03 липня 2024 р. Справа № 520/3325/24
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Перцової Т.С.,
Суддів: Спаскіна О.А. , Русанової В.Б. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 08.04.2024, головуючий суддя І інстанції: Волошин Д.А., м. Харків, повний текст складено 08.04.24 по справі № 520/3325/24
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі по тексту - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (далі по тексту - ГУ ПФУ в Харківській області, відповідач), в якому просив суд:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо відмови у поновлені виплати пенсії з 30 липня 2021 року, яка була призначена 06 квітня 2023 року;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити нарахування пенсії за вислугою років, як особі з інвалідністю II групи з 30 липня 2021 року;
- стягнути з держави Україна в особі Головного управління Пенсійного фонду України моральну шкоду, завдану протиправною бездіяльністю органу державної влади, в розмірі - 100000,00 гривень (сто тисяч гривень) на користь позивача ОСОБА_1 .
В обґрунтування позовних вимог зазначив про протиправне зволікання Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області у питанні перенаправлення його пенсійної справи з м. Бєлгород на територію України та поновлення пенсійних виплат за вислугою років ОСОБА_1 , як особі з інвалідністю, за його заявою від 30.07.2021, оскільки він з 04.04.2005 року на законних підставах проживає в Україні та отримував пенсію в Бєлгородській області Російської Федерації,
Наполягав, що поновлення пенсійних виплат мало відбутись з 30.07.2021 - дати звернення до пенсійного органу, разом з цим, відповідач, посилаючись на відсутність матеріалів паперової пенсійної справи здійснив призначення пенсії лише з 06.04.2023 та перерахував її з 06.04.2022. Цитуючи висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 22.09.2021 по справі № 308/3864/17 зазначив, що відсутність паперової пенсійної справи не є підставою для відмови у поновленні виплати пенсії, так як позивач не може нести негативних наслідків у зв'язку з відсутністю його пенсійної справи, а протилежне позбавляє його права на її відновлення. З урахуванням викладеного, стверджував, що поновлення виплати пенсії мало відбутись саме з дня первинного звернення позивача до відповідача, тобто, з 30.07.2021.
Такими обмеженнями Пенсійний фонду України позбавив позивача пенсії, як єдиного засобу до існування, що значно ускладнило умови його життя та свідчить про наявність підстав для стягнення на його користь моральної шкоди.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 08.04.2024 по справі № 520/3325/24 адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, буд. 5, Держпром, під. 3, пов. 2, м. Харків, 61022, ЄДРПОУ 14099344) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задоволено частково.
Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо відмови ОСОБА_1 в поновлені виплати пенсії за вислугу років з 30 липня 2021 року.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити нарахування ОСОБА_1 пенсії за вислугу років з 30 липня 2021 року.
У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено.
Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на його необґрунтованість, незаконність та порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 08.04.2024 та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити у повному обсязі.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначив, що пенсія позивачу призначена з 06.04.2023 після надходження відповідного подання від уповноваженого органу до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області та у відповідності до приписів ст. 50 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” від 09.04.1992 № 2262-ХІІ (далі - Закону № 2262-ХІІ) поновлена з 06.04.2022, тобто за 12 місяців до дати надходження подання про призначення пенсії. Враховуючи викладене, вважає, що відповідач у спірних правовідносинах діяв у законний спосіб та не допустив порушення прав позивача.
Позивач, у надісланому до суду відзиві на апеляційну скаргу заперечував проти доводів, викладених в останній, просив суд апеляційної інстанції у задоволенні апеляційної скарги Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області відмовити та призначити йому пенсію з 30.07.2021 з урахуванням заборгованості та з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.
Наполягав, що відповідач мав поновити виплату пенсії позивачу з дати його звернення - 30.07.2021 у відповідності до приписів ст. 50 Закону № 2262-ХІІ, а не після отримання письмових матеріалів пенсійної справи від ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 переїхав проживати на територію України з 04.04.2005, однак пенсію отримував у Бєлгородській області Російської Федерації.
30.07.2021 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області з заявою про перенаправлення його пенсійної справи з м. Бєлгород Російської Федерації на територію України та поновлення пенсійних виплат на території України за вислугою років, як особі з інвалідністю II групи (а.с. 14).
У подальшому позивач звертався до пенсійного органу із заявами про надання інформації за його пенсійною справою.
Головне управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області у листі від 02.09.2022 №2000-0203-8/55968 повідомило, що пенсійним органом направлено запит від 12.08.2021 до Пенсійного фонду Російської Федерації та від 13.01.2022 до військового комісаріату Бєлгородської області щодо пересилки пенсійної справи позивача для поновлення виплат пенсії відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб". Також, ГУ ПФУ в Харківській області зазначило, що станом на 01.09.2022 до Головного управління надійшла пенсійна справа позивача № 682463 з Пенсійного фонду Російської Федерації. Пенсійна справа з військового комісаріату Бєлгородської області до головного управління не надходила. У зв'язку з введенням воєнного стану Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України листування з уповноваженими структурними підрозділами силових міністерств і відомств Російської Федерації припинено. (а.с. 18)
З відповіді Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 21.10.2022 № 2000-0309-8/71358 вбачається, що пенсійна справа № 682463 щодо поновлення виплати пенсії позивача була отримана у 2021 році Пенсійним фондом України (а.с. 19).
Листом Департаменту пенсійного забезпечення, страхових виплат, соціальних послуг, житлових субсидій та пільг Пенсійного фонду України від 20.03.2023 № 2800-03020308/14326 на звернення позивача від 17.02.2023 та від 22.02.2023 повідомлено, що поновлення пенсії позивача проведено на підставі довідки про розмір грошового забезпечення № Об. 115093 від 12.05.2008. Різницю в пенсії, нараховану за результатом перерахунку за період з 06.04.2022 по 30.04.2023, внесено до виплатної відомості та профінансовано в травні 2023 року. Пенсія виплачується з 01.05.2023. (а.с. 23-24)
У листі від 30.11.2022 № 12313-13659/03-03/8-2000/22 відповідач надав відповідь на заяву позивача від 10.11.2022 та зазначив, що згідно з повідомленням військового комісаріату Бєлгородської області від 31.01.2022 № АЗ-38942, пенсійна справа позивача була відправлена 01.09.2021 до ІНФОРМАЦІЯ_2 на адресу: АДРЕСА_2 . До Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області надійшла копія послужного списку позивача, що була надіслана до ІНФОРМАЦІЯ_2 . (а.с. 9)
ГУ ПФУ в Харківській області листом від 19.06.2023 № 16532-18170/Т-03/8-2000/23 надало відповідь на заяву позивача від 29.05.2023, повідомивши, що позивачу поновлено пенсію за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" з 06.04.2022. Подання про призначення пенсії з відповідними додатками від уповноваженого органу надійшло до головного управління, відповідно до п. 11 ч. 1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій, відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30.01.2007 р. № 3-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України від 15.02.2007 за № 135/13402 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 02.03.2023 № 10-1, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України від 05.04.2023 за № 572/39628, 06.04.2023 за вх. № 2383. (а.с. 12)
У листах від 17.05.2023 № 13238-13671/Т-02/8-2000/23 та від 27.12.2023 № 36925-40380/Т-02/8-2000/23 ГУ ПФУ в Харківській області у відповідь на звернення позивача повідомило, що 06.04.2023 головним управлінням зареєстровано подання та матеріали для призначення пенсії позивачу, що надійшли з ІНФОРМАЦІЯ_2 . З посиланням на ст. 50 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992 № 2262-ХІІ вказано, що пенсія за минулий час при несвоєчасному зверненні призначається з дня виникнення права на пенсію, але не більш як за 12 місяців перед зверненням за пенсією. З огляду на викладене, позивачу поновлено пенсію за вислугу років з 06.04.2022 з урахуванням пенсії за особливі заслуги перед Україною. Відповідні виплати проведено в травні 2023 року. (а.с. 10-11)
Позивач вважає, що пенсія йому має бути поновлена з 30.07.2021, тобто з дня, коли він вперше подав до Пенсійного фонду України заяву про поновлення виплат пенсії на території України, а не з 06.04.2022, а тому, з огляду на протиправність дій відповідача щодо відмови в поновлені йому виплати пенсії з 30.07.2021, звернувся до суду з даним позовом.
Задовольняючи позовні вимоги в частині визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо відмови ОСОБА_1 в поновлені виплати пенсії за вислугу років з 30 липня 2021 року, суд першої інстанції виходив з їх обґрунтованості та з урахуванням правової позиції Верховного Суду, викладеної у постановах від 22 вересня 2021 року у справі № 308/3864/17 та від 10.12.2020 по справі № 200/3663/16-а зазначив, що відсутність паперової пенсійної справи не є підставою для відмови у відновленні виплати пенсії, яка була припинена, оскільки позивач не може нести негативних наслідків у зв'язку із відсутністю його пенсійної справи, а протилежне позбавляє його права на її відновлення. А відтак, дана обставина не може бути підставою для відмови позивачу в поновленні пенсії.
При цьому, обираючи належний та ефективний спосіб захисту порушеного права позивача, суд вважав за необхідне зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити нарахування ОСОБА_1 пенсії за вислугу років з 30 липня 2021 року.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог в частині стягнення на користь позивача ОСОБА_1 моральної шкоди, завданої протиправною бездіяльністю органу державної влади, в розмірі - 100000,00 гривень (сто тисяч гривень), суд першої інстанції виходив з того, що сам лише факт порушення прав не може слугувати виключною підставою для стягнення моральної шкоди, водночас позивач не довів наявності безпосереднього причинного зв'язку такої шкоди із оскаржуваними діями відповідача та не надав доказів на підтвердження існування моральних страждань та визначеного позивачем розміру моральної шкоди.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених статтею 308 КАС України (перегляду підлягає рішення суду в частині задоволення позову), колегія суддів зазначає таке.
В силу приписів частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За приписами частини першої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Пенсійні правовідносини регулюються Законом України від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі Закон № 1058- IV), який визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом.
Статтею 1 Закону №1058-ІV встановлено, що пенсія - це щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.
Статтею 5 Закону №1058-IV передбачено, що дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, визначених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються, зокрема, види пенсійних виплат; умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат; порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням; організація та порядок здійснення управління в системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.
Відповідно до ч.2 ст.4 Закону № 1058-VI якщо міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені законодавством України про пенсійне забезпечення, то застосовуються норми міжнародного договору.
Статтею 7 Угоди від 14 січня 1993 року, укладеної між Урядом України і Урядом Російської Федерації про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і Росії, які працюють за межами кордонів своїх країн (чинною на момент звернення позивача до пенсійного органу з заявою про перенаправлення його пенсійної справи до України - 30.07.2021), передбачено, що питання пенсійного забезпечення регулюються Угодою про гарантії прав громадян держав-учасниць співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року та двосторонніми угодами в цій галузі.
Статтею 1 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року (чинною на момент звернення позивача до пенсійного органу з заявою про перенаправлення його пенсійної справи до України - 30.07.2021) визначено, що пенсійне забезпечення громадян держав - учасників Угоди та членів їх сімей здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають.
Відповідно до положень статті 3 цієї Угоди всі витрати, пов'язані зі здійсненням пенсійного забезпечення за даною Угодою, несе держава, яка надає забезпечення. Взаємні розрахунки не здійснюються, якщо інше не передбачено двосторонніми угодами. Угода поширюється на всі види пенсійного забезпечення громадян, які встановлені чи будуть встановлені законодавством держав - учасників Угоди.
За змістом пункту 1 статті 6 Угоди від 13 березня 1992 року призначення пенсій громадянам держав - учасників Угоди здійснюється за місцем проживання.
Пунктом 3 статті 6 Угоди передбачено, що обчислення пенсій проводиться з заробітку (доходу) за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу.
У разі, якщо в державах - учасницях Угоди запроваджена національна валюта, розмір заробітку (доходу) визначається виходячи з офіційно встановленого курсу на момент призначення пенсії.
Відповідно до статті 7 Угоди при переселенні пенсіонера в межах держав - учасників Угоди виплата пенсії за попереднім місцем проживання припиняється, якщо пенсія того ж виду передбачена законодавством держави за новим місцем проживання пенсіонера. Розмір пенсії переглядається у відповідності до законодавства держави - учасника Угоди за новим місцем проживання з дотриманням умов, передбачених пунктом 3 статті 6 цієї Угоди.
Статтею 8 Угоди передбачено, що органи, які здійснюють пенсійне забезпечення в державах - учасниках Угоди, співпрацюють одне з одним в порядку, визначеному за угодою між їх центральними органами.
Таким чином, особа не має права на одночасне отримання пенсії в декількох державах. У той же час, аналіз приписів чинного пенсійного законодавства України та Угоди від 13 березня 1992 року «Про гарантії прав громадян держав - учасників СНД в галузі пенсійного забезпечення» свідчить про відсутність вимог щодо документального підтвердження припинення виплати пенсії за попереднім місцем проживання, як умови для призначення/поновлення виплати пенсії за новим місцем проживання пенсіонера.
Згідно із приписами статті 44 Закону № 1058-IV заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.
Частиною п'ятою статті 45 Закону № 1058-IV визначено, що документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган ПФУ та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.
Постановою Правління Пенсійного фонду України від 30.01.2007 № 3-1 затверджено Порядок №3-1, який регулює питання щодо подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» , крім пенсій військовослужбовцям строкової служби та членам їх сімей, та постанови Кабінету Міністрів України від 02.11.2006 №1522 «Про передачу органам Пенсійного фонду України функцій з призначення і виплати пенсій деяким категоріям громадян».
Відповідно до пункту 4 Порядку № 3-1 заява про припинення виплати пенсії у зв'язку з виїздом за кордон, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, про виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім'ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні тощо, подається пенсіонером, або його законним представником особисто до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання.
Заява про запит пенсійної справи за новим місцем проживання подається пенсіонером до органу, що призначає пенсію, за новим місцем проживання.
Як встановлено судовим розглядом, позивач 30.07.2021 вперше звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області з заявою, в якій просив здійснити запит його пенсійної справи з м. Бєлгород Російської Федерації на територію України та поновлення пенсійних виплат на території України за вислугою років, як особі з інвалідністю II групи (а.с. 14), разом з цим, ГУ ПФУ в Харківській області протягом майже двох років не розглядало вказане звернення, посилаючись на відсутність матеріалів паперової пенсійної справи.
Проте, як вбачається з листа ГУ ПФУ в Харківській області від 02.09.2022 № 20000-0203-8/55968, пенсійна справа ОСОБА_1 за № 682463 надійшла з Пенсійного фонду Російської Федерації ще 01.09.2022, однак жодних заходів, спрямованих на поновлення пенсії позивачу відповідач не вжив, посилаючись на запровадження військового стану та не надходження пенсійної справи з військового комісаріату Бєлгородської області.
Крім того, з листа ІНФОРМАЦІЯ_2 , колегією суддів встановлено, що 27.12.2022 до ІНФОРМАЦІЯ_3 надійшла особова справа на ім'я ОСОБА_1 , яка на підставі заяви позивача від 14.02.2023 була направлена листом від 07.03.2023 № ФХ-127628/5261 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області для призначення пенсії, однак виплату пенсії позивачу поновлено лише з 06.04.2023 з одночасним її перерахунком з 06.04.2022.
Разом з цим, на переконання колегії суддів, у відповідача були відсутні підстави для такого тривалого зволікання з прийняттям рішення про поновлення позивачу виплати пенсії з підстав відсутності матеріалів паперової пенсійної справи, оскільки у відповідності до приписів статті 45 Закону № 1058-IV відповідач мав прийняти відповідне рішення про поновлення або про відмову у поновленні виплати пенсії протягом 10 днів з дня надходження заяви позивача від 30.07.2021, однак цього не зробив. Водночас, колегія суддів наголошує, що позивач не може зазнавати негативних наслідків у зв'язку з відсутністю його пенсійної справи, а саме не може бути позбавлений права на поновлення пенсії, а у разі необхідності, й призначення її знову.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 02.04.2024 по справі № 520/7071/21, який в силу приписів ч. 5 ст. 242 КАС України підлягає врахуванню під час вирішення спірних правовідносин.
Європейський суд з прав людини підкреслює особливу важливість принципу "належного урядування". Він передбачає, що в разі коли йдеться про питання загального інтересу, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовнійший спосіб (див. рішення у справах "Беєлер проти Італії" [ВП] (Beyeler v. Italy [GC]), заява 33202/96, п. 120, ECHR 2000, "Онер'їлдіз проти Туреччини" [ВП] (Oneryэldэz v. Turkey [GC]), заява 48939/99, п. 128, ECHR 2004-XII, "Megadat.com S.r.l. проти Молдови" (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява 21151/04, п. 72, від 8 квітня 2008 року, і "Москаль проти Польщі" (Moskal v. Poland), заява 10373/05, п. 51, від 15 вересня 2009 року). Також, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах "Лелас проти Хорватії" (Lelas v. Croatia), заява 55555/08, п. 74, від 20.05.2010, і "Тошкуце та інші проти Румунії" (Toscuta and Others v. Romania), заява 36900/03, п. 37, від 25.11.2008) і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах.
Разом з цим, колегія суддів вважає, що відповідач, не розглядаючи з формальних підстав неодноразові звернення позивача та не приймаючи відповідне рішення, діяв без дотримання вище зазначеного принципу, оскільки замість поновлення виплати пенсії позивачу надавав лише письмові відповіді протягом двох років, що позбавило ОСОБА_1 законної можливості з 30.07.2021 отримувати пенсійне забезпечення у належному розмірі, що в свою чергу свідчить про протиправність таких дій та наявність підстав для задоволення позовних вимог в цій частині.
Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Особливістю адміністративного судочинства є те, що обов'язок (тягар) доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати докази, що свідчать про правомірність його дій, законність прийнятих рішень.
Відповідач, як суб'єкт владних повноважень на якого покладено обов'язок щодо доказування правомірності власних дій, ані під час розгляду справи у суді першої інстанції, ані під час її апеляційного перегляду не довів належними та допустимими доказами правомірність власних дій (бездіяльності), які є предметом оскарження позивачем.
Як встановлено частиною 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно зі статтею 13 Конвенції, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
При цьому Європейський суд з прав людини у рішенні від 29.06.2006 року у справі "Пантелеєнко проти України" зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.
У рішенні від 31.07.2003 року у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.
При чому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Салах Шейх проти Нідерландів", ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
Отже, обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.
Згідно з Рішенням ЄСПЛ по справі "Рисовський проти України" (Rysovskyyv. Ukraine) від 20.10.2011 року (заява № 29979/04), принцип "належного урядування", як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість.
Отже, з огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про необхідність зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 пенсії за вислугу років з 30 липня 2021 року з урахуванням виплачених сум.
Згідно з частиною 1 статті 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Відповідно до статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права.
Доводи апеляційної скарги з вищезазначених підстав не спростовують висновків суду першої інстанції.
Керуючись ч.4 ст. 229, ч. 4 ст. 241, ст. ст. 243, 250, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 326, 327 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області - залишити без задоволення.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 08.04.2024 по справі № 520/3325/24 в частині задоволення позовних вимог - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя Т.С. Перцова
Судді О.А. Спаскін В.Б. Русанова