Апеляційне провадження Доповідач- Кафідова О.В.
№ 22-ц/824/10911/2024
м. Київ Справа № 761/31744/23
03 липня 2024 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів Судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Кафідової О.В.
суддів - Оніщука М.І.
- Шебуєвої В.А.
при секретарі - Смолко А.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Дубчак Лесі Сергіївни на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 20 лютого 2024 року, ухвалене під головуванням судді Аббасової Н. В. у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Київській області, Прокуратури Київської області, третя особа: Головне управління Державної казначейської служби у м. Києві, про відшкодування шкоди, -
У вересні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вищезазначеним позовом, в якому, з урахуванням збільшення позовних вимог, просив стягнути на його користь за рахунок державного бюджету шляхом безспірного списання майнову шкоду в розмірі 33 321,70 грн та моральну шкоду, завдану незаконними рішеннями, діями та бездіяльністю органу, що здійснює досудове розслідування, в розмірі 50 000,00 грн.
В обґрунтування заявлених вимог ОСОБА_1 зазначав, що 18 вересня 2022 року за його заявою сектором дізнання відділу поліції № 1 Бучанського районного управління поліції ГУ НП в Київській області розпочато досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12022116380001416 від 18.09.2022 за ознаками частини першої статті 190 КК України.
Кримінальне правопорушення, у якому він визнаний потерпілим, полягає у тому, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у шахрайський спосіб, діючи у змові, шляхом обману, під приводом продажу йому твердопаливного котла, привласнили належні йому грошові кошти в сумі 35 400,00 грн, які він перерахував на банківську карту ОСОБА_4 як передоплату.
У межах кримінального провадження позивачем було подано до органу досудового розслідування та прокуратури клопотання про вчинення процесуальних дій, які були проігноровані. Крім того, позивачем подано 17 скарг, які були залишені без уваги і без розгляду. Також позивачем було подано 4 скарги до прокуратури на масові порушення чинного законодавства посадовими особами Бучанського РУ.
Позивач зазначає, що внаслідок незаконних діянь Бучанського РУ та Києво-Святошинської окружної прокуратури йому було завдано як майнової так і моральної шкоди.
Матеріальна шкода полягає у втраті коштів у розмірі 25 400 грн, завданої злочином, а також шкода, заподіяна здоров'ю шляхом загострення серцево - судинної хвороби та виразки шлункового тракту, в розмірі 7 921,70 грн.
Правовою підставою для відшкодування моральної шкоди є бездіяльність органів досудового розслідування, очевидно надмірна та нічим не виправдана тривалість (11 місяців) та неефективність досудового розслідування кримінального провадження, яке на момент розгляду триває.
Протиправна бездіяльність Бучанського РУ, як органу уповноваженого на проведення досудового розслідування та Києво - Святошинської окружної прокуратури, уповноважених на здійснення процесуального керівництва досудовим розслідуванням призведуть до того, що строки досудового розслідування будуть завершені без фактичного отримання будь - яких доказів протиправних дій ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , без вручення підозри зазначеним особам та без направлення обвинувального акта до суду. Тобто, фактична незаконна бездіяльність вказаних осіб позбавила позивача можливості відшкодувати завдані кримінальним правопорушенням збитки в межах кримінального провадження.
З урахуванням наведеного, позивач вважає, що завдана кримінальним правопорушенням шкода, яка процесуально не може бути відшкодована в межах кримінального провадження через незаконні діяння Бучанського РУ та Києво - Святошинської окружної прокуратури, має бути визнана майновою шкодою, що завдана позивачеві незаконними діями органів державної влади та стягнена за рахунок державного бюджету.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 20 лютого 2024 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Київській області, Прокуратури Київської області, третя особа: Головне управління Державної казначейської служби у м. Києві, про відшкодування шкоди, відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що матеріальна шкода в розмірі 25 400 грн, про відшкодування якої просить позивач заподіяна внаслідок вчинення злочину, а не внаслідок допущеної органом досудового розслідування під час розслідування цього злочину бездіяльності. Оскільки досудове розслідування у кримінальному провадженні триває, позивач не позбавлений можливості задовольнити свої вимоги у разі їх доведення після встановлення винних осіб за їх рахунок.
Що стосується позовних вимог про відшкодування шкоди, заподіяної здоров'ю позивача у розмірі 7 921,70 грн, то останнім не доведений розмір такої заподіяної шкоди, а також відсутній причинний зв'язок між заподіяною шкодою та бездіяльністю органу досудового розслідування.
Що стосується заявлених позовних вимог про відшкодування моральної шкоди у розмірі 50 000,00 грн, то позивач, посилаючись на бездіяльність органів досудового розслідування та прокуратури та неефективність досудового розслідування, всупереч вимогам процесуального закону, не довів обставини, якими обґрунтовано позовні вимоги, зокрема, те, що йому було завдано моральну шкоду, не обґрунтував її розмір й причинний зв'язок між шкодою й бездіяльністю відповідача.
Матеріали справи не містять доказів, що позивач скористався своїм правом на оскарження бездіяльності органу досудового розслідування та що ухвалами слідчих суддів була констатована бездіяльність органу досудового розслідування при здійсненні досудового розслідування кримінального провадження. При цьому, суд врахував, що сам по собі факт триваючого досудового розслідування вказаного кримінального провадження без встановлення порушень кримінального законодавства ухвалою слідчого судді не спричиняє наслідок цивільно-правового характеру і не може бути безумовним доказом того, що дії та/або бездіяльність відповідачів заподіяли позивачу моральну шкоду.
Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, 17 квітня 2024 року представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Дубчак Л. С. подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Посилається на те, що суд першої інстанції порушив норми процесуального права та неправильно застосував норми матеріального права. Вказує, що позивачем були надані належні, достовірні та допустимі докази на підтвердження дати початку досудового розслідування та не вчинення органом досудового розслідування жодних належних дій для збору допустимих доказів в межах строку досудового розслідування. Натомість, відповідачами будь-яких доказів законного продовження строків досудового розслідування чи спростування доводів щодо незаконної бездіяльності не надано, що на думку позивача підтверджує обґрунтованість позовних вимог.
Наголошує на тому, що хоча первинно майнова шкода в розмірі 24 500,00 грн завдана протиправними діями суб'єктів кримінального правопорушення, однак саме незаконна бездіяльність органу досудового розслідування і процесуальних керівників призвела до невчинення належних дій для збору доказів вини суб'єктів кримінального правопорушення в межах строку досудового розслідування і відповідно неможливості компенсації позивачу цих коштів в межах кримінального провадження.
Звертає увагу, що надмірна тривалість кримінального провадження здатна призвести до моральних страждань особи, зумовлених тривалою невизначеністю спірних правовідносин, необхідністю відвідування органів досудового розслідування, неможливістю здійснювати звичайну щоденну діяльність.
У відзивах на апеляційну скаргу Київська обласна прокуратура та Головне управління національної поліції в Київській області просили відмовити в задоволенні апеляційної скарги, а рішення суду першої інстанції залишити без змін, посилаючись на його законність та обґрунтованість.
В судове засідання з'явився позивач ОСОБА_1 та його представник адвокат Дубчак Л.С., які підтримали доводи апеляційної скарги та просили її задовольнити.
Також в судове засідання з'явився представник Головного управління Національної поліції в Київській області Барабан В,В., яка заперечувала проти доводів апеляційної скарги та просила рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Представники Київської обласної прокуратури Кузів Р.В., Мацієвська О.В. також заперечували проти доводів апеляційної скарги та просили рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, врахувавши аргументи, наведені у відзивах на апеляційну скаргу, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.
Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Рішення суду першої інстанції даним вимогам закону відповідає.
Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, сектором дізнання відділу поліції № 1 Бучанського районного управління поліції ГУ НП в Київській області розпочато досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12022116380001416 від 18.09.2022 за ознаками злочину, передбаченого частиною першою статті 190 КК України, з фабули якого вбачається, що 17.09.2022 до ВП № 1 Бучанського РУП ГУНП в Київській області надійшла заява ОСОБА_1 про те, що невстановлена особа, шляхом обману, під приводом продажу котла, заволоділа грошовими коштами в сумі 35 398 грн, які належать заявнику, котрій перерахував на банківську карту.
23 вересня 2022 року позивач подав керівнику сектору дізнання відділу 1 ОСОБА_5 клопотання про перекваліфікацію кримінального правопорушення за частиною другою статті 190 КК України.
Як вказує позивач, клопотання розглянуто не було, постанову про відмову у задоволенні клопотання позивачу не надано, та в матеріалах кримінального провадження така постанова відсутня.
26 вересня 2022 року позивач подав керівнику сектору дізнання ОСОБА_5 клопотання про ініціювання перед прокурором питання про тимчасовий доступ до речей та документів ОСОБА_3 , які знаходяться в АТ КБ «Приватбанк».
30 вересня 2022 року позивач подав дізнавачу відділу 1 Миколі Чумакову клопотання про здійснення ряду слідчих та розшукових дій.
04 жовтня 2022 року позивач подав дізнавачу Відділу 1 Чумакову М. клопотання, яким просив залучити до матеріалів провадження запис розмови з ОСОБА_2 старшого патруля, що прибув на місце злочину, який служить доказом визнання ОСОБА_2 факту вчиненого ним правопорушення.
06 жовтня 2022 року позивач подав начальнику Відділу 1 Бучанського районного управління поліції ГУ НП в Київській області скаргу на зловживання з боку дізнавача та заяву про відвід М. Чумакова від проведення розслідування та призначення іншого дізнавача, просив перекваліфікувати правопорушення з частини 1 статті 190 КК України на частину 2 КК України, а також вжити заходів щодо розшуку ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , допитати їх за участю позивача, оголосити підозру.
12 жовтня 2022 року позивач подав начальнику сектору дізнання Відділу 1 ОСОБА_5 клопотання про проведення невідкладних слідчих дій та про ознайомлення з матеріалами провадження.
Як зазначає позивач, вказані клопотання розглянуто не було, постанов про відмову у задоволенні клопотань йому не надано.
13 жовтня 2022 року позивач подав керівнику Бучанської окружної прокуратури Кравченку P.A. скаргу на бездіяльність Бучанського РУ ГУНП у кримінальному провадженні та на відсутність належного процесуального керівництва. Вказану скаргу за належністю було переадресовано Києво - Святошинській окружній прокуратурі.
24 жовтня 2022 року позивач подав начальнику Відділу поліції 1 Бучанського районного управління поліції ГУ НП в Київській області скаргу на бездіяльність сектору дізнання та клопотання про проведення слідчих дій. Таке клопотання розглянуто також не було.
26 жовтня 2022 року позивач подав керівнику Києво - Святошинської окружної прокуратури скаргу на відсутність реагування Києво - Святошинської окружної прокуратури на попередню скаргу.
02 листопада 2022 Києво - Святошинська окружна прокуратура в особі процесуального керівника Непомнящої О. скерувала керівнику сектору дізнання Відділу 1 ОСОБА_5 вказівки у даному кримінальному провадженні, на виконання яких винесено постанову про тимчасовий доступ до документів. Однак, вказану постанову виконано не було, оскільки вказано невірний період.
18 січня 2023 року позивач звернувся до начальника Відділу поліції 1 Бучанського районного управління поліції ГУ НП в Київській області зі скаргою на бездіяльність.
25 та 31 січня 2023 року позивач звертався до начальника відділу поліції № 1 Бучанського районного управління поліції ГУ НП в Київській області зі скаргами на бездіяльність сектору дізнання, на які, як вказує позивач також відповідей не отримав.
02 лютого 2023 позивач подав до Києво-Святошинської окружної прокуратури скаргу на зловживання керівника сектору дізнання Відділу 1 Бучанського РУ ГУНП в Київській області ОСОБА_5.
У відповідь на вказану скаргу, прокуратура 08 лютого 2023 року повідомила, що вивченням матеріалів кримінального провадження встановлено, що дізнавачем не виконані вказівки процесуального керівника, не проведені необхідні слідчі дії, у зв'язку із чим, з метою усунення порушень та з метою активізації досудового розслідування у кримінальному провадженні, процесуальним керівником надані повторні вказівки дізнавачу в порядку п. 4 ч. 2 ст. 36 КПК України, які на даний час перебувають на виконанні. Крім того, стан досудового розслідування заслухано під час оперативної наради та підготовано проект листа до відділу дізнання ГУ НП в Київській області про виявлені порушення під час здійснення дізнання та ініціювання службової перевірки. Заявнику також повідомлено, що відповідно до вимог ст.ст. 303-307 КПК України скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора розглядаються суддею місцевого суду за правилами судового розгляду.
16 лютого 2023 року постановою Києво - Святошинської окружної прокуратури надано тимчасовий доступ до інформації, володільцем якої є АТ КБ «Приватбанк».
Позивач зазначає, що вказана постанова не охоплювала періоду скоєння кримінального правопорушення, тому отримані у результаті її виконання документи не є доказами, з огляду на що посадові особи Києво - Святошинської окружної прокуратури вдалися до посадової недбалості, підписавши таку постанову.
15 березня 2023 року позивачем подано Заступнику начальника відділу 1 Бучанського РУ ГУНП в Київській області та керівнику Києво - Святошинської окружної прокуратури заяви про правопорушення за статтями 364 - 366 КК України, вчинені у відділі під час проведення слідчих дій.
Листом від 22 березня 2023 року Києво - Святошинська окружна прокуратура повідомила позивача про те, що вивченням матеріалів кримінального провадження встановлено, що дізнавачем не виконані вказівки процесуального керівника, не проведені необхідні слідчі дії. Так, процесуальним керівником прийняте рішення про перекваліфікацію складу кримінального правопорушення на ч. 2 ст. 190 КК України - шахрайство, вчинене за попередньою змовою групою осіб, а матеріали кримінального провадження скеровані до СВ ВП № 1 Бучанського РУП ГУНП в Київській області.
Крім того, начальнику СВ ВП № 1 Бучанського РУП ГУНП в Київській області процесуальним керівником надані вказівки в порядку п. 4 ч. 2 ст. 36 КПК України, які на даний час перебувають на виконанні.
31 березня 2023 року позивачем подано Начальнику Бучанського РУП ГУНП у Київській області заяву про посадові правопорушення відділу № 1.
Як вбачається із відповіді Києво - Святошинської окружної прокуратури від 04 квітня 2023 року № 55-2267вих 23, наданої ОСОБА_7 , щодо стану досудового розслідування, процесуальним керівником у даному кримінальному провадженні 22.03.2023 перекваліфіковано кримінальне правопорушення із ч. 1 ст. 190 КК України на ч. 2 ст. 190 КК України. Кваліфікація вказаного кримінального правопорушення за ч. 2 ст. 190 КК України підпадає під злочин, досудове розслідування яких здійснюється слідчими органів внутрішніх справ, а тому для здійснення досудового розслідування по кримінальному провадженню № 12022116380001416 від 18.09.2022 процесуальним керівником 22.03.2023 змінено підслідність вказаного кримінального правопорушення за СВ ВП № 1 Бучанського РУП ГУ НП в Київській області.
Також в матеріалах справи наявний лист Київської обласної прокуратури від 10.04.2023 № 09/3-1435вих23, з якого вбачається, що предметом розгляду було звернення позивача щодо стану досудового розслідування у кримінальному провадженні, можливих неправомірних дій посадових осіб Бучанського РУП ГУНП в Київській області та Києво - Святошинської окружної прокуратури Київської області. З вказаного листа вбачається, що на даний час досудове розслідування триває, проводиться комплекс слідчих та процесуальних дій, спрямованих на забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування з метою прийняття законного процесуального рішення у розумні строки. Разом із цим, за результатами звернень підстав для внесення відомостей щодо можливого вчинення кримінального правопорушення співробітниками Бучанського РУП в Київській області та Києво - Святошинської окружної прокуратури Київської області до Єдиного реєстру досудових розслідувань на даний час не вбачається.
Як вбачається із листа Бучанського РУП ГУ НП в Київській області від 28 квітня 2023 року № 2886/109/1400/23, адресованого позивачу, останнього повідомлено, що скарга з приводу протиправних дій з боку начальника сектору дізнання відділу поліції № 1 Бучанського РУП ГУНП в Київській області ОСОБА_5 зареєстрована в журналі ЄО за № 229 та розглянута. За порушення службової дисципліни наказом ГУ НП від 25.04.2023 № 162 ОСОБА_5 притягнуто до дисциплінарної відповідальності, оголошено догану.
Листом ДВБ Київського обласного управління за № Ж-80/42-09/01-2023 позивача повідомлено, що його звернення щодо можливих неправомірних дій працівників Бучанського РУП ГУНП в Київській області направлено за належністю до слідчого управління ГУ НП в Київській області для вирішення питання щодо організації призначення та проведення службового розслідування.
Як вбачається із матеріалів справи, 11 та 18 травня 2023 року позивачем подано слідчому та 26 травня 2023 року - заступнику начальника ВП № 1 Бучанського районного управління поліції ГУ НП в Київській області клопотання про проведення слідчих дій. Як вказує позивач, такі клопотання розглянуто не було.
16 червня 2023 року позивачем подано слідчому Бучанського районного управління поліції ГУ НП в Київській області В. Перепелиці клопотання про відшкодування завданої шкоди у розмірі 111 692 грн, з яких: 35 400 грн - привласнення коштів потерпілого шляхом шахрайства; медична допомога та лікування - 6 723,5 грн; правова допомога 121 692 грн.
Відповіді на вказане клопотання матеріали справи не містять.
Також позивачем подано до Бучанського районного управління поліції ГУ НП в Київській області: 16.06.2023 - заяву про відвід слідчого; 19.06.2023 - заяву про права потерпілого; 21.06.2023 - скаргу про неналежну організацію слідчо - розшукових дій відділу № 1 та заяву про відвід слідчого.
21 червня 2023 року позивачем подано керівнику Києво - Святошинської окружної прокуратури скаргу на службову недбалість слідчого та ініціювання відводу, у відповідь на яку Києво - Святошинською окружною прокуратурою 26.06.2023 надано відповідь, з якої вбачається, що слідчим не в повній мірі забезпечено виконання завдань кримінального провадження, у зв'язку із чим прокурором ініційоване питання в порядку п. 8 ч. 2 ст. 36, п. 2 ч. 2 ст. 39 КПК України щодо зміни слідчого у кримінальному провадженні, тобто звернення в частині клопотання про відсторонення слідчого прокурором задоволено.
Також позивачем 18 липня 2023 року подано начальнику відділу поліції № 1 Бучанського РУП ГУНП в Київській області скаргу на неналежну організацію слідчих дій та клопотання про надання справи на ознайомлення, на яку надано відповідь від 01.08.2023 про те, що особи, щодо допиту яких заявлено клопотання будуть викликані для допиту у найближчий час; ознайомлення з матеріалами провадження у якості потерпілого можливе за умови визначення зручного часу.
Також 01, 03 та 11 серпня 2023 року позивачем подавались до Бучанського РУП ГУНП у Київській області скарги на незаконні дії слідчого, та бездіяльність слідчого, заява про зникнення документів із матеріалів кримінального провадження.
Ухвалою слідчого судді Києво-Святошинського районного суду Київської області від 24.08.2023 у справі № 369/12490/23 скаргу адвоката Дубчак Л.С., яка діє в інтересах ОСОБА_1 на бездіяльність Бучанського РУП ГУ НП в Київській області задоволено частково. Зобов'язано уповноваженого слідчого ОСОБА_9 розглянути клопотання від 31.07.2023 потерпілого у кримінальному провадженні № 120221163800001416 за ознаками ч. 2 ст. 190 КК України ОСОБА_1 про виклик ОСОБА_3 та ОСОБА_2 для їх допиту за участю потерпілого.
Відповідно до статей 55, 56 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Частиною першою статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), яка з огляду на приписи частини першої статті 9 Конституції України, статті 10 ЦК України є частиною національного законодавства, встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
За змістом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Способами захисту особистих немайнових або майнових прав та інтересів, з якими особа має право звернутися до суду, зокрема, є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди.
Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першою статті 1176 ЦК України, а саме у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.
За відсутності підстав для застосування частини першої статті 1176 ЦК України в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (статті 1173, 1174 ЦК України).
Шкода, завдана фізичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю посадової особи органу державної влади при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується на підставі статті 1174 ЦК України.
Статті 1173, 1174 ЦК України є спеціальними і передбачають певні особливості, характерні для розгляду справ про деліктну відповідальність органів державної влади та посадових осіб, які відмінні від загальних правил деліктної відповідальності. Так, зокрема, цими правовими нормами передбачено, що для застосування відповідальності посадових осіб та органів державної влади наявність їх вини не є обов'язковою. Втім, цими нормами не заперечується обов'язковість наявності інших елементів складу цивільного правопорушення, які є обов'язковими для доказування у спорах про стягнення збитків або відшкодування моральної шкоди.
Необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді відшкодування шкоди є наявність трьох умов: неправомірні дії цього органу, наявність шкоди та причинний зв'язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою. Довести наявність цих умов має позивач, який звернувся з позовом про відшкодування шкоди на підставі статті 1173 ЦК України.
Зазначений правовий висновок викладений Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 12 березня 2019 року у справі № 920/715/17 (провадження № 12-199гс18).
Застосовуючи статті 1173, 1174 ЦК України, суд має встановити: по-перше, невідповідність рішення, дії чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування чи відповідно їх посадової або службової особи вимогам закону чи іншого нормативного акта; по-друге, факт завдання цим рішенням, дією чи бездіяльністю шкоди фізичній або юридичній особі. За наявності цих умов є підстави покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу, Автономну Республіку Крим або орган місцевого самоврядування».
Такий правовий висновок викладений Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 03 вересня 2019 року у справі № 916/1423/17 (провадження № 12-208гс18).
Частинами першою та другою статті 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у пункті 3 постанови від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Положеннями частини третьої статті 23 ЦК України визначено, що моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Отже, моральну шкоду розуміють як втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди; протиправність діяння її заподіювача; наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіяювача та вини останнього в її заподіянні. Суд повинен з'ясувати, зокрема, чим підтверджується факт завдання позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони завдані, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює завдану йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Звертаючись до суду з цим позовом, позивач вказує, що, матеріальна шкода в розмірі 25 400,00 грн, про відшкодування якої він просить, це сума, яку він втратив внаслідок вчинення злочину, зазначаючи при цьому, що 10 000,00 грн йому було повернуто, а 7 921,70 грн - це шкода, заподіяна його здоров'ю шляхом загострення серцево - судинної хвороби та виразки шлункового тракту.
Моральну шкоду в розмірі 50 000,00 грн, які позивач просить відшкодувати йому за рахунок держави, він обґрунтовує бездіяльністю органів досудового розслідування, надмірною тривалістю та неефективністю досудового розслідування, що зумовили погіршення його фізичного та психоемоційного стану.
Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно зі статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції, врахувавши вищевказані норми права, встановивши обставини справи, від яких залежить її правильне вирішення, дійшов обґрунтованого висновку про те, що позовні вимоги ОСОБА_1 задоволенню не підлягають у зв'язку з їх недоведеністю, оскільки позивачем не надано доказів на підтвердження наявності заподіяної йому шкоди, причинного зв'язку між шкодою і протиправними діяннями відповідачів.
Однією із засад кримінального провадження є забезпечення права на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності, гарантоване статтею 24 КПК України, згідно з якою кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Відповідно до змісту частини першої статті 303 КПК України під час досудового розслідування можуть бути оскаржені бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення.
За правилом частини другої статті 307 КПК України слідчий суддя за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора під час досудового розслідування виносить ухвалу про: 1) скасування рішення слідчого чи прокурора; 2) зобов'язання припинити дію; 3) зобов'язання вчинити певну дію; 4) відмову у задоволенні скарги.
Таким чином, в ухвалі слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора під час досудового розслідування реалізується така засада кримінального судочинства, як реалізація особою права на оскарження їх процесуальних рішень, дій чи бездіяльності до суду.
Суд, здійснюючи нагляд за дотриманням верховенства права та законності у процесуальній діяльності слідчого та прокурора, забезпечує дотримання основних прав та інтересів особи та реалізує відповідний судовий контроль за їх діяльністю, що має на меті усунення недоліків у такій діяльності.
При цьому, наявність певних недоліків у процесуальній діяльності зазначених посадових осіб сама по собі не може свідчити про незаконність їх діяльності як такої й, відповідно, не може бути підставою для безумовного стягнення відшкодування моральної або майнової шкоди.
Отже, сам факт звернень ОСОБА_1 до посадових осіб відповідачів з приводу недоліків у їх процесуальній діяльності не тягне наслідок цивільно-правового характеру і не може бути доказом того, що дії та/або бездіяльність відповідачів завдали йому моральної шкоди.
Контроль на стадії досудового розслідування з боку слідчого судді, не є достатньою підставою для висновку про протиправність дій відповідачів і притягнення їх до цивільно-правової відповідальності.
Зазначене узгоджується із правовими висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 12 квітня 2023 року в справі № 591/2583/21 та від 13 квітня 2023 року в справі № 591/4134/21.
З огляду на викладене, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції про те, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами факту заподіяння йому моральних страждань чи втрат немайнового характеру, а отже, і заподіяння моральної шкоди, розмір якої ним жодним чином не обґрунтований.
Крім того, суд апеляційної інстанції погоджується із висновками судів першої інстанції про те, що позивачем не доведено факту наявності майнової шкоди, її розмір, причинно наслідковий зв'язок між правопорушенням і шкодою, що є його процесуальним обов'язком.
До подібних правових висновків дійшов Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 07 листопада 2022 року у справі № 757/59343/19-ц, провадження № 61-9952сво20.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення у судовому рішенні, питання вмотивованості висновків суду, апеляційний суд виходить з того, що у справі, що розглядається, сторонам надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, а доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правильних висновків суду першої інстанції.
Відтак, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції. Судом першої інстанції повно встановлено обставини, що мають значення для справи, висновки суду відповідають наявним у матеріалах справах доказам.
Колегія суддів не вбачає порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права.
Згідно з пунктом 1 частиною першою статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до частин першої статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 20 лютого 2024 року - без змін, оскільки підстави для скасування судового рішення відсутні.
Керуючись статтями 268, 367, 374, 375, 381-384, 389 ЦПК України, суд,-
Апеляційну скаргупредставника ОСОБА_1 - адвоката Дубчак Лесі Сергіївни залишити без задоволення.
Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 20 лютого 2024 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена
в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складення повної постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Повний текст постанови складено 04 листопада 2024 року
Головуючий: Судді: