Апеляційне провадження Доповідач- Кафідова О.В.
№ 22-ц/824/10081/2024
м. Київ Справа № 357/13537/23
04 липня 2024року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів Судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Кафідової О.В.
суддів - Оніщука М.І.
- Шебуєвої В.А
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 адвоката Каленського Владислава Ігоровича на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 13 березня 2024 року, ухвалене під головуванням судді Цуранова А.Ю. у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення 3% річних та інфляційних втрат, -
У жовтні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду з вищезазначеним позовом, в якому просить стягнути з відповідача на свою користь 3% річних та інфляційні втрати в сумі 79 265,75 грн та судові витрати.
В обґрунтування заявлених вимог ОСОБА_1 посилається на те, що 17 березня 2021 року ОСОБА_2 безпідставно набула належні їй грошові кошти в розмірі 185 690 грн. 31 травня 2021 року вона звернулася до відповідача з вимогою про повернення вказаних коштів, а тому вважає, що саме ця дата є повідомленням відповідача про необхідність повернення коштів.
Заочним рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 15 листопада 2021 року в справі № 357/5849/21 відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення безпідставно набутих грошових коштів.
Постановою Київського апеляційного суду від 14 липня 2022 року вказане рішення суду першої інстанції було скасоване та прийнято нове, яким позов задоволено, стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 185 690 грн. безпідставно набутих грошових коштів. Про розгляд вказаної справи відповідач була обізнана, однак до теперішнього часу кошти не повернула, тому позивач має право на стягнення з відповідача інфляційних втрат та 3% річних.
Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 13 березня 2024 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 інфляційні втрати в розмірі 22 230,81 грн, три відсотки річних в розмірі 7 028,42 грн, судовий збір в розмірі 396,27 грн та витрати на правничу допомогу в розмірі 2 214,60 грн.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що правовідносини, які склалися між сторонами з приводу стягнення безпідставно отриманих коштів, за своєю правовою природою є грошовим зобов'язанням, на яке поширюється дія частини другої статті 625 ЦК України як спеціального виду цивільно-правової відповідальності. При цьому, суд дійшов висновку, що розрахунок 3% річних та інфляційних втрат має бути здійснений з 14 липня 2022 року - дня набрання законної сили постанови Київського апеляційного суду, якою з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 стягнуто суму безпідставно набутих грошових коштів у розмірі 185 690 грн, а не з 31 травня 2021 року, як просила позивачка.
Що стосується вирішення питання судових витрат, то такі стягнуті з відповідача на користь позивача пропорційно до суми задоволених вимог.
Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, 25 березня 2024 року представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Каленський В. І. подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 79 265,75 грн.
Посилається на те, що судом було порушено норми матеріального та процесуального права, неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи. Зазначає, що суд здійснив розрахунок 3 % річних та інфляційних втрат з дня набрання законної сили постанови Київського апеляційного суду від 14 липня 2022 року в справі № 357/5849/21. Заявник не погоджується з визначеним судом періодом та вказує на те, що якщо без достатньої правової підстави набуваються або зберігаються гроші, то відсотки на них нараховуються з того часу, коли набувач дізнався або повинен був дізнатися про безпідставність набуття або збереження грошових коштів. 31 травня 2021 року ОСОБА_1 звернулася до ОСОБА_2 з вимогою про повернення безпідставно набутих коштів, а тому саме ця дата фактично є датою повідомлення відповідача про необхідність повернення коштів, а тому саме з неї має бути здійснений відповідний розрахунок по статті 625 ЦК України.
ОСОБА_2 подала відзив на апеляційну скаргу, в якому просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, посилаючись на його законність та обґрунтованість.
Відповідно до частин першої статті 369 ЦПК України справа призначена до розгляду судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи за наявними в матеріалах справи документами.
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення виходячи з наступного.
Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, що 31 травня 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою, в якій просила стягнути з ОСОБА_2 на свою користь185 690,00 грн безпідставно набутих грошових коштів.
В обґрунтування позовних вимог зазначала, що 17.03.2021 засобами соціальної інженерії невідомі особи під приводом працівників безпеки банку відкрили кредит на ім'я позивача в АТ «Райффайзен Банк Аваль» та здійснили за рахунок кредитних коштів грошові перекази з її картки та картку відповідача суму в загальному розмірі 139 690 грн.
Крім того, 17.03.2021 через інтернет-банк «Приват24» з банківського рахунку позивача під керівництвом невідомої особи (начебто працівника служби безпеки банку) по телефону було здійснено переказ грошових коштів у розмірі 46 000 грн. Загальний розмір всіх грошових переказів з рахунків позивача на рахунки відповідача становить 185 690 грн.
Позивач звернулась до правоохоронних органів щодо заволодіння грошовими коштами, за наслідками чого в Єдиний реєстр досудових розслідувань внесено відомості № 12021100060000489 із правовою кваліфікацією, передбаченою ч. 2 ст. 190 КК України.
Заочним рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 15 листопада 2021 року у справі № 357/5849/21 відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення безпідставно набутих грошових коштів.
Постановою Київського апеляційного суду від 14 липня 2022 року вказане рішення суду першої інстанції було скасоване та прийнято нове, яким позов задоволено, стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 185 690 грн безпідставно набутих грошових коштів та судовий збір.
Постанова набрала законної сили 14 липня 2022 року та на її виконання видано виконавчий лист.
Вказаним рішенням суд визнав доведеним перерахування з карткового рахунку позивачки ОСОБА_1 139 690 грн і 46 000 грн, а всього на суму 185 690 грн на картковий рахунок відповідачки ОСОБА_2 , при цьому не встановлено відповідних договірних відносин, а так само не встановлено перебування сторін у будь-яких правовідносинах або наявності у позивача обов'язків, визначених ЦК України, у т.ч. щодо фінансового забезпечення відповідача.
Згідно з листом Білоцерківського відділу державної виконавчої служби у Білоцерківському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) № 44648 від 26 лютого 2024 року, на виконанні у Відділі перебуває виконавче провадження № НОМЕР_1 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 185 690 грн безпідставно набутих грошових коштів та судового збору в розмірі 1 856,90 грн і 2785,35 грн.
Як вбачається з вказаного листа з боржника частково стягнуто кошти в розмірі 9 000 грн, з них: 02 серпня 2023 року - 5 000 грн, в т. ч. 4 481 грн - на користь стягувача, 450 грн - виконавчий збір, 69 грн - витрати виконавчого провадження; 20 вересня 2023 року - 4 000 грн, в т. ч. 3 600 грн - на користь стягувача, 400 грн - виконавчий збір.
За змістом статей 524, 533-535 і 625 ЦК України грошовим є зобов'язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов'язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов'язку. Тобто, грошовим є будь-яке зобов'язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов'язок боржника з такої сплати. Ці висновки узгоджуються з позицією Великої Палати Верховного Суду, висловленою у постанові від 11 квітня 2018 року у справі № 758/1303/15-ц.
Згідно з частиною другою статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Стаття 625 ЦК України розміщена у розділі І «Загальні положення про зобов'язання» книги 5 ЦК України, тому приписи розділу І книги 5 ЦК України поширюються як на договірні зобов'язання (підрозділ 1 розділу III книги 5 ЦК України), так і на недоговірні (деліктні) зобов'язання (підрозділ 2 розділу III книги 5 ЦК України).
Таким чином, у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Тобто приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов'язань.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10 квітня 2018 року у справі № 910/10156/17 вказала, що приписи статті 625 ЦК України поширюються на всі види грошових зобов'язань, та погодилася з висновками Верховного Суду України, викладеними у постанові від 01 червня 2016 року у справі № 3-295гс16, за змістом яких грошове зобов'язання може виникати між сторонами не тільки з договірних відносин, але й з інших підстав, передбачених цивільним законодавством, який регулює, зокрема, окремі види зобов'язань.
Установивши, що правовідносини, які склалися між сторонами з приводу стягнення безпідставно отриманих коштів, за своєю правовою природою є грошовим зобов'язанням, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що на них поширюється дія частини другої статті 625 ЦК України як спеціального виду цивільно-правової відповідальності.
При цьому, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що днем початку прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання з повернення безпідставно набутих нею коштів та відповідно нарахування інфляційний втрат та 3 % річних передбачених частиною другою статті 625 ЦК України є 14 липня 2022 року (набрання законної сили постанови Київського апеляційного суду від 14 липня 2022 року в справі № 357/5849/21), оскільки саме з цього моменту відповідач стала достеменно обізнаною про відсутність правових підстав для набуття нею коштів в сумі 185 690,00 грн та у неї виник обов'язок їх повернути.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції. Судом першої інстанції повно встановлено обставини, що мають значення для справи, висновки суду відповідають наявним у матеріалах справах доказам.
Колегія суддів не вбачає порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи викладене, апеляційна скарга ОСОБА_3 підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Каленського Владислава Ігоровича залишити без задоволення.
Рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 13 березня 2024 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.
Головуючий: Судді: