П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
04 липня 2024 р.м. ОдесаСправа № 420/36336/23
Перша інстанція: суддя Юхтенко Л.Р.,
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
судді-доповідача - Турецької І. О.,
суддів - Градовського Ю. М., Шеметенко Л. П.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити певні дії,-
Короткий зміст позовних вимог.
У грудні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) (далі - відповідач, ВЧ НОМЕР_1 ), в якому просив:
- визнати протиправними дії відповідача щодо нарахування та виплати при звільненні грошової компенсації за належне, але не отримане протягом проходження військової служби речове майно, пропорційно часу, що минув з дня виникнення права на отримання цього майна до дати підписання наказу про виключення зі списків особового складу;
- зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити грошову компенсацію за належне, але не отримане протягом проходження військової служби речове майно відповідно до «Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил України, Національної Гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації і Управління держаної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.03.2016 № 178 (далі - Порядок №178) без застосування пропорції часу, що минув з дня виникнення права на отримання цього майна до дати підписання наказу про виключення позивача зі списків особового складу органу Держприкордонслужби за цінами предметів речового майна, визначеними станом на 01.01.2023 наказом Адміністрації Державної прикордонної служби України від 13.01.2023 № 24-АГ «Про доведення розрахунку вартості предметів речового майна для нарахування грошової компенсації» (з урахуванням виплачених сум).
Також позивач просив стягнути з відповідача на його користь судові витрати зі сплати судового збору.
В обґрунтування заявлених вимог ОСОБА_1 пояснює, що у зв'язку зі звільненням з військової служби у ВЧ НОМЕР_1 йому належить до виплати грошова компенсація вартості за не отримане речове майно, яка має бути розрахована без застосування пропорції часу, що минув з дня виникнення права на отримання цього майна до дати підписання наказу про виключення зі списків особового складу.
Далі позивач пояснює, що відповідно до положень Інструкції №1132 «Про речове забезпечення військовослужбовців та працівників Державної прикордонної служби України в мирний час та особливий період» (далі - Інструкція №1132) компенсація за не отримане протягом проходження військової служби речове майно здійснюється пропорційно часу, що минув з дня виникнення права на отримання цього майна до дати підписання наказу про виключення зі списків особового складу органу Держприкордонслужби, що зменшує розмір компенсації.
Як зазначає позивач, положення Інструкції №1132 протирічать нормам Закону України від 20.12.1991 №2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон №2011-ХІІ) та Порядку №178, а тому не можуть бути застосовані.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2024 року, ухваленого за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), позов ОСОБА_1 - задоволено.
Визнано протиправними дії щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 при звільненні грошової компенсації за належне, але не отримане протягом проходження військової служби речове майно пропорційно часу, що минув з дня виникнення права на отримання цього майна до дати підписання наказу про виключення ОСОБА_1 зі списків особового складу ВЧ НОМЕР_1 відповідно до довідки - розрахунку № 1113 від 27.11.2023.
Зобов'язано ВЧ1474 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за належне, але не отримане протягом проходження військової служби речове майно відповідно до Порядку № 178 без застосування пропорції часу, що минув з дня виникнення права на отримання цього майна до дати підписання наказу про виключення ОСОБА_1 зі списків особового складу органу Держприкордонслужби за цінами предметів речового майна, визначеними станом на 01.01.2023 наказом Адміністрації Державної прикордонної служби України від 13.01.2023 № 24-АГ «Про доведення розрахунку вартості предметів речового майна для нарахування грошової компенсації», з урахуванням виплачених сум.
Суд стягнув з відповідача, за рахунок бюджетних асигнувань, на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1073,60 грн.
Вирішуючи справу та задовольняючи заявлений позов, суд першої інстанції виходив із того, що позивачу нарахована та виплачена грошова компенсація за належне, але не отримане протягом речове майно на підставі довідки, яка не відповідає формі та змісту встановленому Порядком №178, якій в свою чергу прийнятий Кабінетом Міністрів України відповідно до вимог статті 9-1 Закону №2011 -XII.
Суд першої інстанції, керуючись відповідними правовими висновками Верховного Суду, викладеними в постанові від 25.02.2021 у справі №380/2458/20, зазначив, що обов'язком суб'єкта владних повноважень є нарахування та виплата військовослужбовцю при звільненні грошової компенсації за неотримане речове майно без застосування пропорції часу, що минув з дня виникнення права на отримання цього майна до дати підписання наказу про виключення зі списків особового складу цього військовослужбовця.
Відтак, суд визнав протиправними дії щодо виплати грошової компенсації за не отримане речове майно пропорційно часу, що минув з дня виникнення права на отримання цього майна до дати підписання наказу про виключення ОСОБА_1 зі списків особового складу військової частини.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, Військова частина НОМЕР_1 просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.
В обґрунтування апеляційної скарги покликається на положення Інструкції №1132, пункт 10 Розділу 1 якої визначає, що нарахування грошової компенсації військовослужбовцям під час їхнього звільнення з військової служби в запас, відставку або загибелі (смерті), за належне, але не отримане протягом проходження військової служби речове майно здійснюється пропорційно часу, що минув з дня виникнення права на отримання цього майна до дати підписання наказу про виключення зі списків особового складу органу Держприкордонслужби.
Скаржник вважає, що під час ухвалення рішення суд першої інстанції не врахував, що Порядок № 178 визначає механізм виплати вартості грошової компенсації за не отримане речове майно, а Інструкція № 1132 визначає організацію та порядок речового забезпечення визначених категорій осіб.
Як указує скаржник, позивач помилково вважає, що Інструкція № 1132 застосовується всупереч нормам Закону №2011 - ХІІ та Порядку № 178, оскільки Інструкція № 1132 деталізує та розкриває Порядок № 178 в частині нарахування грошової компенсації військовослужбовцям під час їхнього звільнення з військової служби в запас у відповідності до Закону, а не визначає порядок нарахування.
Позивач у відзиві на апеляційну скаргу, посилаючись на доводи, які ідентичні доводам викладеним у позовній заяві та які узгоджуються із висновками суду першої інстанції, зазначає про безпідставність поданої скарги та обґрунтованість та законність ухваленого рішення.
З огляду на це, просить в задоволенні апеляційної скарги відмовити, а рішення суду - залишити без змін.
Ураховуючи, що апеляційна скарга подана на рішення суду першої інстанції, яке ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), суд апеляційної інстанції, відповідно до пункту 3 частини 1 статті 311 КАС України, розглянув справу в порядку письмового провадження.
Фактичні обставини справи.
ОСОБА_2 перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Херсонській області та отримує пенсію за вислугу років на підставі Закону №2262-ХІІ.
ДУ «ТМО МВС України по Херсонській області» передана до ГУ ПФУ в Херсонській області довідка №33/42-Т-47о/п від 04.11.2021 р. про розмір грошового забезпечення ОСОБА_2 , для перерахунку позивачу пенсії з 01.12.2019 року.
ГУ ПФУ в Херсонській області відмовило позивачеві у перерахунку пенсії на підставі вказаної довідки, у зв'язку з чим він оскаржив відмову у судовому порядку.
Рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 28.12.2021 у справі №540/7276/21, яке набрало законної сили 28.01.2022, задоволений позов ОСОБА_2 .
Визнано протиправними дії ГУ ПФУ в Херсонській області щодо відмови здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_2 на підставі довідки ДУ «ТМО МВС України по Херсонській області» від 04.11.2021 № 33/42-Т-47о/п.
Зобов'язано ГУ ПФУ в Херсонській області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_2 пенсії за вислугу років відповідно до Закону №2262-ХІІ на підставі довідки ДУ «ТМО МВС України по Херсонській області» від 04.11.2021 № 33/42-Т-47о/п про розмір грошового забезпечення, починаючи з 01.12.2019, з урахуванням виплачених сум.
ГУ ПФУ в Херсонській області, на підставі рішення суду від 28.12.2021 по справі №540/7276/21, проведено перерахунок пенсії позивача, однак з березня 2022 року розмір пенсії обмежений максимальним розміром.
Вважаючи протиправним обмеження пенсії максимальним розміром, позивач звернувся до суду за захистом порушеного права.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 28.09.2022 року по справі № 420/7926/22, залишеним без змін постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 17.05.2023, задоволено позов ОСОБА_2 .
Зобов'язано ГУПФУ в Херсонській області здійснити перерахунок та виплату раніше призначеної ОСОБА_2 пенсії за вислугу років відповідно до Закону №2262-ХІІ на підставі довідки ДУ «ТМО МВС України по Херсонській області» від 04.11.2021 №33/42-Т-47о/п, без обмеження її максимальним розміром, з урахуванням проведених виплат, починаючи з 01.03.2022.
У подальшому позивач звернувся до ГУ ПФУ в Херсонській області із запитом стосовно перерахунку пенсії із включенням щомісячної доплати у розмірі 2000 грн. згідно з Постановою №713.
Листом від 29.08.2023 ГУ ПФУ в Херсонській області повідомило про те, що внаслідок перерахунку пенсії на виконання рішення розмір пенсії збільшився на суму, що перевищує 2000 грн., а тому проведення виплат, передбачених Постановою №713 є недоцільним (а.с. 12).
Вважаючи протиправною відмову відповідача, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Джерела правового регулювання (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) та оцінка суду апеляційної інстанції доводів апеляції і висновків суду першої інстанції.
Переглянувши справу за наявними у ній доказами та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що відсутні підстави для задоволення апеляції, з огляду на таке.
За приписами частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частина 1 статті 9-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», (далі і вище - Закон №2011-ХІІ) передбачає, що речове забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що визначаються відповідно Міністерством оборони України, у тому числі для Державної спеціальної служби транспорту, іншими центральними органами виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні військові формування, Головою Служби безпеки України, начальником Управління державної охорони України, Головою Служби зовнішньої розвідки України, Головою Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, а порядок грошової компенсації вартості за неотримане речове майно визначається Кабінетом Міністрів України.
На виконання вищевказаної норми Закону №2011-ХІІ Уряд затвердив Порядок виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 13.03.2016 № 178 (далі і вище- Порядок -№ 178).
Пункти 2-4 Порядку №178 передбачають, що виплата грошової компенсації здійснюється особам офіцерського, старшинського, сержантського і рядового складу. Дія цього Порядку не поширюється на військовослужбовців строкової військової служби, курсантів вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети, кафедри, відділення військової підготовки.
Грошова компенсація виплачується військовослужбовцям з моменту виникнення права на отримання предметів речового майна відповідно до норм забезпечення у разі: звільнення з військової служби; загибелі (смерті) військовослужбовця.
Грошова компенсація виплачується військовослужбовцям за місцем військової служби за їх заявою (рапортом) на підставі наказу командира (начальника) військової частини, територіального органу, територіального підрозділу, закладу, установи, організації (далі - військова частина), а командирам (начальникам) військової частини - наказу старшого командира (начальника), у якому зазначається розмір грошової компенсації на підставі довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, оригінал якої додається до відомості щодо виплати грошової компенсації.
Відповідно до пункту 5 Порядку №178 довідка про вартість речового майна, що належить до видачі, видається речовою службою військової частини, виходячи із закупівельної вартості такого майна, розрахованої Міноборони, МВС, Головним управлінням Національної гвардії, СБУ, Службою зовнішньої розвідки, Адміністрацією Держприкордонслужби, Адміністрацією Держспецтрансслужби, Адміністрацією Держспецзв'язку, Головним управлінням розвідки Міноборони та Управлінням державної охорони станом на 1 січня поточного року, та оформляється згідно з додатком.
Отже, виплата грошової компенсації вартості неотриманого речового майна має на меті покрити фактичні (дійсні) витрати, які військовослужбовець поніс у зв'язку з придбанням предметів, речей для забезпечення потреб, пов'язаних з проходженням військової служби. Довідка про вартість речового майна, що належить до видачі видається речовою службою військової частини виходячи із закупівельної вартості такого майна, розрахованої станом на 1 січня поточного року, тобто року, в якому здійснено таку виплату (року виключення позивача зі списків особового складу й здійснення виплати компенсації).
Вказане узгоджується із висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 17.03.2020 у справі №815/5826/16, від 14.11.2018 у справі №809/1488/16.
Таким чином, у разі звільнення військовослужбовця з військової служби у нього виникає право на грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно, яке реалізується шляхом подання військовослужбовцем відповідної заяви (рапорту) за місцем військової служби.
Слід зазначити, що Порядок №178 не передбачає, що при розрахуванні суми грошової компенсації необхідно враховувати такі складові як момент виникнення права на отримання майна, термін експлуатації, ціну на час набуття права, кількість предметів належних до видачі та термін, який минув з останнього моменту отримання предметів речового майна, натомість закріплено обов'язок повноважного органу нарахувати та виплатити грошову компенсацію за невикористане речове майно виходячи із закупівельних цін, визначених на 1 січня поточного року.
На думку колегії суддів суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що позивачу нарахована та виплачена грошова компенсація за належне, але не отримане протягом проходження військової служби речове майно на підставі довідки, яка не відповідає формі та змісту встановленому Порядком №178, якій в свою чергу прийнятий Кабінетом Міністрів України, відповідно до вимог статті 9-1 Закону №2011 XII.
Наведене надає підстави для висновку, що розрахунок проведений відповідачем не у відповідності до пункту 5 Порядку № 178, за яким довідка про вартість речового майна, що належить до видачі, видається речовою службою військової частини, виходячи із закупівельної вартості такого майна, розрахованої Міноборони, МВС, Головним управлінням Національної гвардії, СБУ, Службою зовнішньої розвідки, Адміністрацією Держприкордонслужби, Адміністрацією Держспецтрансслужби, Адміністрацією Держспецзв'язку, Головним управлінням розвідки Міноборони та Управлінням державної охорони станом на 1 січня поточного року.
Інструкція про порядок речового забезпечення військовослужбовців та працівників Державної прикордонної служби України в мирний час та особливий період, затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України від 31.10.2016 №1132. ( далі і вище - Інструкція № 1132) визначає організацію та порядок речового забезпечення військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом, курсантів вищих військових навчальних закладів, військовослужбовців, які були призвані на строкову військову службу та військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військовозобов'язаних, призваних на навчальні та спеціальні збори, резервістів (далі - військовослужбовці), ліцеїстів та працівників Держприкордонслужби в мирний час та особливий період
Пункт 10 розділу І Інструкції №1132 передбачає, що речове майно особистого користування військовослужбовцям, які проходять військову службу за контрактом, видається в їхню власність. За неотримане згідно із встановленими нормами речового забезпечення речове майно їм виплачується грошова компенсація у порядку, визначеному чинним законодавством України.
Нарахування грошової компенсації військовослужбовцям під час їхнього звільнення з військової служби в запас, відставку або загибелі (смерті), за належне, але не отримане протягом проходження військової служби речове майно здійснюється пропорційно часу, що минув з дня виникнення права на отримання цього майна до дати підписання наказу про виключення зі списків особового складу органу Держприкордонслужби.
За бажанням військовослужбовця йому видаються предмети форменого одягу на суму грошової компенсації.
Водночас, колегія суддів враховує, що відповідно до частини 3 статті 7 КАС України, у разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.
Отже, під час нарахування та виплати грошової компенсації вартості за неотримане речове майно слід керуватися актом вищої юридичної сили, яким є Порядок №178, оскільки норми Інструкції №1132 підлягають використанню лише в частинах, які не суперечать такому акту.
На думку колегії суддів суд першої інстанції обґрунтовано послався на позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 25.02.2021 у справі №380/2458/20 стосовно того, що положення пункту 10 розділу І Інструкції №1132 не суперечать Порядку №178. Вказаним пунктом Інструкції №1132 передбачений порядок визначення строку носіння відповідного речового майна, а не порядок нарахування розміру спірної компенсації.
З огляду на наведене слід констатувати, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що відповідач порушив право ОСОБА_1 на отримання грошової компенсації в повному обсязі.
При цьому, колегія суддів зауважує, що гарантоване статтею 91 Закону №2011-ХІІ право військовослужбовця на отримання речового майна або компенсації його вартості є майновим правом, яке підпадає під дію статті 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), відповідно до якої ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Конституційний Суд України у рішеннях від 06.07.1999 №8-рп/99 та від 20.03.2002 №5-рп/2002 неодноразово розглядав питання, пов'язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно якої Конституція України виокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме - у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо.
Необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов'язана з ризиком для життя і здоров'я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей.
Доводи скаржника про те, що нарахування грошової компенсації військовослужбовцям під час їхнього звільнення з військової служби в запас, відставку або загибелі (смерті), за належне, але не отримане протягом проходження військової служби речове майно здійснюється пропорційно часу, що минув з дня виникнення права на отримання цього майна до дати підписання наказу про виключення зі списків особового складу органу Держприкордонслужби, спростовуються висновками Верховного Суду від 25.02.2021 у справі № 380/2458/20, стосовно того, що обов'язком суб'єкта владних повноважень є нарахування та виплата військовослужбовцю при звільненні грошової компенсації за неотримане речове майно без застосування пропорції часу, що минув з дня виникнення права на отримання цього майна до дати підписання наказу про виключення зі списків особового складу цього військовослужбовця.
З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеному рішенні.
При цьому, колегія суддів наголошує, що висновки суду першої інстанції відповідають позиції Верховного Суду, яка викладена у постановах 25.02.2021 року у справі №380/2458/20 та від 29.03.2021 по справі №520/1190/2020.
З огляду на викладене, дії ВЧ НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати ОСОБА_3 при звільненні грошової компенсації за не отримане речове майно, пропорційно часу, що минув з дня виникнення права на отримання цього майна до дати підписання наказу про виключення зі списків особового складу, є протиправними.
Суд дійшов обґрунтованого висновку про те, порушене право позивача має бути відновлене шляхом зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити вказану компенсацію відповідно до Порядку № 178 без застосування пропорції часу, що минув з дня виникнення права на отримання цього майна до дати підписання наказу про виключення ОСОБА_1 зі списків особового складу військової частини.
На думку колегії суддів, доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи по суті.
Підсумовуючи викладене та враховуючи те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, є всі підстави, відповідно до статті 316 КАС України, для залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення без змін.
Розподіл судових витрат, відповідно до вимог статті 139 КАС України, не здійснюється.
Стаття 328 КАС України встановлює право учасників справи, а також осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки на касаційне оскарження рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Водночас пункт 2 частини 5 вказаної статті встановлює, що не підлягають касаційному оскарженню, у тому числі судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків якщо:
а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовної практики;
б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Отже, враховуючи, що судом апеляційної інстанції постановлено рішення у справі розглянутої за правилами спрощеного позовного провадження, відсутні підстави для його оскарження в касаційному порядку.
Керуючись статтями: 308, 311, 316, 322, 325, 328 КАС України, суд
Апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) - залишити без задоволення.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити певні дії - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.
Доповідач - суддя І. О. Турецька
суддя Ю. М. Градовський
суддя Л. П. Шеметенко
Повне судове рішення складено 04.07.2024.