвали суду надійшла заява про усунення недоліків разом із додатками.
В обґрунтування своєї заяви ОСОБА_1 зазначила, що вона, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт НОМЕР_1 , виданий 25.12.2014, Фрунзівським РС ГУ ДМС України в Одеській області, РНКПП - НОМЕР_2 , є громадянкою України. Вона зареєстрована та мешкає за адресом АДРЕСА_1 . Станом на 24 лютого 2023 року вона перебувала, мешкала на тимчасово окупованій території України за місцем реєстрації, в червні 2022 року завагітніла. На час пологів вона знаходилася за місцем реєстрації в м. Макіївка, яке знаходиться в окупації з 2014 року. На окупованій території відсутнє кваліфіковане медичне обслуговування, окупаційні влада пропонувала та вимагала щоби вона виїхала для народження дитини до росії. Самостійно виїхати на територію України для народження дитини вона не мала можливості з підстав складного матеріального становища та тяжкого перебігу вагітності. Окупаційна влада вивезла її вагітну в січні 2023 року до м. Геленджик, росії, для медичного догляду та народження дитини, іншого шляху щодо народження дитини у неї не було на вказаний період. ІНФОРМАЦІЯ_2 вона народила дитину ОСОБА_2 у медичному закладі в м. Геленджик. З метою приїзду (повернення) з дитиною в Україну вона звернулася в росії до відповідних органів для оформлення документів для виїзду за межі росії її та доньки, і змушена була віддати оригінал медичної довідки про народження доньки до уповноваженого органу міграції для видачі їй документів на дитину для перетину кордону. 18 квітня 2023 року відділом запису актів цивільного стану міста-курорту Геленджик управління запису актів цивільного стану Краснодарського краю, їй видано свідоцтво про народження її доньки серії НОМЕР_3 від 18.04.2023, про що зроблено запис № 11023930002200310000, медична довідка про народження при реєстрації народження була залишена в даному відділі ЗАЦС. Зазначений документ є недійсними і не створюють правових наслідків відповідно до приписів ст. 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України». Після народження дитини вона разом із дитиною повернулася до м. Макіївка, не бажає, щоб її дитина мала свідоцтво про народження РФ, також у неї немає довідки про народження дитини у медичному закладі в м. Геленджик, так як відповідну довідку у неї було вилучено.
Згідно Правил державної реєстрації актів цивільного стану України, затверджених Наказом Міністерства юстиції України від 18.10.2000 № 52/5, підставою для реєстрації факту народження дитини є зокрема медичний документ, виданий компетентним суб'єктом іншої держави, що підтверджує факт народження, належним чином легалізований, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону України "Про державну реєстрацію актів цивільного стану" державну реєстрацію актів цивільного стану громадян України, які проживають або тимчасово перебувають за кордоном, проводять дипломатичні представництва і консульські установи України.
Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 у зв'язку з військовою агресією РФ проти України введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який неодноразово продовжувався. У зв'язку з повномасштабним вторгненням російської федерації на територію України 24 лютого 2022 року Україна розірвала дипломатичні відносини з росією, та евакуювала всіх співробітників дипломатичних та консульських установ України через повномасштабну агресію росії проти нашої держави.
Після народження дитини, вона не має можливості оформити в органах державної реєстрації актів цивільного стану України та отримати відповідне свідоцтво про народження дитини відповідно до Правил державної реєстрації актів цивільного стану України, так як відсутні медичні документи щодо підтвердження народження дитини у медичному закладі. На теперішній час, вона, як мати дитини перебуває на окупованій території України у м. Макіївка, та не може особисто зареєструвати народження дитини на території України, так як в неї відсутня медичний документ, довідка про народження яка передбачена Наказом Міністерства юстиції України від 18.10.2000 № 52/5 та є підставою для реєстрації дитини в органах цивільного стану. У зв'язку з чим її донька, позбавлена прав, передбачених Конвенцією про права дитини від 20 листопада 1989 року, Конституцією України, Законом України «Про охорону дитинства», Законом України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми», Законом України «Про освіту», Законом України «Про дошкільну освіту» та інших прав передбачених низкою нормативно-правових актів. Внаслідок цих обставин, отримання нею свідоцтва про народження дитини в органах ДРАЦС Міністерства юстиції України є неможливим, а єдиним шляхом для його отримання та захисту прав дитини є звернення до суду за встановленням факту народження дитини, що має юридичне значення.
У зв'язку з викладеним, заявниця просить суд встановити факт народження у ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНКПП - НОМЕР_2 , громадянка України, дитини жіночої статі - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у м. Геленджик, Краснодарського краю, російська федерація, для проведення державної реєстрації народження дитини у органах державної реєстрації актів цивільного стану Міністерства юстиції України, зазначивши матір'ю - громадянку ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНКПП НОМЕР_2 , зареєстрована та мешкає за адресом АДРЕСА_1 .
Ухвалою Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 20.05.2024 року відкрито провадження у справі за правилами окремого провадження.
В судовому засіданні заявниця на задоволенні заяви наполягала, просила її задовольнити, та додатково на запитання суду пояснила, що вона дійсно проживає в м. Макіївка Донецької області, в зареєстрованому шлюбі не перебуває. Дійсно в 2019 році вона добровільно повернулась до м. Макіївки з м. Одеси, де зареєстрована як внутрішньо-переміщена особа та отримувала виплати з допомоги на проживання внутрішньо-переміщеним особам до березня 2024 року, але наразі картки заблоковані. Після народження дитини в м. Геленджик Краснодарського краю, російська федерація, вона добровільно повернулась до м. Макіївки, а саме: її з дитиною забрав та привіз її вітчим, власним транспортом (автомобілем).
В судовому засіданні представник заявниці підтримав заяву ОСОБА_1 та просив її задовольнити.
Представник заінтересованої особи Костянтинівського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Краматорському районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, будучи належним чином повідомлений про час та місце слухання справи, до судового засідання не з'явився, але надав суду заяву, в якій просив розглянути справу без їх присутності, відповідно до діючого законодавства та за документами, які є у справі.
Суд, вислухавши пояснення заявниці та її представника, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі обставини по справі, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи, давши їм оцінку у сукупності з оголошеними та дослідженими матеріалами даної цивільної справи, вважає, що заява не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст.3, 7 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Дитина має бути зареєстрована відразу після народження і з моменту народження має право на ім'я і набуття громадянства, а також, наскільки це можливо, право знати своїх батьків і право на їх піклування. Держави-учасниці забезпечують здійснення цих прав згідно з їх національним законодавством та виконання їх зобов'язань за відповідними міжнародними документами у цій галузі, зокрема, у випадку, коли б інакше дитина не мала громадянства.
Відповідно до статті 6 Закону України від 18 січня 2001 року №2235-ІІІ «Про громадянство України» (далі - Закон №2235-ІІІ) громадянство України набувається, зокрема, за народженням.
Згідно із статтею 7 Закону №2235-ІІІ особа, батьки або один з батьків якої на момент її народження були громадянами України, є громадянином України. Особа, яка має право на набуття громадянства України за народженням, є громадянином України з моменту народження.
Державній реєстрації підлягають народження фізичної особи та її походження, громадянство, шлюб, розірвання шлюбу у випадках, передбачених законом, зміна імені, смерть. Реєстрація актів цивільного стану провадиться відповідно до закону. Народження фізичної особи та її походження, усиновлення, позбавлення та поновлення батьківських прав, шлюб, розірвання шлюбу, зміна імені, смерть підлягають обов'язковому внесенню до Державного реєстру актів цивільного стану громадян в органах юстиції в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України (частини 3, 4 статті 49 Цивільного кодексу України).
Згідно із ст.144 Сімейного кодексу України (далі - СК України) батьки зобов'язані невідкладно, але не пізніше одного місяця від дня народження дитини, зареєструвати народження дитини в органі державної реєстрації актів цивільного стану України. Невиконання цього обов'язку є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом. Реєстрація народження дитини провадиться органом державної реєстрації актів цивільного стану з одночасним визначенням її походження та присвоєнням прізвища, імені та по батькові. Реєстрація народження дитини засвідчується Свідоцтвом про народження, зразок якого затверджує Кабінет Міністрів України.
Походження дитини від подружжя визначається на підставі Свідоцтва про шлюб та документа закладу охорони здоров'я про народження дружиною дитини.
Відповідно до частин першої, четвертої статті 13 Закону України від 01 липня 2010 року № 2398-VI «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» державна реєстрація народження дитини проводиться з одночасним визначенням її походження та присвоєнням їй прізвища, власного імені та по батькові. Походження дитини визначається відповідно до СК України.
Відповідно до п.7 ч.1 ст.315 Цивільного процесуального кодексу України, суд розглядає справи про встановлення факту народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження.
Відповідно до ч.1 ст.293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Суд розглядає в порядку окремого провадження справи про: 1) обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, визнання фізичної особи недієздатною та поновлення цивільної дієздатності фізичної особи; 1-1) обмеження фізичної особи у відвідуванні гральних закладів та участі в азартних іграх; 2) надання неповнолітній особі повної цивільної дієздатності; 3) визнання фізичної особи безвісно відсутньою чи оголошення її померлою; 4) усиновлення; 5) встановлення фактів, що мають юридичне значення; 6) відновлення прав на втрачені цінні папери на пред'явника та векселі; 7) передачу безхазяйної нерухомої речі у комунальну власність; 8) визнання спадщини відумерлою; 9) надання особі психіатричної допомоги в примусовому порядку; 10) примусову госпіталізацію до протитуберкульозного закладу; 11) розкриття банком інформації, яка містить банківську таємницю, щодо юридичних та фізичних осіб.
Частинами першою та другою статті 315 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи про встановлення факту: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім'я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім'ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.
Перелік юридичних фактів, що підлягають встановленню в судовому порядку, зазначений у ст.315 ЦПК України, не є вичерпним.
Згідно роз'яснень, які викладені у пункті 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» № 5 від 31.03.1995 року, рішення суду про встановлення факту, що має юридичне значення, не змінює собою документів, що видають зазначені органи, а є лише підставою для їх одержання.
Відповідно до ч.2, 3, 4 ст.13 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» державна реєстрація народження дитини проводиться за письмовою або усною заявою батьків чи одного з них за місцем її народження або за місцем проживання батьків або за заявою, поданою в електронній формі. Державна реєстрація народження дитини проводиться не пізніше одного місяця з дня її народження. Підставою для проведення державної реєстрації народження дитини є визначені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я документи, що підтверджують факт народження. За відсутності документа закладу охорони здоров'я або медичної консультаційної комісії, що підтверджує факт народження, підставою для проведення державної реєстрації актів цивільного стану є рішення суду про встановлення факту народження.
Судом встановлено, що відповідно до копії паспорта серії НОМЕР_1 на ім'я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який виданий 25 грудня 2014 року Фрунзівським РС ГУДМС України в Одеській області, заявниця являється громадянкою України (а.с.85-89).
Як вбачається із копії закордонного паспорта серії НОМЕР_4 на ім'я ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який виданий органом 5101, запис №19900627-00185, остання являється громадянкою України (а.с.139).
З копії виписного епікризу ГБУЗ «Городская больница города-курорта Геленджик» МЗ КК ОСОБА_1 , народила дівчинку масою тіла 3050гр., зріст 50см… (а.с.143).
Також судом встановлено, що відповідно до оригіналу свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 від 18.04.2023, виданого 92300022 Відділом запису актів цивільного стану міста-курорту Геленджик управління запису актів цивільного стану Краснодарського краю російської федерації ОСОБА_2 , народилась ІНФОРМАЦІЯ_5 у м. Геленджик Краснодарського краю рф; матір'ю дитини записано: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 громадянка російської федерації, батько: запис відсутній (а.с.91).
Відповідно до ст.22 Закону України від 23 червня 2005 року №2709-IV «Про міжнародне приватне право» (далі - Закон про міжнародне приватне право) до особистих немайнових прав застосовується право держави, у якій мала місце дія чи інша обставина, що стала підставою для вимоги про захист таких прав, якщо інше не передбачено законом.
Згідно із ч.1 ст.13 Закону про міжнародне приватне право документи, що видані уповноваженими органами іноземних держав у встановленій формі, визнаються дійсними в Україні в разі їх легалізації, якщо інше не передбачено законом або міжнародним договором України.
Аналогічно регламентовано зазначене питання у пункті 7 глави 1 розділу II Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 18 жовтня 2000 року №52/5, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 18 жовтня 2000 року за №719/4940 (далі - Правила реєстрації актів цивільного стану), відповідно до якого документи, видані компетентними органами іноземних держав на посвідчення актів цивільного стану, здійснених поза межами України за законами відповідних держав щодо громадян України, іноземців і осіб без громадянства, визнаються дійсними в Україні за наявності легалізації, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 04 лютого 2023 року №107 «Про деякі питання прийняття на території України під час воєнного стану документів, виданих уповноваженими органами іноземних держав» під час воєнного стану та протягом шести місяців після його припинення або скасування документи, виготовлені або засвідчені на території іноземних держав установою або спеціально на те уповноваженою особою в межах їх компетенції за установленою формою і скріплені гербовою печаткою, приймаються на території України без спеціального посвідчення (консульської легалізації, проставлення апостиля тощо) у разі, коли станом на 24 лютого 2022 року такі документи приймалися на території України без спеціального посвідчення.
Однак зазначені норми незастосовні у правовідносинах за участю рф.
У зв'язку з військовою агресією рф проти України та повномасштабним вторгненням 24 лютого 2022 року російських військ на територію України задля знищення Української держави, захоплення силою української території та встановлення окупаційного контролю Президент Володимир Зеленський підписав Указ №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні».
У відповідь на акт збройної агресії рф проти України Президент України Зеленський В.О. підтримав пропозицію Міністерства закордонних справ України про розрив дипломатичних відносин України з рф, про що 24 лютого 2022 року оголошено на офіційному веб-сайті Міністерства закордонних справ України.
На доручення Глави Української держави Міністерство закордонних справ України розпочало процедуру розриву дипломатичних відносин відповідно до норм міжнародного права.
01 грудня 2022 року прийнято Закон України №2783-IX «Про вихід з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах 1993 року та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року» (далі - Закон №2783-IX).
Відповідно до статті 72 Віденської конвенції про право міжнародних договорів, якщо договором не передбачається інше або якщо учасники не погодились про інше, зупинення дії договору відповідно до його положень або відповідно до цієї Конвенції звільняє учасників, у взаємовідносинах яких зупиняється дія договору, від зобов'язання виконувати договір у своїх взаємовідносинах протягом періоду зупинення.
Стаття 25 Закону України «Про міжнародні договори України» містить аналогічну норму, відповідно до якої зупинення дії міжнародного договору України за умов, якщо договір не передбачає іншого, чи за відсутності іншої домовленості з іншими його сторонами, звільняє Україну від зобов'язання виконувати його протягом періоду зупинення дії договору з тими його сторонами, з якими зупинено дію договору, і не впливає стосовно іншого на встановлені договором правові відносини України з іншими його сторонами.
За повідомленням Міністерства закордонних справ України дію Мінської конвенції у відносинах з рф та Республікою Білорусь зупинено з 27 грудня 2022 року.
З дати зупинення дії Мінської конвенції, зокрема, до документів, виданих на території рф і Білорусі, при їх пред'явленні на території України застосовується вимога засвідчення апостилем згідно з Конвенцією, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів, від 05 жовтня 1961 року, яка є чинною у відносинах України з рф і Білоруссю.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що свідоцтво про народження від 18 квітня 2023 року серії НОМЕР_3 , видане у м. Геленджик рф на ім'я ОСОБА_2 , може підтверджувати особу цієї дитини лише у випадку засвідчення його оригіналу (дублікату) апостилем.
Разом з тим, із заяви ОСОБА_1 вбачається, що вона має оригінал свідоцтва про народження дитини, що було підтверджено пред'явленням останнього в судовому засіданні.
З огляду на збройний конфлікт між рф та Україною заявниця (мати дитини) не позбавлена фізичної можливості на звернення за апостилюванням цього документа відповідними органами рф, яким надаються повноваження на проставлення апостиля. Оскільки має можливість без перешкод перетинати кордон між рф та окупованою територією України власним транспортом своїх родичів.
ОСОБА_1 вказує, що матір'ю дитини є вона, громадянка України, тому малолітня ОСОБА_5 має право на набуття громадянства України за народженням відповідно до ст.7 Закону № 2235-ІІІ, проте внаслідок збройної агресії рф проти України та з урахуванням розриву дипломатичних відносин України з рф вона позбавлена можливості зареєструвати народження доньки в органі державної реєстрації актів цивільного стану України.
Батьками дитини в свідоцтві про народження є громадянка рф, відомості про батька невідомі.
Відповідно до Відповіді Державної прикордонної служби України від 20.05.2024 (а.с.112), відомостей щодо перетинання державного кордону України, лінії розмежування з тимчасово окупованою територією України громадянкою України ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , в період з 24.02.2022 по 20.05.2024 (станом на 16:35, теперішній час) в Базі даних не виявлено.
Відповідно до Відповіді з єдиного державного демографічного реєстру №598274 від 20.05.2024 (а.с.99), ОСОБА_1 зареєстрована у АДРЕСА_1 , що підтверджено самою заявницею, а також вказано як фактичне місце її постійного проживання.
Але, відповідно до Відповіді Міністерства соціальної політики № 12951/0/2-24/3 від 27.05.2024 (а.с.128) станом на 21.02.2024 року в ЄІБД ВПО ОСОБА_7 як внутрішньо-переміщена особа адреса листування та фактичного проживання: АДРЕСА_2 з 12.05.2019.
Відповідно до відповіді Управління соціального захисту населення Одеської районної військової Адміністрації Одеської області №01-22/573 від 11.06.2024, ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , перебуває на обліку як ВПО в Овідіопольському відділі Управління соціального захисту населення Одеської районної військової Адміністрації Одеської області з 01.03.2016 року по теперішній час. Допомогу на проживання ВПО отримувала з 01.03.2016 року по 29.02.2024 рік. Інші види державних соціальних допомог не отримувала (а.с.137).
Відповідно до пункту 2 глави 1 розділу ІІІ Правил реєстрації актів цивільного стану підставами для проведення державної реєстрації народження є один із документів:
а) медичний висновок про народження, сформований в Реєстрі медичних висновків електронної системи охорони здоров'я відповідно до Порядку формування та видачі медичних висновків про народження в Реєстрі-медичних висновків електронної системи охорони здоров'я, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров'я України від 18 вересня 2020 року № 2136, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 30 вересня 2020 року за № 953/35236.
б) медичне свідоцтво про народження(форма № 103/о), форма якого затверджена наказом Міністерства охорони здоров'я України від 08 серпня 2006 року № 545, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 25 жовтня 2006 року за № 1150/13024;
в) медична довідка про перебування дитини під наглядом лікувального закладу (форма № 103-1/о), форма якої затверджена наказом Міністерства охорони здоров'я України від 08 серпня 2006 року № 545, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 25 жовтня 2006 року за № 1150/13024;
г) лікарське свідоцтво про перинатальну смерть (форма № 106-2/о), форма якого затверджена наказом Міністерства охорони здоров'я України від 08 серпня 2006 року № 545, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 25 жовтня 2006 року за № 1150/13024;
ґ) медичний документ, виданий компетентним суб'єктом іншої держави, що підтверджує факт народження, належним чином легалізований, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
При відсутності підстав для державної реєстрації народження, визначених у цьому пункті, державна реєстрація народження проводиться на підставі рішення суду про встановлення факту народження такою жінкою.
Згідно з пунктом 4 глави 1 розділу ІІІ Правил реєстрації актів цивільного стану, якщо державна реєстрація народження дитини проводиться на підставі рішення суду про встановлення факту народження, дані про дату і місце народження дитини зазначають відповідно до рішення суду.
Подібна за змістом до спірної ситуація стосується встановлення факту народження або смерті особи на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України.
Статтею 317 ЦПК України врегульовано особливості провадження у справах про встановлення факту народження або смерті особи на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України.
Згідно із ч.3 ст.317 ЦПК України у рішенні про встановлення факту народження особи на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України, визначеній такою відповідно до законодавства, мають бути зазначені встановлені судом дані про дату і місце народження особи, про її батьків.
Державну реєстрацію народження на підставі рішення суду про встановлення факту народження на тимчасово окупованій території України проводить відділ державної реєстрації актів цивільного стану за місцем ухвалення рішення суду в день надходження такого рішення в паперовій формі або будь-який відділ державної реєстрації актів цивільного стану за зверненням заявника в день отримання рішення суду у спосіб, передбачений абзацами п'ятим, шостим пункту 3 глави 1 розділу II цих Правил (абзац сто двадцять шостий пункту 8 глави 1 розділу ІІІ Правил реєстрації актів цивільного стану).
Застосування наведених положень знайшло своє відображення у практиці Верховного Суду, зокрема, у постановах від 04 жовтня 2023 року № 747/20/23 (провадження № 61-5371св23), від 23 листопада 2022 року № 759/7001/22 (провадження № 61-9254св22).
Відповідно до ч.9, 10 ст.10 ЦПК України, якщо спірні відносини не врегульовані законом, суд застосовує закон, що регулює подібні за змістом відносини (аналогія закону), а за відсутності такого - суд виходить із загальних засад законодавства (аналогія права). Забороняється відмова у розгляді справи з мотивів відсутності, неповноти, нечіткості, суперечливості законодавства, що регулює спірні відносини.
Також відповідно до роз'яснення Східного міжрегіонального управління Міністерства Юстиції щодо порядку видачі свідоцтва про народження України за наявності свідоцтва про народження іншої держави (рф) (а.с.125) повідомлено: у разі, якщо державна реєстрація народження була проведена компетентним органом іноземної держави або дипломатичним представництвом чи консульською установою України, державна реєстрація народження органами державної реєстрації актів цивільного стану України повторно не проводиться.
Постановою Кабінету Міністрів України від 4 лютого 2023 року № 107 «Деякі питання прийняття на території України під час воєнного стану документів, виданих уповноваженими органами іноземних держав» установлено, що під час воєнного стану та протягом шести місяців після його припинення або скасування документи, виготовлені або засвідчені на території іноземних держав установою або спеціально на те уповноваженою особою в межах їх компетенції за установленою формою і скріплені гербовою печаткою, приймаються на території України без спеціального посвідчення (консульської легалізації, проставлення апостиля тощо) у разі, коли станом на 24.02.2022 такі документи приймалися на території України без спеціального посвідчення. Таким чином, після виходу України з Конвенції про правову допомогу та правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах 1993 року (29.12.2023) офіційні документи, видані у державах, які були учасницями цієї Конвенції станом на 24.02.2022, можуть прийматися на території України без вимоги додаткового засвідчення протягом строку, визначеного вказаною постановою Кабінету Міністрів України.
Враховуючи викладене та той факт, що державна реєстрація народження ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , матір'ю якої є ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , громадянка російської федерації, проведена компетентним органом російської федерації, про що 18.04.2023 видане відповідне свідоцтво серії НОМЕР_5 .
Посилання останньої на окупацію міста її проживання (м. Макіївка) та вимушених пологів у м. Геленджик рф, де видано свідоцтво про народження дитини російського зразка (оригінал якого наявний у заявниці), не підтвердилися в судовому засіданні та спростовуються зібраними матеріалами справи, тому мати дитини громадянка України не позбавлена юридичної можливості засвідчити в Україні факт народження дитини в позасудовий спосіб.
Тому суд приходить до висновку про не обґрунтованість та не законність заяви, у зв'язку з чим заява не підлягає задоволенню.
Керуючись ч. 6 ст. 259 ЦПК України, суд,-
В задоволенні заяви ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник - адвокат Данько Роман Михайлович, заінтересована особа: Костянтинівський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Краматорському районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про встановлення факту народження особи в певний час - відмовити.
Рішення може бути оскаржене до Дніпровського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Повний текст рішення виготовлено 04.07.2024.
Суддя Костянтинівського
міськрайонного суду О.О. Левчук