Апеляційне провадження № 22-ц/824/9363/2024
Справа № 357/2938/15-ц
Іменем України
03 липня 2024 року
м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді Кашперської Т.Ц.,
суддів Фінагеєва В.О., Яворського М.А.,
за участю секретаря Мороз Н.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного суду апеляційну скаргу Білоцерківського відділу державної виконавчої служби у Білоцерківському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) на ухвалу Білоцерківського міськрайонного суду Київської області в складі судді Орєхова О.І., постановлену в м. Біла Церква 27 лютого 2024 року у справі за скаргою ОСОБА_1 , заінтересовані особи Білоцерківський відділ державної виконавчої служби у Білоцерківському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), Приватне акціонерне товариство «Українська пожежно-страхова компанія» на бездіяльність відділу державної виконавчої служби та зобов'язання вчинити дії,
заслухавши доповідь судді, перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи,
В липні 2023 року ОСОБА_1 в особі представника Гапоненка Р.І. звернувся до суду з заявою про ухвалення додаткового рішення, просив ухвалити додаткове рішення, яким стягнути з Білоцерківського відділу державної виконавчої служби у Білоцерківському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 20000 грн. на користь ОСОБА_1
Вказував, що 12 липня 2023 року судом було задоволено скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність відділу державної виконавчої служби та зобов'язання вчинити дії, однак не було вирішено питання щодо розподілу судових витрат, які поніс ОСОБА_1 під час розгляду даної скарги.
Зазначив, що ОСОБА_1 та його представником у повній мірі дотримано ч. 8 ст. 141 ЦПК України, попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат, які скаржник поніс і які очікував понести в розмірі 20000 грн., міститься в матеріалах справи.
Вказував, що представником ОСОБА_1 дотримано вимог ч. 4 ст. 137 ЦПК України і даної статті в цілому, так як розмір витрат на оплату послуг адвоката є співмірним із складністю справи та виконаною адвокатом роботою (наданими послугами), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт, обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт. Так, ним було здійснено аналіз судової практики та діючого законодавства, підготовлено ряд процесуальних документів (згідно акту та додатку до акту), в тому числі вживалось досудове врегулювання даного спору. Крім того, адвокат безпосередньо брав участь в судових засіданнях, а 12 липня 2023 року приїхав із м. Києва до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області та прийняв участь при розгляді скарги.
Посилаючись на ч. 9 ст. 141 ЦПК України, вважав, що оскільки спір виник внаслідок неправильних дій Білоцерківського відділу державної виконавчої служби у Білоцерківському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), суд має право покласти на останнє судові витрати повністю.
Ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 27 лютого 2024 року заяву ОСОБА_1 задоволено частково, стягнуто з Білоцерківського відділу державної виконавчої служби у Білоцерківському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) судові витрати, понесені на професійну правничу (правову) допомогу в розмірі 10000 грн.
Білоцерківський відділ державної виконавчої служби у Білоцерківському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), не погоджуючись із ухвалою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на незаконність, безпідставність, необґрунтованість ухвали, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просив скасувати ухвалу Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 27 лютого 2024 року та ухвалити нову, якою зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу до 3000 грн.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги вказував, що представник Відділу в судовому засіданні 12 липня 2023 року під час розгляду скарги висловлював свої заперечення щодо стягнення витрат на правничу допомогу, проте з урахуванням того, що скаржником не було подано докази понесення таких витрат, під час розгляду справи клопотання про зменшення їх розміру не подавалося.
Зазначав про помилковість твердження суду стосовно того, до Відділ отримав заяву скаржника про ухвалення додаткового рішення, оскільки в дійсності такої заяви ним отримано не було. А клопотання про відкладення розгляду справи, призначеної на 11 вересня 2023 року, Відділ подавав лише виходячи з інформації призначених судових засідань, і сама по собі обізнаність про призначене судове засідання не може бути свідченням отримання Відділом заяви про ухвалення додаткового рішення. Так само Відділ не було повідомлено про призначене на 27 лютого 2024 року судове засідання щодо розгляду даної заяви. Не знаючи про призначення цього засідання і відповідно не приймаючи в ньому участь, Відділ був позбавлений можливості подати заперечення щодо задоволення заяви та щодо розміру витрат на професійну правничу допомогу. Не повідомивши Відділ про дату судового засідання, суд переклав на нього наслідки невчинення процесуальних дій.
Вказував, що оскаржувана ухвала суперечить вимогам матеріального та процесуального права.
Наводив правові висновки, викладені в постановах Верховного Суду від 06 березня 2019 року в справі № 922/1163/18, від 07 вересня 2020 року в справі № 910/4201/19 про те, що у разі відсутності у тексті договору таких умов (пунктів) щодо порядку обчислення, форми та ціни послуг, що надаються адвокатом, суди, в залежності від конкретних обставин справи, інших доказів, наданих адвокатом, використовуючи свої дискреційні повноваження, мають право відмовити у задоволенні заяви про компенсацію судових витрат, задовольнити її повністю або частково.
Аналізував положення договору № 03-22 про надання правової (правничої) допомоги від 08 травня 2023 року щодо фіксованого розміру гонорару та порядку розрахунків, посилався на правові висновки Великої Палати Верховного Суду в постанові від 16 листопада 2022 року в справі № 922/1964/21 про те, що не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. У випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо.
З огляду на викладене, в контексті цієї справи, фіксований розмір гонорару, погоджений між ОСОБА_1 та адвокатом у договорі, означає те, що у разі настання визначених таким договором умов платежу конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання умов договору та призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару у цих конкретних правовідносинах, що склалися між позивачем і його адвокатом у цій справі, як і не має значення витрачений адвокатом час на надання послуг правничої допомоги та зазначення кількості витрат такого часу в детальному описі робіт адвоката.
Щодо критеріїв оцінки розміру витрат на надання послуг правничої допомоги, зазначив, що зважаючи на положення законодавства, у разі недотримання вимог закону суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони. Проте Відділ, не отримуючи копії заяви про ухвалення додаткового рішення та не отримуючи повідомлення про судове засідання щодо розгляду заяви про ухвалення додаткового рішення, фактично був позбавлений можливості заявити свої заперечення щодо розміру заявлених витрат на правничу допомогу.
Разом із тим, суд при зменшенні витрат на правову допомогу також зобов'язаний врахувати, чи змінювалася правова позиція сторін у справі в судах першої, апеляційної інстанцій, чи потрібно було адвокату вивчати додаткові джерела права, законодавство, що регулює спір у справі, документи та доводи, якими протилежні сторони у справі обґрунтовували свої вимоги, та інші обставини, і аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 01 грудня 2021 року в справі № 910/20852/20. Як вбачається із рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції і матеріалів справи, позиція ОСОБА_1 була сталою і не зазнавала змін протягом розгляду спору двома судовими інстанціями. При цьому представник ОСОБА_1 був обізнаний у справі з усіма деталями, що з неї випливають, що, поза сумнівом, істотно впливає на обсяг надання ним послуг в межах їх повторного вивчення.
Від ОСОБА_1 в особі представника Гапоненка Р.І. надійшли письмові пояснення на апеляційну скаргу, в яких заявник просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції залишити без змін.
Повторно викладав обставини, норми матеріального права та посилання на правові висновки Верховного Суду, наведені ним в заяві про ухвалення додаткового рішення, вказував, що у суду є та були всі законні підстави для ухвалення додаткового судового рішення, яким було стягнуто судові витрати в розмірі 10000 грн. з Білоцерківського відділу державної виконавчої служби у Білоцерківському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) на користь ОСОБА_1
Вказував, що Відділ державної виконавчої служби намагається ввести суд в оману, зазначаючи неправдиві відомості щодо нібито необізнаності із заявою про ухвалення додаткового рішення та про необізнаність про судове засідання. Наголошував, що Відділ був обізнаний про заяву, а ще особисто підтвердив в апеляційній скарзі, що йому було відомо про призначення до розгляду заяви на 11 вересня 2023 року. Акцентував увагу, що Білоцерківському відділу державної виконавчої служби у Білоцерківському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) було направлено заяву про ухвалення додаткового рішення з усіма додатками, що підтверджується описом вкладення в цінний лист із накладною з АТ «Укрпошта», оригінал якого міститься в матеріалах справи. Крім того, Відділ не був позбавлений права ознайомлюватися з матеріалами справи, відомості по якій наявні у вільному доступі на ЄДРСР та на офіційному сайті судової влади України. При цьому Відділ не скористався передбаченим законом правом та не подав до суду клопотання, передбачене ч. 8 ст. 139 ЦПК України.
Наголошував, що відповідно до ч. 9 ст. 139 ЦПК України обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат, які підлягають розподілу між сторонами.
Водночас, з боку Білоцерківського ВДВС на адресу суду заяв та клопотань стосовно зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката не надходило, не надходило такого клопотання і під час розгляду даної заяви.
Зауважував, що Білоцерківський ВДВС впродовж шести місяців проявляв бездіяльність, вказуючи, що їм нібито не було нічого відомо про заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення в даній справі, задля затягування часу для виконання судового рішення та можливості звернутися до апеляційного суду.
Пояснював, що сторони в судове засідання не викликалися з урахуванням ч. 4 ст. 270 ЦПК України, якою передбачено, що у разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання, обов'язкового виклику вказана стаття не передбачає.
Повідомляв щодо попередньої (орієнтовної) суми судових витрат, які ОСОБА_1 поніс і очікує понести в зв'язку з розглядом апеляційної скарги, що становить 10000 грн., докази понесених витрат будуть подані в порядку та строки, передбачені ч. 8 ст. 141 ЦПК України.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ст. 246 ЦПК України якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше двадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 270 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 - 3 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати; 4) суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 430 цього Кодексу. Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.
Враховуючи те, що за результатами розгляду справи ухвала Білоцерківського міськрайонного суду Київської області постановлена 12 липня 2023 року у відкритому судовому засіданні з повідомленням учасників справи, тому відповідно до вимог ЦПК України додаткове рішення повинне ухвалюватися в такому самому порядку, що й первісне судове рішення.
На порушення наведеного суд першої інстанції розглянув заяву представника ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення про відшкодування судових витрат на правничу допомогу в порядку письмового провадження без повідомлення сторін, що є обов'язковою підставою для скасування оскаржуваного додаткового судового рішення відповідно до приписів пункту 5 частини першої статті 411 ЦПК України про розгляд справи за відсутності учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час та місце засідання суду, оскільки в спірному випадку таке повідомлення було обов'язковим.
Висновки щодо застосування статей 246, 270 ЦПК України сформульовані Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 05 липня 2023 року у справі № 911/3312/21 (провадження № 12-43гс23), від 20 вересня 2023 року в справі № 758/6777/21 (провадження № 61-6490св23) та враховуються апеляційним судом.
Тому наведені обставини є обов'язковою підставою для скасування оскаржуваного додаткового судового рішення відповідно до приписів п. 3 ч. 3 ст. 376 ЦПК України про розгляд справи за відсутності учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час та місце засідання суду, оскільки в спірному випадку таке повідомлення було обов'язковим, а доводи ОСОБА_1 у відзиві на апеляційну скаргу, щодо здійснення такого повідомлення лише у разі необхідності, є помилковим і не ґрунтується на вимогах закону.
Вирішуючи подану заяву про ухвалення додаткового рішення по суті, апеляційний суд враховує таке.
Із матеріалів справи вбачається, що в скарзі на бездіяльність органу державної виконавчої служби ОСОБА_1 зроблено заяву про попередню (орієнтовну) суму витрат, які скаржник поніс і які очікує понести в зв'язку з розглядом скарги в суді в розмірі 20000 грн., докази яких мав намір подати в порядку та строки, передбачені ст. 141 ЦПК України.
Ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 12 липня 2023 року скаргу ОСОБА_1 , заінтересовані особи Білоцерківський відділ державної виконавчої служби у Білоцерківському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія» на бездіяльність відділу державної виконавчої служби та зобов'язання вчинити дії було задоволено. Визнано неправомірною бездіяльність Білоцерківського відділу державної виконавчої служби у Білоцерківському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) щодо незняття арешту з усього майна ОСОБА_1 та зобов'язано Білоцерківський відділ державної виконавчої служби у Білоцерківському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) зняти арешт, накладений на все майно ОСОБА_1 в межах виконавчого провадження № НОМЕР_2.
Після постановлення судом першої інстанції 12 липня 2023 року ухвали щодо розгляду скарги ОСОБА_1 на бездіяльність органів державної виконавчої служби ОСОБА_1 в особі представника Гапоненка Р.І. 13 липня 2023 року направлено до суду засобами поштового зв'язку заяву про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 30000 грн.
Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Отже, заявником дотримано вимог ч. 8 ст. 141 ЦПК України щодо строків подання доказів на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу.
Відповідно до ч.1 та п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ст. 452 ЦПК України судові витрати, пов'язані з розглядом скарги, покладаються судом на заявника, якщо було постановлено рішення про відмову в задоволенні його скарги, або на орган державної виконавчої служби чи приватного виконавця, якщо було постановлено ухвалу про задоволення скарги заявника.
Згідно зі статтею 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Частиною другою статті 141 ЦПК України встановлено, що інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Тобто у ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.
Такий висновок міститься у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19), де Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях частин п'ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов'язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов'язок доведення їх неспівмірності, тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення.
Отже, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.
Ці висновки узгоджуються з висновками, викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 червня 2019 року у справі № 9901/350/18 (провадження № 11-1465заі18) та додатковій постанові у вказаній справі від 12 вересня 2019 року, у постановах від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 (провадження № 12-171гс19) та від 26 травня 2020 року у справі № 908/299/18 (провадження № 12-136гс19).
Розглядаючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу, суду належить дослідити та оцінити додані до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації.
У статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Тобто саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування іншою стороною витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу зменшення відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.
На підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу до суду було надано: Договір № 03-22 про надання правової (правничої) допомоги від 08 травня 2023 року; Додаткова угода № 1 до Договору № 03-22 від 08 травня 2023 року про надання правової (правничої) допомоги від 01 червня 2023 року; Додаток до Акту наданих послуг № 40 від 12 липня 2023 року до Договору № 03-22 від 08 травня 2023 року про надання правової (правничої) допомоги від 08 травня 2023 року; Акт наданих послуг № 40 від 12 липня 2023 року.
Згідно п. 3.1 Договору № 03-22 про надання правової (правничої) допомоги від 08 травня 2023 року, розмір гонорару, який Клієнт сплачує Адвокатському бюро за надану в межах цього Договору правову допомогу, встановлюються в сумі 10 000 грн., що сплачується Клієнтом наступним чином: 5000 грн. протягом трьох днів з дати підписання договору; 5000 грн. протягом трьох днів з дати подання скарги до суду.
Додатковою угодою № 1 до Договору № 03-22 від 08 травня 2023 року про надання правової (правничої) допомоги від 01 червня 2023 року змінено та доповнено п. 3.1 договору в наступній редакції: розмір гонорару, який Клієнт сплачує Адвокатському бюро за надану в межах цього Договору правову допомогу, встановлюються в сумі 20 000 грн., що сплачується Клієнтом наступним чином: 5000 грн. протягом трьох днів з дати підписання договору; 5000 грн. протягом трьох днів з дати подання скарги до суду; 10000 грн. протягом трьох днів після відшкодування судових витрат за рахунок Білоцерківського відділу державної виконавчої служби у Білоцерківському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ).
Згідно Акту наданих послуг № 40 від 12 липня 2023 року, акт складено на підставі договору № 03-22 від 08 травня 2023 року, гонорар за надання правової допомоги з урахуванням додатку до акту - 20000 грн., загальна вартість робіт склала 20000 грн.
В додатку до Акту наданих послуг № 40 від 12 липня 2023 року наведено перелік наданих послуг та час, витрачений адвокатом, а саме: підготовка та подання до Білоцерківського відділу державної виконавчої служби у Білоцерківському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) заяви від 09 травня 2023 року про зняття арешту, накладеного на майно боржника - 2 години, аналіз судової практики та діючого законодавства, підготовка та подання до суду скарги на бездіяльність Білоцерківського відділу державної виконавчої служби у Білоцерківському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) та зобов'язання вчинити дії - 5 годин, підготовка до судового засідання та участь адвоката Гапоненка Р.І. у судовому засіданні 26 червня 2023 року у Білоцерківському міськрайонному суді Київської області при розгляді справи № 357/2938/15-ц - 2 години, прибуття, підготовка до судового засідання та безпосередня участь адвоката Гапоненка Р.І. у судовому засіданні 12 липня 2023 року у Білоцерківському міськрайонному суді Київської області при розгляді справи № 357/2938/15-ц - 4 години, всього витрачено 13 годин.
Адвокат Гапоненко Р.І. представляв інтереси ОСОБА_1 в Білоцерківському міськрайонному суді Київської області на підставі ордеру серії АА № 1301900 від 08 травня 2023 року, виданого на підставі договору № 03-22 від 08 травня 2023 року.
Отже, зазначені документи свідчать про договірні відносини між ОСОБА_1 та АБ «Гапоненко Роман і партнери» стосовно надання правової допомоги.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) зроблено висновок, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Разом із тим, ОСОБА_1 не доведено будь-яких доказів виконання сторонами додаткової угоди № 1 до договору 03-22 від 08 травня 2023 року про надання правової (правничої) допомоги від 01 червня 2023 року, якою ОСОБА_1 та АБ «Гапоненко Роман і партнери» узгодили, що розмір гонорару в сумі 20000 грн., сплачується клієнтом наступним чином: 5000 грн. протягом трьох днів з дати підписання договору, 5000 грн. протягом трьох днів з дня подання скарги до суду.
Апеляційний суд звертає увагу, що строк, погоджений сторонами для сплати ОСОБА_1 правової (правничої допомоги), який складається з 5000 грн. протягом трьох днів з дати підписання договору, 5000 грн. протягом трьох днів з дня подання скарги до суду, в загальному розмірі 10000 грн., сплив 11 травня 2023 року та 16 червня 2023 року відповідно.
З урахуванням умов додаткової угоди № 1 до договору 03-22 від 08 травня 2023 року про надання правової (правничої) допомоги від 01 червня 2023 року, наведені витрати 5000 грн. протягом трьох днів з дати підписання договору, 5000 грн. протягом трьох днів з дня подання скарги до суду вважаються такими витратами, що мали бути здійснені, а не такі, що підлягають сплаті, відтак, ОСОБА_1 мали бути подані докази здійснення такої сплати, чого ним зроблено не було, а отже не доведено реальності (дійсності) витрат на правничу допомогу в цій частині.
Також апеляційний суд враховує, що до погодженого переліку послуг правової (правничої) допомоги у даній справі сторонами віднесено заходи досудового вирішення спору, що підтверджується додатком до акту наданих послуг від 12 липня 2023 року № 40 (підготовка та подання до Білоцерківського відділу державної виконавчої служби у Білоцерківському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) заяви від 09 травня 2023 року про зняття арешту), і що такі витрати не можуть бути віднесені до витрат, пов'язаних з розглядом справи, в контексті положень ст. 133 ЦПК України.
За наведених обставин, оскільки ОСОБА_1 не було надано документальних доказів (платіжних документів) понесення витрат на правничу допомогу в загальному розмірі 10000 грн., які мали бути реально понесені ним до 16 червня 2023 року, апеляційний суд приходить до висновку про недоведеність витрат в цій частині та відсутність підстав для їх розподілу.
Разом із тим, решта 10000 грн., які підлягають сплаті ОСОБА_1 за умовами додаткової угоди № 1 до договору 03-22 від 08 травня 2023 року про надання правової (правничої) допомоги від 01 червня 2023 року протягом трьох днів після відшкодування судових витрат за рахунок Білоцерківського відділу державної виконавчої служби у Білоцерківському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), визнаються апеляційним судом доведеними витратами, підтвердженими належним чином, а тому підлягають відшкодуванню за рахунок органу державної виконавчої служби.
Апеляційний суд не вбачає підстав для зменшення розміру витрат на професійну правову (правничу) допомогу в порядку ч. 5 ст. 137 ЦПК України до 3000 грн. за клопотанням Білоцерківського відділу державної виконавчої служби у Білоцерківському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), заявленому в апеляційній скарзі на ухвалу суду першої інстанції від 27 лютого 2024 року, оскільки Відділом не надано доказів неможливості звернутися з відповідним клопотанням до суду першої інстанції, а відтак - і права заявляти таке клопотання в апеляційному суді.
Апеляційний суд враховує, що ОСОБА_1 надано належні та допустимі докази направлення копії заяви про ухвалення додаткового рішення у паперовій формі листом з описом вкладення на адресу Білоцерківського відділу державної виконавчої служби у Білоцерківському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), при цьому Відділ був обізнаний про розгляд даної заяви судом першої інстанції, позаяк направляв заяву про відкладення судового засідання, призначеного на 11 вересня 2023 року, у якому ним, зокрема, не зазначалось про відсутність у розпорядженні Відділу копії вказаної заяви.
При цьому у випадку дійсного неотримання копії заяви від ОСОБА_1 , направленої ним засобами поштового зв'язку, Відділ не був позбавлений можливості ознайомитися з матеріалами справи та/або подати до суду клопотання про направлення до Відділу копії заяви про ухвалення додаткового рішення з матеріалів справи, однак вказаною можливістю на власний розсуд не скористався.
Відповідно до ч. 4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
З огляду на викладене апеляційний суд приходить до висновку, що ухвала суду першої інстанції постановлена з порушенням норм процесуального права, яке відповідно до вимог ст. 376 ЦПК України є обов'язковою підставою для скасування судового рішення, з прийняттям нової постанови про часткове задоволення заяви про ухвалення додаткового рішення з наведених вище підстав, стягнувши з Білоцерківського відділу державної виконавчої служби у Білоцерківському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) на користь ОСОБА_1 понесені ним витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10000 грн.
Керуючись ст. 367, 374, 376, 381, 382, 389 ЦПК України, суд,
Апеляційну скаргу Білоцерківського відділу державної виконавчої служби у Білоцерківському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) задовольнити частково.
Ухвалу Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 27 лютого 2024 року скасувати та прийняти нову постанову.
Заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Гапоненка Романа Івановича про ухвалення додаткового рішення задовольнити частково.
Стягнути з Білоцерківського відділу державної виконавчої служби у Білоцерківському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (код ЄДРПОУ 34846037 Київська область, м. Біла Церква, бульвар Олександрійський, буд. 94 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати, понесені на професійну правничу (правову) допомогу, в розмірі 10 000 грн.
В іншій частині заяви представнику ОСОБА_1 - адвоката Гапоненка Романа Івановича про ухвалення додаткового рішення відмовити.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Повний текст постанови складено 04 липня 2024 року.
Головуючий: Кашперська Т.Ц.
Судді: Фінагеєв В.О.
Яворський М.А.