Справа № 320/40631/23
03 липня 2024 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі судді-доповідача Бєлової Л.В. та суддів Безименної Н.В., Оксененка О.М., перевіривши апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Київського окружного адміністративного суду від 20 травня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 20 травня 2024 року позовні вимоги задоволено.
Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу.
Відповідно до підпункту 19 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" КАС України, у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року №2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", положення цього Кодексу застосовуються з урахуванням підпункту 11 пункту 16-1 розділу XV "Перехідні положення" Конституції України.
30 вересня 2016 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)" від 02 червня 2016 року №1401-VIII.
Підпунктом 11 пункту 16-1 "Перехідні положення" Конституції України передбачено, що з 01 січня 2017 року у Верховному Суді та судах касаційної інстанції представництво відповідно до пункту 3 частини першої статті 131-1 та статті 131-2 цієї Конституції здійснюється виключно прокурорами або адвокатами.
Представництво органів державної влади та органів місцевого самоврядування в судах виключно прокурорами або адвокатами здійснюється з 01 січня 2020 року.
Відповідно до частини першої статті 55 КАС України cторона, третя особа в адміністративній справі, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника, крім випадку, встановленого частиною дев'ятою статті 266 цього Кодексу.
Частиною третьою статті 55 КАС України встановлено, що юридична особа незалежно від порядку її створення, суб'єкт владних повноважень, який не є юридичною особою, беруть участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її (його) імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи, суб'єкта владних повноважень), або через представника.
Згідно із частиною першою статті 57 КАС України представником у суді може бути адвокат або законний представник.
Відповідно до частини другої статті 57 КАС України у справах незначної складності та в інших випадках, визначених цим Кодексом, представником може бути фізична особа, яка відповідно до частини другої статті 43 цього Кодексу має адміністративну процесуальну дієздатність.
Апеляційну скаргу від імені Головного управління ДПС у м. Києві подано та підписано представником Артемом Теслицьким (в порядку ст. 55 КАС України, самопредставництво), який на підтвердження своїх повноважень, додав до матеріалів апеляційної скарги виписку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Суд звертає увагу, що ухвалою суду першої інстанції від 04 березня 2024 року постановлено здійснити розгляд цієї справи у порядку загального позовного провадження.
Водночас за змістом цієї ухвали не простежується, що суд першої інстанції відніс цю справу до справ незначної складності.
Враховуючи що цю справу не віднесено судом першої інстанції до справ незначної складності, Суд звертає увагу, що відповідно до виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Артем Теслицький має повноваження вчиняти дії від імені юридичної особи, у тому числі підписувати договори тощо (діє виключно в судах України без окремого доручення керівника з правом посвідчення копій документів щодо повноважень, без права: відмови, відкликання, визнання позову, відмови від апеляційних, касаційних скарг) - представник.
Оскільки відповідно до частини першої статті 10 Закону України від 15 травня 2003 року №755-IV "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" установлено, що якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, суд дійшов висновку, що надані Артему Теслицькому повноваження є обмеженими.
Суд звертає увагу, що інститут самопредставництва не передбачає обмежень у діях особи, яка представляє інтереси юридичної особи або суб'єкта владних повноважень в порядку самопредставництва. Однак за інформацією у виписці ЄДР повноваження Артема Теслицького представляти інтереси Головного управління ДПС у м. Києві, зокрема, в частині відмови, відкликання, визнання позову, відмови від апеляційних, касаційних скарг - обмежені, що свідчить про право підписанта апеляційної скарги діяти в межах повноважень, передбачених інститутом представництва, а не інституту самопредставництва.
У постанові від 22 лютого 2024 року у справі № 460/9301/23, Верховний Суд з посиланням на позицію Великої Палати Верховного Суду в ухвалі від 8 червня 2022 року у справі № 303/4297/20, дійшов висновку, що витяг з ЄДР не може самостійно підтверджувати повноваження особи діяти за правилами самопредставництва без надання відповідних документів, з яких підтверджується, що у відповідному законі, статуті, положенні чи трудовому договорі (контракті) було чітко визначене її право діяти від імені такої юридичної особи (суб'єкта владних повноважень без права юридичної особи).
А у постанові від 7 вересня 2023 року у справі № 320/508/23 Верховний Суд погодився з позицією про те, що витяг з ЄДР, до якого включені відомості про осіб, уповноважених представляти юридичну особу, взагалі не є належними доказами наявності в особи права представляти юридичну особу в порядку самопредставництва та при вирішенні питання про достатність документів на підтвердження діяти в порядку самопредставництва досліджував посадову інструкцію особи, що підписала процесуальний документ.
У контексті цього варто зазначити, що КАС ВС неодноразово в ухвалах демонстрував позицію, за якою наявність обмежень повноважень у особи, що підписала касаційну або апеляційну скаргу, є обставиною, що свідчить про непідтвердження повноважень представника діяти в межах, передбачених інститутом самопредставництва.
Такий висновок наведений в ухвалах Верховного Суду, зокрема, від 23 травня 2024 року у справі № 460/20245/23, 23 травня 2024 року у справі № 580/11220/23, від 7 березня 2024 року у справі № 640/19595/22.
Пунктом 1 частини четвертої статті 298 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом апеляційної інстанції, якщо апеляційна скарга подана особою, яка не має адміністративної процесуальної дієздатності, не підписана, або підписана особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не зазначено.
Отже, апеляційну скаргу необхідно повернути заявнику, оскільки її підписано особою, право якої на вчинення таких дій не підтверджено у встановленому законом порядку.
Колегія суддів звертає увагу, що повернення апеляційної скарги не позбавляє права повторного оскарження судового рішення суду першої інстанції у встановленому законом порядку.
Керуючись ст. 298 КАС України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Київського окружного адміністративного суду від 20 травня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - повернути особі, яка її подала.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена протягом 30 днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду з урахуванням положень статті 329 КАС України.
Суддя-доповідач Л.В. Бєлова
Судді Н.В. Безименна,
О.М. Оксененко