03 липня 2024 р. Справа № 440/1224/24
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: П'янової Я.В.,
Суддів: Русанової В.Б. , Присяжнюк О.В. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 13.03.2024, головуючий суддя І інстанції: Є.Б. Супрун, м. Полтава, повний текст складено 13.03.24 у справі № 440/1224/24
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області , Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області
про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі за текстом також - позивачка) звернулася до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (далі за текстом також - відповідачі), у якому просила:
- визнати протиправним та скасувати рішення відділу перерахунків пенсій № 3 (Зміїв) управління пенсійного забезпечення, надання страхових виплат, соціальних послуг, житлових субсидій та пільг ГУПФУ в Харківській області від 28.12.2023 про відмову у переведенні ОСОБА_1 на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу»;
- зобов'язати ГУПФУ в Полтавській області зарахувати до стажу державної служби ОСОБА_1 періоди її роботи (служби) в державних контролюючих (податкових) органах з 02.07.1990 по 04.08.2023 та перевести ОСОБА_1 з 27.12.2023 на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу" на підставі наявного стажу державної служби та з урахуванням довідок Головного управління ДПС у Полтавській області про складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менше як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державної служби, і яка на момент виходу на пенсію не займає посади державної служби від 19.12.2023 за № 284/16-31-10-02-09, про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) від 19.12.2023 за № 283/16-31-10-02-09.
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 13 березня 2024 року позовні вимоги задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано рішення відділу перерахунків пенсій №3 (Зміїв) Управління пенсійного забезпечення, надання страхових виплат, соціальних послуг, житлових субсидій та пільг Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 28.12.2023.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області зарахувати ОСОБА_1 до стажу роботи на посадах, віднесених до відповідних посад державних службовців, періоди роботи в органах державної податкової служби України з 02.07.1990 по 04.08.2023.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити переведення ОСОБА_1 з 27.12.2023 з пенсії за віком, призначеної на підставі Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" на пенсію за віком відповідно до статті 37 Закону України від 19.12.1993 за № 3723-XII "Про державну службу" з урахуванням довідок Головного управління ДПС у Полтавській області від 19.12.2023 за № 283/16-31-10-02-09 та за № 284/16-31-10-02-09.
В решті вимог позов залишено без задоволення.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на користь ОСОБА_1 частину судових витрат, що пов'язані зі сплатою судового збору за звернення до суду з позовом, у розмірі 605 грн 60 коп.
Не погодившись із рішенням суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог, Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області оскаржило його в апеляційному порядку, оскільки вважає, що рішення прийняте з порушенням норм матеріального права.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач зазначив, що задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції не взяв до уваги приписи чинного законодавства, якими керувалося Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області, приймаючи спірне рішення.
За результатами апеляційного розгляду відповідач просить скасувати оскаржуване рішення суду та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Від позивачки надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому вона зазначає, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, рішення ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, з дослідженням усіх доказів та встановленням усіх обставин у справі. Вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, а тому апеляційну скаргу просить залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Відповідно до пункту третього частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Колегія суддів, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з таких підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 24.08.2022 отримує пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
27.12.2023 ОСОБА_1 звернулася через Полтавське об'єднане управління ПФУ із заявою про перехід на пенсію за віком за Законом України "Про державну службу" (а.с. 85).
До цієї заяви позивачкою, окрім документів, що посвідчують особу та трудової книжки, додала Наказ Головного управління ДПС у Полтавській області "Про звільнення ОСОБА_1 від 31.07.2023 №230-о", довідку Головного управління ДПС у Полтавській області від 19.12.2023 за №283/16-31-10-02-09 про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років), довідку Головного управління ДПС у Полтавській області від 19.12.2023 за №284/16-31-10-02-09 про складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державної служби, і яка на момент виходу на пенсію не займає посади державної служби та довідку Головного управління ДПС у Полтавській області від 15.12.2023 за №115/16-31-11-26 (а.с. 51-54).
За результатами розгляду вказаної заяви за принципом екстериторіальності відділом перерахунків пенсій №3 (Зміїв) управління пенсійного забезпечення, надання страхових виплат, соціальних послуг, житлових субсидій та пільг ГУПФУ в Харківській області 28.12.2023 прийнято рішення про відмову у проведенні переходу з пенсії за віком згідно із Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" на пенсію згідно із Законом України "Про державну службу" (а.с. 49, 50).
В обґрунтування цього рішення зазначено, що з наданих для перерахунку документів ОСОБА_1 встановлено, що до зарахування стажу роботи на посадах віднесених до відповідних категорій посад державних службовців підлягає період з 02.08.1983 по 02.07.1990 у відділі держдохід Полтавського міськфінвідділу, що складає 6 років 11 місяців 01 днів та якого недостатньо для призначення пенсії за віком відповідно до Закону України "Про державну службу" №889-VIII від 10.12.2015. Відповідно до довідки №115/16-31-11-26 від 15.12.2013, виданої Державної податковою службою України Головного управління ДПС у Полтавській області, та трудової книжки зарахувати до стажу періоди роботи в податковій інспекції неможливо, оскільки заявниці присвоєні персональні звання з встановленням рангу.
Позивачка, вважаючи таку відмову неправомірною, звернулася до суду з позовом у цій справі.
Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що на момент звернення із заявою про переведення на пенсію за віком згідно із Законом України "Про державну службу" позивачка досягла віку 60 років, станом на 01.05.2016 мала не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, а отже набула право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-XII на підставі пункту 12 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 889-VIII.
Обравши належний та ефективний спосіб захисту порушених прав позивачки, суд першої інстанції зобов'язав ГУПФУ в Харківській області зарахувати ОСОБА_1 до стажу роботи на посадах, віднесених до відповідних посад державних службовців, періоди роботи в органах державної податкової служби України з 02.07.1990 по 04.08.2023, а також зобов'язав ГУПФУ в Харківській області здійснити переведення позивачки з 27.12.2023 з пенсії за віком, призначеної на підставі Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" на пенсію за віком відповідно до статті 37 Закону України від 19.12.1993 № 3723-XII "Про державну службу", врахувавши довідки Головного управління ДПС у Полтавській області від 19.12.2023 за №283/16-31-10-02-09 та за №284/16-31-10-02-09, оскільки такі довідки є джерелом інформації про доходи позивачки, що впливають на правильність обчислення пенсії, і ГУПФУ в Харківській області при переведенні на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу" має врахувати відображені у таких довідках відомості.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Виходячи з положень вказаної норми законодавства, колегія суддів переглядає рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам та доводам учасників справи у цій частині, суд апеляційної інстанції виходить з такого.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За приписами ч.1 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Згідно з пунктом 6 частини першої статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 37 Закону України від 16.12.1993 за № 3723-ХІІ “Про державну службу” на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом 1 частини першої статті 28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Аналіз цієї норми дає свідчить на користь висновку про те, що необхідною умовою для наявності у осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, права на пенсію відповідно до згаданої статті є досягнення такими особами певного віку та наявність страхового стажу, передбаченого абз. 1 ч. 1 ст. 28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”.
Водночас зазначений вік визначається статтею 26 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”.
Тобто до 01.05.2016 (дата набрання чинності Законом України “Про державну службу” від 10.12.2015 №889-VІІІ) право на пенсію державного службовця мали особи, які:
а) досягли певного віку (62 роки для чоловіків, 60 років для жінок) та мають передбачений законодавством страховий стаж;
б) мали стаж державної служби не менш як 10 років, та на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців; а також особи, які мали не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.
Після 01.05.2016 відповідно до статті 90 Закону України від 10.12.2015 №889-VІІІ "Про державну службу" пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”.
Разом з цим законодавець визначив певні умови, за дотримання яких у осіб зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 №3723-ХІІ.
Так, відповідно до пункту 10 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 10.12.2015 № 889-VІІІ "Про державну службу", державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 попереднього Закону та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" від 16 грудня 1993 року № 3723-ХІІ у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Згідно з пунктом 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 10.12.2015 за № 889-VІІІ "Про державну службу", для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статті 25 Закону України "Про державну службу" від 16 грудня 1993 року № 3723-ХІІ та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" від 16 грудня 1993 року № 3723-ХІІ в порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Тобто Прикінцевими та перехідними положеннями Закону України від 10.12.2015 за № 889-VІІІ "Про державну службу" передбачено, що за наявності у особи станом на 01.05.2016 певного стажу держслужби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років стажу держслужби незалежно від того, чи працювала особа станом на 1 травня 2016 на держслужбі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України від 16.12.1993 №3723-ХІІ "Про державну службу", але за певної додаткової умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Водночас для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, стаття 37 Закону України від 16.12.1993 за №3723-ХІІ "Про державну службу" передбачає додаткові умови для наявності права на призначення пенсії державного службовця: певний вік і страховий стаж.
Аналізуючи зазначені норми чинного законодавства, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що обов'язковою умовою для збереження у особи права на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України від 16.12.1993 за № 3723-ХІІ "Про державну службу" після 01.05.2016 є необхідність дотримання сукупності вимог, визначених частиною 1 статті 37 Закону України від 16.12.1993 за № 3723-ХІІ "Про державну службу" і Прикінцевими та перехідними положеннями Закону України від 10.12.2015 за №889-VІІІ "Про державну службу", а саме: щодо віку, страхового стажу, стажу державної служби.
Отже, після 01.05.2016 (дата набрання чинності Законом України від 10.12.2015 за №889-VІІІ "Про державну службу") зберігають право на призначення пенсії державного службовця відповідно до статті 37 Закону України від 16.12.1993 за №3723-ХІІ “Про державну службу” лише ті особи, які мають стаж державної служби, визначений пунктами 10, 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 10.12.2015 за №889-VІІІ "Про державну службу" та мають передбачені частиною першою статті 37 Закону України від 16.12.1993 за № 3723-ХІІ "Про державну службу" вік і страховий стаж.
Такі висновки узгоджуються з правовою позицією щодо застосування зазначених норм матеріального права сформованою у зразковому рішенні Верховного Суду від 04.04.2018 у справі № 822/524/18 та у постановах Верховного Суду від 26.06.2018 у справі № 676/4235/17, від 19.03.2019 у справі № 466/5138/17.
Як убачається з розрахунку страхового стажу позивачки, страховий стаж ОСОБА_1 становить 43 роки 0 місяців 3 дні.
Станом на день звернення із заявою до пенсійного органу (на 27.12.2023) позивачка досягла віку 61 рік.
Згідно з відомостями трудової книжки ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 позивачка з 02.08.1983 зарахована на посаду ревізора-інспектора Полтавського міськфінвідділу з проходженням стажування протягом 10 місяців; з 27.06.1984 переведена на посаду старшого економіста відділу держдоходів; з 01.05.1988 переведена на посаду старшого "налогового" інспектора; з 04.09.1989 переведена на посаду головного "налогового" ревізора-інспектора на час відпустки по догляду за дитиною ОСОБА_2 ; з 02.07.1990 звільнена з посади у зв'язку з переводом в державну "налогову" інспекцію по м. Полтава за ст. 36 п. 5 КЗОТ УРСР.
На підставі статті 25 Закону №3723-ХІІ позивачці зараховано пенсійним органом стаж державної служби за період з 02.08.1983 по 02.07.1990 (6 років 11 місяців 01 днів), що підтверджується розрахунком стажу ОСОБА_1 (зворот а.с. 100).
Крім того, згідно з відомостями трудової книжки ОСОБА_1 , остання працювала на посадах в Державній податковій адміністрації по м. Полтава з 02.07.1990 по 25.11.1996, на посадах у Державній податковій адміністрації у м. Полтаві з 26.11.1996 по 16.02.1998, на посадах у Державній податковій інспекції у м. Полтава з 17.02.1998 по 21.12.2005, на посадах у Державній податковій адміністрації у Полтавській області з 22.12.2005 по 30.01.2012, на посадах у Державній податковій службі у Полтавській області з 31.01.2012 по 21.05.2013, на посадах у Головному управлінні Міндоходів у Полтавській області з 22.05.2013 по 08.12.2014, на посадах у Головному управлінні ДФС у Полтавській області з 09.12.2014 по 16.09.2019 та на посадах у Головному управлінні ДПС у Полтавській області з 17.09.2019 по 04.08.2023.
За змістом оскаржуваного рішення підставою для відмови позивачці у переведенні на пенсію за віком відповідно до статті 37 Закону № 889-VIII слугував висновок про недостатність стажу державної служби у зв'язку з незарахуванням стажу роботи в органах державної податкової служби України.
З цього приводу колегія суддів зазначає таке.
Відповідно до ч. 18 ст. 37 Закону №3723-XII період роботи посадових осіб в органах державної податкової та митної служб на посадах, на яких відповідно до закону присвоювалися спеціальні та/або персональні звання, зараховується до стажу державної служби, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.
Пунктом 8 Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-VIII передбачено, що стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством.
Порядком обчислення стажу державної служби, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України №283 від 03.05.1994 (чинним до 01.05.2016, тобто в період проходження позивачкою служби в органах податкової служби), визначались посади і органи, час роботи в яких зараховується до стажу державної служби.
Згідно з приписами пункту 2 цього Порядку до стажу державної служби зараховується робота (служба): на посадах державних службовців у державних органах, передбачених у статті 25 Закону України "Про державну службу", а також на посадах, віднесених Кабінетом Міністрів України до відповідної категорії посад державних службовців; на посадах керівних працівників і спеціалістів в апараті органів прокуратури, судів, нотаріату, дипломатичної служби, митного контролю, внутрішніх справ, служби безпеки, розвідувальних органів, інших органів управління військових формувань, Держспецзв'язку, Адміністрації Держспецтрансслужби, державної податкової та контрольно-ревізійної служби, Держфінінспекції, її територіальних органів; на посадах керівних працівників і спеціалістів державних органів колишніх УРСР та інших республік, а також колишнього СРСР згідно з додатком.
Разом з цим відповідно до статті 1 Закону УРСР від 04.12.1990 за № 509-XII «Про державну податкову службу в Українській РСР» (у редакції, що діяла з 04.12.1990) державна податкова служба в Українській РСР створюється при Раді Міністрів Української РСР у складі Головної державної податкової інспекції Української РСР і державних податкових інспекцій по областях, районах, містах і районах у містах.
Згідно зі статтею 1 Закону УРСР від 04.12.1990 за №509-ХІІ «Про державну податкову службу в Українській РСР» (у редакції, що діяла з 07.07.1992) Державна податкова служба в Україні створюється при Міністерстві фінансів України у складі Головної державної податкової інспекції України та державних податкових інспекцій по Республіці Крим, областях, районах, містах і районах у містах.
Відповідно до ст. 1 Закону України від 04.12.1990 за №509-XII «Про державну податкову службу в Україні» (у редакції, що діяла з 01.02.1994) Державна податкова служба складається з Головної державної податкової інспекції України, державних податкових інспекцій по Республіці Крим, областях, районах, містах і районах у містах.
За визначенням, наведеним у статті 1 Закону України від 04.12.1990 № 509-ХІІ «Про державну податкову службу в Україні» (у редакції, що діяла з 14.02.1998) до системи органів державної податкової служби належать: державна податкова адміністрація України, державні податкові адміністрації в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, державні податкові інспекції в районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах (далі - органи державної податкової служби). Згідно з приписами статті 1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» від 04.12.1990 № 509-ХІІ (у редакції, що діяла з 01.01.2011) до системи органів державної податкової служби належать: Державна податкова адміністрація України, спеціалізовані державні податкові інспекції, державні податкові адміністрації в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, державні податкові інспекції в районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах (далі - органи державної податкової служби).
Законом України від 05.07.2012 за №5083-VI "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо державної податкової служби та у зв'язку з проведенням адміністративної реформи в Україні", який набрав чинності 12.08.2012, доповнено Податковий кодекс України розділами XVIII-1 та XVIII-2, у тому числі статтею 344 "Пенсійне забезпечення посадових осіб органів державної податкової служби", пунктом 344.1. якою було передбачено, що пенсійне забезпечення посадових осіб органів державної податкової служби України здійснюється в порядку та на умовах, передбачених Законом України "Про державну службу. При цьому період роботи зазначених осіб (у тому числі тих, яким присвоєні спеціальні звання) в органах державної податкової служби зараховується до стажу державної служби та до стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, що дає право на призначення пенсії відповідно до Закону України "Про державну службу" незалежно від місця роботи на час досягнення віку, передбаченого Законом України "Про державну службу".
Аналізуючи наведені норми, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що до стажу державної служби ОСОБА_1 підлягає зарахуванню робота (служба) на посадах у Державній податковій адміністрації по м. Полтава з 02.07.1990 по 25.11.1996, на посадах у Державній податковій адміністрації у м. Полтаві з 26.11.1996 по 16.02.1998, на посадах у Державній податковій інспекції у м. Полтава з 17.02.1998 по 21.12.2005, на посадах у Державній податковій адміністрації у Полтавській області з 22.12.2005 по 30.01.2012, на посадах у Державній податковій службі у Полтавській області з 31.01.2012 по 21.05.2013, на посадах у Головному управлінні Міндоходів у Полтавській області з 22.05.2013 по 08.12.2014, на посадах у Головному управлінні ДФС у Полтавській області з 09.12.2014 по 16.09.2019 та на посадах у Головному управлінні ДПС у Полтавській області з 17.09.2019 по 04.08.2023.
Однак у порушення наведених норм права, відповідач не зарахував до стажу державної служби ОСОБА_1 зазначені вище періоди роботи на посадах державної податкової служби.
Оскільки на момент звернення із заявою про переведення на пенсію за віком згідно із Законом України "Про державну службу" позивачка досягла віку 60 років, станом на 01.05.2016 мала не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, то вона набула право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-XII на підставі пункту 12 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 889-VIII.
З огляду на зазначене висновок суду першої інстанції про те, що рішення відділу перерахунків пенсій №3 (Зміїв) Управління пенсійного забезпечення, надання страхових виплат, соціальних послуг, житлових субсидій та пільг ГУПФУ в Харківській області 28.12.2023 про відмову ОСОБА_1 у переведенні на пенсію за віком відповідно до статті 37 Закону України від 19.12.1993 за № 3723-XI "Про державну службу" прийняте відповідачем без урахування всіх обставин, що мають значення для його прийняття, а тому вказане рішення підлягає скасуванню як протиправне, є обґрунтованим і законним.
Щодо висновків суду першої інстанції в частині позовних вимог з приводу зобов'язання відповідача перевести позивачку на пенсію за віком відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу", колегія суддів зазначає таке.
Згідно з положеннями Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи №R (80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
На законодавчому рівні поняття "дискреційні повноваження" суб'єкта владних повноважень відсутнє. У судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими слід розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення. Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб'єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов'язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов'язати до цього в судовому порядку.
Тобто дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.
Повноваження пенсійного органу щодо призначення пенсії передбачені Законом України "Про пенсійне забезпечення" та Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Умови, за яких пенсійний орган відмовляє у призначенні пенсії, визначені законом. Якщо такі умови відсутні, пенсійний орган повинен призначити пенсію. Повноваження пенсійного органу та порядок їх реалізації передбачають лише один вид правомірної поведінки відповідного органу, за умови звернення особи з усіма необхідними для призначення пенсії документами, - призначити пенсію. За законом у цього органу немає вибору між декількома можливими правомірними рішеннями. Тому зазначені повноваження не є дискреційними.
Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Водночас під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.
Отже, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам та виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав.
Такий висновок сформовано у постанові Верховного Суду від 08.11.2019 у справі № 227/3208/16-а.
Згідно зі статтею 90 Закону №889-VIII пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Частинами першою та другою статті 10 Закону України від 09.07.2003 №1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (надалі - Закон № 1058-IV) передбачено, що особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором. Особі, яка має право на довічну пенсію, призначається один з видів довічної пенсії за її вибором.
Згідно з ч. 3 ст. 45 Закону №1058-IV переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.
Заява про переведення на пенсію державного службовця відповідно до Закону України від 19.12.1993 № 3723-XII "Про державну службу" подана позивачкою 27.12.2023, а відтак саме з цієї дати позивачка має право на переведення на пенсію державного службовця та призначення їй пенсії за віком державного службовця відповідно до статті 37 Закону України від 19.12.1993 №3723-XII "Про державну службу".
З приводу висновків суду першої інстанції про врахування довідок Головного управління ДПС у Полтавській області при переведенні позивачки на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу", колегія суддів зазначає таке.
Згідно з п. 5 Порядку призначення пенсій деяким категоріям осіб, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 14.09.2016 за № 622, форма довідки про заробітну плату, що подається для призначення пенсії державним службовцям, затверджується правлінням Пенсійного фонду України за погодженням із Мінсоцполітики.
Постановою правління Пенсійного фонду України від 17.01.2017 за №1-3 "Про форми довідок про заробітну плату для призначення пенсії державним службовцям", яка зареєстрована в Міністерстві юстиції України 08.02.2017 за №180/30048 (надалі - Постанова №1-3), затверджено форму довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років); форму довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (за будь-які 60 календарних місяців роботи підряд перед зверненням за пенсією); форму довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державної служби, і яка на момент виходу на пенсію не займає посади державної служби.
У ході розгляду цієї справи судом установлено, що довідка від 19.12.2023 за №283/16-31-10-02-09 про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років), довідка від 19.12.2023 за №284/16-31-10-02-09 про складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державної служби, і яка на момент виходу на пенсію не займає посади державної служби, видані Головним управлінням ДПС у Полтавській області, відповідають формі, затвердженій Постановою №1-3.
Звертаючись до пенсійного органу із заявою про переведення на пенсію державного службовця, позивачка долучила видані Головним управлінням ДПС у Полтавській області довідки, як це видно з розписки-повідомлення про перелік документів поданих до заяви від 27.12.2023 (зворот а.с. 86).
Оскільки згадані довідки є джерелом інформації про доходи позивачки, що впливають на правильність обчислення пенсії, ГУПФУ в Харківській області при переведенні на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу" має врахувати відображені у таких довідках відомості.
Жодних обґрунтованих мотивів щодо неврахування таких довідок ГУПФУ у Харківській області ні у відзиві на позов, ні в апеляційній скарзі не зазначає.
Враховуючи викладене колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що обираючи належний та ефективний спосіб захисту порушених прав позивачки, слід зобов'язати ГУПФУ в Харківській області зарахувати ОСОБА_1 до стажу роботи на посадах, віднесених до відповідних посад державних службовців, періоди роботи в органах державної податкової служби України з 02.07.1990 по 04.08.2023, а також зобов'язати ГУПФУ в Харківській області здійснити переведення позивачки з 27.12.2023 з пенсії за віком, призначеної на підставі Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", на пенсію за віком відповідно до статті 37 Закону України від 19.12.1993 за № 3723-XII "Про державну службу", врахувавши довідки Головного управління ДПС у Полтавській області від 19.12.2023 за №283/16-31-10-02-09 та за №284/16-31-10-02-09.
Доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків, якими мотивоване рішення суду першої інстанції, та не дають підстав вважати висновки суду першої інстанції помилковими, а застосування судом норм матеріального права - неправильним.
Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Згідно зі статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення із додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об'єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому оскаржуване рішення слід залишити без змін.
Зважаючи на результати апеляційного розгляду оскарженого судового рішення та положення статті 139 КАС України, у справі відсутні підстави для зміни розподілу судових витрат.
Керуючись ст. 139, 242, 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області залишити без задоволення.
Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 13.03.2024 у справі № 440/1224/24 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя Я.В. П'янова
Судді В.Б. Русанова О.В. Присяжнюк