04 липня 2024 р. Справа № 520/1442/24
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Калиновського В.А.,
Суддів: Мінаєвої О.М. , Кононенко З.О. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Міністерства оборони України на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 19.03.2024, головуючий суддя І інстанції: Волошин Д.А., м. Харків, по справі № 520/1442/24
за позовом ОСОБА_1
до Міністерства оборони України
про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до суду з позовом, в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати рішення Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням виплати одноразової грошової допомоги, оформлене п. 59 протоколу від 10.11.2023 № 21/в, яким ОСОБА_1 відмовлено в призначенні одноразової грошової допомоги внаслідок часткової втрати працездатності через отриману травму, пов'язану з захистом Батьківщини, та захворювання, пов'язане з проходженням військової служби;
- зобов'язати Міністерство оборони України повторно розглянути заяву ОСОБА_2 про призначення та виплату одноразової грошової допомоги внаслідок часткової втрати працездатності через отримання травми, пов'язаної з захистом Батьківщини, та захворювання, пов'язане з проходженням військової служби, в порядку та розмірах, встановлених Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 19.03.2024 задоволено позов.
Визнано протиправним та скасовано рішення Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням виплати одноразової грошової допомоги, оформлене п. 59 протоколу від 10.11.2023 № 21/в, яким ОСОБА_1 відмовлено в призначенні одноразової грошової допомоги внаслідок часткової втрати працездатності через отриману травму, пов'язану з захистом Батьківщини, та захворювання, пов'язане з проходженням військової служби.
Зобов'язано Міністерство оборони України повторно розглянути заяву ОСОБА_2 про призначення та виплату одноразової грошової допомоги внаслідок часткової втрати працездатності через отримання травми, пов'язаної з захистом Батьківщини, та захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби, в порядку та розмірах, встановлених Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", з урахуванням висновків суду.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Міністерство оборони України подало апеляційну скаргу, просить скасувати рішення та ухвалити нове, яким в задоволенні позову відмовити. Апеляційну скаргу мотивовано тим, що висновки суду першої інстанції не відповідають дійсним обставинам справи. При цьому зазначає, що відповідно до пункту 7 частини 2 статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі отримання військовослужбовцем поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання під час виконання ним обов'язків військової служби, що призвело до часткової втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, а також особою, звільненою з військової служби, яка частково втратила працездатність внаслідок зазначених причин, але не пізніше ніж через три місяці після звільнення її з військової служби. Оскільки позивач звільнився з військової служби 23 березня 2023 року, а часткову втрату працездатності йому встановлено 10 липня 2023 року, тобто поза межами встановленого строку, то він не має права на призначення такої грошової допомоги.
Позивач подав до суду відзив на апеляційну скаргу, в якому з висновками суду першої інстанції, викладеними в оскаржуваному рішенні, погодився.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України справа розглядається в межах доводів та вимог апеляційної скарги, тобто в частині задоволення позовних вимог.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, дослідивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного розгляду, що ОСОБА_1 проходив військову службу в Збройних Силах України у складі Військової частини НОМЕР_1 .
Відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 № 72-РС від 23.03.2023 солдата ОСОБА_1 , оператора протитанкового відділення взводу вогневої підтримки аеромобільної роти аеромобільного батальйону, було звільнено з військової служби в запас.
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по особовому складу) від 23.03.2023 № 59 виключено позивача зі списків особового складу частини, знято з усіх видів забезпечення та направлено на військовий облік до ІНФОРМАЦІЯ_1 АДРЕСА_1 .
Згідно довідки № 887 від 31.01.2023 військово - лікарської комісії військової частини НОМЕР_2 проведено медичний огляд позивача та встановлено наявність у позивача травми: наслідків мінно-вибухової травми (08.11.2022), закритої черепно-мозкової травми з астено-невротичним синдромом; наслідки вибухової травми (08.11.2023), акубаротравматичне ураження вух у вигляді вушного шуму. Встановлено, що наявні в позивача травми пов'язані з захистом Батьківщини. (а.с. 19)
Також, згідно вказаної довідки встановлено наявність у позивача захворювань: виразкова хвороба цибулини дванадцятипалої кишки, стадія нестійкої ремісії; рубцева деформація цибулини дванадцятипалої кишки; хронічний гастродуоденіт у стадії нестійкої ремісії; хронічний панкреатит у стадії ремісії; дискенезія жовчно-вивідних шляхів по гіпуматорному типу; ерітематозна гастропатія; ерозивна бульбопатія; недостатність кардії ІІ ст.; повна блокада правої ніжки пучка Гіса без порушень АВ-провідності. Встановлено, що наявні в позивача захворювання пов'язані з захистом Батьківщини. (а.с. 19)
18.05.2023 позивача було направлено для проходження медико-соціальної експертної комісії та визначення групи інвалідності і % втрати працездатності внаслідок травми, пов'язаної захистом Батьківщини, що вбачається з направлення ІНФОРМАЦІЯ_1 від 18.05.2023 №3988.
Листом від 25.07.2023 р. № 90/1/975/ОГД позивача було повідомлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 на адресу Департаменту соціального забезпечення Міністерства оборони України було направлено висновок та пакет документів стосовно призначення та виплати одноразової грошової допомоги.
Згідно Довідки МСЕК серії 12 ААА № 037153 від 10.07.2023 позивачу було встановлено ступінь втрати професійної працездатності у відсотках: первинно одноразово, 10 % з 10.07.2023 внаслідок травми, пов'язаної з захистом Батьківщини; 10 % з 10.07.2023 внаслідок захворювання, пов'язаного з захистом Батьківщини (а.с. 18).
Згідно Витягу з протоколу засідання Комісії Міністерства оборони України з розслідування питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 10.11.2023 № 21/в вбачається, що позивачу відмовлено в призначенні одноразової грошової допомоги в зв'язку з тим, що згідно з підпунктом 7 пункту 2 статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» передбачено виплату одноразової грошової допомоги в разі отримання військовослужбовцем поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання під час виконання ним обов'язків військової служби, що призвело до часткової в і рази працездатності без встановлення йому інвалідності, а також особою, звільненою з військової служби, яка частково втратила працездатність внаслідок зазначених причин, але не пізніше ніж через три місяці після звільнення її з військової служби. Заявника звільнено з військової служби 23.03.2023, а 10.07.2023 встановлено ступінь втрати працездатності внаслідок травми, пов'язаної із захистом Батьківщини, тобто понад тримісячний термін після звільнення з військової служби.
Вважаючи таку відмову протиправною, ОСОБА_1 звернувся з позовом до суду.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з їх обґрунтованості.
Надаючи правову оцінку правильності вирішення судом першої інстанції даного публічно-правового спору оскаржуваного рішення та доводам апелянта, що викладені у апеляційній скарзі, суд апеляційної інстанції виходить із такого.
Згідно із частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
За приписами пункту 6 частини першої статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку із виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни здійснюється відповідно до Закону України від 25 березня 1992 року №2232-ХІІ «Про військовий обов'язок і військову службу» (далі - Закон №2232-ХІІ).
Відповідно до статті 41 Закону №2232-ХІІ виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом №2011-XII.
Так, Закон №2011-XII відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій ґалузі.
Згідно із частиною першою статті 3 Закону №2011-XII дія цього Закону поширюється на:
військовослужбовців Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення (далі - правоохоронних органів), Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, які проходять військову службу на території України, і військовослужбовців зазначених вище військових формувань та правоохоронних органів - громадян України, які виконують військовий обов'язок за межами України, та членів їх сімей;
військовослужбовців, які стали особами з інвалідністю внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов'язаного з проходженням військової служби, та членів їх сімей, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли чи пропали безвісти;
військовозобов'язаних та резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, і членів їх сімей.
Як вбачається з оскаржуваного судового рішення, відповідно до довідки МСЕК серії 12 ААГ № 037153 від 10 липня 2023 року позивачу встановлено - 10 % втрати працездатності.
На підставі вказаної довідки, позивач звернувся за призначенням одноразової грошової допомоги.
Згідно Витягу з протоколу засідання Комісії Міністерства оборони України з розслідування питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 10.11.2023 № 21/в вбачається, що позивачу відмовлено в призначенні одноразової грошової допомоги в зв'язку з тим, що згідно з підпунктом 7 пункту 2 статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» передбачено виплату одноразової грошової допомоги в разі отримання військовослужбовцем поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання під час виконання ним обов'язків військової служби, що призвело до часткової в і рази працездатності без встановлення йому інвалідності, а також особою, звільненою з військової служби, яка частково втратила працездатність внаслідок зазначених причин, але не пізніше ніж через три місяці після звільнення її з військової служби. Заявника звільнено з військової служби 23.03.2023, а 10.07.2023 встановлено ступінь втрати працездатності внаслідок травми, пов'язаної із захистом Батьківщини, тобто понад тримісячний термін після звільнення з військової служби.
Суд першої інстанції позовні вимоги задовольнив, визнав протиправним та скасував пункт 59 протоколу № 21/в від 10.11.2023 рішення комісії Міністерства оборони України та зобов'язав Міністерство оборони України повторно розглянути заяву про призначення та виплату одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 , як особі, що втратила 10% працездатності.
Задовольняючи позовні вимоги, суди суд першої інстанції виходив з того, що позивача було звільнено з військової служби 23.03.2023 (а.с. 11), однак, ще до звільнення - 31.01.2023 військово-лікарської комісії Військової частини НОМЕР_2 було оглянуто позивача та за результатом медичного огляду було складено довідку № 887, в якій зазначено висновок: «Травма, ТАК, пов'язана з захистом Батьківщини; Захворювання, ТАК, пов'язані з захистом Батьківщини» (а.с. 19). Тобто ще під час проходження військової служби було встановлено у позивача наявність травми та захворювань, що пов'язані з захистом Батьківщини. Втім, на той час вказаний причинний зв'язок захворювання не надав позивачу право на отримання спірної грошової допомоги відповідно до Закону № 2011-XII та Порядку № 975, оскільки за приписами зазначених нормативно-правових актів таке право виникає лише якщо військовослужбовець отримав захворювання, під час виконання ним обов'язків військової служби, що призвело до часткової втрати працездатності без встановлення йому інвалідності. 18.05.2023 позивача було направлено для проходження медико-соціальної експертної комісії та визначення групи інвалідності і % втрати працездатності внаслідок травми, пов'язаної захистом Батьківщини, що вбачається з направлення ІНФОРМАЦІЯ_1 від 18.05.2023 №3988. Також зазначив, що оскільки скерування на проходження МСЕК, позивач отримав у травня 2023 року, останній об'єктивно не мав можливості отримання відповідної довідки МСЕК у строки, визначені законодавством, а тому не має зазнавати негативних наслідків від того, що огляд МСЕК відбувся 10 липня 2023 року.
Враховуючи вищезазначене, колегія суддів вказує, що суд першої інстанції вважав, що у цій справі підлягає вирішенню тільки питання наявності у позивача права на отримання одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням йому ступеня втрати працездатності після спливу трьох місяців з дня звільнення з військової служби.
Однак, з такими висновками колегія суддів не погоджується з наступних підстав.
Статтею 16 Закону №2011-ХІІ регламентовано питання одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві.
Частиною першою статті 16 Закону №2011-XII визначено, що одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.
Відповідно до частини 2 статті 16 Закону №2011-ХІІ одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі:
1) загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби;
2) смерті військовослужбовця, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання чи нещасного випадку, що мали місце в період проходження ним військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, нещасного випадку, пов'язаних з проходженням військової служби;
3) загибелі (смерті) військовозобов'язаного або резервіста, якого призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, що настала під час виконання обов'язків військової служби або служби у військовому резерві;
4) встановлення військовослужбовцю (крім військовослужбовців строкової служби) інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті;
5) встановлення військовослужбовцю (крім військовослужбовців строкової служби) інвалідності, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням ним військової служби, або встановлення особі, звільненій з військової служби, інвалідності не пізніше ніж через три місяці після звільнення її з військової служби чи після закінчення тримісячного строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження зазначеної служби;
6) встановлення військовослужбовцю строкової військової служби, військовозобов'язаному або резервісту, якого призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю строкової військової служби, військовозобов'язаному або резервісту при виконанні обов'язків військової служби або служби у військовому резерві, або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби, закінчення зборів, проходження служби у військовому резерві, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження строкової військової служби, цих зборів, служби у військовому резерві;
7) отримання військовослужбовцем поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання під час виконання ним обов'язків військової служби, що призвело до часткової втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, а також особою, звільненою з військової служби, яка частково втратила працездатність внаслідок зазначених причин, але не пізніше ніж через три місяці після звільнення її з військової служби;
8) отримання військовослужбовцем строкової військової служби поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання у період проходження ним строкової військової служби, що призвело до часткової втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, а також особою, звільненою із строкової військової служби, яка частково втратила працездатність внаслідок зазначених причин, пов'язаних з проходженням військової служби, але не пізніше ніж через три місяці після звільнення її із строкової військової служби;
9) отримання військовозобов'язаним, якого призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, або резервістом поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання під час виконання обов'язків військової служби або служби у військовому резерві, що призвело до часткової втрати працездатності без встановлення йому інвалідності в період проходження зборів чи служби у військовому резерві або не пізніше ніж через три місяці після закінчення таких зборів чи виконання резервістом обов'язків служби у військовому резерві.
Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України (частина дев'ята статті 16-3 Закону №2011-XII).
Механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності (далі - одноразова грошова допомога) військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - військовослужбовець, військовозобов'язаний та резервіст) визначає Порядок №975.
Практика Верховного Суду стосовно застосування цього Порядку сформована, зокрема, у постановах від 27 травня 2021 року у справі № 520/9807/2020, від 24 червня 2021 року у справі № 120/1985/20-а, від 18 травня 2022 року у справі № 500/423/19, від 18 травня 2022 року у справі № 500/423/19, від 25 липня 2022 року у справі № 380/6447/20 та від 18 березня 2024 року у справі № 120/13997/21-а.
Згідно із положеннями пункту 3 цього Порядку днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги у разі встановлення ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності є дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.
Абзацом другим пункту 7 Порядку № 975 визначено, що у разі часткової втрати працездатності без установлення інвалідності одноразова грошова допомога виплачується залежно від ступеня втрати працездатності, який установлюється медико-соціальною експертною комісією, у розмірі, що визначається у відсотках від 70-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому вперше встановлено ступінь втрати працездатності, - військовослужбовцю, який отримав поранення (контузію, травму або каліцтво), захворювання під час виконання ним обов'язків військової служби, що призвело до часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності, а також особі, звільненій з військової служби, яка частково втратила працездатність внаслідок зазначених причин, але не пізніше ніж через три місяці після звільнення її з військової служби.
Верховний Суд у постанові від 08 листопада 2023 року у справі №320/4821/19, аналізуючи положення пункту 7 частини другої статті 16 Закону №2011-XII, дійшов висновку, що у разі встановлення особі часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності після спливу трьох місяців від дня звільнення зі служби, то права на отримання вказаної одноразової грошової допомоги у такої особи не виникає.
Суд також вказав, що остання є спеціальною правовою нормою, яка містить критерії для встановлення умов виплати одноразової грошової допомоги у разі часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності, зокрема:
суб'єкти отримання допомоги - військовослужбовці та особи звільнені з військової служби;
визначений час настання страхового випадку (встановлення ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності) - військовослужбовці та особи, звільнені з військової служби, які частково втратили працездатність внаслідок отримання поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання під час виконання ним обов'язків військової служби;
відсутність умови про встановлення втрати працездатності без встановлення інвалідності після закінчення тримісячного строку після звільнення зі служби.
Таким чином, колегія суддів зазначає, що аналіз вищевказаних положень Закону № 2011-ХІІ та Порядку № 975 дозволяє дійти висновку про те, що право звільненої з військової служби особи на отримання одноразової грошової допомоги у зв'язку із частковою втратою працездатності обмежено:
тримісячним строком для встановлення такій особі часткової втрати працездатності, що рахується з дня звільнення такої особи з військової служби;
причинами отримання такою особою поранення (контузії, травми або каліцтва) або захворювання, оскільки останні повинні бути набуті особою саме під час виконання нею обов'язків військової служби.
Вважаючи не пропущеним позивачем вищевказаний тримісячний строк, суд першої інстанції вказав, що оскільки скерування на проходження МСЕК ним було отримано у травні 2023 року, то він об'єктивно не мав можливості отримання відповідної довідки МСЕК у строки, визначені законодавством, відтак не має зазнавати негативних наслідків від того, що огляд відбувся тільки 10 липня 2023 року.
Вказане колегія суддів вважає помилковим і зауважує, що встановлення законодавцем обмеженого строку є однією з умов дисциплінування фізичних осіб як учасників публічно-правових відносин при реалізації свого права на отримання одноразової грошової допомоги. У випадку пропуску такого строку виключними підставами для визнання судом поважними причин такого пропуску може бути лише наявність об'єктивно непереборних обставин, які пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами. Разом з тим, це не означає, що зі збігом цього строку особа безумовно втрачає соціальні гарантії, які надані їй Законом, зокрема можливість реалізації свого права на отримання одноразової грошової допомоги у виключних випадках із застосуванням судових заходів захисту свого права (шляхом пред'явлення позову).
Вищезазначене підтверджується позицією Верховного Суду, висловленою, зокрема, у постановах від 23 жовтня 2018 року у справі № 161/69/17 та від 12 березня 2019 року у справі №760/18315/16-а, у яких колегія суддів Верховного Суду дійшла обґрунтованого висновку, що строк може вважатись присічним за умови, якщо особа протягом цього строку має можливість в будь-який час звернутися за захистом своїх соціальних прав, а саме, права на отримання грошової виплати; не вважається завершеним строк за умови об'єктивної відсутності можливості особи безперешкодного звернення за захистом відповідного соціального права; таке обмеження буде порушенням права особи на соціальне забезпечення та проявом дискримінації.
Крім того, Верховний Суд у постанові від 08 квітня 2024 року, повертаючи справу № 540/3059/20 на новий розгляд, вказав, що при розгляді подібних спорів суди повинні встановити, чи були вчинені особою всі залежні від неї дії щодо отримання довідки МСЕК у строки, які надають право на отримання одноразової грошової допомоги.
Таким чином, колегія суддів доходить висновку, що встановлений законодавством тримісячний строк для встановлення особі часткової втрати працездатності рахується з дня звільнення такої особи з військової служби, є преклюзивним і підлягає поновленню лише у виключних випадках у зв'язку із наявністю об'єктивно непереборних обставин, які пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій, що підтверджені доказами, належність яких повинна бути перевірена уповноваженим органом або судом.
Як вбачається з матеріалів справи, 31.01.2023 військово-лікарської комісії Військової частини НОМЕР_2 було оглянуто позивача та за результатом медичного огляду було складено довідку № 887, в якій зазначено висновок: «Травма, ТАК, пов'язана з захистом Батьківщини; Захворювання, ТАК, пов'язані з захистом Батьківщини. Придатний до військової служби».
Відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 № 72-РС від 23.03.2023 солдата ОСОБА_1 , оператора протитанкового відділення взводу вогневої підтримки аеромобільної роти аеромобільного батальйону, було звільнено з військової служби в запас відповідно до п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" від 04.04.2006 року № 3597-ІУ за підпунктом "г" (через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу): у зв'язку з наявністю дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю І чи ІІ групи).
Таким чином, позивач звільнився з військової служби не за станом здоров'я, доказів того що він з 24.03.2023 по 17.05.2023 перебував на стаціонарному лікуванні або проходив реабілітацію позивачем не надано.
Враховуючи вищезазначене, суд наголошує, що позивач нічим не обґрунтовує та не надає доказів, зокрема ті, що передували отриманню довідки МСЕК, в тому числі коли саме документи ОСОБА_1 надійшли до МСЕК, чи були наявні інші непереборні обставини, що могли спричинити затримку видачі МСЕК відповідної довідки та чи вживав позивач дії щодо прискорення розгляду МСЕК його документів.
Виходячи з наведеного, слід погодитись з доводами апелянта, що оскільки позивачу встановлено ступінь втрати працездатності поза межами 3-місячного строку, встановленого Законом № 2011-ХІІ, права на одноразову грошову допомогу він немає.
Відповідно до частини 1 статті 317 Кодексу адміністративного судочинства підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є:
1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи;
2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;
3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;
4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Підсумовуючи викладене, на думку апеляційного суду, при вирішенні цього публічно-правового спору суд першої інстанції допустив невідповідність висновків, викладених у рішенні суду, обставинам справи. Тому оскаржуване судове рішення слід скасувати та у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити.
Керуючись ст. ст. 311, 315, 317, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Міністерства оборони України - задовольнити.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 19.03.2024 по справі № 520/1442/24 - скасувати.
Прийняти постанову, якою в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 - відмовити.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя В.А. Калиновський
Судді О.М. Мінаєва З.О. Кононенко