03 липня 2024 р. Справа № 480/10957/23
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: П'янової Я.В.,
Суддів: Русанової В.Б. , Присяжнюк О.В. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 24.01.2024, головуючий суддя І інстанції: С.М. Глазько, м. Суми, повний текст складено 05.02.24 у справі № 480/10957/23
за позовом ОСОБА_1
до ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) , ІНФОРМАЦІЯ_2 (Військова частина НОМЕР_2 )
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (далі також - позивач) звернулася до адміністративного суду з позовною заявою до ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ), ІНФОРМАЦІЯ_2 (Військова частина НОМЕР_2 ), у якій, з урахуванням уточненої позовної заяви, просила:
- визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) в частині ненарахування та невиплати позивачу грошової компенсації щорічної відпустки військовослужбовцям за виконання обов'язків служби, пов'язаних з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров'я, відповідно до вимог додатку 4 Постанови КМУ від 01.08.2012 за № 702, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби, за період з 01.01.2015 по 31.12.2022 включно;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) нарахувати та виплатити позивачу грошову компенсацію щорічної відпустки військовослужбовцям за виконання обов'язків служби, пов'язаних з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров'я відповідно до вимог додатку 4 Постанови КМУ від 01.08.2012 за № 702, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби, за період з 01.01.2015 по 31.12.2022 включно;
- визнати протиправними дії НОМЕР_3 прикордонного загону ІНФОРМАЦІЯ_3 (Військова частина НОМЕР_2 ) відповідно до вимог Положення про проходження громадянами України військової служби в Державній прикордонній службі України, яке затверджене Указом Президента України від 29.12.2009 за № 1115/2009, в частині непроведення з позивачем на день виключення із списків особового склад військової частини, розрахунку за всіма видами належного матеріального та грошового забезпеченням, у тому числі й недонарахуванням та недоплатою грошової компенсації щорічної відпустки військовослужбовцям за виконання обов'язків служби, пов'язаних з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров'я, відповідно до вимог додатку 4 Постанови КМУ від 01.08.2012 за № 702, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби, за період з 01.01.2015 по 31.12.2022 включно;
- зобов'язати НОМЕР_3 прикордонний загін ІНФОРМАЦІЯ_3 (Військова частина НОМЕР_2 ) надати до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) відомості розміру сум щодо недонарахування та недоплати позивачу грошової компенсації щорічної відпустки військовослужбовцям за виконання обов'язків служби, пов'язаних з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров'я, відповідно до вимог додатку 4 Постанови КМУ від 01.08.2012 за № 702, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби, за період з 01.01.2015 по 31.12.2022 включно.
Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 24 січня 2024 року адміністративний позов задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 при звільненні з військової служби грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки, передбаченої ч. 4 ст. 10-1 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей” та Постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2012 за № 702, за період з 28.07.2015 по 31.12.2022.
Зобов'язано ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки, передбаченої ч. 4 ст. 10-1 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей” та Постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2012 за № 702, за період з 28.07.2015 по 31.12.2022, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби.
У задоволенні інших вимог відмовлено.
Не погодившись із рішенням суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог, ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) оскаржив його в апеляційному порядку, оскільки вважає рішення незаконним та необґрунтованим, ухваленим з порушенням норм матеріального та процесуального права.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач зазначає про неврахування судом першої інстанції того, що додаткова відпустка за виконання обов'язків військової служби, яке пов'язано з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням або здійснюється в особливих природних географічних, геологічних, кліматичних і екологічних умовах та умовах підвищеного ризику для життя і здоров'я, надається лише в мирний час. Відповідно суд першої інстанції помилково вважає, що обмеження щодо способів реалізації права не здійснює впливу на наявність в цілому такого права, в зв'язку з тим, що така відпустка не передбачена в особливий період, а отже і не передбачена грошова компенсація за таку відпустку.
За результатами апеляційного розгляду відповідач просить скасувати судове рішення в оскаржуваній частині та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.
Позивач правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.
Відповідно до пункту першого частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Колегія суддів, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з таких підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що з 10.03.2015 по 21.07.2023 ОСОБА_1 проходила військову службу в підрозділах Державної прикордонної служби України, що підтверджується витягом з послужного списку.
21.07.2023 Наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) № 577 - О/С позивача звільнено з військової служби у запас за пунктом «г» (через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу): один із подружжя, обоє з яких проходять військову службу і мають дитину (дітей) віком до 18 років) пункту 3 частини 5 ст.26 Закону України від 25.03.1992 за № 2232-ХІІ «Про військовий обов'язок і військову службу» (зі змінами) (далі - Закон № 2232-ХІІ) та виключено зі списків особового складу військової часини.
21.07.2023 позивач звернулася до начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) із відповідним рапортом (від 21.07.2023 за № 02/33/56/23-Вн.), у якому просила:
«...відповідно до ч. 14 ст. 10-1 Закону України № 2011 - XII, абз. 3 п.п. 1 п. 203 Положення про проходження громадянами України військової служби в Державній прикордонній службі України, яке затверджене Указом Президента України від 29.12.2009 за № 1115/2009 (зі змінами) (далі за текстом - Положення), додатку 4 Постанови КМУ від 01.08.2012 за № 702 «Про затвердження переліку місцевостей з особливими природними, географічними, геологічними, кліматичними, екологічними умовами та переліків військових посад, виконання обов'язків військової служби за якими пов'язано з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров'я, а також Порядку надання та визначення тривалості щорічної додаткової відпустки залежно від часу проходження служби в зазначених умовах» (зі змінами), компенсації за невикористану додаткову відпустку, за період служби з 10.03.2015 по 31.12.2022 включно...».
Однак, як зазначає позивач, ні в день звільнення з військової служби (21.07.2023), ні станом на день подання позовної заяви, відповідачем не проведено нарахування та виплату грошової компенсації за невикористану додаткову відпустку згідно з додатком 4 Постанови КМУ від 01.08.2012 за № 702 «Про затвердження переліку місцевостей з особливими природними, географічними, геологічними, кліматичними, екологічними умовами та переліків військових посад, виконання обов'язків військової служби за якими пов'язано з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров'я, а також згідно з Порядком надання та визначення тривалості щорічної додаткової відпустки залежно від часу проходження служби в зазначених умовах» (зі змінами) (далі за текстом - Постанова КМУ від 01.08.2012 за № 702), за період служби з 01.01.2015 по 31.12.2022 включно.
Не погоджуючись з такою бездіяльністю, ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом у цій справі.
Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивач, будучи військовослужбовцем Держприкордонслужби, займаючи в період з 28.07.2015 по 31.12.2022 посади, передбачені Додатком 4 до Постанови № 702, зокрема п. 4 додатку 4, мала право на щорічну додаткову відпустку на підставі частини четвертої статті 10-1 Закону "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".
З урахуванням того, що остаточний розрахунок з позивачем у день звільнення з військової служби позивача проводив ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ), суд першої інстанції дійшов висновку, що саме вказана особа і повинна відновити порушене право позивача, яке є предметом розгляду цієї справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Виходячи з положень вказаної норми законодавства, колегія суддів переглядає рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог.
Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції в цій частині, оскільки вони знайшли своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи, з огляду на таке.
За приписами частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі визначає Закон України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” (далі - Закон № 2011-ХІІ).
Відповідно до абз. 1 ч. 1 ст.9 Закону № 2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Положеннями абз. 2 ч. 4 ст. 9 Закону № 2011-XII встановлено, що порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
Відповідно до абз. 1 ч. 4 ст. 9 Закону № 2011-XII грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
За приписами частини восьмої статті 10-1 Закону № 2011-ХІІ військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, додаткові відпустки у зв'язку з навчанням, творчі відпустки та соціальні відпустки надаються відповідно до Закону України “Про відпустки”. Інші додаткові відпустки надаються їм на підставах та в порядку, визначених відповідними законами України.
Згідно з частиною четвертою статті 10-1 Закону № 2011-ХІІ військовослужбовцям, виконання обов'язків військової служби яких пов'язано з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням або здійснюється в особливих природних географічних, геологічних, кліматичних і екологічних умовах та умовах підвищеного ризику для життя і здоров'я, крім військовослужбовців строкової військової служби, надається щорічна додаткова відпустка із збереженням грошового та матеріального забезпечення. Тривалість такої щорічної додаткової відпустки визначається залежно від часу проходження служби в цих умовах та не може перевищувати 15 календарних днів.
Перелік місцевостей з особливими природними географічними, геологічними, кліматичними, екологічними умовами, військових посад, виконання обов'язків військової служби яких пов'язано з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров'я, а також порядок надання та тривалість щорічної додаткової відпустки залежно від часу проходження служби в зазначених умовах визначаються Кабінетом Міністрів України.
Військовослужбовцям, які одночасно мають право на отримання щорічної додаткової відпустки, передбаченої абзацом першим цього пункту та іншими законами, щорічна додаткова відпустка із збереженням грошового та матеріального забезпечення надається за однією з підстав за вибором військовослужбовця.
Постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2012 за № 702 (далі - Постанова № 702) затверджено, зокрема, переліки військових посад Держприкордонслужби, виконання обов'язків військової служби за якими пов'язано з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров'я, що дають право на щорічну додаткову відпустку, згідно з додатком 3.
Так, відповідно до додатку 4 Порядку № 702 військовослужбовцям, які проходять службу у підрозділах, що виконують завдання з охорони державного кордону органів Держприкордонслужби на посадах, зокрема, молодшого інспектора прикордонної служби, інспектора прикордонної служби 1, 2 та 3 категорії у відділеннях інспекторів прикордонної служби, встановлено додаткову відпустку тривалістю 7 календарних днів.
Згідно з п. 1 Порядку № 702 щорічні додаткові відпустки із збереженням грошового та матеріального забезпечення за виконання обов'язків військової служби в місцевостях з особливими природними, географічними, геологічними, кліматичними, екологічними умовами, пов'язане з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров'я (далі - додаткова відпустка), надаються військовослужбовцям у році, що настає після календарного року, під час якого військовослужбовці проходили військову службу в умовах та (або) на посадах, виконання обов'язків військової служби за якими надає право на зазначену додаткову відпустку (крім військовослужбовців строкової служби), і можуть бути використані за їх бажанням одночасно із щорічною основною відпусткою або окремо.
За приписами п. 11 вказаного Порядку в інших випадках щорічна додаткова відпустка надається в календарних днях пропорційно фактичному часу виконання обов'язків військової служби в зазначених умовах та (або) на посадах.
З матеріалів справи судом встановлено, що згідно з відомостями, зазначеними у витягу з послужного списку, позивач дійсно проходив військову службу у НОМЕР_4 прикордонному загоні Державної прикордонної служби України у спірному періоді, а саме:
- з 10.03.2015 по 28.07.2015 - курсант 8 навчальної групи 4 відділу підготовки молодших спеціалістів військової частини НОМЕР_5 ;
- з 28.07.2015 по 25.01.2018 - молодший інспектор прикордонної служби 1 категорії - дозиметрист 3 відділення інспекторів прикордонної служби відділу прикордонної служби " ІНФОРМАЦІЯ_4 " II категорії (тип Б);
- з 25.01.2018 по 23.06.2018 - інспектор прикордонної служби З категорії 2 відділення інспекторів прикордонної служби відділу прикордонної служби " ІНФОРМАЦІЯ_4 " II категорії (тип Б);
- з 23.06.2018 по 01.01.2019 - інспектор прикордонного контролю З категорії - помічником гранатометника 1 групи інспекторів прикордонної служби відділення Інспекторів прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_5 » (тип А) відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_4 » І категорії (тип Б);
- з 01.01.2019 по 03.08.2020 - інспектор прикордонного контролю 1 категорії 1 групи інспекторів прикордонного контролю відділення інспекторів прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_5 » (тип А) відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_4 » І категорії (тип Б);
- з 03.08.2020 по 01.09.2021 - інспектор прикордонного контролю 2 категорії - дозиметрист 1 групи інспекторів прикордонного контролю відділення інспекторів прикордонної служби (тип А) відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_4 » І категорії (тип Б);
- з 01.09.2021 по 03.12.2021 - інспектор прикордонної служби 2 категорії - дозиметрист 1 групи інспекторів прикордонної служби відділення інспекторів прикордонної служби (тип А) відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_4 » (тип Б);
- з 03.12.2021 по 07.06.2022 - інспектор прикордонної служби 1 категорії перекладач 4 групи інспекторів прикордонного контролю відділення інспекторів прикордонної служби (тип А) відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_4 » (тип Б);
- з 07.06.2022 по 12.12.2022 - інспектор прикордонної служби вищої категорії - начальник 1 групи інспекторів прикордонного контролю відділення інспекторів прикордонної служби (тип А) відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_4 » (тип Б);
- з 12.12.2022 по 06.06.2023 - інспектор прикордонної служби вищої категорії - заступник начальника третього відділення інспекторів прикордонної служби дев'ятої прикордонної застави другої прикордонної комендатури.
В свою чергу, згідно з витягом з Наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) від 21.07.2023 за №577-ОС, позивача звільнено з військової служби у запас за пунктом «г» (через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу): один із подружжя, обоє з яких проходять військову службу і мають дитину (дітей) віком до 18 років) пункту 3 частини 5 ст. 26 Закону України від 25.03.1992 за № 2232-ХІІ «Про військовий обов'язок і військову службу» (зі змінами) (далі - Закон № 2232-ХП) та виключено зі списків особового складу військової часини.
ІНФОРМАЦІЯ_2 (в/ч НОМЕР_2 ) надано довідку від 17.11.2023 за №2023, у якій зазначено, що ОСОБА_1 за час проходження військової служби відпустка, передбачена Постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2012 за №702, не надавалась. Кількість ненаданих днів цієї відпустки за час проходження служби у НОМЕР_3 прикордонному загоні протягом 2015 - 2023 років становить 21 календарний день, у тому числі:
- за час проходження служби у 2015 році - 3 дні;
- за час проходження служби у 2016 році - 7 днів;
- за час проходження служби у 2017 році - 7 днів;
- за час проходження служби у 2018 році - 3 дні;
- за час проходження служби у 2021 році - 1 день.
Окрім того, зазначено, що посади, на яких перебувала ОСОБА_1 під час проходження військової служби з 23.06.2018 по 01.09.2021 та з 03.12.2021 по 06.06.2023, не входять до переліку військових посад, які надають право на цю відпустку, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2012 за №702.
Надаючи оцінку цим доводам, колегія суддів зазначає, що під час проходження військової служби, позивач займав посади: молодший інспектор прикордонної служби 1; інспектор прикордонної служби 1, 2, З категорії; інспектор прикордонного контролю 1, 2, З; інспектор прикордонної служби вищої категорії - начальник 1 групи інспекторів прикордонного контролю відділення інспекторів прикордонної служби (тип А) відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_4 » (тип Б); інспектор прикордонної служби вищої категорії - заступник начальника третього відділення інспекторів прикордонної служби дев'ятої прикордонної застави другої прикордонної комендатури.
Відповідачем, у порушення ч.2 ст.77 КАС України, не надано до суду доказів на підтвердження того, що вказані посади за обсягом та змістом виконуваних обов'язків відмінні від посад, визначених Постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2012 за №702.
Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що вказані посади передбачені додатком № 4 Порядку № 702, оскільки в п. 4 додатку № 4 міститься таке загальне найменування посади у відділенні інспекторів прикордонної служби як «Інспектор прикордонної служби 1, 2, 3 категорії», а отже конкретизація (деталізація, уточнення, суміщення) цих посад (оператор, кулеметник, гранатометник) на наявність у позивача права на додаткову відпустку, яка передбачена Порядком № 702, чи подальшу компенсацію за невикористання такої відпустки, не впливає.
Згідно з інформацією з офіційного сайту Державної прикордонної служби України посади інспектора прикордонної служби (https://dpsu.gov.ua/ua/1554100632-Starshiy-inspektor-prikordonnoi-kontrolyu/%3C/span) та інспектора прикордонного контролю (https://dpsu.gov.ua/ua/Inspektor-prikordonnogo-sluzhbi-sluzhby-1-kategorii) обов'язки вищезазначених посад, є аналогічними за змістом, військовослужбовець здійснює прикордонний контроль та пропуск через державний кордон осіб, транспортних засобів, вантажів та іншого майна у пунктах пропуску через державний кордон.
Також згідно з інформацією з офіційного сайту Державної прикордонної служби України відділення або група інспекторів прикордонної служби - це підрозділ, який безпосередньо виконує завдання з охорони державного кордону України на ділянці відділу прикордонної служби у визначений час, здійснює прикордонний контроль і пропуск через державний кордон України та до тимчасово окупованої території і з неї осіб, транспортних засобів, вантажів, виявляє та припиняє правопорушення, протидію яким законодавством України віднесено до компетенції Держприкордонслужби (https://dpsu.gov.ua/ua/slovnik-terminiv).
Отже, висновок суду першої інстанції про те, що позивач, будучи військовослужбовцем Держприкордонслужби, займаючи в період з 28.07.2015 по 31.12.2022 посади, передбачені Додатком 4 до Постанови № 702, зокрема п. 4 додатку 4, мав право на щорічну додаткову відпустку на підставі частини четвертої статті 10-1 Закону "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", є обґрунтованим і законним.
Колегія суддів звертає увагу, що нормативно-правовий акт, який регулює спірні правовідносини, не ставить у залежність набуття права на спірну відпустку від фактичного часу виконання таких обов'язків, наявності наказу командира тощо, а пов'язує вказане право на додаткову відпустку виключно з фактом перебування на посаді згідно з Переліком.
Абзацом другим пункту 14 статті 10-1 Закону № 2011-ХІІ передбачено, що військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які звільняються зі служби за віком, станом здоров'я, у зв'язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі та у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, щорічні основні відпустки та додаткові відпустки в рік звільнення надаються на строки, установлені пунктами 1 та 4 цієї статті.
У рік звільнення зазначених в абзацах першому та другому цього пункту військовослужбовців зі служби у разі невикористання ними щорічної основної або додаткової відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, у тому числі військовослужбовцям-жінкам, які мають дітей (абз. 3 пункту 14 статті 10-1 Закону № 2011-ХІІ).
Вказаній нормі кореспондують положення пункту 3 розділу XXXI Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого Наказом Міністерства оборони України 07.06.2018 № 260 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 26.06.2018 № 745/32197, за яким у рік звільнення військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), звільненим з військової служби за віком, станом здоров'я, у зв'язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, у зв'язку зі скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, які не використали щорічну основну відпустку або використали частково, за їх бажанням надається відпустка із наступним виключенням зі списків особового складу військової частини та виплачується грошове забезпечення у розмірі відповідно до кількості наданих днів відпустки або виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, в тому числі за минулі роки.
Разом з цим, у разі невикористання додаткової соціальної відпуски протягом календарного року, в якому у особи виникає право на таку відпустку, додаткова соціальна відпустка переноситься на інший період, тобто особа не втрачає самого права на надану їй чинним законодавством України соціальну гарантію, яке може бути реалізовано в один із таких двох способів: 1) безпосереднє надання особі відпустки після закінчення особливого періоду, який може тривати невизначений термін; 2) грошова компенсація відпустки особі.
Крім того, колегія суддів ураховує висновки Європейського суду з прав людини, висловлені в рішенні від 30 квітня 2013 року справі “Тимошенко проти України” (заява № 49872/11), щодо принципу юридичної визначеності, який означає, що застосування національного законодавства має бути передбачуваним тією мірою, щоб воно відповідало стандарту “законності”, передбаченому Конвенцією - стандарту, що вимагає, щоб усе законодавство було сформульовано з достатньою точністю для того, щоб надати особі можливість - за потреби, за відповідної консультації - передбачати тією мірою, що є розумною за відповідних обставин, наслідки, які може потягнути за собою її дія (параграф 264).
З огляду на викладене колегія суддів звертає увагу, що норми Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" не обмежують та не припиняють право військовослужбовця на отримання у рік звільнення виплати грошової компенсації за всі невикористані дні додаткової відпустки, право на яку набуто під час проходження військової служби, у т.ч. в особливий період з моменту оголошення мобілізації.
Пункт 293 Положення про проходження громадянами України військової служби в Державній прикордонній службі України, яке затверджене Указом Президента України від 29.12.2019 за №1115/2009, визначає, що особа, звільнена з військової служби, на день виключення із списків особового складу органу Держприкордонслужби розраховується за всіма видами належного їй на день звільнення матеріального та грошового забезпеченням.
З урахуванням того, що остаточний розрахунок з позивачем у день звільнення з військової служби позивача проводив ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ), саме вказана особа і повинна відновити порушене право позивача, яке є предметом розгляду цієї справи.
Отже, проаналізувавши матеріали справи в їх сукупності та норми чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог в частині визнання протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 при звільненні з військової служби грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки, передбаченої ч. 4 ст. 10-1 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей” та Постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2012 № 702 за період з 28.07.2015 по 31.12.2022 з покладенням на ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) обов'язку нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки, передбачену ч. 4 ст. 10-1 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей” та Постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2012 за № 702, за період з 28.07.2015 по 31.12.2022, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби.
Доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, висновків суду першої інстанції не спростовують.
Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Згідно зі статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Отже, колегія суддів, переглянувши справу, дійшла висновку, що суд першої інстанції ухвалив рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, а тому оскаржуване рішення слід залишити без змін.
Зважаючи на положення статті 139 КАС України, у справі відсутні підстави для розподілу судових витрат.
Керуючись ст. 139, 242, 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) залишити без задоволення.
Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 24.01.2024 у справі № 480/10957/23 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя Я.В. П'янова
Судді В.Б. Русанова О.В. Присяжнюк