судді Третього апеляційного адміністративного суду Дурасової Ю.В.
27 червня 2024 року Справа № 334/2433/24
стосовно постанови Третього апеляційного адміністративного суду у справі № 334/2433/24 від 27.06.2024 року
за апеляційною скаргою ОСОБА_1
на рішення Ленінського районного суду м.Запоріжжя від 22.04.2024 року (суддя Телегуз С.М.),
у адміністративній справі № 334/2433/24
за позовом ОСОБА_1
до відповідача Управління патрульної поліції в Запорізькій області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України
про визнання неправомірною та скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення.
Користуючись правом на окрему думку, наданим частиною 3 ст. 34 КАС України, вважаю за необхідне висловити наступні думки щодо зазначеної постанови Третього апеляційного адміністративного суду.
На мою думку при розгляді апеляційної скарги у цій справі та прийнятті постанови були підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції.
Виклад обставин справи:
25.03.2024 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідача Управління патрульної поліції в Запорізькій області Департаменту патрульної поліції, в якому просив скасувати постанову серія БАБ №730205 від 10.02.2024 року про накладення на нього адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 340 гривень за скоєння правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Рішенням Ленінського районного суду м.Запоріжжя від 22.04.2024 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.
Свою позицію суд першої інстанції обґрунтував тим, що прилад TruCam може використовуватися як в ручному режимі, так і може бути встановлений на триногу для вимірювання швидкості руху в автоматичному режимі.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, просив скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити. Вказував та те, що технічний засіб, яким вимірювалась швидкість руху транспортного засобу невірно використовувався інспектором патрульної поліції, показники приладу TruCam не відповідали показникам спідометру. Непередбачене ручне розміщення засобів автоматичної фото та відео техніки для вимірювання та фіксації швидкості.
Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 27.06.2024 року у справі №334/2433/24 апеляційну скаргу залишено без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Свою позицію суд апеляційної інстанції обґрунтував тим, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення доведена, наявний фотодоказ, який підтверджує, що транспортний засіб ВАЗ 2114, номерний знак НОМЕР_1 , рухався зі швидкістю 74 км на годину у м. Запоріжжі, чим порушив п. 12.4 Правила дорожнього руху.
Вважаю, що залишення рішення суду першої інстанції без змін, яким було відмовлено в задоволенні позову, призвело до порушення ряду норм законодавства України, а саме:
- ст. 3, 8, ст. 62 Конституції України;
- ст. 40 Закону України "Про Національну поліцію".
На мою думку, суд апеляційної інстанції не врахував обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, чим припустився помилкових висновків про відмову у задоволенні позову.
Зокрема, контроль швидкості руху транспортних засобів здійснюється лише в місцях, які облаштовані відповідним знаком про здійснення відеофіксації (дорожній знак 5.70 ПДР), оскільки вимоги ч.2 ст. 40 Закону №580-VIII, передбачають, що інформація щодо встановленої відеотехніки і сама відеотехніка фіксації правопорушень повинна бути розміщена на видному місці.
Відповідно до Правил дорожнього руху знак 5.70 «Фото, відеофіксування порушень Правил дорожнього руху», інформує про можливість здійснення контролю за порушеннями Правил дорожнього руху за допомогою спеціальних технічних та (або) технічних засобів.
Разом з тим, прилад TruCam при проведенні фіксації швидкості певного транспортного засобу не може триматися руками інспектора поліції, а повинен бути стаціонарно вмонтованим, що доводиться приписами ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію», в якій зазначено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою забезпечення правил дорожнього руху.
Отже, відповідно до наведеної норми працівники поліції можуть розміщувати автоматичну фото та відеотехніку по периметру доріг, зокрема стаціонарно встановлювати вимірювальний пристрій, оскільки термін «монтувати/розміщувати» не можна ототожнювати із використанням в інший спосіб, зокрема тримати в руках.
Контроль швидкості повинен відбуватися лише в місцях, які облаштовані відповідним знаком про здійснення відеофіксації (дорожній знак 5.70), оскільки вказане обумовлено ч. 2 ст. 40 Закону України "Про Національну поліцію", згідно з якою інформація про змонтовану/розміщену автоматичну фототехніку і відео техніку, що здійснює фіксацію, повинна бути розміщена на видному місці.
На мою думку є обґрунтованими сумніви позивача щодо коректності результатів вимірювання, оскільки, вимірюючи швидкість в ручному режимі можливий (умисний або випадковий) рух рукою, що надає збільшення швидкості транспортного засобу на кілька км/год.
Зокрема, вібрація руки та, як наслідок, вібрація приладу TruCam може дати більшу похибку, ніж передбачено свідоцтвом про повірку, що ставить під сумнів зафіксовану швидкість руху автомобіля.
Таким чином не виключається сумнів щодо коректності вимірювання швидкості руху в ручному порядку.
Крім того на збільшення похибки приладу вимірювання може вплинути наявність транспортного засобу, що рухається поряд з транспортним засобом позивача.
Так, згідно, фотоматеріалу, що зафіксований приладом TruCam, чітко вбачаються ще один транспортний засобів, що рухаються разом з транспортним засобом позивача, це може вплинути на правильність вимірювання швидкості руху та ставить під сумнів коректність показників приладу вимірювання швидкості руху.
При цьому, будь які сумніви трактуються на користь особи.
Згідно ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях, а всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачиться на її користь.
Відповідачем не надано до суду доказів того, що лазерний вимірювач швидкості TruCam в момент фіксації правопорушення був стаціонарно розміщений, а також того, що фіксація правопорушення здійснювалась в зоні дії дорожнього знаку 5.70.
Тобто, з матеріалів справи неможливо встановити об'єктивну сторону згаданого вище правопорушення, оскільки відсутні належні докази вчинення такого правопорушення.
Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності факту адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
Відтак, з огляду на відсутність належних доказів допущення адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачено ч. 1 ст. 122 КУпАП, притягнення позивача до адміністративної відповідальності є неправомірним.
Отже, доводи позову та апеляційної скарги спростовують висновки відповідача, що викладені в постанові та дають підстави стверджувати, що відповідачем при прийнятті цієї постанови неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи.
Так, прилад TruCam при проведенні фіксації швидкості певного транспортного засобу не може триматися руками інспектора поліції, а повинен бути стаціонарно вмонтованим.
При цьому, контроль швидкості повинен відбуватися лише в місцях, які облаштовані відповідним знаком про здійснення відеофіксації (дорожній знак 5.70), оскільки вказане обумовлено ч. 2 ст. 40 Закону «Про Національну поліцію», згідно з якою інформація про змонтовану/розміщену автоматичну фототехніку і відео техніку, що здійснює фіксацію, повинна бути розміщена на видному місці (про це, зокрема, зазначила колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду 758/8181/23 від 24.01.2024 року).
Відповідач вважає, що факт вчинення адміністративного правопорушення підтверджується, оскільки вимірювач, яким здійснювався замір швидкості транспортного засобу - лазерний LTI 20/20 ТгuСаm II призначений для вимірювання швидкості руху транспортних засобів (ТЗ) в ручному або автоматичному режимах.
Водночас, вимірювач відноситься до мобільних або ручних (залежно від ступеню участі оператора у процесі роботи вимірювача) дистанційних приладів контролю за дотриманням правил дорожнього руху.
Натомість, матеріали справи не містять доказів, які б відповідали вимогам статей 73 - 76 КАС України та належно підтверджували факт допущення позивачем порушення ПДР, відповідальність за яке передбачено ч. 1 ст. 122 КУпАП, оскільки використання приладу TruCam з рук ставить під сумнів зафіксовану швидкість руху автомобіля.
Матеріали справи не містять доказів щодо закріплення приладу TruCAM, яким поліцейський здійснював вимірювання швидкості руху автомобіля позивача.
Спосіб використання приладу TruCAM допускається в мобільному режимі (з руки), однак це може збільшити похибку вимірювання швидкості руху транспортного засобу та викликати сумнів у коректності показників вимірювання швидкості руху.
Враховуючи положення ст. 40 Закону «Про Національну поліцію» № 580-VIII, при проведенні фіксації швидкості певного транспортного засобу автоматична фото - і відеотехніка повинна бути розміщена в порядку, визначеному вказаною нормою Закону (стаціонарно вмонтованим способом), натомість ручне розміщення засобів автоматичної фото - і відеотехніки для вимірювання та фіксації швидкості суперечить приписам ст. 40 названого Закону.
Законодавчо не визначено іншого способу та порядку використання лазерних вимірювачів TruCam працівниками патрульної поліції, ніж розміщення виключно в порядку ст. 40 Закону № 580-VIII.
Згідно правового висновку Верховного Суду України, викладеного у Постанові від 11.10.2016 року у справі №816/4340/14, визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі й обов'язок суб'єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій чи рішень.
Таким чином, особливістю адміністративного судочинства у справах про протиправність рішень суб'єкта владних повноважень є те, що тягар доказування в спорі покладається на відповідача - суб'єкта владних повноважень, який повинен надати суду всі матеріали (належні докази), які свідчать про його правомірні дії.
Відповідно ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бочаров проти України» від 17.06.2011 року - суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Проте, таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростовних презумцій щодо фактів.
Вважаю, що з урахуванням вищезазначеного наявні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції.
Суддя Ю. В. Дурасова