П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
04 липня 2024 р.м. ОдесаСправа № 420/34696/23
Перша інстанція: суддя Юхтенко Л.Р.
Судова колегія П'ятого апеляційного адміністративного суду у складі:
Головуючого: Градовського Ю.М.
суддів: Турецької І.О.,
Шеметенко Л.П.
розглянувши в порядку письмового провадження в м.Одесі апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 4 березня 2024р. по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору на стороні відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1 , про визнання протиправними дії, зобов'язання вчинити певні дії,
У грудні 2023р. ОСОБА_1 звернувся в суд із позовом до ВЧ НОМЕР_1 , за участю третьої особи: ІНФОРМАЦІЯ_2 , в якому просив:
- визнати протиправними дії ВЧ НОМЕР_1 , які виразитись у відмові провести перерахунок грошового забезпечення за період з 1 січня по 16 липня 2023р., відповідно до вимог ст.9 ЗУ від 20.12.1991р. №2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», з урахуванням положень Постанови КМУ від 30.08.2017р. №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з визначенням розмірів посадового окладу і окладу за військовим званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1.01.2023р., на відповідний тарифний коефіцієнт, та здійснити виплату донарахованих суму;
- визнати протиправними дії ВЧ НОМЕР_1 , які виразились у відмові провести перерахунок та виплату матеріальної допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2023 рік, виходячи з грошового забезпечення, нарахованого відповідно до вимог ст.9 ЗУ від 20.12.1991р. №2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», з урахуванням положень Постанови КМУ від 30.08.2017р. №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з визначенням розмірів посадового окладу і окладу за військовим званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1.01.2023р., на відповідний тарифний коефіцієнт, з урахуванням виплачених сум;
- визнати протиправними дії ВЧ НОМЕР_1 , які виразились у відмові провести перерахунок та виплату вихідної допомоги при звільненні, виходячи з грошового забезпечення, нарахованого відповідно до вимог ст.9 ЗУ від 20.12.1991р. №2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», з урахуванням положень постанови КМУ від 30.08.2017р. №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з визначенням розмірів посадового окладу і окладу за військовим званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1.01.2023р., на відповідний тарифний коефіцієнт, з урахуванням виплачених сум;
- визнати протиправними дії ВЧ НОМЕР_1 , які виразились у відмові скласти та надати до ІНФОРМАЦІЯ_2 , з метою направлення до ГУ ПФУ в Одеській області, оновлені грошовий атестат та довідку про розмір щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, які враховуються для обчислення пенсії, із зазначенням грошового забезпечення, нарахованого відповідно до вимог ст.9 ЗУ від 20.12.1991р. №2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», з урахуванням положень Постанови КМУ від 30.08.2017р. №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з визначенням розмірів посадового окладу і окладу за військовим званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2023р., на відповідний тарифний коефіцієнт.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він проходив військову службу у ВЧ НОМЕР_1 та згідно з наказу командира (по стройовій частині) від 16.07.2022р. №203 був виключений із списків особового складу та всіх видів забезпеченням в зв'язку зі звільненням з військової служби.
Позивач зазначив, що відповідно до вимог Порядку №260 Відповідач нараховував та виплачував йому щомісячно грошове забезпечення, одноразові додаткові види грошового забезпечення, а саме: матеріальну допомогу на оздоровлення та матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань, а також вихідну допомогу при звільненні з військової служби, але вказані види грошового забезпечення були розраховані Відповідачем на підставі посадового окладу, окладу за військове (спеціальне) звання, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року.
При цьому, під час проходження ним військової служби у з 25.01.2022р. по 19.05.2023р. нарахування грошового забезпечення позивача здійснювалось у заниженому розмірі, а саме, виплачувався посадовий оклад, оклад за військовим званням, інші щомісячні додаткові види грошового забезпечення та одноразові виплати, які обраховуються виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого станом на 1.01.2018р. замість прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (станом на 1.01.2022р., 1.01.2023р.).
12.08.2023р. позивач звернувся до ВЧ НОМЕР_1 із заявою про перерахунок його грошового забезпечення як щомісячного так і одноразових додаткових його видів за період з 1.01.2023р. по день звільнення з військової служби з визначенням розмірів посадового окладу і окладу за військовим званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1.01.2023р., відповідно, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до Постанови КМУ «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017р. №704, а також процентної надбавки за вислугу років, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення.
6.09.2023р. листом за вих.№4030 Відповідач повідомив позивача про відсутність правових підстав для здійснення перерахунку та виплати вказаного грошового забезпечення.
Позивач вважає вказану відмову протиправною та незаконною, а тому звернувся до суду із даним позовом.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 4 березня 2024р. адміністративний позов задоволено частково.
Визнано протиправними дії ВЧ НОМЕР_1 щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення з 1.01.2023р. по 19.05.2023р. з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого ЗУ «Про Державний бюджет України на 2018 рік» станом на 1.01.2018р..
Зобов'язано ВЧ НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошового забезпечення з 1.01.2023р. по 19.05.2023р. з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого ЗУ «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 1.01.2023р., на відповідний тарифний коефіцієнт, з урахуванням раніше проведених виплат.
Визнано протиправними дії ВЧ НОМЕР_1 щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 матеріальної допомоги на оздоровлення за 2023 рік виходячи із грошового забезпечення, обчисленого з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого ЗУ «Про Державний бюджет України на 2018 рік» станом на 1.01.2018р..
Зобов'язано ВЧ НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 матеріальної допомоги на оздоровлення за 2023 рік виходячи із грошового забезпечення, обчисленого з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого ЗУ «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 1.01.2023р., на відповідний тарифний коефіцієнт, з урахуванням раніше проведених виплат.
В апеляційній скарзі ВЧ НОМЕР_1 , посилаючись на порушення норм права, просить рішення суду скасувати та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позовних вимог.
Судова колегія вважає, що у відповідності до п.1 ч.1 ст.311 КАС України, апеляційну скаргу можливо розглянути в порядку письмового провадження, оскільки в матеріалах справи достатньо доказів для вирішення справи по суті.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку про залишення скарги без задоволення, а рішення суду без змін, з наступних підстав.
Відповідно до ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Задовольняючи частково адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що дії відповідача щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення з 1.01.2022р. по 19.05.2023р. без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, є протиправними.
Крім того, суд вказав, що матеріальна допомога на оздоровлення має бути обчислена з грошового забезпечення позивача, яке за вказаний період відповідачем було обчислено неправильно, у зв'язку із чим він вважав, що вона повинна обраховуватись виходячи із грошового забезпечення, обчисленого з урахуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 1.01.2023р..
Вирішуючи спір судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно та об'єктивно дослідив обставини по справі, надані докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.
Так, судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного розгляду справи, що згідно витягу з наказу командира ВЧ НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 16.07.2023р. №203 підполковника ОСОБА_1 , звільненого наказом командира ВЧ від 19.06.2023р. №121 у відставку, з 16.07.2023р. виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення (а.с.5).
15.08.2023р. ОСОБА_1 звернувся до ВЧ НОМЕР_1 із заявою про проведення перерахунку його грошового забезпечення на період з 1.01.2023р. по 16.07.2023р., матеріальної допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань за 2023 рік, провести перерахунок й виплату вихідної допомоги при звільненні, відповідно до вимог ст.9 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991р. №2011-XII, з урахуванням положень Постанови КМУ від 30.08.2017р. №704 «Про грошове забезпечення військо військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з визначенням розмирів посадового окладу і окладу за військове звання шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1.01.2023р., на відповідний тарифний коефіцієнт та здійснити донарахування сум, а також скласти та надати до Одеського ОТЦКСП оновлені грошовий атестат та довідку про розмір щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, які враховуються для обчислення пенсій.
Однак, листом ВЧ НОМЕР_1 від 6.09.2023р. вих.№4030 ОСОБА_1 було відмовлено у задоволенні його заяви.
Позивач вважає вказану відмову військової частини протиправною та незаконною, а тому звернувся в суд із відповідним позовом.
Перевіряючи правомірність та законність дій військової частини у спірних правовідносинах, з урахуванням підстав, за якими позивач пов'язує їх незаконність та протиправність в межах доводів апеляційної скарги, судова колегія виходить з наступного.
Положеннями ч.2 ст.19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи лише на підставі закону в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначено ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» 20.12.1991р. №2011-XII (надалі - Закон №2011-XII).
Окрім того, цей Закон встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.
Згідно з ч.1-3 ст.9 Закону №2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
За приписами ч.4 ст.9 Закону №2011-XII грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються КМУ, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
30.08.2017р. КМУ прийнято Постанову №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», яка набрала чинності 1.03.2018р..
Відповідно до п.4 Постанови №704 розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт, згідно з Додатками 1, 12, 13, 14.
Приміткою 1 Додатку 1 до Постанови №704 визначено, що посадові оклади за розрядами тарифної сітки визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт.
Оклади за військовим (спеціальним) званням визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт. У разі коли посадовий оклад визначений у гривнях з копійками, цифри до 4,99 відкидаються, від 5 і вище - заокруглюються до десяти гривень (примітка Додатку 14 до Постанови № 704).
Постановою №704 затверджено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу згідно з додатком 1; схему тарифних коефіцієнтів за військовим (спеціальним) званням військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу згідно з додатком 14.
21.02.2018р. КМУ прийнято Постанову №103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» (надалі - постанова № 103), якою внесено зміни до Постанови №704, зокрема, п.4 викладено в новій редакції: установлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1.01.2018р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14» (п.6 Постанови №103).
Постанова №103 набула чинності 24.02.2018р..
Разом з тим, постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020р. у справі №826/6453/18 визнано протиправним та скасовано п.6 Постанови №103, яким були внесені зміни до п.4 Постанови КМУ №704.
З огляду на це, колегія суддів вважає про необхідність застосування до спірних правовідносин з 29.01.2020р. (дати набрання чинності постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020р. у справі №826/6453/18) положень п.4 Постанови №704 в редакції до 24.02.2018р., тобто в редакції, яка була чинна до набрання законної сили постановою №103.
Через зростання прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, зокрема, згідно із ЗУ «Про Державний бюджет України на 2020 рік», у осіб з числа військовослужбовців виникло право на перерахунок пенсії з урахуванням оновлених даних про розмір посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням, які визначаються шляхом застосування п.4 Постанови №704 із використанням для їх визначення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (через його збільшення у відповідний рік).
При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що встановлене положеннями п.3 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень ЗУ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 6.12.2016р. №1774-VIII обмеження щодо застосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини для визначення посадових окладів розрахованих, згідно з постановою №704, жодним чином не впливає на спірні правовідносини, оскільки такою розрахунковою величною є, прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом саме на 1 січня календарного року. Розмір мінімальної заробітної плати не є розрахунковою величиною для визначення посадових окладів, а застосований з іншою метою - для визначення мінімальної величини, яка враховується як складова при визначенні розмірів посадових окладів та окладів за військовим (спеціальним) званням.
Аналогічну правову позицію висловлено Верховним Судом у постанові від 19.10.2022р. у справі №400/6214/21.
Згідно ст.7 ЗУ «Про Державний бюджет України на 2018 рік» прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1.01.2018р. встановлено на рівні 1 762грн..
Статтею 7 ЗУ «Про Державний бюджет України на 2023 рік» встановлено розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб з 1 січня 2023р. - 2684грн..
Вказане свідчить, що розмір прожиткового мінімуму для визначення посадових окладів військовослужбовців та прирівняних до них осіб за Законом №2262 у 2023 році є більшим ніж в 2018 році.
При цьому, апелянт зазначає, що розрахунок грошового забезпечення здійснювався саме виходячи з розміру прожиткового мінімуму працездатних осіб станом на 1.01.2018р..
Отже, судова колегія вважає, що посилання ВЧ НОМЕР_1 на відсутність підстав для застосування розрахункової величини для визначення розмірів посадових окладів та окладів за військовим званням, як складових грошового забезпечення військовослужбовців, що проходять військову службу, розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначений законом на 1 січня календарного року, є протиправними та такими, що порушують соціальні права позивача на отримання грошового забезпечення в розмірі встановленому законом.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що дії ВЧ НОМЕР_1 щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення з 1.01.2023р. по 19.05.2023р. без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого ЗУ «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 1.01.2023р. є протиправними, а тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку про задоволення позовних вимог у відповідній частині.
Що стосується матеріальної допомоги на оздоровлення за 2023р., яка була виплачено позивачу, то судова колегія звертає увагу на те, що в апеляційній скарзі ВЧ НОМЕР_1 жодним чином не обґрунтовує свою позицію щодо незгоди із висновком суду першої інстанції стосовно необхідності її обрахування виходячи із грошового забезпечення, розрахованого виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 1.01.2023р..
Відтак, апеляційний суд не вбачає підстав для скасування рішення суду першої інстанції у відповідній частині.
У контексті оцінки доводів апеляційної скарги, колегія суддів звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах «Проніна проти України» (пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
В доводах апеляційної скарги апелянт посилається на неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. На думку судової колегії, викладені у скарзі доводи не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи по суті.
Отже, судова колегія вважає, що рішення суду ухвалена з додержанням норм процесуального та матеріального права, а тому не вбачає підстав для її скасування.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.311,315,316,322,325 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 залишити без задоволення.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 4 березня 2024р. залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її проголошення та оскарженню не підлягає, крім випадків встановлених п.2 ч.5 ст.328 КАС України.
Головуючий: Ю.М. Градовський
Судді: І.О. Турецька
Л.П. Шеметенко