04 липня 2024 року справа №200/731/24
м. Дніпро
Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Гаврищук Т.Г., суддів Блохіна А.А., Геращенка І.В., розглянув у письмовому провадженні апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 08 квітня 2024 р. у справі № 200/731/24 (головуючий І інстанції Духневич О.С.) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання відмови протиправною та зобов'язання вчинити дії,-
Позивач звернулась до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, в якому просила:
- визнати протиправною відмову відповідача щодо здійснення ОСОБА_1 перерахунку пенсії за віком з 15.08.2022 року відповідно до вимог ст. 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» в розмірі 80 відсотків заробітної плати (доходу), визначеної відповідно до ст. 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням сплачених сум;
- зобов'язати відповідача здійснити ОСОБА_1 перерахунок пенсії за віком з 15.08.2022 року відповідно до вимог ст. 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» в розмірі 80 відсотків заробітної плати (доходу), визначеної відповідно до ст. 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням сплачених сум.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 08 квітня 2024 року позов задоволено. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо відмови ОСОБА_1 у здійсненні перерахунку пенсії відповідно до ст. 8 Закону України "Про підвищення престижності шахтарської праці" в розмірі 80 відсотків заробітної плати (доходу), визначеної відповідно до ст. 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням виплачених сум. Зобов'язано Головне управління Пенсійного Фонду України в Одеській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок пенсії за віком з 15.08.2022 року відповідно до вимог ст. 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» в розмірі 80 відсотків заробітної плати (доходу), визначеної відповідно до ст. 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням виплачених сум.
Відповідач не погодився з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення суду першої інстанції, прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову.
В обґрунтування доводів зазначає, що на Головне управління не було покладено зобов'язань щодо зарахування періодів роботи до стажу, що дає право на обчислення пенсії відповідно до ст. 8 Закону України "Про підвищення престижності шахтарської праці" № 345-VI від 02.09.2008.
На виконання рішення суду, рішенням Головного управління №057250003947 позивачу призначена пенсія за віком на пільгових умовах за Списком № 1 з 15.08.2022. Періоди роботи з 02.12.2013 по 01.11.2015 та з 28.11.2015 по 30.06.2022 на посаді медичної сестри підземної здоровпункту ДП “Селидіввугілля” враховано до пільгового стажу за Списком № 1.
З урахуванням наведеного Головним управлінням рішення суду виконано відповідно до покладених зобов'язань, в установленому чинним законодавством порядку.
Судом першої інстанції не було враховано, що позивач у періоди роботи з 02.12.2013 по 01.11.2015 та з 28.11.2015 по 30.06.2022 працювала на посаді медичної сестри підземного здоровпункту ДП “Селидіввугілля”.
Виходячи з положень ст. 8 Закону № 345-VI, до кола працівників, на яких поширюється дія цього Закону та встановлені пільги, належать тільки працівники, зазначені у Списку № 1, які були зайняті на підземних роботах повний робочий день, оскільки позивач не відноситесь до вищевказаної категорії осіб (шахтарів), відсутні законні підстави для розрахунку пенсії в розмірі 80 % від заробітної плати.
Звертає увагу, що повноваження Пенсійного Фонду України в даних правовідносинах є дискреційними та виключною компетенцією Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області.
Відповідно до частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Суд, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, здійснюючи апеляційний перегляд у межах доводів та вимог апеляційної скарги, відповідно до частини 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України, встановив наступне.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, що підтверджується паспортом громадянина України серії НОМЕР_1 , перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Донецькій області та отримує пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до п. «а» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з 15.08.2022 року, що призначена на підставі рішення Донецького окружного адміністративного суду від 01.09.2023 по справі №200/3939/23.
Позивач зазначає, що при розрахунку та призначенні пенсії за віком відповідачем не були застосовані норми статті 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» від 02.09.2008 № 345-VI.
З метою здійснення перерахунку пенсії з урахуванням статті 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» від 02.09.2008 №345-VI позивач 29.11.2023 звернувся до відповідача із відповідною заявою.
Листом відповідача від 13.12.2023 року позивача повідомлено, що відповідно до ст. 1 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» від 02.09.2008 № 345-VI дія цього Закону поширюється на працівників, які видобувають вугілля, залізну руду, руди кольорових і рідкісних металів, марганцеві, уранові, магнієві (солі калієво-магнієві та солі магнієві) та озокеритні руди, працівників шахтобудівних підприємств, які зайняті на підземних роботах повний робочий день, та працівників державних воєнізованих аварійно-рятувальних служб (формувань) у вугільній промисловості - за Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженим Кабінетом Міністрів України (далі - шахтарі), та членів їх сімей.
Оскільки позивач не відноситься до вищевказаної категорії осіб (шахтарів), як передбачено зазначеною статтею Закону, то для розрахунку пенсії в розмірі 80 % від заробітної плати підстав не має.
Також повідомлено, що в рішенні суду від 01.09.2023 по справі №200/3939/23 відсутні зобов'язання щодо застосування норм статті 8 Закону України "Про підвищення престижності шахтарської праці" при виконанні судового рішення.
При вирішенні справи суд виходить з наступного.
В силу ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 1 ст. 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» від 2 вересня 2008 року №345-VI (далі - Закон№345-VI) дія цього Закону поширюється на працівників, які видобувають вугілля, залізну руду, руди кольорових і рідкісних металів, марганцеві та уранові руди, працівників шахтобудівних підприємств, які зайняті на підземних роботах повний робочий день, та працівників державних воєнізованих аварійно-рятувальних служб (формувань) у вугільній промисловості - за Списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та членів їх сімей.
Статтею 8 Закону України № 345-VI передбачено, що мінімальний розмір пенсії шахтарям, які відпрацювали на підземних роботах не менш як 15 років для чоловіків та 7,5 років для жінок за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, встановлюється незалежно від місця останньої роботи, у розмірі 80 відсотків його заробітної плати (доходу), визначеної відповідно до ст. 40 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", з якої обчислюється пенсія, але не менш як три розміри прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність. Для обчислення розміру пенсій за віком за кожний повний рік стажу роботи на підземних роботах до страхового стажу додатково зараховується по одному року.
Відповідно до абзацу 3 частини 1 статті 28 Закону 1058-IV в редакції на час звернення позивача з заявою, мінімальний розмір пенсії особам, на яких поширюється дія Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці», та працівникам, зайнятим повний робочий день під землею обслуговуванням зазначених осіб, які відпрацювали на підземних роботах не менш як 15 років для чоловіків та 7,5 року для жінок за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, встановлюється незалежно від місця останньої роботи в розмірі 80 відсотків заробітної плати (доходу) застрахованої особи, визначеної відповідно до статті 40 цього Закону, з якої обчислюється пенсія, але не менш як три розміри прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність.
Аналіз зазначених норм дає можливість дійти висновку, що дія цього Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» поширюється на працівників, які зайняті на підземних роботах повний робочий день за Списком № 1, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах.
Отже, обов'язковою умовою для застосування положень Закону № 345-VI є зайнятість особи на підземних роботах протягом повного робочого дня, а тому вказана обставина є вирішальною.
Аналогічний правовий висновок був викладений Верховним Судом у постановах від 27 серпня 2020 року у справі №442/3559/17, 13 жовтня 2020 року у справі № 442/3555/17, від 29.12.2021р. у справі № 345/2562/17, від 02 грудня 2021 року у справі №280/281/17.
Щодо доводів апелянта, що оскільки позивач не відноситесь до вищевказаної категорії осіб (шахтарів), відсутні законні підстави для розрахунку пенсії в розмірі 80 % від заробітної плати, суд зазначає наступне.
Відповідно до підрозділу 1 "Підземні роботи в шахтах, рудниках і копальнях на видобуванні корисних копалин, в геологорозвідці, на дренажних шахтах, на будівництві шахт, рудників, копалень" розділу 1 "Гірничі роботи" Списку № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 16 січня 2003 року № 36 та від 24 червня 2016 року № 461, передбачена зайнятість працівників повний робочий день на підземних роботах, зокрема медперсонал підземних пунктів охорони здоров'я.
Як встановлено матеріалами справи, на виконання судового рішення від 01.09.2023 по справі № 200/3939/23 позивачу призначено пенсію на пільгових умовах відповідно до п. «а» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції Рішення Конституційного суду від 23 січня 2020 року № 1-р/2020.
Пенсію обчислено при страховому стажі 26 роки 07 місяців 09 днів, пільговий за Списком № 1 - 8 років 06 місяців 04 дні, а відтак, на позивача поширюється дія статті 8 Закону України "Про підвищення престижності шахтарської праці".
Отже, при призначенні позивачу пенсії та розрахунку її розміру відповідач мав застосувати положення статті 8 Закону України "Про підвищення престижності шахтарської праці" та визначити розмір пенсії як 80% від заробітної плати, шахтаря, але не менш як три розміри прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність.
Доводи апелянта, що посада позивача медичної сестри підземної здоровпункту не відноситься до категорії осіб (шахтарів), як передбачено ст. 1 Закону України "Про підвищення престижності шахтарської праці" є необгрунтованим, оскільки дія цього Закону поширюється на працівників, які зайняті на підземних роботах повний робочий день за Списком № 1, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах.
Таким чином, дія ст.1 Закону України від 2 вересня 2008 року № 345-VI "Про підвищення престижності шахтарської праці" поширюється на позивача, як на працівників, які видобувають вугілля, залізну руду, руди кольорових і рідкісних металів, марганцеві, уранові, магнієві (солі калієво-магнієві та солі магнієві) та озокеритні руди, працівників шахтобудівних підприємств, які зайняті на підземних роботах повний робочий день, та працівників державних воєнізованих аварійно-рятувальних служб (формувань) у вугільній промисловості - за Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженим Кабінетом Міністрів України (далі - шахтарі), та членів їх сімей.
Верховний Суд у справах №345/4616/16 (постанова від 20.11.2018), №345/4570/16-а (постанова від 06.02.2019), №345/4462/16-а (постанова від 05.12.2019), №345/3954/16-а (постанова від 11.07.2019) та інших дійшов висновку про те, що статтю 1 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» слід розглядати у нерозривному зв'язку зі Списком №1 виробництв, цехів, професій та посад на підземних роботах, на роботах із шкідливими умовами праці і в гарячих цехах, робота у яких дає право на державну пенсію на пільгових умовах та в пільгових розмірах.
Отже, позивач має право на перерахунок призначеної пенсії з урахуванням положень Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці».
Стосовно дискреційних повноважень відповідача, суд зазначає наступне.
У юриспруденції дискреційні повноваження визначаються як право глави держави, уряду, інших посадовців в органах державної влади у разі ухвалення рішення з питання, віднесеного до їх компетенції, діяти за певних умов на власний розсуду рамках закону. А в Рекомендаціях Комітету Міністрів Ради Європи вказано, що адміністративний орган може здійснювати "дискреційні повноваження", користуючись певною свободою розсуду у разі ухвалення будь-якого рішення. Такий орган в силу (за) наявності у нього дискреційних повноважень може вибирати з декількох варіантів припустимих рішень той, який він вважає найбільш відповідним у даному випадку. За цього надано рекомендацію судам не втручатися у дискреційні повноваження державних органів.
На думку суду, з боку державних органів відбувається підміна понять, оскільки не будь-які повноваження органів влади з ухвалення рішень, є дискреційними. Дискреція діє тільки у разі, коли у рамках закону державний орган може приймати різні рішення.
Згідно статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Україною Законом № 475/97-ВР від 17 липня 1997 року, кожен, чиї права і свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі Чахал проти Об'єднаного Королівства Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.
Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності не безпідставної заяви за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов'язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею, повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема, в тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі Афанасьєв проти України від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02).
Отже, ефективний засіб правового захисту в розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права й одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.
Дискреційні повноваження - це законодавчо встановлена компетенція владних суб'єктів, яка визначає ступінь самостійності її реалізації з урахуванням принципу верховенства права; ці повноваження полягають у застосуванні суб'єктами адміністративного розсуду при здійсненні дій і прийнятті рішень. У більш звуженому розумінні дискреційні повноваження - це можливість діяти за власним розсудом, в межах закону, можливість застосувати норми закону та вчиняти конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними (законними). Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду України від 21 травня 2013 року № 21-87а13.
За унормуванням п. 7 ч. 2 ст. 245 Кодексу адміністративного судочинства України в разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.
Отже, суд наділений повноваженнями щодо зобов'язання відповідача вчинити певні дії, і це прямо вбачається з п. 4 ч. 2 ст. 245 Кодексу адміністративного судочинства України.
За приписами ч. 4 ст. 245 Кодексу адміністративного судочинства України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
При цьому спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
Оскільки, саме Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області було розглянуто заяву позивача, суд першої інстанції вірно зазначив про зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області повторно розглянути заяву позивача про перерахунок пенсії від 02.03.2023 з урахуванням висновків суду.
На підставі викладеного, апеляційний суд погоджує висновок суду першої інстанції щодо зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області провести з 02 березня 2023 року перерахунок пенсії ОСОБА_2 відповідно до абзацу 3 частини 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV, статті 8 Закону України від 02.09.2008 №345-VI «Про підвищення престижності шахтарської праці» з урахуванням висновків суду та здійснити її виплату з урахуванням раніше виплачених сум.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, оскільки суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.
Керуючись ст. ст. 308, 311, 313, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд,
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 08 квітня 2024 р. у справі №200/731/24 - залишити без задоволення.
Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 08 квітня 2024 р. у справі №200/731/24 - залишити без змін.
Повне судове рішення 04 липня 2024 року.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому статтею 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя: Т.Г. Гаврищук
Судді: А.А. Блохін
І.В. Геращенко