26 червня 2024 р.Справа № 520/6483/22
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Любчич Л.В.,
Суддів: Спаскіна О.А. , Присяжнюк О.В. ,
за участю секретаря судового засідання Токар А.В.
позивача - ОСОБА_1
представника Офісу Генерального прокурора - Хряк О.О.
представника Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону - Рижик С.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 20.10.2022, головуючий суддя І інстанції: Спірідонов М.О., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, по справі №520/6483/22
за позовом ОСОБА_1
до Офісу Генерального прокурора Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону
про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (надалі - позивач, ОСОБА_1 ), звернувся до адміністративного суду з позовними вимогами про:
- визнання бездіяльності Офісу Генерального прокурора, Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері об'єднаних сил щодо недонарахування та невиплати складових частин місячного грошового забезпечення, додаткових видів грошового забезпечення протиправною;
- зобов'язання Офісу Генерального прокурора перерахувати та виплатити з урахуванням отриманих сум відповідні складові щомісячних основних видів грошового забезпечення, в яких враховується надбавка за вислугу років (надбавка за високу досягнення у праці або за виконання особливо важливої роботи (надбавка за ОВЗ), безпосередньо надбавка за вислугу років тощо) за період з 17.08.2015 по 31.01.2018, відповідно щомісячні додаткові види грошового забезпечення та одноразові додаткові види грошового забезпечення, в яких враховується надбавка за вислугу років (щомісячні та разові премії, індексація доходів, грошові допомоги на оздоровлення за 2015-2018 роки);
- зобов'язання Спеціалізовану прокуратуру у військовій та оборонній сфері об'єднаних сил перерахувати та виплатити з урахуванням отриманих сум відповідні складові щомісячних основних видів грошового забезпечення, в яких враховується надбавка за вислугу років (надбавка за високу досягнення у праці або за виконання особливо важливої роботи (надбавка за ОВЗ), безпосередньо надбавка за вислугу років тощо) за період з 01.02.2018 по 28.01.2020, відповідно щомісячні додаткові види грошового забезпечення та одноразові додаткові види грошового забезпечення, в яких враховується надбавка за вислугу років (щомісячні та разові премії, індексація доходів, щомісячна додаткова грошова винагорода за період з 24.02.2015 по 28.02.2018, грошові допомоги на оздоровлення за 2019-2020 року отриманих сум відповідні складові щомісячних основних видів грошового забезпечення, в яких враховується надбавка за вислугу років (надбавка за високу досягнення у праці або за виконання особливо важливої роботи (надбавка за ОВЗ), безпосередньо надбавка за вислугу років тощо) за період з 17.08.2015 по 31.01.2018, відповідно щомісячні додаткові види грошового забезпечення та одноразові додаткові види грошового забезпечення, в яких враховується надбавка за вислугу років (щомісячні та разові премії, індексація доходів, грошові допомоги на оздоровлення за 2015-2018 роки), матеріальні допомоги на вирішення соціально-побутових питань за 2019-2020 року, грошова допомога при звільненні з військової служби (за 15 повних календарних років служби), компенсація за дні невикористаних відпусток).
- зобов'язання Спеціалізовану прокуратуру у військовій та оборонній сфері об'єднаних сил перерахувати та виплатити з урахуванням отриманих сум винагороду за безпосередню участь у воєнних конфліктах, в заходах із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації чи в антитерористичній операції (винагорода за участь в АТО) за період з 22.10.2018 по 28.01.2020.
В обґрунтування заявлених вимог стверджував про протиправну бездіяльність Офісу Генерального прокурора та Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері об'єднаних сил щодо недонарахування та невиплати складових частин місячного грошового забезпечення, додаткових видів грошового забезпечення внаслідок невірного обчислення його вислуги років.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 20.10.2022 у справі № 520/6483/22 у задоволенні позову було відмовлено.
Не погодившись з таким судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій вказує на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків, викладених у рішенні суду, обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального права.
Зокрема, апелянт звертає увагу на наявність судових рішень у справах №520/3821/21, №520/224/21, №520/1625/21, якими було встановлено неправильність здійснених відповідачами розрахунків надбавки за вислугу років. Стверджує, що судова практика Верховного Суду підтверджує правомірність його позовних вимог.
Відповідач, Спеціалізована прокуратура у сфері оборони Східного регіону (правонаступник Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері об'єднаних сил з 17.03.2023), надав відзив на апеляційну скаргу, в якій стверджує про обґрунтованість та законність оскарженого судового рішення, його прийняття з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що рішенням у справі №520/224/21 був вирішений спір щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні, що не впливає на інші перерахунки його грошового забезпечення. Такі ж помилки обґрунтування апеляційної скарги, на думку відповідача, стосуються судових рішень у справах №520/3821/21 та №520/1625/21. Просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу позивача - без задоволення.
Відповідач, Офіс Генерального прокурора, теж надав відзив на апеляційну скаргу, в якій стверджує про безпідставність та необґрунтованість скарги, оскільки суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позову.
Зокрема запевняє суд, що під час нарахування та виплати ОСОБА_1 як військовослужбовцю військової прокуратури надбавки за вислугу років за період з 17.08.2015 по 28.01.2020 було дотримано всіх правових та соціальних гарантій, визначених ст. 9 Закону № 2011-ХІІ. Вважає, що для спірних правовідносин підлягає застосуванню Інструкція про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України від 11.06.2008 №260, п. 13.2.7 якої передбачено зарахування до вислуги років періоду навчання саме у військовому навчальному закладі. Її застосування зумовлене дією абз. 4 ч. 4 ст. 27 Закону України «Про прокуратуру» № 1697-VII (далі - Закон № 1697-VII) в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, яким передбачено, що військовослужбовці військової прокуратури у своїй діяльності керуються Законом України «Про прокуратуру» і проходять військову службу відповідно до Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» та інших законодавчих актів України, якими встановлено правові та соціальні гарантії, пенсійне, медичне та інші види забезпечення, передбачені законодавством для осіб офіцерського складу Збройних Сил України. Обчислення вислуги років здійснювалось у відповідності до Закону № 1697-VII та розробленої Постанови КМУ від 9.12.2015 N 1090 «Про затвердження Порядку виплати щомісячної надбавки за вислугу років прокурорам та іншим працівникам органів прокуратури» в межах річної суми видатків, передбачених Державним бюджетом України на поточний бюджетний період. Просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду без змін.
Позивач в судовому засіданні заявлені вимоги апеляційної скарги підтримав, вимагаючи скасування оскарженого судового рішення та прийняття нового про задоволення позову. Надав суду письмові пояснення щодо схематичного відображення предмету та підстав позову, вказуючи, що підставою для перерахунку його грошового забезпечення є невірне обчислення відповідачами його вислуги років. Зокрема, до вислуги років не було зараховано період його навчання на денній формі у Національній юридичній академії імені Ярослава Мудрого. Зарахування цих 4 років до вислуги вливає не лише на правильність визначення розміру надбавки за вислугу років, але й інших складових грошового забезпечення.
Представник відповідача, Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону, у судовому засіданні заперечував проти задоволення поданої позивачем апеляційної скарги, вважаючи прийняте судом першої інстанції рішення законним та обґрунтованим.
Представник відповідача, Офісу Генерального прокурора, теж заперечував проти задоволення вимог апеляційної скарги, стверджуючи про правильність здійснених позивачу нарахувань його грошового забезпечення за спірний період, зокрема й щодо обчислення його вислуги років.
На вимогу суду апеляційної інстанції від Офісу Генерального прокурора надійшли додаткові письмові пояснення щодо здійсненого детального розрахунку виплат позивачу. Зокрема, у них зазначалось про встановлення ОСОБА_1 трудового стажу для виплати процентної надбавки за вислугу років станом на 05.01.2016 у розмірі 7 років 5 місяців 5 днів, зважаючи на зарахування до вислуги років лише період його навчання в якості курсанта ВЮФ Національної юридичної академії імені Ярослава Мудрого з 01.08.2008 по 13.07.2009 (останній курс). Таке обчислення вислуги років позивачем не оскаржувалось.
Колегія суддів, заслухавши пояснення позивача та представників відповідачів, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги в її межах, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції, при прийнятті оскаржуваного судового рішення, норм процесуального та матеріального права, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
У ході судового розгляду було встановлено, що згідно з витягом із послужного списку у період проходження позивачем служби в органах прокуратури України відповідачами було зараховано наступні періоди:
з 01.08.2008 по 13.06.2009 - курсант військово-юридичного факультету Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого;
з 14.06.2009 по 13.07.2009 - відряджений до Генеральної прокуратури України із залишенням на військовій службі;
з 14.07.2009 по 06.07.2011 - помічник військового прокурора Військової прокуратури Харківського гарнізону центрального регіону України;
з 07.07.2011 по 14.08.2012 - старший слідчий Військової прокуратури Харківського гарнізону Центрального регіону України;
Відповідно до ч. 6 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» звільнений з військової служби у запас за п. «г» (у зв'язку із скороченням штатів). Згідно зі ст.ст. 6, 20, 23 «Про військовий обов'язок і військову службу», Закону України «Про прокуратуру» укладено контракт строком на 5 років (відряджений до Генеральної прокуратури України).
з 24.02.2015 по 06.07.2015 - старший прокурор Військової прокуратури Харківського гарнізону Центрального регіону України;
з 06.07.2015 по 19.08.2015 - прокурор Військової прокуратури Харківського гарнізону Центрального регіону України;
з 19.08.2015 по 22.10.2018 - прокурор Військової прокуратури Харківського гарнізону сил антитерористичної операції;
з 22.10.2018 по 28.01.2020 - прокурор Військової прокуратури Луганського гарнізону (м. Рубіжне Луганської обл.) у складі Військової прокуратури об'єднаних сил.
Наказом Міністра оборони України №4 від 04.01.2020 року ОСОБА_1 було звільнено з військової служби в запас на підставі підпункту «г» пункту 2 частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» (у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів).
Наказом виконувача обов'язки військового прокурора об'єднаних сил №67к від 22.01.2020 було виключено зі списків особового складу, звільнено з військової служби та з посади з 28.01.2020.
Водночас позивач як в позовній заяві, так і в апеляційній скарзі вказує про невірне визначення його вислуги років у зв'язку з не зарахуванням періоду його навчання (денна форма) в якості студента Національної юридичної академії імені Ярослава Мудрого у період з 01.09.2004 по 27.06.2008.
Факт такого навчання визнається відповідачами, що відображено у витягу із послужного списку майора юстиції ОСОБА_1 як самостійна трудова діяльність до служби у Збройних силах України (а.с. 33 том 2).
Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позову, виходив з того, що під час нарахування та виплати позивачу надбавки за вислугу років за період з 17.08.2015 по 28.01.2020 органами прокуратури України дотримано всі правові та соціальні гарантії, визначені статтею 9 Закону № 2011-XII, оскільки грошове забезпечення визначається, в першу чергу, залежно від посади.
При цьому було зазначено, що до прийняття 27.12.2018 Кабінетом Міністрів України постанови «Про внесення змін до Порядку виплати щомісячної надбавки за вислугу років прокурорам та іншим працівникам органів прокуратури» № 1153 (далі - Постанова № 1153) на військовослужбовців військових прокуратур поширювалася дія постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 № 1090 «Про затвердження Порядку виплати щомісячної надбавки за вислугу років прокурорам та іншим працівникам органів прокуратури» (далі - Постанова № 1090, Порядок).
Колегія суддів вважає зазначені висновки суду першої інстанції такими, що не відповідають нормам чинного на час спірних правовідносин матеріального права.
В оскарженому рішенні суд першої інстанції правильно зазначив, що Постанову № 1090 було розроблено та прийнято відповідно до частини сьомої статті 81 і частини першої статті 85 Закону України «Про прокуратуру» № 1697-VII.
Пунктом 2 Постанови № 1090 передбачено, що дія цього Порядку поширюється і на військовослужбовців, які проходять службу в органах прокуратури на прокурорсько-слідчих.
У зв'язку з прийняттям Постанови № 1090 втратила чинність норма пункту 4-1 постанови Кабінету Міністрів України від 31.05.2012 № 505 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури» в частині виплати надбавки за вислугу років у розмірі і порядку, визначених законодавством для військовослужбовців.
Також судом першої інстанції було вірно враховано пояснювальної записки щодо мети прийняття зазначеного нормативного акту - «забезпечення єдиного статусу прокурора незалежно від того чи є він військовослужбовцем чи цивільним працівником, місця прокуратури в системі прокуратури України чи адміністративної посади, яку він обіймає у прокуратурі», а також прогнозованих результатів - «прийняття проекту акта дозволить встановити єдиний уніфікований підхід, серед іншого, до оплати праці прокурорсько-слідчих працівників, визначення періодів роботи, які дають право на виплату щомісячної надбавки за вислугу років прокурорам та іншим працівникам органів прокуратури».
Водночас, стверджуючи про необхідність врахування вимог Постанови №1090, суд першої інстанції не звернув увагу на вимоги підпункту 10 пункту 8 цього нормативного акту, згідно з яким до періоду проходження служби військовослужбовцям, які проходять службу в органах прокуратури на прокурорсько-слідчих посадах, для виплати їм щомісячної надбавки за вислугу років зараховуються періоди, визначені підпунктами 3, 6 - 11 пункту 6 цього Порядку.
В свою чергу, згідно з положеннями підпункту 6 пункту 6 Порядку, до періоду проходження служби, що дає право на одержання щомісячної надбавки за вислугу років прокурорам, слідчим органів прокуратури, зараховується період здобуття освіти (за денною формою навчання) у вищих навчальних закладах на юридичних факультетах.
Пункт 8 Порядку доповнено підпунктом 10, згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 24.06.2016 N 384, приписи якого діяли з 12.07.2016 до завершення проходження позивачем служби на прокурорсько-слідчих посадах військової прокуратури у 2020 році.
Отже, зважаючи на дію зазначеної норми Порядку як спеціального нормативного акту, виданого на виконання вимог Закону України «Про прокуратуру», щодо обчислення вислуги років військовослужбовцям, які проходять службу в органах прокуратури на прокурорсько-слідчих посадах, для виплати позивачу щомісячної надбавки за вислугу років відповідачі зобов'язані були зарахувати до вислуги років ОСОБА_1 період здобуття освіти за денною формою навчання у Національній юридичній академії імені Ярослава Мудрого (м. Харків) з 01.09.2004 по 27.06.2008.
Ні у відзивах на апеляційну скаргу позивача, ні у додаткових письмових поясненнях чи усних заперечень представники відповідачів жодним чином не обґрунтували свою позицію щодо незастосування вимог підпункту 10 пункту 8 Порядку при обчисленні вислуги років позивача.
Доводи відповідачів щодо неможливості врахування обставин обчислення складових грошового забезпечення позивача, встановлених у справах №520/3821/21, №520/224/21, №520/1625/21, які були помилково враховані судом першої інстанції, не спростовують вищезазначених висновків суду апеляційної інстанції щодо виконання приписів підпункту 10 пункту 8 Порядку при обчисленні вислуги років ОСОБА_1 .
Той факт, що позивачем не оскаржувалось рішення комісії по встановленню трудового стажу, оформлене протоколом від 02.08.2016 № 155/в, не може бути належним обґрунтуванням правомірності здійсненого відповідачами обчислення вислуги років ОСОБА_1 .
Водночас обчислення надбавки за вислугу років впливає на розмір інших складових щомісячних основних, додаткових та одноразових видів грошового забезпечення, що зумовлює необхідність задоволення заявлених позивачем вимог в частині визнання неправомірними дій Офісу Генерального прокурора, Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері об'єднаних сил щодо недонарахування та невиплати ОСОБА_1 складових частин місячного грошового забезпечення, додаткових видів грошового забезпечення.
Зважаючи на період дії норми, закріпленої у підпункті 10 пункту 8 Порядку, колегія суддів з метою поновлення порушеного права позивача на отримання належного розміру грошового забезпечення вважає за необхідне зобов'язати відповідачів зарахувати до вислуги років ОСОБА_1 весь період його навчання у ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Зарахування такого періоду навчання до вислуги років ОСОБА_1 зумовлює в свою чергу необхідність зобов'язання перерахувати відповідні складові щомісячних основних, додаткових, одноразових видів грошового забезпечення позивача, в яких враховується надбавка за вислугу років, Офіс Генерального прокурора - за період з 12.07.2016 по 31.01.2018, а Спеціалізовану прокуратуру у сфері оборони Східного регіону - за період з 01.02.2018 по 28.01.2020.
Тобто позовні вимоги ОСОБА_1 щодо зобов'язання Офісу Генерального прокурора перерахувати відповідні складові щомісячних основних, додаткових, одноразових видів грошового забезпечення позивача, в яких враховується надбавка за вислугу років підлягають частковому задоволенню, а саме починаючи з 12.07.2016 , оскільки зміни до постанови КМУ №1090, про зарахування до періоду проходження служби військовослужбовцям, які проходять службу в органах прокуратури на прокурорсько-слідчих посадах, для виплати їм щомісячної надбавки за вислугу років період здобуття освіти (за денною формою навчання) у вищих навчальних закладах на юридичних факультетах, були внесені постановою КМУ №384 від 24.06.2016 та набрали чинності з 12.07.2016.
Також колегія суддів враховує, що Спеціалізована прокуратура у сфері оборони Східного регіону є правонаступником Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері об'єднаних сил відповідно до наказу Офісу Генерального прокурора №74 від 17.03.2023 про зміну назви без зміни реквізитів юридичної особи (а.с. 236-238 том 1).
Зважаючи на вплив розміру надбавки за вислугу років на визначення розміру винагороди за безпосередню участь у воєнних конфліктах, в заходах із забезпечення національної безпеки та оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації чи в антитерористичній операції, колегія суддів вважає за необхідне зобов'язати Спеціалізовану прокуратуру у сфері оборони Східного регіону здійснити перерахунок такої винагороди, яка виплачувалась позивачу у період з 22.10.2018 по 28.01.2020.
Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги частково знайшли своє підтвердження в ході апеляційного розгляду справи, а тому колегія суддів вважає наявними підстави для її часткового задоволення.
Ухвалюючи це судове рішення колегія суддів керується ст.322 КАС України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення “Серявін та інші проти України”) та Висновком № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень.
Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини по справі “Серявін та інші проти України”(п.58) суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Враховуючи вище зазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору по даній справі, колегія суддів дійшла висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші зазначені аргументи апелянта, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття цього судового рішення.
З урахуванням викладеного та на підставі п. 4 ч. 1 ст. 317 КАСУ колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню, а рішення суду І інстанції скасуванню з ухваленням постанови про часткове задоволення позову.
Керуючись ст. 242, 243, 250, 286, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2023 року по справі №520/6483/22 скасувати.
Ухвалити постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Офісу Генерального прокурора, Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері об'єднаних сил щодо недонарахування та невиплати ОСОБА_1 складових частин місячного грошового забезпечення, додаткових видів грошового забезпечення.
Зобов'язати Офіс Генерального прокурора перерахувати, зарахувавши до вислуги років весь період навчання у Національній юридичній академії імені Ярослава Мудрого м. Харків, та виплатити ОСОБА_1 (Банк отримувача - AT «Райффайзен Банк Аваль», картковий рахунок НОМЕР_1 , номер рахунку IB AN UA933003350000000262061159896, код банку 300335, код ЄДРПОУ банку 14305909, отримувач ОСОБА_1 , РНОКПП отримувача НОМЕР_2 ) відповідні складові щомісячних основних, додаткових, одноразових видів грошового забезпечення, в яких враховується надбавка за вислугу років за період з 12.07.2016 по 31.01.2018, з урахуванням раніше виплачених сум.
Зобов'язати Спеціалізовану прокуратуру у сфері оборони Східного регіону перерахувати, зарахувавши до вислуги років період навчання у Національній юридичній академії імені Ярослава Мудрого м. Харків, та виплатити ОСОБА_1 (Банк отримувача - AT «Райффайзен Банк Аваль», картковий рахунок НОМЕР_1 , номер рахунку IB AN UA933003350000000262061159896, код банку 300335, код ЄДРПОУ банку 14305909, отримувач ОСОБА_1 , РНОКПП отримувача НОМЕР_2 ) відповідні складові щомісячних основних, додаткових, одноразових видів грошового забезпечення, в яких враховується надбавка за вислугу років за період з 01.02.2018 по 28.01.2020, та винагороду за безпосередню участь у воєнних конфліктах, в заходах із забезпечення національної безпеки і оброни, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації чи в антитерористичній операції за період з 22.10.2018 по 28.01.2020, з урахуванням раніше виплачених сум.
В іншій частині в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду
Головуючий суддя Л.В. Любчич
Судді О.А. Спаскін О.В. Присяжнюк
Повний текст постанови складено 03.07.2024.