Справа № 320/43098/23 Суддя (судді) першої інстанції: Терлецька О.О.
03 липня 2024 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді: Чаку Є.В.,
суддів: Єгорової Н.М., Коротких А.Ю.
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 18 березня 2024 року у справі за адміністративним позовом Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків до ОСОБА_1 , третя особа - товариство з обмеженою відповідальністю "ЕКО-БУД-ТРЕЙД" про встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України,-
Центральне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків звернулося до Київського окружного адміністративного суду з позовом до ОСОБА_1 , третя особа - товариство з обмеженою відповідальністю "Еко-буд-трейд" про встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду керівника ТОВ "ЕКО-БУД-ТРЕЙД" (код СДРПОУ 39532133) - ОСОБА_1 за межі України до погашення податкового боргу в сумі 145 644 473,64 грн.
Київський окружний адміністративний суд рішенням від 18 березня 2024 року позов задовольнив.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким повністю відмовити у задоволенні позову. На думку апелянта, зазначене рішення суду прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Судом встановлено, що ТОВ «ЕКО-БУД-ТРЕЙД» є юридичною особою, перебуває на податковому обліку у Центральному міжрегіональному управлінні ДПС по роботі з великими платниками податків, як платник податків за основним місцем обліку з 01.01.2022.
Керівником ТОВ «ЕКО-БУД-ТРЕЙД» є ОСОБА_1 .
Станом на 15.11.2023 за ТОВ «ЕКО-БУД-ТРЕЙД» обліковується податковий борг у розмірі 145 644 473,64 грн., який складається з:
- податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт,послуг) (ккдб 14010100) рг у розмірі 145 632 242,64 грн.:
- податку на доходи з фізичних осіб, що сплачувались податковими агентами, із доходів платника податку у вигляді заробітної плати (ккдб 11010100) у розмірі 7 140,00 грн.;
- податку на прибуток приватних підприємств (ккдб 11021000) у розмірі 5 071,00 грн.;
Відповідно до ст. 59 Податкового кодексу України, контролюючим органом було сформовано податкову вимогу форми "Ю" від 10.11.2021 № 0087381-1303-2655, яка була відправлена поштою та вручена платнику 24.11.2021.
Позивач вважає, що оскільки за ТОВ «ЕКО-БУД-ТРЕЙД» обліковується борг, що перевищує 1 мільйон гривень, який не сплачений протягом 240 календарних днів з дня вручення платнику податків податкової вимоги, позивач як контролюючий орган має право звернутися до суду щодо встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду керівника ТОВ «ЕКО-БУД-ТРЕЙД» за межі України.
Задовольняючи позов суд першої інстанції зазначив, що оскільки податковий борг, що обліковується за ТОВ «ЕКО-БУД- ТРЕЙД» не було сплачено протягом 240 календарних днів з дня вручення платнику податків податкової вимоги, наявні правові підстави для застосування судом тимчасового обмеження керівника юридичної особи у праві виїзду за межі території України.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з статтею 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Відповідно до статті 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.
Порядок здійснення права громадян України на виїзд з України, випадки тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України регулює Закон України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» від 21 січня 1994 року № 3857-XII.
Верховною Радою України прийнято Закон України від 30 листопада 2021 року №1914-IX "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень" .
Згідно з нормами цього Закону з 1 січня 2022 року набирають чинності положення Закону у частині встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду керівника платника податків - боржника за межі України.
Так, Законом внесено зміни, зокрема, до статей 14, 20, 87 та 91 Податкового кодексу Кодексу, статей 283 i 289-2 Кодексу адміністративного судочинства України та статті 6 Закону України від 21 січня 1994 року №3857 - ХІІ "Про порядок виїзду з України i в'їзду в Україну громадян України".
Відповідно до статті 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» право громадянина України на виїзд з України може бути тимчасово обмежено у випадках, коли, зокрема він є керівником юридичної особи або постійного представництва нерезидента (згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру, наданими відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань"), що не виконує встановленого Податковим кодексом України податкового обов'язку щодо сплати грошових зобов'язань, що призвело до виникнення у такої юридичної особи або постійного представництва нерезидента податкового боргу в сумі, що перевищує 1 мільйон гривень, та якщо такий податковий борг не сплачено протягом 240 календарних днів з дня вручення платнику податків податкової вимоги, - до погашення суми такого податкового боргу, у зв'язку з яким таке обмеження встановлюється.
Згідно пп. 20.1.35-2 п. 20.1 ст. 20 ПК України контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, мають право звертатися до суду щодо встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду керівників юридичних осіб або постійних представництв нерезидентів-боржників за межі України у разі невиконання податкового обов'язку щодо сплати грошових зобов'язань, що призвело до виникнення у такої юридичної особи або постійного представництва нерезидента податкового боргу.
Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень» від 30.11.2021 № 1914-IX (набрав чинності 01.01.2022) статтю 87 Податкового кодексу України доповнено пунктами 87.13 і 87.14.
Відповідно до абз.1-3 п.87.13 ст.87 ПК України у разі несплати протягом 240 календарних днів з дня вручення платнику податків податкової вимоги суми податкового боргу, що перевищує 1 мільйон гривень, контролюючий орган може звернутися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду керівника юридичної особи або постійного представництва нерезидента-боржника за межі України - до погашення такого податкового боргу.
Тимчасове обмеження у праві виїзду керівника юридичної особи або постійного представництва нерезидента-боржника за межі України встановлюється як забезпечувальний захід виконання судового рішення або рішення керівника контролюючого органу про стягнення суми податкового боргу.
Цим же Законом № 1914-IX Кодекс адміністративного судочинства України доповнено статтею 289-2 «Особливості провадження у справах за адміністративними позовами з приводу тимчасового обмеження права громадян України на виїзд за межі території України».
Згідно частини 1 статті 289-2 КАС України у разі невиконання у встановлені Податковим кодексом України строки обов'язку щодо сплати грошових зобов'язань юридичною особою або постійним представництвом нерезидента, що призвело до виникнення податкового боргу (заборгованості) у сумі, що перевищує 1 мільйон гривень, та якщо такий податковий борг не сплачено протягом 240 календарних днів з дня вручення платнику податків податкової вимоги, податковим органом подається до суду за основним місцем реєстрації юридичної особи або постійного представництва нерезидента позовна заява про застосування судом тимчасового обмеження керівника юридичної особи або постійного представництва нерезидента-боржника у праві виїзду за межі території України.
У постанові від 09.11.2023 у справі № 160/5655/22 Верховний Суд зазначив, що системний аналіз положень пункту 87.13 статті 87 ПК України та частини першої статті 289-2 КАС України дає підстави для висновку, що у контролюючого органу виникає право на звернення до адміністративного суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду керівника юридичної особи боржника за межі України після спливу 240 календарних днів з дня вручення такому платнику податків податкової вимоги на суму податкового боргу, що перевищує 1 мільйон гривень.
Матеріалами справи підтверджується факт наявності у ТОВ «ЕКО-БУД- ТРЕЙД» податкового боргу в сумі, що перевищує 1 мільйон грн., враховуючи непогашення суми такого податкового боргу протягом 240 днів з дня вручення Товариству податкової вимоги (24.11.2021).
Вказані обставини свідчать про наявність у контролюючого органу підстав для звернення до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду керівника юридичної особи боржника за межі України.
Разом з тим, застосування забезпечувального заходу у вигляді тимчасового обмеження керівника юридичної особи або постійного представництва нерезидента-боржника у праві виїзду за межі території України можливе лише у випадку виникнення сукупності таких передумов:
-наявність у юридичної особи або постійного представництва нерезидента-боржника податкового боргу (заборгованості) у сумі, що перевищує 1 мільйон гривень;
- судового рішення або рішення керівника контролюючого органу про стягнення суми податкового боргу;
- не сплата такого боргу протягом 240 календарних днів з дня вручення платнику податків податкової вимоги.
Колегія суддів зазначає, що матеріали справи не містять жодних доказів про те, що відносно ТОВ «ЕКО-БУД- ТРЕЙД» наявне відповідне судове рішення чи рішення керівника контролюючого органу про стягнення суми податкового боргу.
Дослідивши додані позивачем до позовної заяви докази в підтвердження наявності у ТОВ «ЕКО-БУД- ТРЕЙД» податкового боргу, а також наведені в позові обґрунтування необхідності застосування забезпечувального заходу у вигляді тимчасового обмеження керівника юридичної особи або постійного представництва нерезидента-боржника у праві виїзду за межі території України, судом встановлено відсутність виконання однієї з необхідних передумов для застосування до керівника ТОВ «ЕКО-БУД- ТРЕЙД» відповідного виду забезпечувального заходу, а саме: відсутність судового рішення або рішення керівника контролюючого органу про стягнення з ТОВ «ЕКО-БУД- ТРЕЙД» суми податкового боргу.
Отже, Центральним міжрегіональним управління м ДПС по роботі з великими платниками податків не доведено наявність правових підстав для застосування до керівника ТОВ «ЕКО-БУД- ТРЕЙД» забезпечувального заходу у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду за межі території України, а тому у задоволенні позову потрібно відмовити повністю.
Колегія суддів зазначає, що в межах даного рішення судом не заперечується наявність у податкового органу права на вжиття відносно керівника ТОВ «ЕКО-БУД- ТРЕЙД» відповідних забезпечувальних заходів, а лише вказується про необхідність дотримання визначеної ПК України процедури його застосування, адже за відсутності належних доказів наявності рішення суду або рішення керівника контролюючого органу про стягнення з товариства суми податкового боргу, звернення до суду із вимогами щодо застосування відповідного забезпечувального заходу, на переконання суду, є передчасним.
Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.
Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 09.12.1994, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи
Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги дають підстави для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, тобто прийняте рішення не відповідає матеріалам справи та вимогам закону, і підлягає скасуванню з постановленням нової постанови.
Згідно п.2 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Відповідно до ст.317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Частиною 6 ст. 139 КАС України вказано, що якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.
Згідно положень частини 5 статті 139 КАС України суд у разі відмови у задоволенні вимог позивача, звільненого від сплати судових витрат, або залишення позовної заяви без розгляду чи закриття провадження у справі, судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з іншої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, що їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від сплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Правовий висновок щодо застосування вказаних вище положень КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат висловив Верховний Суд у додатковій постанові від 21.05.2019 у справі № 816/486/16 за позовом податкового органу до платника податків.
За таких обставин на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань позивача підлягає стягненню 4026 грн судового збору сплаченого згідно квитанції від 27.032024 № 9337-3444-8323-7531.
Керуючись ст.ст. 242, 308, 315, 317, 322 КАС України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Київського окружного адміністративного суду від 18 березня 2024 року скасувати та прийняти нову постанову.
У задоволенні позову відмовити повністю.
Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (код ЄДРПОУ 44082145) 4 026 грн (чотири тисячі двадцять шість гривень) судових витрат понесених на сплату судового збору.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, може бути оскаржена до касаційного суду у випадках та строки, встановлені ст.ст.328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя: Є.В. Чаку
Судді: Н.М. Єгорова
А.Ю. Коротких