П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
04 липня 2024 р.м. ОдесаСправа № 420/5486/24
Перша інстанція: суддя Єфіменко К.С.
Судова колегія П'ятого апеляційного адміністративного суду у складі:
Головуючого: Градовського Ю.М.
суддів: Турецької І.О.,
Шеметенко Л.П.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м.Одесі апеляційну скаргу Львівської митниці на додаткове рішення Одеського окружного адміністративного суду від 15 квітня 2024р. по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДУНАЙСЬКА ІМПОРТНА КОМПАНІЯ» до Львівської митниці про визнання протиправним та скасування рішення,
У лютому 2024р. ТОВ «Дунайська імпортна компанія» звернулося до суду із позовом до Львівської митниці, у якому просило:
- визнати противоправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2023/901236/2 від 30.10.2023р.;
- визнати противоправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209170/2023/003741 від 30.10.2023р.;
- стягнути зі Львівської митниці на користь ТОВ «Дунайська імпортна компанія» судові витрати.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 29 березня 2024р. адміністративний позов задоволено.
Визнано противоправним та скасовано рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2023/901236/2 від 30.10.2023р..
Визнано противоправною та скасовано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209170/2023/003741 від 30.10.2023р..
Стягнуто з Львівської митниці за рахунок її бюджетних асигнувань на користь ТОВ "Дунайська імпортна компанія" судовий збір у сумі 4 844,8грн..
Проте, судом першої інстанції не вирішено питання розподілу судових витрат на правничу допомогу.
На підставі вказаного, у квітні 2024р. від представника позивача надійшла заява до суду першої інстанції про ухвалення додаткового рішення, в якій заявник просив ухвалити додаткове рішення в справі за №420/5486/24 про стягнення з Львівської митниці на користь ТОВ «ДУНАЙСЬКА ІМПОРТНА КОМПАНІЯ» судових витрат, а саме витрат на професійну правничу допомогу в сумі 7 500грн..
Так, додатковим рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 15 квітня 2024р. заяву представника позивача про ухвалення додаткового рішення у справі за позовом ТОВ «ДУНАЙСЬКА ІМПОРТНА КОМПАНІЯ» до Львівської митниці про визнання протиправними та скасування рішення щодо визначення (коригування) митної вартості товарів - задоволено частково.
Стягнуто з Львівської митниці на користь ТОВ «ДУНАЙСЬКА ІМПОРТНА КОМПАНІЯ» понесені судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4 000грн. за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці.
Не погодившись із додатковим рішенням суду, Львівська митниця подала апеляційну скаргу, в якій просить додаткове рішення суду скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні заяви про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу відмовити в повному обсязі, посилаючись на порушення норм права.
Судова колегія вважає, що у відповідності до п.1 ч.1 ст.311 КАС України, апеляційну скаргу можливо розглянути в порядку письмового провадження, оскільки в матеріалах справи достатньо доказів для вирішення справи по суті.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку про залишення скарги без задоволення, а додаткового рішення по суті без змін, з наступних підстав.
Відповідно до ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Задовольняючи частково заяву про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, суд першої інстанції дійшов висновку про стягнення 4 000грн. на користь позивача, оскільки такий розмір гонорару є пропорційним до предмета спору, зважаючи на те, що розгляд справи проведено за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи, без необхідності надання додаткових доказів.
Вирішуючи спір судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно та об'єктивно дослідив обставини по справі, надані докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.
Надаючи правову оцінку обставинам зазначеної справи, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ст.132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з ч.2-5 ст.134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до ч.1,7 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Згідно ч.9 ст.139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що від учасника справи вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт, часу, витраченого адвокатом , їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.
Слід зазначити, що як вказано у рішенні Конституційного Суду України від 30.09.2009р. №23рп/2009, правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб'єктами права.
З викладеного слідує, що до правової допомоги належать й консультації та роз'яснення з правових питань; складання заяв, скарг та інших документів правового характеру; представництво у судах тощо. При цьому, склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.
На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Вказані висновки відповідають правовій позиції Верховного Суду, викладеній в постановах від 17.03.2020р. по справі № 820/3308/17, від 4.08.2020р. по справі №810/3213/16.
Як вбачається із матеріалів справи, що позивач просив суд стягнути з відповідача на його користь 7 500грн. витрат на правничу допомогу, на підтвердження яких було надано відповідні документи.
У заяві представник товариства зазначив понесені судові витрати, а саме:
1. Підготовка позовної заяви про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2023/901236/2 від 30.10.2023р. та картки відмови в прийнятті митної декларації або митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209170/2023/003741 від 30.10.2023 року (справа №420/2144/24) - 5 000грн. (вартість послуги (Прайс) від 1.01.2023р. до договору №0101-23/ЮП від 1.01.2023р. про надання юридичних послуг);
2. Підготовка заяви, клопотання, відзиву, відповіді на відзив та інших процесуальних документів - 1 000грн.;
3. Представництво інтересів Клієнта в Одеському окружному адміністративному суді в справі №420/5486/24 - 1 500грн. / одне засідання.
Всього понесені судові витрати на професійну правничу допомогу - 7 500грн..
Апеляційний суд звертає увагу на те, що у додатковій постанові від 19 лютого 2020р. у справі № 755/9215/15-ц Велика Палата Верховного Суду вказала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Враховуючи те, що вказана справа не відноситься до складних справ, розглядалася в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними в матеріалах справи документами, які були достатніми для прийняття рішення по даній справі та не потребували надання учасниками справи додаткових обґрунтувань, пояснень та доказів по справі, а тому, виходячи з принципу обґрунтованості та пропорційності розміру судових витрат до предмета спору, співмірності розміру судових витрат зі складністю справи та наданих адвокатом послуг, часом, витраченим адвокатом на надання відповідних послуг, обсягом наданих послуг, ціною позову та значенням справи для сторони, судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про необхідність стягнення з відповідача на користь позивача витрати на правничу допомогу у розмірі 4 000грн..
За таких обставин, судова колегія вважає, що додаткове рішення суду ухвалено з додержанням норм процесуального та матеріального права, а тому не вбачає підстав для його скасування.
На підставі вказаного, судова колегія вважає за необхідне змінити додаткове рішення в резолютивній частині та вказати вірного боржника у даній справі.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.311, 315, 317, 328 КАС України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу Львівської митниці - залишити без задоволення.
Додаткове рішення Одеського окружного адміністративного суду від 15 квітня 2024р. - залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків встановлених п.2 ч.5 ст.328 КАС України.
Головуючий: Ю.М. Градовський
Судді І.О. Турецька
Л.П. Шеметенко