Справа № 580/648/24 Суддя (судді) першої інстанції: Лариса ТРОФІМОВА
03 липня 2024 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Ганечко О.М.,
суддів Кузьменка В.В.,
Оксененка О.М.,
розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 20 лютого 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся до Черкаського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, в якому просив суд:
визнати протиправними дії (бездіяльність) Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області щодо відмови ОСОБА_1 здійснити йому перерахунок пенсії зі збільшенням на 1% заробітку за кожний рік роботи понад 20 років згідно з частиною 2 статті 56 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, починаючи з 28.11.2023, провести перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 відповідно до частини 2 статті 56 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» із збільшенням на 1 % заробітку за кожний рік роботи понад встановлений стаж 20 років, але не більше 75 % заробітку, при цьому розмір пенсії ОСОБА_1 , після обумовленого перерахунку пенсії не може бути меншим ніж розмір пенсії, яку він отримував до названого перерахунку, оскільки застосування окремих положень Закону України від 09.07.2003 № 1058 «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» не є перешкодою до застосування під час обчислення пенсії вимог Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
В обґрунтуванні позовних вимог зазначено, що позивач отримує пенсію зі зниженням пенсійного віку, відповідно до ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», як учасник ліквідації 2-ї категорії, тому на нього розповсюджується дія ст. 56 Закону № 796-XII, у зв'язку із чим, перерахунок пенсії позивача повинен (на думку позивача) здійснюватися за кожен повний рік стажу роботи понад установлений мінімальний трудовий стаж для призначення пенсії шляхом збільшення пенсії на 1% заробітку за рік.
Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 20 лютого 2024 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити у повному обсязі, посилаючись на неповне з'ясування всіх обставин справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального права, неврахування висновків Верховного Суду з подібних правовідносин, що призвело до неправильного вирішення спору.
Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 06.05.2024 відкрито апеляційне провадження та призначено апеляційну скаргу до розгляду у порядку письмового провадження на 03.07.2024.
14.06.2024, під № 24073 до суду від сторони відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу.
Дану справу розглянуто в порядку письмового провадження, оскільки, відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга позивача не підлягає задоволенню, з огляду на таке.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, позивач перебуває на обліку відповідача у Головному управлінні та з 04.02.2010 отримує пенсію за віком, відповідно до Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», призначену зі зниженням пенсійного віку згідно ст. 55 Закону України від 28.02.1991 № 796-ХІІ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (ліквідатор 2 категорія).
28.11.2023 позивач звернувся до відповідача із заявою вх. № 17363/Ч-2300-23 щодо здійснення перерахунку пенсії за віком, із урахуванням положень частини 2 статті 56 Закону № 796-ХІІ із збільшенням на 1 % заробітку за кожен рік роботи понад 20 років, починаючи з 28.11.2023.
28.12.2023 Головне управління ПФУ в Черкаській області листом №7517-17363/Ч-02/8-2300/23, повідомив позивача, що проведення перерахунку пенсії згідно ст. 56 Закону № 796-ХІІ можливе тільки у разі призначення пенсії на умовах ч. 2 ст. 27 Закону № 1058 та про недоцільність перерахунок, позаяк результат обчислення призведе до зменшення розміру пенсії, відсутні підстави для проведення.
Позивач, вважаючи порушеним право на пенсійне забезпечення в належному розмірі, звернувся до суду.
Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позовних вимог, виходив з того, що спірні відносини виникли у листопаді 2023 року, позаяк із заявою позивач звернувся 28.11.2023. На час виникнення спірних правовідносин, Законом № 2148 від 03.10.2017 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій», до частини 2 статті 56 Закону № 796 внесені зміни, згідно з якими право на пенсію в повному розмірі мають громадяни, віднесені до категорій 1, 2, 3, 4, за умови стажу роботи не менш як: чоловіки - 20 років, жінки - 15 років, із збільшенням пенсії на один процент заробітку за кожний рік роботи понад встановлений цим пунктом стаж, але не вище 75 процентів заробітку, а громадянам, які відпрацювали за списком № 1, чоловіки - 10 років і більше, жінки - 7 років 6 місяців і більше - не вище 85 процентів заробітку, у разі призначення пенсії на умовах частини другої статті 27 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Ці норми є такими, що поширені на правовідносини, що виникли або тривали на час набрання ними чинності. За висновком суду, надбавки за понаднормативний стаж відповідно до ч. 2 ст. 56 Закону № 2148 позивач не мав, питання щодо її призначення повинно вирішуватися за законодавством, що діяло на час подання заяви 28.11.2023, на підставі ч. 2 ст. 56 Закону 2148 з урахуванням змін, внесених Законом від 03.10.2017 № 2148. Проте, позивачеві призначена пенсія згідно із частиною 1 статті 27 Закону № 1058, тому умова призначення надбавки за понаднормативний стаж відсутня, і як наслідок, немає підстави для встановлення надбавки за понаднормативний стаж.
Натомість, апелянт вважає вказані висновки суду першої інстанції помилковими та необґрунтованими, позаяк, пенсія призначена відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», тому має право на перерахунок пенсії за кожний повний рік стажу роботи понад установлений мінімальний трудовий стаж для призначення пенсії, шляхом збільшення пенсії на 1% заробітку за рік. Враховуючи ту обставину, що пенсія позивачці вперше призначена у 2010 році з врахуванням положень Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", тому має право на перерахунок пенсії за кожний повний рік стажу понад установлений мінімальний трудовий стаж шляхом збільшення пенсії на 1 % заробітку за рік згідно ч. 2 ст. 56 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", в редакції, чинній до 01.10.2017. Таке право було у позивача на день призначення пенсії і реалізація такого права не потребувала подання окремої заяви для обчислення стажу на умовах ч. 2 ст. 56 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в редакції, чинній до 01.10.2017. Зазначені зміни стосуються тих пенсій, які були призначені вперше та після внесення цих змін. Оскільки пенсія позивачу не призначається вперше, а належить до перерахунку, то на неї не поширюється вказана умова.
З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Ключовим питанням в цій справі, є право позивача на отримання надбавки за понаднормативний стаж, згідно норм ч. 2 ст. 56 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій встановлені Законом України № 1058-IV від 09.07.2003 "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", який набрав чинності з 01.01.2004, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин (далі - Закон № 1058-IV).
Відповідно до положень ст. 15 Закону України № 1788-XII від 05.11.1991 "Про пенсійне забезпечення", умови, норми та порядок пенсійного забезпечення громадян, які постраждали від Чорнобильської катастрофи, визначаються Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" або їм надається право на одержання пенсій на підставах, передбачених цим Законом.
Пунктом 13 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону № 1058-IV, встановлено, що у разі якщо особа має право на отримання пенсії відповідно до Законів України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб","Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи","Про прокуратуру"та цього Закону, призначається одна пенсія за вибором особи.
Нормами Закону України № 796-XII від 28.02.1991 "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин (далі - Закон № 796-XII), визначено основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я та створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення.
Отже, законодавцем надано право особі обирати умови, норми та порядок пенсійного забезпечення, які встановлені загальним Законом № 1058-IVабо спеціальним Законом № 796-XII.
Згідно змісту ч. 2 ст. 56 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (в редакції, чинній до внесення змін Законом № 2148-VIII від 03.10.2017), право на пенсію в повному розмірі мають громадяни, віднесені до категорій 1, 2, 3, 4 за умови стажу роботи не менш як: чоловіки 20 років, жінки 15 років, із збільшенням пенсії на один процент заробітку за кожний рік роботи понад встановлений цим пунктом стаж, але не вище 75 процентів заробітку, а громадянам, які відпрацювали за списком № 1, чоловіки 10 років і більше, жінки - 7 років 6 місяців і більше - не вище 85 процентів заробітку.
Позивач вважає, що має право на цю надбавку.
Колегія суддів звертає увагу на те, що спірні відносини виникли у 2023 році, оскільки позивач звернувся до пенсійного органу з відповідною заявою.
На час звернення позивача до пенсійного органу, Законом № 2148-VIII від 03.10.2017 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій", до ч. 2 ст. 56 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" було внесено зміни, згідно з якими, право на пенсію в повному розмірі мають громадяни, віднесені до категорій 1, 2, 3, 4, за умови стажу роботи не менш як: чоловіки - 20 років, жінки - 15 років, із збільшенням пенсії на один процент заробітку за кожний рік роботи понад встановлений цим пунктом стаж, але не вище 75 процентів заробітку, а громадянам, які відпрацювали за списком № 1, чоловіки - 10 років і більше, жінки - 7 років 6 місяців і більше - не вище 85 процентів заробітку, у разі призначення пенсії на умовах частини другої статті 27 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Ці норми є такими, що розповсюджуються на правовідносини, які виникли або тривали на час набрання ними чинності.
Зважаючи на те, що надбавки за понаднормативний стаж, відповідно до ч. 2 ст. 56 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", позивач не мав, питання щодо її призначення повинно було вирішуватися за законодавством, що діяло на час подання ним заяви, тобто, на підставі ч. 2 ст. 56 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", з урахуванням змін, внесених Законом № 2148-VIII від 03.10.2017 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій".
Відповідно до цієї правової норми, у редакції, що діяла на час її реалізації, умовою призначення надбавки за понаднормативний стаж, є призначення пенсії на умовах ч. 2 ст. 27 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Позивач, щодо якого не дотримано цієї умови, не має права на отримання надбавки за понаднормативний стаж.
Вказане відповідає висновкам Верховного Суду, викладеним у постановах від 06 вересня 2023 року у справі № 300/2091/21, від 29 серпня 2023 року у справі № 300/1390/19, від 12 грудня 2022 року у справі № 280/656/20 у подібних правовідносинах.
Отже, з огляду на сталу практику Верховного Суду у цій категорії спорів, потрібно враховувати останню правову позицію, викладену у постановах Верховного Суду в цій категорії спорів.
Оскільки позивач не виявив бажання перейти на пенсію за віком на умовах частини другої статті 27 Закону № 1058-IV, а наголошує на збереженні визначених частиною першою статті 27 Закону № 1058-IV умов пенсійного забезпечення, то відповідач правомірно відмовив у перерахунку пенсії позивачу зі збільшенням пенсії на один відсоток заробітку за кожний рік роботи понад стаж 20 років.
Посилання позивача в апеляційній скарзі на неврахування судом практики Верховного Суду, є безпідставними, оскільки в ній надано аналіз правовідносин до внесення змін Законом № 2148-VIII.
При цьому, нездійснення перерахунку пенсії, на підставі ч. 2 ст. 56 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" із збільшенням розміру пенсії на 1% заробітку за кожний рік роботи понад стаж 20 років, не є обмеженням права позивача на мирне володіння майном, передбаченого ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав і основоположних свобод 1950 року, адже попередні положення не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів.
Зазначене кореспондується із висновком Європейського Суду у справі «Великода проти України», в якому суд дійшов висновку, що законодавчі норми щодо пенсійного забезпечення можуть змінюватися, а відповідне судове рішення не може бути гарантією проти таких змін у майбутньому. Суд у цьому рішенні констатував, що подальша дія судового рішення закінчилася, коли у законодавство, яке регулювало пенсійні виплати, були внесені зміни.
Під час розгляду апеляційної скарги, колегією суддів також враховується правова позиція Верховного Суду, викладена у постанові від 10.01.2024 у справі № 300/168/21.
Підсумовуючи, колегія суддів висновує, що правове регулювання спірних правовідносин змінилось і у зв'язку зі змінами Закон № 796-ХІІ, пов'язує збільшення пенсії на один процент заробітку за кожний рік роботи понад стаж, встановлений частиною 2 ст. 56 цього Закону, з призначенням пенсії на умовах визначених частиною 2 ст. 27 Закону № 1058-IV.
Отже, позовні вимоги є необґрунтованими та не підлягають задоволенню. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не є підставою для скасування чи зміни оскаржуваного рішення суду першої інстанції.
Згідно з приписами ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
У відповідності до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.
Керуючись ст. ст. 243, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 - 331 КАС України, суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 20 лютого 2024 року - залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена з підстав, визначених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя О.М. Ганечко
Судді В.В. Кузьменко
О.М. Оксененко