Справа № 11-cc/824/3905/2024 Слідчий суддя в 1-й інстанції: ОСОБА_1
Категорія: ст. 183 КПК Доповідач: ОСОБА_2
Єдиний унікальний номер № 761/16519/24
27 червня 2024 року місто Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючої судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі судового засідання ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу прокурора відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 06 травня 2024 року, -
за участю:
прокурора - ОСОБА_6 ,
підозрюваного - ОСОБА_7 ,
захисника - ОСОБА_8 ,
Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 06.05.2024 року фактично частково задоволено клопотання старшого слідчого в особливо важливих справах 1 відділу 1 управління досудового розслідування Головного слідчого управління СБ України ОСОБА_9 , погоджене прокурором відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_6 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою у межах строку досудового розслідування, тобто до 02.07.2024 року, з визначенням розміру застави у розмірі 100 (сто) прожиткових мінімумів доходів громадян для працездатних осіб, що складає 302 800 (триста дві тисячі вісімсот) гривень, із визначенням обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України у разі її внесення, щодо:
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця Одеської області, м. Арциз, з вищою освітою, одруженого, на утримані якого перебувають двоє малолітніх дітей, працюючого начальником відділення військового обліку ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
який підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 114-1, ч. 3 ст. 362 КК України.
Не погоджуючись з таким рішенням слідчого судді, прокурор у кримінальному провадженні ОСОБА_6 звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 06.05.2024 року в частині визначення підозрюваному ОСОБА_7 розміру застави, та постановити нову ухвалу, якою задовольнити клопотання старшого слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_7 без визначення розміру застави.
Мотивуючи апеляційні вимоги прокурор зазначає, що оскаржувана ухвала слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 06.05.2024 року є незаконною та необґрунтованою у зв'язку з чим підлягає скасуванню.
Сторона обвинувачення вказує, що злочини, у вчиненні яких підозрюється ОСОБА_7 є тяжкими і передбачають можливість призначення покарання у виді позбавлення волі на строк до 8 років, тому усвідомлюючи тяжкість та невідворотність покарання, що загрожує йому, в разі визнання судом винним у їх вчиненні, ОСОБА_7 може переховуватися від органів досудового розслідування та суду.
Прокурор наголошує, що ОСОБА_7 , перебуваючи поза межами установи попереднього ув'язнення, матиме можливість обговорювати з іншими учасниками організованої групи та іншими невстановленими досудовим розслідуванням особами відомі органу досудового розслідування обставини підготовки та вчинення кримінальних правопорушень, та усвідомлюючи невідворотність покарання, намагатиметься вплинути на таких осіб з метою викривлення останніми показань на свою користь, повідомлення органу досудового розслідування неправдивих відомостей щодо ролі ОСОБА_7 у вчиненні вказаних злочинів.
Апелянт звертає увагу суду, що зважаючи на тяжкість інкримінованих ОСОБА_7 діянь, обґрунтованість підозри останньому та наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, єдиним запобіжним заходом, який здатен забезпечити виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків та унеможливить реалізацію вищевикладених ризиків, є запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення прокурора, який підтримав свою апеляційну скаргу і просив її задовольнити, пояснення підозрюваного та його захисника, які заперечували проти задоволення апеляційної скарги і просили ухвалу слідчого судді залишити без змін, вивчивши матеріали провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга прокурора відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_6 не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як вбачається з представлених в апеляційний суд матеріалів, що Головним слідчим управлінням СБ України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 22023000000001061 від 17.10.2023 року за підозрою громадянина України ОСОБА_10 у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч. 1 ст. 114-1 та ч. 4 ст. 358 КК України, за підозрою громадянина України ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч. 1 ст. 114-1 та ч. 3 ст. 362 КК України, а також за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 332 та ч. 1 ст. 358 КК України
Досудовим розслідуванням зазначено, що у невстановлений час та місці у громадянина України ОСОБА_7 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНН НОМЕР_1 , уродженця Одеської області, м. Арциз, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_3 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , паспорт НОМЕР_2 від 04.08.2004, тел. НОМЕР_3 , НОМЕР_4 , НОМЕР_5 ), як співробітника ІНФОРМАЦІЯ_2 , виник злочинний умисел, спрямований на вчинення дій у сфері використання електронно- обчислювальних машин (комп'ютерів), систем та комп'ютерних мереж і мереж електрозв'язку.
Громадянин України ОСОБА_7 , будучи військовослужбовцем ІНФОРМАЦІЯ_2 , маючи доступ до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів «Оберіг», діючи умисно, використовуючи :воє службові становище, усвідомлюючи злочинність своїх дій, достовірно знаючи, що його дії сприятимуть безперешкодному перетину кордону особою з -етою ухилення від мобілізації, вніс відповідні зміни в облікову картку Реєстру «Оберіг» відносно громадянина України ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Так, 19.07.2023 року, ОСОБА_7 під час внесення до Реєстру «Оберіг» відомостей було зазначено: місце реєстрації ОСОБА_10 у комунальній установі « ІНФОРМАЦІЯ_4 », розташований за адресою: АДРЕСА_4 , хоча останній жодного разу не звертався до даної установи та на обліку не перебуває; у графі «в розшуку» проставлено «Ні»; у розділі « ОСОБА_11 » додано медогляд «висновок 40а», номер « 145/2/70 »; у розділі «Військовий квиток» додано інформацію про серію квитка «НОМЕР_9», номер « НОМЕР_7 », дата видачі « ІНФОРМАЦІЯ_5 », ким видано « ІНФОРМАЦІЯ_6 », тимчасовий «Так»; виставлено відмітку «Визнані ВЛК непридатними до військової служби з виключенням з військового обліку».
У подальшому, 10.11.2023 року ОСОБА_7 , продовжуючи вчинення протиправного діяння (злочину), повторно, вніс зміни в інформацію відносно громадянина України ОСОБА_10 , яка міститься в Реєстрі «Оберіг».
Так, у визначений день ОСОБА_7 в Реєстрі «Оберіг» було редаговано персональні дані щодо ОСОБА_10 , а саме: у графі «Ім'я» змінено прізвище « ОСОБА_12 »; змінено ім'я « ОСОБА_13 »; редаговано інформацію про військовий квиток: номер « НОМЕР_8 », дата видачі « ІНФОРМАЦІЯ_7 ».
Продовжуючи вчинення злочину, 15.01.2024 о 14:26 ОСОБА_7 повторно було внесено зміни в інформацію, яка міститься в Реєстрі «Оберіг» відносно громадянина України ОСОБА_10 , а саме: у графі «Ім'я» змінено прізвище та ім'я « ОСОБА_14 »; редаговано інформацію про військовий квиток: номер « НОМЕР_7 », дата видачі «ІНФОРМАЦІЯ_5»
Таким чином, громадянин України ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , протягом липня 2023 - січня 2024 років, діючи умисно на реалізацію злочинного умислу, неодноразово вчинив несанкціоновану зміну інформації, яка знаходиться в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів «Оберіг».
Згідно п. 16 розділу II (Суб'єкти Реєстру та їх завдання) Порядку ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженого наказом Міністерства оборони України № 94 від 28.03.2022 (далі - Реєстру) - органами ведення Реєстру є ТЦК та СП, Центральне управління СБУ та регіональні органи СБУ, а також відповідні підрозділи СЗРУ.
Відповідно до п. 17 розділу II Порядку - орган ведення Реєстру для виконання функцій ведення Реєстру призначає відповідальних осіб за ведення Реєстру.
Згідно п. 18 розділу II Порядку - призначена відповідальна особа за ведення Реєстру відповідно до покладених на неї обов'язків здійснює:
внесення відомостей до електронних форм облікових карток призовників, військовозобов'язаних та резервістів відповідно до нормативно-правових актів з питань веденні військового обліку, взяття (зняття) на військовий облік з перевіркою відповідності персональних та службових даних призовників, військовозобов'язаних та резервістів з існуючими обліковими даними;
внесення змін до персональних та службових даних призовників, військовозобов'язаних та резервістів на підставі відомостей органів виконавчої влади, інших державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, закладів освіти незалежно від підпорядкування і форми власності, ТЦК та СП, військових частин, а також відомостей, що подаються органу ведення Реєстру призовниками, військовозобов'язаними та резервістами;
верифікацію персональних та службових даних призовників, військовозобов'язаних або резервістів, у тому числі осіб, звільнених з військової служби, які мають право на пенсію;
перегляд та друк облікових документів, звітів та статистичних відомостей Реєстру відповідного ТЦК та СП, Центрального управління СБУ та відповідного регіонального органу СБУ, відповідного підрозділу СЗРУ;
знищення повторного запису з Реєстру.
Відповідно до п. 6 розділу III (Відомості, що вносяться до Реєстру) Порядку
- збирання відомостей здійснюється органами ведення Реєстру на підставі відомостей, що подаються органу ведення Реєстру особисто призовниками, військовозобов'язаними та резервістами, органами виконавчої влади, іншими державними органами, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями, закладами освіти незалежно від підпорядкування і форми власності, ТЦК та СП, військовими частинами.
Крім цього, досудовим розслідуванням зазначено, що ОСОБА_7 повністю викривається у перешкоджанні законній діяльності Збройних Сил України та інших військових формувань в особливий період, тобто в учиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 114-1 КК України, що мало місце за наступних обставин.
Так, 19.07.2023 року ОСОБА_7 , перебуваючи за своїм робочим місцем за адресою: АДРЕСА_3 , діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи настання суспільно небезпечних наслідків у вигляді перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України, зокрема щодо забезпечення комплектування особовим складом ЗСУ та інших військових формувань в особливий період, з метою підриву обороноздатності України в умовах воєнного стану, і бажаючи їх настання, використовуючи особистий ключ доступу до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів «Оберіг», вніс неправдиві дані стосовно громадянина України ОСОБА_10 про непридатність останнього до військової служби з виключенням із військового обліку, що слугувало безперешкодному перетині державного кордону України останнім, чим вчинив перешкоджання законній діяльності Збройним Силам України в особливий період.
Враховуючи викладене, ОСОБА_7 надав можливість громадянину України ОСОБА_10 ухилитися від виконання військового обов'язку, уникнути військового обліку та призову, чим створив перепони для встановлення мобілізаційного ресурсу держави, укомплектування ЗСУ та інших військових формувань у відповідності до штатів воєнного стану, ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних і резервістів, ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
04.05.2024 року о 10 год. 33 хв. ОСОБА_7 в порядку ст. 615 КПК України затримано співробітниками СБ України, у зв'язку з чим припинено його злочинну діяльність.
04.05.2024 року ОСОБА_7 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 114-1 КК України, тобто у вчиненні перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України та інших військових формувань в особливий період, а також у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 362 КК України, тобто у несанкціонованій зміні інформації, яка обробляється в електронно-обчислювальних машинах (комп'ютерах), автоматизованих системах, комп'ютерних мережах особою, яка має право доступу до неї, вчинені повторно.
06.05.2024 року (клопотання датоване 04.05.2024 року) старший слідчий в особливо важливих справах 1 відділу 1 управління досудового розслідування Головного слідчого управління СБ України ОСОБА_9 за погодженням прокурором відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_6 звернувся до Шевченківського районного суду міста Києва з клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_7 .
Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 06.05.2024 року вказане клопотання старшого слідчого фактично частково задоволено та застосовано щодо ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою у межах строку досудового розслідування, тобто до 02.07.2024 року, з визначенням розміру застави у розмірі 100 (сто) прожиткових мінімумів доходів громадян для працездатних осіб, що складає 302 800 (триста дві тисячі вісімсот) гривень, із визначенням обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України у разі її внесення.
Колегія суддів погоджується з такими висновками слідчого судді.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Під час апеляційного розгляду, встановлено, що рішення слідчим суддею прийнято з дотриманням вищезазначених вимог національного та міжнародного законодавства, при прийнятті рішення слідчий суддя, всупереч доводам підозрюваного, дійшов вірного висновку про доведеність наявності обставин, які свідчать про обґрунтованість підозри ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 114-1, ч. 3 ст. 362 КК України, що підтверджується фактичним даними, наданими суду та наведеними у рішенні слідчого судді.
Зважаючи на практику Європейського Суду з прав людини, зокрема на п.175 рішення Європейського суду з прав людини від 21.04.2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», обґрунтована підозра означає, що існують факти та інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.
Як вважає колегія суддів, слідчий суддя, дослідивши матеріали клопотання та долучені до нього документи, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин провадження, керуючись законом, оцінюючи сукупність зібраних доказів, лише щодо пред'явленої підозри, - з точки зору достатності та взаємозв'язку, прийшов до обґрунтованого висновку про наявність у провадженні доказів, які свідчать про обґрунтованість оголошеної підозри ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень.
Фактів та інформації, які переконливо свідчать про причетність ОСОБА_7 до вчинення вищевказаних кримінальних правопорушень, в клопотанні старшого слідчого та доданих до нього матеріалах міститься достатньо для висновку про обґрунтованість повідомленої йому підозри, що підтверджується на даному етапі досудового розслідування достатньою сукупністю даних, які містяться в матеріалах клопотання.
Перевіряючи доводи клопотання старшого слідчого на предмет наявності ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, колегія суддів вважає, що слідчий суддя дійшов правильного висновку про їх наявність з огляду на суспільну небезпечність кримінальних правопорушень, у вчиненні яких підозрюється ОСОБА_7 на тяжкість покарання, яке загрожує останньому у разі визнання його винним у вчиненні зазначених кримінальних правопорушень, та конкретні обставини кримінального провадження.
Органом досудового розслідування в достатній мірі доведено існування ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: ризиків переховуватися від органу досудового розслідування та суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, тобто існують обставини, передбачені ч. 1 ст. 194 КПК України, при цьому достатні стримуючі фактори, які б свідчили про протилежне, в матеріалах клопотання відсутні.
Відповідно до ч. 6 ст. 176 КПК України під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109-114-2, 258-258-5, 260, 261, 437-442 Кримінального кодексу України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, застосовується запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті, а саме тримання під вартою.
Що стосується доводів апеляційної скарги прокурора про визначення ОСОБА_7 альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави, то колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, уповноважені органи влади повинні приділити визначенню суми застави стільки ж уваги, скільки вирішенню питання про необхідність тримання особи під вартою.
Згідно з ч. 1 ст. 182 КПК України, застава полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків, під умовою звернення внесених коштів у доход держави в разі невиконання цих обов'язків.
Відповідно до ч. 4 ст. 182 КПК України, розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 КПК України. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Згідно ч. 5 ст. 182 КПК України, розмір застави визначається у таких межах:
1) щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні нетяжкого злочину, - від одного до двадцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;
2) щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;
3) щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину, - від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов'язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.
Як зазначено в ч. 3 ст. 183 КПК України, слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків.
Відповідно до ч. 4 ст. 183 КПК України під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114 - 2, 258-258 - 6, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442 Кримінального кодексу України, що не позбавляє можливості визначити розмір застави, як альтернативний запобіжний захід за такими статтями підозри.
Колегія суддів вважає, що слідчий суддя правильно, з урахуванням та в межах вимог ч. 5 ст. 182, ч. 4 ст. 183 КПК України, а також з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, відповідно до якої розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні, оцінивши також тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_7 дані про його особу та наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, заставу у межах 100 (ста) прожиткових мінімумів доходів громадян для працездатних осіб, що складає 302 800 (триста дві тисячі вісімсот) гривень, що зможе належним чином забезпечити виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків у випадку внесення застави.
Істотних порушень вимог КПК України, які б перешкодили чи могли перешкодити слідчому судді місцевого суду постановити законну та обґрунтовану ухвалу, колегією суддів апеляційної інстанції - не виявлено.
Керуючись ст. ст. 176 - 178, 183, 194, 196, 309, 376, 395, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -
Ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 06 травня 2024 року, якою фактично частково задоволено клопотання старшого слідчого в особливо важливих справах 1 відділу 1 управління досудового розслідування Головного слідчого управління СБ України ОСОБА_9 , погоджене прокурором відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_6 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою у межах строку досудового розслідування, тобто до 02.07.2024 року, з визначенням розміру застави у розмірі 100 (сто) прожиткових мінімумів доходів громадян для працездатних осіб, що складає 302 800 (триста дві тисячі вісімсот) гривень, із визначенням обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України у разі її внесення, щодо ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , - залишити без змін, а апеляційну скаргу прокурора відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_6 , - залишити без задоволення.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення є остаточною і оскарженню не підлягає.
_____________________ _______________________ ____________________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4