Справа № 759/9171/20 Головуючий у суді І інстанції Ключник А.С.
Провадження № 22-ц/824/13524/2024 Доповідач у суді ІІ інстанції Голуб С.А.
про залишення апеляційної скарги без руху
03 липня 2024 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі судді судової палати з розгляду цивільних справ Голуб С.А., розглянувши матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Святошинського районного суду міста Києва від 10 червня 2024 року у справі за скаргою ОСОБА_1 на дії/бездіяльність головного державного виконавця Дарницького районного відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Данилюк Ольги Борисівни, заінтересована особа - ОСОБА_2 ,
Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 10 червня 2024 року скаргу на дії/бездіяльність державного виконавця повернуто.
Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, 19 червня 2023 року ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Гончарука О.М. звернувся через підсистему «Електронний суд» з апеляційною скаргою, яка не відповідає вимогам статті 356 ЦПК України.
Відповідно до пункту 3 частини четвертої статті 356 ЦПК України до апеляційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Якщо апеляційна скарга подається особою, звільненою від сплати судового збору відповідно до закону, у ній зазначаються підстави звільнення від сплати судового збору (частина п'ята статті 356 ЦПК України).
Представником ОСОБА_1 - адвокатом Гончаруком О.М. в апеляційній скарзі зазначено, що на підставі пункту 13 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» ОСОБА_1 звільнений від сплати судового збору в усіх судових інстанціях, оскільки є учасником бойових дій, що підтверджується копією посвідчення серії НОМЕР_1 від 12 жовтня 2023 року.
Відповідно пункту 13 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються учасники бойових дій, постраждалі учасники Революції Гідності, Герої України - у справах, пов'язаних з порушенням їхніх прав.
Правовий статус ветеранів війни, забезпечення створення належних умов для їх життєзабезпечення та членів їх сімей, встановлені Законом України від 22 жовтня 1993 року № 3551-XII «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». У статті 22 цього ж Закону передбачено, що особи, на яких поширюється дія цього нормативного акту, отримують безоплатну правову допомогу щодо питань, пов'язаних з їх соціальним захистом, а також звільняються від судових витрат, пов'язаних з розглядом цих питань.
Перелік пільг учасникам бойових дій та особам, прирівняним до них, визначені у статті 12 цього Закону. Серед них немає права на звернення до суду зі звільненням від сплати судового збору з вимогами апеляційної скарги, подібними до тих, з якими заявник звернувся у цій справі.
Вказана правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 9 жовтня 2019 року в справі № 9901/311/19 (провадження № 11-795заі19) та неодноразово застосована Касаційним цивільним судом у складі Верховного Суду, зокрема в ухвалах від 11 листопада 2019 року в справі № 760/17314/17, від 21 листопада 2019 року в справі № 461/7915/16-ц, від 12 грудня 2019 року в справі № 522/12770/17, від 19 грудня 2019 року в справі № 760/17314/17 та інших.
У статті 129 Конституції України однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом. Наведене відповідає положенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з якою судові процедури повинні бути справедливими для всіх учасників процесу.
Європейський суд з прав людини неодноразово вказував, що положення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо зобов'язання забезпечити ефективне право доступу до суду не означає надання права на безкоштовні провадження у цивільних справах. У той же час, гарантією реалізації права на судовий захист в аспекті доступу до правосуддя є встановлення законом помірного судового збору для осіб, які звертаються до суду.
У рішенні у справі «Креуз проти Польщі» від 19 червня 2001 року Європейський суд з прав людини вказав, що інтереси справедливого здійснення правосуддя можуть виправдовувати накладення фінансових обмежень на доступ особи до суду. Положення пункту 1 статті 6 Конвенції про виконання зобов'язання забезпечити ефективне право доступу до суду не означає просто відсутність втручання, але й може вимагати вчинення позитивних дій у різноманітних формах з боку держави; не означає воно й беззастережного права на отримання безкоштовної правової допомоги з боку держави у цивільних спорах і так само це положення не означає надання права на безкоштовні провадження у цивільних справах.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою на ухвалу суду першої інстанції, якою скаргу на дії державного виконавця повернуто у справі про стягнення аліментів, що у свою чергу ніяким чином не стосується соціальних прав і гарантій скаржника як учасника бойових дій.
Враховуючи наведене, підстави для звільнення ОСОБА_1 від сплати судового збору за подання апеляційної скарги відсутні, а тому останньому необхідно сплатити судовий збір у встановленому порядку і розмірі.
Як передбачено підпунктом 9.2 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» ставка судового збору за подання фізичною особою апеляційної і касаційної скарги на ухвалу суду, заяви про приєднання до апеляційної чи касаційної скарги на ухвалу суду, становить 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Зазначене положення стосується подання апеляційних і касаційних скарг на всі без винятку ухвали суду, які підлягають оскарженню, незалежно від того, чи передбачено Законом № 3674-VI справляння судового збору за подання тих заяв, за результатами розгляду яких виносяться відповідні ухвали.
Такий висновок про правильне застосування норм права висловила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 29 травня 2018 року в справі № 915/955/15.
Розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи з розрахунку на місяць у 2024 році відповідно до вимог Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» складає 3 028,00 грн.
Відповідно до частини третьої статті 4 Закон № 3674-VI, при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Отже, за подання даної апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції ОСОБА_1 має сплатити 484,48 грн судового збору.
Апеляційна скарга повинна бути оплачена судовим збором на рахунок отримувача: UA548999980313101206080026010; код класифікації доходів бюджету: 22030101; отримувач коштів: ГУК у Солом. р-ні/Соломян. р-н, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), код банку отримувача (МФО): 899998, код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783.
Призначення платежу: *;101; код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб або реєстраційний номер облікової картки платника податків - фізичної особи; судовий збір, за скаргою ОСОБА_1 на ухвалу від 10 червня 2024 року по справі № 759/9171/20, Київський апеляційний суд.
Документи, що підтверджують сплату судового збору подаються до Київського апеляційного суду в оригіналі або належним чином засвідченні копії.
Складовою правової визначеності є передбачуваність застосування норм процесуального законодавства. Європейський суд з прав людини зауважує, що процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також про те, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (Рішення від 21 жовтня 2010 року у справі «Дія 97» проти України»).
За правилом частини другої статті 357 ЦПК України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 356 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, тому апеляційну скаргу слід залишити без руху, надавши особі, яка її подала, строк для усунення вказаних вище недоліків.
Керуючись статтями 127, 185, 354, 356, 357 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Святошинського районного суду міста Києва від 10 червня 2024 року залишити без руху та встановити строк для усунення її недоліків десять днів з моменту отримання копії даної ухвали, в іншому випадку апеляційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її постановлення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Суддя С.А. Голуб