04 липня 2024 р. Справа № 520/8547/23
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Мінаєвої О.М.,
Суддів: Калиновського В.А. , Кононенко З.О. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 06.02.2024 року, головуючий суддя І інстанції: Біленський О.О., м. Харків, повний текст складено 06.02.24 року по справі № 520/8547/23
за позовом Харківського національного університету внутрішніх справ
до ОСОБА_1
про стягнення витрат, пов'язаних з утриманням у вищому навчальному закладі,
Позивач, Харківський Національний університет внутрішніх справ, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом про стягнення з ОСОБА_1 (далі - відповідач) вартість витрат, пов'язаних з утриманням у навчальному закладі у сумі 57253,61 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що наказом Харківського національного університету внутрішніх справ від 16.01.2023 №16 о/с відповідача відраховано з числа курсантів та звільнено зі служби в Національній поліції України за п. 6 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію» (у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби). Одразу після звільнення відповідача повідомлено про відшкодування витрат, пов'язаних з утриманням у ВНЗ із специфічними умовами навчання, у розмірі 57253,61 грн. Станом на день звернення до суду відповідач добровільно не відшкодував кошти, пов'язані з його утриманням. Вказане слугувало підставою для звернення до суду.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 06.02.2024 у справі № 520/8547/23 задоволено адміністративний позов Харківського Національного університету внутрішніх справ до ОСОБА_1 про стягнення витрат, пов'язаних з утриманням у вищому навчальному закладі.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Харківського Національного університету внутрішніх справ витрати, пов'язані з утриманням у вищому навчальному закладі у сумі 57253 грн. 61 коп.
Відповідач, не погодившись із вказаним рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просить суд апеляційної інстанції рішення Харківського окружного адміністративного суду від 06.02.2024 у справі № 520/8547/23 скасувати.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач зазначив, що позивач мав право звернутися до суду для стягнення спірних витрат лише після відмови відповідача відшкодувати вказані витрати в добровільному порядку, а оскільки відповідач не був обізнаний про вимоги позивача, а саме не отримувався розрахунок на відшкодування витрат, то у позивача відсутні правові підстави для звернення з даним позовом до суду.
Крім того, відповідач зазначив, що позов подано особою без належних повноважень, оскільки довіреність від 12.10.2022 р., яка видана представнику позивача ОСОБА_2 видана фізичною особою ОСОБА_3 , замість довіреності, яка має бути оформлена від юридичної особи. Довіреність видана в порядку передоручення, та в ній відсутні будь-які про це відомості, що потребує з'ясування судом. Вважає, що подання позову неуповноваженою особою є самостійною підставою для повернення позову особі, яка подала такий позов.
Також відповідач звертає уваги на пропуск позивачем строку звернення до суду з позовом без поважних причин, що призвело до неправильного вирішення справи.
Позивачем надано відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначено доводи щодо безпідставності вимог апеляційної скарги.
На підставі положень п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) справа розглянута в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Розглянувши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів, переглядаючи судове рішення в межах доводів апеляційної скарги у відповідності до ч.1 ст. 308 КАС України, дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судом першої інстанції встановлено, що наказом Харківського національного університету внутрішніх справ від 19.07.2019 №240 о/с "По особовому складу" ОСОБА_1 прийнято на службу до Національної поліції України та зараховано курсантом Харківського Національного університету внутрішніх справ (далі - ХНУВС) з 15.08.2019.
01.09.2019 на виконання наказу МВС від 01.03.2017 №173 «Про затвердження Типового форми Контракту про здобуття освіти у вищих навчальних закладах із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських» між ОСОБА_1 , ХНУВС та ГУНП України укладено контракт №10 про здобуття освіти у вищому навчальному закладі із специфічними умовами навчання, який здійснює підготовку поліцейських.
Відповідно до абз. 5 п. 3 розділу 2 Контракту особа зобов'язується у разі дострокового розірвання Контракту, а також звільнення зі служби в поліції протягом трьох років після закінчення відшкодувати Міністерству внутрішніх справ України витрати, пов'язані з утриманням у вищому навчальному закладі, відповідно до п. 4 ст. 74 Закону України «Про Національну поліцію».
На підставі наказу ректора Харківського національного університету внутрішніх справ №16 о/с від 16.01.2023 "По особовому складу" ОСОБА_1 звільнено зі служби в поліції на підставі п. 6 ч. 1 ст. 77 Закону України "Про Національну поліцію" у зв'язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби.
Згідно з довідкою №4/527-д від 06.04.2023 р. про фактичні витрати, пов'язані з утриманням курсанта ОСОБА_1 у ХНУВС, загальна сума витрат, пов'язаних з утриманням відповідача в університеті за період з 15.08.2019 по 18.01.2023 роки становить 57253,61 грн.
09.02.2023 за вих. №7/52 відповідачу направлено рекомендованим листом за місцем реєстрації повідомлення про зобов'язання відшкодувати витрати, пов'язані з утриманням в навчальному закладі, та вручено ОСОБА_1 17.02.2023, що підтверджується повідомленням про вручення поштового направлення.
ОСОБА_1 оскаржено в судовому порядку наказ №21 від 11.01.2023 т.в.о. ректора Харківського національного університету внутрішніх справ про застосування дисциплінарного стягнення та наказ №16о/с від 16.01.2023 ректора Харківського національного університету внутрішніх справ про відрахування ОСОБА_1 з Харківського національного університету внутрішніх справ.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 11.04.2023 по справі №520/2529/23, яке набрало законної сили 25.08.2023, адміністративний позов ОСОБА_1 до Харківського національного університету внутрішніх справ про визнання протиправними та скасування наказів, зобов'язання вчинити певні дії залишено без задоволення.
Станом на день звернення до суду та на час судового розгляду справи відповідач добровільно не відшкодував кошти, пов'язані з його утриманням у вищому навчальному закладі, позивач звернувся до суду цим позовом.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що, будучи обізнаним під час підписання контракту про необхідність відшкодування витрат, пов'язаних з утриманням в навчальному закладі у разі дострокового розірвання контракту, відповідач добровільно не відшкодував кошти, пов'язані з його утриманням у вищому навчальному закладі, тож позов про їх стягнення підлягає задоволенню.
Колегія суддів не погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції та зазначає наступне.
У відповідності до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України, визначає Закон України "Про Національну поліцію" від 02.07.2015 №580-VIII.
Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України "Про Національну поліцію" № 580-VIII Національна поліція України (поліція) - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.
Згідно з ч. 1 ст. 59 Закону України "Про Національну поліцію" служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень
Частиною першою статті 72 Закону України "Про Національну поліцію" визначено, що професійне навчання поліцейських складається з: 1) первинної професійної підготовки; 2) підготовки у вищих навчальних закладах із специфічними умовами навчання; 3) післядипломної освіти; 4) службової підготовки - системи заходів, спрямованих на закріплення та оновлення необхідних знань, умінь та навичок працівника поліції з урахуванням оперативної обстановки, специфіки та профілю його оперативно-службової діяльності.
Порядок, організацію та терміни проведення професійного навчання визначає Міністерство внутрішніх справ України (частина друга статті 72 Закону № 580-VIII).
Підготовка поліцейських у вищих навчальних закладах із специфічними умовами навчання регламентована статтею 74 Закону України "Про Національну поліцію".
Згідно зі статтею 74 Закону України "Про Національну поліцію" до вищих навчальних закладів із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських, можуть бути зараховані громадяни України, яким станом на 31 грудня року вступу виповниться 17 років.
Підготовка фахівців за державним замовленням у вищих навчальних закладах із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських, проводиться на підставі контракту про здобуття освіти, який укладається між навчальним закладом, відповідним органом поліції та особою, яка навчається.
Розподіл випускників вищих навчальних закладів із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських, які навчаються на денній формі навчання за державним замовленням, здійснюється комісіями з персонального розподілу з урахуванням інтересів служби відповідно до набутої випускником кваліфікації, спеціальності та спеціалізації.
Особи, які навчаються за державним замовленням у вищих навчальних закладах із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських, у разі дострокового розірвання контракту про здобуття освіти з будь-яких підстав, крім звільнення зі служби в поліції на підставі підпунктів 2, 4 частини першої статті 77 цього Закону, а також поліцейські, звільнені зі служби в поліції протягом трьох років після закінчення вищезазначених навчальних закладів з будь-яких підстав, крім звільнення зі служби в поліції на підставі підпунктів 2, 4 частини першої статті 77 цього Закону, відшкодовують Міністерству внутрішніх справ України витрати, пов'язані з їх утриманням у вищому навчальному закладі, в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
У разі відмови від добровільного відшкодування витрат, зазначених у частині четвертій цієї статті, таке відшкодування здійснюється в судовому порядку.
Механізм відшкодування особами, які навчалися за денною формою навчання за державним замовленням у вищих навчальних закладах із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських, витрат, пов'язаних з їх утриманням у таких закладах, у разі: дострокового розірвання контракту про здобуття освіти з будь-яких підстав, крім звільнення із служби в Національній поліції через хворобу (за рішенням медичної комісії про непридатність до служби в поліції) чи у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів; звільнення із служби в поліції протягом трьох років після закінчення вищого навчального закладу з будь-яких підстав, крім звільнення із служби в поліції через хворобу (за рішенням медичної комісії про непридатність до служби в поліції) чи у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, визначає Порядок відшкодування особами витрат, пов'язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12.04.2017 № 261.
Згідно вищевказаного Порядку № 261 витрати відшкодовуються згідно з контрактом, укладеним між вищим навчальним закладом, відповідним органом поліції та особою, яка навчалася. У разі коли особа є неповнолітньою, установлення правових відносин здійснюється відповідно до вимог Цивільного кодексу України.
Відшкодування здійснюється в розмірі витрат, пов'язаних з: грошовим, продовольчим, речовим, медичним забезпеченням; оплатою комунальних послуг та спожитих енергоносіїв (тепло-, водопостачання, водовідведення, електроенергія).
Розрахунок витрат на утримання осіб (грошове, продовольче, речове та медичне забезпечення) у вищих навчальних закладах здійснюється відповідно до встановлених норм за їх фактичною вартістю.
Розрахунок комунальних послуг та спожитих енергоносіїв здійснюється виходячи із середнього обсягу споживання у відповідному вищому навчальному закладі на одну особу за добу за період її фактичного перебування в такому закладі.
Під час проведення розрахунків застосовуються тарифи, що встановлені для населення і діють у місцевості, в якій розташований вищий навчальний заклад, у відповідному навчальному році.
На підставі розрахунків вищого навчального закладу складається довідка про фактичні витрати на кожну особу за весь строк навчання, яка долучається до її особової справи.
Витрати відшкодовуються особою в повному розмірі за весь період її фактичного навчання.
Після видання наказу про звільнення (відрахування з вищого навчального закладу) особи керівник органу поліції (вищого навчального закладу) або за його дорученням інша посадова особа видає зазначеній особі під підпис повідомлення із зобов'язанням протягом 30 діб з моменту отримання повідомлення відшкодувати МВС витрати із зазначенням їх розміру та реквізитів розрахункового рахунка для перерахування коштів.
Таке повідомлення може бути надіслано особі рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення за останнім місцем реєстрації, зазначеним у матеріалах її особової справи.
У разі звільнення особи до відпрацювання нею трьох років після закінчення вищого навчального закладу орган поліції, в якому особа проходила службу, невідкладно повідомляє про це вищому навчальному закладу, в якому особа навчалася.
У разі відмови від добровільного відшкодування витрат, а також у разі порушення особою умов договору, укладеного відповідно до пункту 6 цього Порядку, таке відшкодування здійснюється в судовому порядку.
Колегія суддів встановила, що 01.09.2019 р. між Харківським національним університетом внутрішніх справ (Виконавець) Головним управлінням Національної поліції України в Харківській області (Замовник) та рядовим поліції ОСОБА_1 укладено контракт №10, предметом якого є підготовка за державним замовленням на денній формі навчання здобувача ступеня вищої освіти бакалавра за спеціальністю право.
Відповідно до абзацу 5 пункту 3 вказаного Контракту, особа зобов'язується у разі дострокового розірвання Конктракту, а також звільнення зі служби в поліції протягом трьох років після закінчення навчання відшкодувати Міністерству внутрішніх справ України витрати, пов'язані з утриманням у вищому навчальному закладі, відповідно до пункту 4 статті 74 Закону України "Про Національну поліцію".
Втім, в силу ст. 74 Закону України "Про Національну поліцію", п. 8 Порядку № 261 право на звернення до суду у позивача у цій категорії справ може виникнути лише у випадку відмови відповідача добровільно відшкодувати витрати.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 23 вересня 2021 року у справі № 520/11540/19, від 30 серпня 2022 року у справі № 480/8200/20, від 14 грудня 2022 року у справі № 520/5837/2020 та від 13 січня 2023 року у справі № 440/2692/20.
Відповідно до Порядку № 261 позивач має вручити під підпис або надіслати відповідачу повідомлення із зобов'язанням протягом 30 діб з моменту отримання такого повідомлення відшкодувати витрати із зазначенням їхнього розміру та реквізитів рахунку для перерахування коштів, за для того, щоб забезпечити можливість добровільно відшкодувати витрати на навчання і лише у разі відмови відповідача, може звернутися до суду.
Таким чином, саме із відмовою курсанта добровільно відшкодувати витрати на його утримання у вищому навчальному закладі, законодавцем пов'язано можливість звернення навчального закладу із позовом про стягнення такого відшкодування у судовому порядку.
Отже, доведенню підлягає саме належне направлення відповідачу відповідного повідомлення із розрахунком витрат, які підлягають відшкодуванню та, в разі отримання такого повідомлення або неотримання з вини відповідача, фактична відмова здійснити таке відшкодування.
Відповідач в апеляційній скарзі наголошує, що розрахунку витрат, які підлягають відшкодуванню, ним не отримано.
Разом з тим, як зазначив позивач та встановлено судом першої інстанції, 09.02.2023 за вих. №7/52 відповідачу направлено рекомендованим листом за місцем реєстрації повідомлення про зобов'язання відшкодувати витрати, пов'язані з утриманням в навчальному закладі, яке було вручено ОСОБА_1 17.02.2023, що підтверджується повідомленням про вручення поштового направлення.
Колегія суддів встановила, що дійсно на адресу позивача 09.02.2023 року було надіслано повідомлення про зобов'язання відшкодувати витрати, пов'язані з утриманням в навчальному закладі, яке отримано відповідачем, про що свідчить розписка в поштовому повідомленні. Між тим, колегія суддів зазначає, що у повідомленні від 09.02.2023 року зазначено тільки повідомлення про зобов'язання відшкодувати витрати, пов'язане з утриманням в навчальному закладі, з реквізитами, але без зазначення суми, яку відповідачу необхідно сплатити.
В подальшому позивачем 06.04.2023 року була сформована довідка №4/527-д про фактичні витрати, пов'язані з утриманням курсанта, ОСОБА_1 , у ХНУВС, в якій зазначена загальна сума витрат, пов'язаних з утриманням відповідача в університеті за період з 15.08.2019 по 18.01.2023, що становить 57253,61 грн. Докази отримання відповідачем довідки №4/527-д від 06.04.2023 р. про фактичні витрати в матеріалах справи відсутні.
Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що відповідач, отримавши повідомлення про зобов'язання відшкодувати витрати, пов'язані з утриманням в навчальному закладі, не знав і не міг знати, яку саме суму і за що він мав сплатити.
Отже, позивачем не надано до суду належних та допустимих доказів, з яких можливо встановити факт вручення відповідачу під підпис або надіслання відповідачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення повідомлення із зобов'язанням відповідача протягом 30 діб з моменту отримання такого повідомлення відшкодувати витрати із зазначенням їхнього розміру.
Колегія суддів не приймає посилання позивача на те, що законодавством не передбачено вручення відповідачу довідки про фактичні витрати під підпис, оскільки, зобов'язуючи відповідача відшкодувати витрати, пов'язані з утриманням в навчальному закладі, позивач лише повідомляє про необхідність виплатити кошти, вказуючи реквізити для оплати, проте не повідомляє відповідача про загальну суму витрат, яку відповідач зобов'язаний сплатити, тп її складові.
За таких обставин колегія суддів вважає, що відсутні підстави для задоволення позовних вимог, оскільки станом на час звернення до суду позивачем не дотримано порядку, що має передувати зверненню до суду у цій категорії справ.
Отже висновок суду першої інстанції про задоволення позовних вимог є необґрунтованим.
Доводи апеляційної скарги щодо зазначених обставин спростовують висновки суду першої інстанції, викладені в оскаржуваному рішенні, та приймаються колегією суддів в якості належних.
Посилання в апеляційній скарзі на те, що позов подано особою без належних повноважень, колегія суддів не приймає, оскільки позовна заява подана представником через підсистему “Електронний суд”, та на підтвердження повноважень представника додана електронна довіреність від 12.10.2022 від імені ОСОБА_3 , згідно з якою останній уповноважує, в порядку передоручення, ОСОБА_4 представляти інтереси Харківського національного університету внутрішніх справ в судах України (в тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях) з усіма правами, які надано законом стороні по справі, в тому числі з правом підписувати, подавати, доповнювати позовні заяви та інші передбачені законом процесуальні документи.
Щодо доводів апеляційної скарги про пропуск строку звернення до суду з позовом у цій справі позивачем, колегія суддів зазначає, що застосування положень про позовну давність та відмова в позові з цієї підстави здійснюється в разі, коли суд попередньо встановив наявність порушеного права, на захист якого подано позов, та обґрунтованість і доведеність позовних вимог (постанова ВП ВС від 05.12.2018 за № 522/2110/15-ц).
Згідно зі ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
За приписами п.2 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Відповідно до ч.ч.1,2 ст.317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
Враховуючи, вищенаведене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції було неповно з'ясовано обставини даної справи, що мають значення для даної справи, а також допущено неправильне застосування норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення даної справи, а тому апеляційна скарга відповідача підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасування з прийняттям постанови про відмову у задоволенні позову.
Керуючись ст. ст. 311, 315, 317, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 06.02.2024 по справі № 520/8547/23 скасувати.
Прийняти постанову, якою у задоволенні позову Харківського національного університету внутрішніх справ до ОСОБА_1 про стягнення витрат, пов'язаних з утриманням у вищому навчальному заклад відмовити.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя О.М. Мінаєва
Судді В.А. Калиновський З.О. Кононенко