П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
04 липня 2024 р.м. ОдесаСправа № 420/33468/23
Головуючий в І інстанції: Тарасишина О.М.
Дата та місце ухвалення рішення: 17.01.2024 р. м. Одеса
П'ятий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:
суддя-доповідач - Шеметенко Л.П.
судді - Градовського Ю.М.
судді - Турецької І.О.
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 17 січня 2024 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до НОМЕР_1 прикордонного загону (Військова частина НОМЕР_2 ) про визнання протиправною бездіяльність щодо не нарахування та не виплати додаткової винагороди, зобов'язання вчинити певні дії,-
У грудні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до НОМЕР_1 прикордонного загону (Військова частина НОМЕР_2 ), в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність НОМЕР_1 Прикордонного загону (Військова частина НОМЕР_2 ), щодо не виплати ОСОБА_1 додаткової винагороди, збільшену до 100 000 грн., передбачену постановою КМУ №168, з січня 2023 року;
- зобов'язати НОМЕР_1 Прикордонний загін (Військова частина НОМЕР_2 ) здійснити ОСОБА_1 виплату додаткової винагороди, збільшену до 100 000 грн., передбачену постановою КМУ №168, з січня 2023 року;
- зобов'язати НОМЕР_1 Прикордонний загін (Військова частина НОМЕР_2 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати додаткової винагороди, відповідно до Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 року №159.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 17 січня 2024 року у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати рішення та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт зазначив, що несе службу в межах м. Херсон, Херсонської міської територіальної громади та Херсонської області. Апелянт вказує, що безпосередньо перебував на території Херсонської міської територіальної громади в межах території Чорнобаївської сільської територіальної громади та правому березі річки Дніпро, яка, відповідно до наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України № 309 від 22.12.2022 року «Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією», відноситься до зони бойових дій з 11.11.2022 року по 01.05.2023 року. Скаржник зауважує, що із вказаного Наказу № 309 вбачається, що вся територія Чорнобаївської сільської територіальної громади, за винятком с. Чорнобаївка, з 11.11.2022 року є зоною бойових дій та по теперішній час не виключена із списку зон, де ведуться активні бойові дії.
Крім того, апелянт зазначає, що несе службу в мікрорайоні «Острів Корабел», який є частиною Карантинного острова, понизу Дніпра, частково у межах м. Херсона, який, в свою чергу, також віднесений до зони бойових дій.
Враховуючи викладене, на думку апелянта, за період з січня 2023 року по листопад 2023 року йому протиправно не нараховано додаткову винагороду відповідно до Постанови №168 в розмірі 100 000 грн. за безпосередню участь в бойових діях та відповідних заходах.
Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, якою передбачено, що суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Відповідач надав до суду відзив, в якому просив залишити апеляційну скаргу ОСОБА_1 без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 17 січня 2024 року - без змін.
Враховуючи, що відзив на апеляційну скаргу подано Військовою частиною НОМЕР_2 з порушенням строку, визначеного судом апеляційної інстанції, без поважних причин, ухвалою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 06.05.2024 року відзив залишено без розгляду.
Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, відповідно до військового квитка серії НОМЕР_3 ОСОБА_1 призваний до лав ЗСУ та займає посаду молодшого сержанта в НОМЕР_1 прикордонному загоні (Військова частина НОМЕР_2 ).
Так, позивач зазначає, що з січня 2023 року перебував в оперативному підпорядкуванні (у відрядженні) та брав участь у бойових діях, на підставі бойового наказу Адміністрації державної прикордонної служби України, проте, за цей час йому не нарахована додаткова винагорода відповідно до Постанови №168.
Вважаючи протиправними дії відповідача щодо не нарахування і не виплати додаткової грошової допомоги, встановленої Постановою КМУ № 168 від 28.02.2022 року, у розмірі 100 000 грн., позивач звернувся до суду з позовною заявою.
Суд першої інстанції, вирішуючи справу та відмовляючи у задоволенні позовних вимог зазначив, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження безпосередньої участі позивача у бойових діях або залучення його до здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії у районах проведення воєнних (бойових) дій у період з січня 2023 року. Суд першої інстанції вказав, що сам по собі факт виконання позивачем службових обов'язків на території м. Херсон Херсонської міської територіальної громади під час дії воєнного стану не створює для відповідача обов'язку нарахування збільшеної додаткової винагороди, оскільки підставою для її виплати є документальне підтвердження безпосередньої участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах проведення воєнних (бойових) дій у період здійснення зазначених заходів, зокрема, на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність правових підстав для визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо не нарахування ОСОБА_1 збільшеної до 100 000 грн. додаткової винагороди за період з січня 2023 року по листопад 2023 року, з огляду на наступне.
Відповідно до вимог ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч.1 ст.9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 року №2011-XII (далі - Закон №2011-XII) держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Згідно ч.2 ст.1-2 Закону №2011-XII у зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.
Частиною 4 ст.9 Закону України №2011-XII визначено, що грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Указом Президента України № 64 від 24.02.2022 року введено воєнний стан в Україні, який неодноразово продовжувався та діє до теперішнього часу.
28.02.2022 року на виконання Указів Президента України від 24.02.2022 року № 64 «Про введення воєнного стану в Україні» та № 69 «Про загальну мобілізацію» Кабінет Міністрів України прийняв постанову №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» (далі - Постанова № 168), якою пунктом 1 встановлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000 гривень щомісячно (крім військовослужбовців строкової служби), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
Колегія суддів зазначає, що у цій постанові Кабінет Міністрів України визначив перелік військовослужбовців за видами військових формувань, на яких поширено дію цієї постанови, та розмір вищевказаної додаткової винагороди.
Постановами Кабінету Міністрів України № 217 від 07.03.2022 року, № 350 від 22.03.2022 року, № 400 від 01.04.2022 року, № 754 від 01.07.2022 року, № 793 від 07.07.2022 року, № 1066 від 27.09.2022 року, № 1146 від 08.10.2022 року, № 43 від 20.01.2023 року, № 836 від 09.08.2023 року, № 1001 від 15.09.2023 року, № 1162 від 07.11.2023 року до Постанови № 168 від 28.02.2022 року були внесені відповідні зміни та доповнення.
Так, п.1 Постанови № 168 (із змінами, внесеними згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 08.10.2022 року № 1146, яка застосовується з 01.09.2022 року) передбачено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Особам рядового і начальницького складу територіальних (міжрегіональних) воєнізованих формувань Державної кримінально-виконавчої служби, що залучаються Головнокомандувачем Збройних Сил до складу оперативно-стратегічного угруповання відповідної групи військ для безпосередньої участі у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах проведення воєнних (бойових) дій у період здійснення зазначених заходів, виплачується додаткова винагорода в розмірі до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
Таким чином, додаткова винагорода в розмірі до 100 000 грн. є одноразовим додатковим видом грошового забезпечення військовослужбовців, не є постійною, не має систематичного характеру, здійснюється тільки у період дії воєнного стану та залежить від безпосередньої участі військовослужбовця у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії під час безпосереднього перебування в районах у період здійснення зазначених заходів, а розмір додаткової винагороди залежить від днів участі у таких діях та заходах.
Водночас, реалізація цитованих приписів указаної постанови вимагала визначення порядку та умов виплати такої додаткової винагороди, виходячи з того, що формулювання «а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів … в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах» є нечітким та породжує істотні труднощі у його правозастосуванні, що, насамперед, пов'язано із застосуванням сполучника «або», який має розділовий характер.
Верховний Суд у постанові від 22.11.2023 року по справі № 520/690/23 зазначив: «текстуальний виклад цієї частини пункту 1 Постанови № 168 має широкий зміст, що за певних умов могло б спричиняти неоднакове її розуміння та застосування, наслідком чого може бути необґрунтована невиплата військовослужбовцю додаткової винагороди або, навпаки, виплата за відсутності для цього підстав».
Колегія суддів зазначає, що конкретизація умов, визначених положенням пункту 1 Постанови № 168, залежить від типу військового формування (роду військ), в якому проходить службу військовослужбовець, у зв'язку з чим подальшими змінами, внесеними Постановою від 07.07.2022 року № 793 (застосовується з 24.02.2022 року), Постанова №168 доповнена пунктом 21, яким установлено, що порядок і умови виплати додаткової винагороди, а також одноразової грошової допомоги, передбачених цією постановою, визначаються керівниками відповідних міністерств та державних органів.
Наказом МВС України №36 від 26.01.2023 року затверджено порядок та умови виплати на період дії воєнного стану додаткової винагороди військовослужбовцям Державної прикордонної служби України (далі - Порядок №36).
Пунктом 1 зазначеного порядку встановлено, що він визначає механізм виплати на період дії воєнного стану військовослужбовцям Державної прикордонної служби України (далі - військовослужбовці) додаткової винагороди, передбаченої п.1 Постанови КМУ від 28.02.2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану».
Пунктами 3, 4 та 7 Порядку № 36 визначено, що до безпосередньої участі в бойових діях або заходах належать виконання військовослужбовцем у районах ведення воєнних (бойових) дій:
1) бойових (спеціальних) завдань на лінії бойового зіткнення з противником на глибину виконання бойових (спеціальних) завдань органом (підрозділом, у тому числі зведеним) Державної прикордонної служби України (далі - Держприкордонслужба) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до батальйону включно;
2) бойових (спеціальних) завдань з усебічного забезпечення органів (підрозділів) Держприкордонслужби, угруповань військ, інших складових сил оборони згідно з бойовим розпорядженням в умовах вогневого ураження або безпосереднього зіткнення з противником;
3) бойових завдань з охорони об'єктів під час нанесення по них вогневого ураження противником, відбиття збройного нападу (вогневого ураження противника) на об'єкти, що охороняються, звільнення їх у разі захоплення або спроби насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою за умови безпосереднього вогневого контакту з противником;
4) бойових (спеціальних) завдань з пошуку, виявлення та знешкодження диверсійно-розвідувальних груп, незаконних збройних формувань (озброєних осіб) в умовах безпосереднього зіткнення або взаємного вогневого контакту з противником;
5) бойових (спеціальних) завдань з виявлення та вогневого ураження повітряних цілей;
6) польотів, ведення повітряного бою, а також заходів з виводу повітряних суден з-під удару противника з виконанням зльоту згідно з бойовими розпорядженнями;
7) бойових (спеціальних) завдань у складі екіпажу корабля, катера, судна забезпечення Держприкордонслужби в морській та річковій акваторіях, поєднаних з вогневим ураженням або безпосереднім зіткненням з противником, а також виконання бойових завдань з пошуку (тралення) та знешкодження (знищення) мін, вибухонебезпечних предметів;
8) бойових (спеціальних) завдань у складі відділів прикордонної служби, прикордонної застави, прикордонної комендатури, прикордонної комендатури швидкого реагування в умовах вогневого ураження або безпосереднього зіткнення з противником.
Документами, що підтверджують безпосередню участь військовослужбовців у воєнних (бойових) діях або заходах, є:
- бойовий наказ (бойове розпорядження);
- журнал бойових дій (службово-бойових дій, вахтовий, навігаційно-вахтовий, навігаційний журнал, журнал ведення оперативної обстановки) або бойове донесення, або постова відомість під час охорони об'єкта, на який було здійснено збройний напад, чи копії або витяги з них;
- рапорт (донесення) начальника (командира) підрозділу (групи, загону, екіпажу) про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях або заходах, у виконанні бойових (спеціальних) завдань, із зазначенням військового звання, прізвища, власного імені та по батькові (за наявності), а також кількості днів участі військовослужбовців у бойових діях або заходах.
Райони ведення воєнних (бойових) дій визначаються рішенням Головнокомандувача Збройних Сил України.
Таким чином, у період дії воєнного стану, військовослужбовці Держприкордонслужби мають право на отримання збільшеної до 100 000 грн. додаткової винагороди, передбаченої Постановою № 168.
При цьому, колегія суддів звертає увагу, що таке право не є безумовним, а виникає у військовослужбовців виключно у разі, коли вони беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення).
Разом з цим, райони ведення воєнних (бойових) дій визначаються виключно рішенням Головнокомандувача Збройних Сил України, що прямо встановлено відомчими нормативно-правовими актами, які визначали порядок і умови виплати додаткової винагороди, передбаченої Постановою № 168.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 вказує, що з 01 січня 2023 року він перебуває безпосередньо у зоні Херсонської міської територіальної громади в межах території Чорнобаївської сільської територіальної громади, що розташована на правому березі річки Дніпро та відноситься до зони бойових дій. Також, скаржник посилається на те, що він ніс службу в районах активних бойових дій, а саме, окупованого лівого берега Херсонщини, перебував у мікрорайоні «Острів Корабел», який є частиною Карантинного острова, понизу Дніпра, частково у межах м. Херсон, який в свою чергу також віднесений до зони бойових дій. При цьому, апелянт зазначає, що не мав можливості надати документальне підтвердження безпосередньої участі у бойових діях та перебування у районах проведення воєнних (бойових) дій, оскільки витяг із наказу Адміністрації державної прикордонної служби України про його залучення щодо участі у бойових діях перебуває у відповідача.
Враховуючи доводи апелянта, для повного та всебічного розгляду справи, з метою вжиття заходів щодо з'ясування обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, ухвалою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 16.04.2024 року та 06.05.2024 року було витребувано від НОМЕР_1 прикордонного загону (Військова частина НОМЕР_2 ), зокрема, докази на підтвердження безпосередньої участі ОСОБА_1 у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії під час перебування безпосередньо в районах ведення воєнних (бойових) дій у період з 01.01.2023 року по 30.11.2023 року.
На виконання вимог вказаної ухвали від Військової частини НОМЕР_2 надійшли до суду пояснення, в яких апелянт зазначив, що ОСОБА_1 не перебував та не брав безпосередньої участі у бойових діях та виконанні бойових (спеціальних) завдань у період з 01.01.2023 року по 31.11.2023 року.
Крім того, відповідач зазначив, що відповідно до наказів (рішень) Головнокомандувача Збройних Сил України «Про визначення районів ведення воєнних (бойових) дій» чітко визначені райони ведення бойових дій, в період з 01.01.2023 року по 30.11.2023 року до яких не входить жоден з районів або територіальних громад Херсонської або Миколаївської області, які були б розташовані на Правому березі річки Дніпро, а відповідними районами визначаються виключно райони лівобережжя Херсонщини.
Дослідивши надані відповідачем докази, колегія суддів зазначає, що у період з 01 січня 2023 року по 31 листопада 2023 року воєнні (бойові) дії в Херсонському районі Херсонській області велися лише на території Олешківської міської територіальної громади, островах Забіч, Великий, Бакайський, Борщевий на території Білозерської селищної територіальної громади, островах: Карантинний, Великий Потьомкін, Малий Потьомкін, Круглик на території Херсонської міської територіальної громади, що вбачається з наказів Головнокомандувача Збройних Сил України «Про визначення районів ведення воєнних (бойових) дій» за № 26 від 02.02.2023 року (із внесеними змінами на підставі наказів Головнокомандувача Збройних Сил України № 35 від 14.02.2023 року та № 67 від 17.03.2023 року), № 52 від 01.03.2023 року (із внесеними змінами на підставі наказу Головнокомандувача Збройних Сил України № 68 від 17.03.2023 року), № 89 від 01.04.2023 року, № 111 від 01.05.2023 року, № 147 від 01.06.2023 року, № 183 від 01.07.2023 року, № 210 від 01.08.2023 року, № 247 від 01.09.2023 року, № 273 від 01.10.2023 року, № 301 від 01.11.2023 року, № 341 від 01.12.2023 року.
Таким чином, територія м. Херсон Херсонської міської територіальної громади у період з січня 2023 року по листопад 2023 року, не включалась до районів ведення воєнних (бойових) дій.
Крім того, доказів на підтвердження факту несення позивачем служби в районах активних бойових дій, а саме: окупованого лівого берега Херсонщини, перебування у мікрорайоні «Острів Корабел», який є частиною Карантинного острова, понизу Дніпра, частково у межах м. Херсон, який в свою чергу віднесений до зони бойових дій, до суду апеляційної інстанції не надано.
Колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції, що сам по собі факт виконання позивачем службових обов'язків на території м.Херсон Херсонської міської територіальної громади під час дії воєнного стану не створює для відповідача обов'язку нарахування збільшеної додаткової винагороди, оскільки підставою для її виплати є документальне підтвердження безпосередньої участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах проведення воєнних (бойових) дій у період здійснення зазначених заходів, зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у зв'язку із чим відсутні підстави для задоволення адміністративного позову.
Крім того, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що, відповідно до розрахункових листів, наданих відповідачем, за період з січня 2023 року по листопад 2023 року, позивачу виплачувалась додаткова винагорода, передбачена Постановою КМУ №168 від 28.02.2022 року.
На підставі наведеного, враховуючи, що матеріали справи не містять жодних доказів безпосередньої участі позивача у бойових діях та його перебування у районах проведення воєнних (бойових) дій, колегія суддів приходить до висновку, що за період з січня 2023 року по листопад 2023 року у відповідача відсутні підставі для нарахування та виплати позивачу додаткової грошової винагороди у розмірі 100 000 грн., яка передбачена пунктом 1 Постанови № 168.
Колегія суддів вважає безпідставним доводи апелянта щодо права на отримання додаткової винагороди за спірний період з посиланням на наказ Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України № 309 від 22.12.2022 року «Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 23.12.2022 року, оскільки вказаний наказ не стосується порядку виплати додаткової грошової винагороди, передбаченої Постановою № 168.
На підставі наведеного, колегія суддів приходить до висновку, що при розгляді справи судом першої інстанції правильно встановлено обставини у справі, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а наведені в апеляційній скарзі доводи не дають підстав для висновку про незаконність чи необґрунтованість судового рішення.
За таких обставин підстав для скасування рішення суду першої інстанції та задоволення апеляційної скарги не вбачається.
Керуючись ст.ст. 241, 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,-
Апеляційну ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 17 січня 2024 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках, визначених ст. 328 КАС України, протягом тридцяти днів з дня складення постанови в повному обсязі безпосередньо до Верховного Суду.
Судове рішення складено у повному обсязі 04.07.2024 р.
Суддя - доповідач: Л.П. Шеметенко
Суддя: Ю.М. Градовський
Суддя: І.О. Турецька