03 липня 2024 року м. Київ
Справа №755/16136/23
Апеляційне провадження №22-ц/824/9037/2024
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача: Соколової В.В.
суддів: Мережко М.В., Поліщук Н.В.
розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Київські електромережі» на заочне рішення Дніпровського районного суду м. Києва, ухваленого під головуванням судді Савлук Т.В. 29 січня 2024 року в м. Києві, у справі за позовом Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Київські електромережі» до ОСОБА_1 про стягнення боргу за необліковану електроенергію,
У жовтні 2023 року представник позивача ПрАТ «ДТЕК Київські електромережі», звернувся до суду з вищевказаним позовом, в якому просив стягнути з ОСОБА_1 вартість за необліковану електричну енергію в розмірі 15548,64 грн та судовий збір в розмірі 2684,00 грн.
Заочним рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 29 січня 2024 року позов Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Київські електромережі» до ОСОБА_1 про стягнення боргу за необліковану електроенергію - задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Київські електромережі» заборгованість за не обліковану електричну енергію в розмірі 15548, 64 грн, та зараховано на розрахунковий рахунок № НОМЕР_1 Головного управління по м. Києву та Київській області АТ «Ощадбанк», МФО 322669, код ЄДРПОУ 41946011.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Київські електромережі» судовий збір 2684,00 грн та зараховано на рахунок НОМЕР_3 Головного управління по м. Києву та Київській області АТ «Ощадбанк», МФО 322669, ЄДРПОУ 41946011.
Рішення суду мотивовано тим, що відповідачем порушено вимоги Правил користування електричною енергією для населення, а саме: опрацювання індикатора впливу магнітного поля, встановленого на кожусі електролічильника, що підтверджується Актом про порушення №003077 від 06 березня 2023 року, внаслідок чого заборгованість за не обліковану спожиту електричну енергію станом на 01 вересня 2023 року становить 15548, 64 грн.
Відмовляючи в задоволенні вимог позивача про стягнення з відповідача на його користь витрат на правничу допомогу в загальному розмірі 5000,00 грн, суд першої інстанції виходив з відсутності правових підстав для задоволення вимог позивача в цій частині, оскільки позивачем не долучено до матеріалів позовної заяви документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордеру, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).
Не погодилось із вказаним рішення суду в частині відмови у стягненні витрат на правничу допомогу ПрАТ «ДТЕК Київські електромережі», представником товариства подано апеляційну скаргу, в якій вона вказує на те, що рішення суду в оскаржуваній частині є незаконним, необгрунтованим, ухваленим без встановлення всіх обставин справи, без дослідження поданих позивачем доказів та з порушенням норма матеріального та процесуального права і всупереч висновкам Верховного Суду про застосування норм права у подібних правовідносинах.
Представник позивача вказує на те, що судом першої інстанції неправильно було застосовано норми матеріального права, зокрема, ст. ст. 1,27,30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» та ст.ст. 137,204 ЦК України, та всупереч висновкам, викладених у постановах Верховного Суду, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.
Зазначає, що при дослідженні доказів понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу суд дійшов до передчасних висновків, зазначаючи, що представником позивача адвокатом не надано суду розрахунків витрат, інших документів, підтверджують обсяг, вартість та ціну наданих послуг або витрати адвоката, необхідні для надання правничої допомоги.
Вказує, що ними були надані належні докази про понесені ними витрати на правничу допомогу, однак судом першої інстанції вони не були належним чином досліджені, що призвело до відмови у задоволенні вимог про стягнення витрат на професійну правничу допомогу.
На підставі викладеного, просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні вимог про стягнення витрат на правничу допомогу. Змінити рішення в частині витрат на правничу допомогу та стягнути із ОСОБА_1 на користь ПрАТ «ДТЕК Київські електромережі» 5000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу та 4026,00 грн судового збору за подання апеляційної скарги.
Відповідач відзив на апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції не надав.
У порядку ч.1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Згідно з ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Заслухавши доповідь судді, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів виходить з такого.
Перш за все, слід вказати на те, що рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог позивачем не оскаржується, а тому відповідно до ч.1 ст.367 ЦПК України в апеляційному порядку перегляду не підлягає.
Представником позивача рішення суду першої інстанції оскаржується лише в частині відмови у стягненні витрат на професійну правничу допомогу, а тому суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду лише в цій частині.
Судом встановлено, що при подачі позовної заяви позивачем в позовній заяві було вказано на те, що орієнтовний попередній розрахунок на день звернення до суду складає 5000,00 грн та зазначено, що розрахунок вартості з усіма доказами буде подано у відповідності до ч.8 ст. 141 ЦПК України /а.с. 1-5/.
Також з матеріалів справи вбачається, що представником позивача було подано заяву про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу та клопотання про залучення доказів понесених судових витрат, в якій представник вказав на те, що беручи до уваги ту обставину, що розгляд справи відбувається в порядку спрощеного провадження, він вважає за доцільне вказану заяву направити до суду першої інстанції до ухвалення рішення у справі. У вказаній заяві представник позивача просив долучити до матеріалів справи докази понесених судових витрат згідно переліку доданих до клопотання документів та стягнути на користь позивача із ОСОБА_2 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5000,00 грн. /а.с. 65-67/.
На підтвердження розміру понесених витрат на професійну правничу допомогу представником позивача до заяви долучені наступні документи:
копія довіреності №72/2023 від 20 березня 2023 року, укладена між ПрАТ «ДТЕК Київські електромережі» та адвокатом Гаєвою Ю.В. на представництво інтересів Товариства в усіх органах судової системи /а.с. 68/;
копія акту надання послуг від 28 листопада 2023 року відповідно до якого замовнику надано наступні послуги: надання консультацій, роз'яснення правової позиції клієнту щодо стратегії захисту та представництва його інтересів в суді - 0,10 год; збір доказів по судовій справі, визначення засобів доказування - 1,30 год; формування платіжного доручення для сплати судового збору - 0,10 год; підготовка та подання до Дніпровського районного суду м. Києва позовної заяви про стягнення заборгованості за необліковану електричну енергію 0,30 год., всього 1,80 год. Зазначено, що фіксована вартість послуг склала 5000,00 грн /а.с.69/ .
Також представником позивача було додано до позовної заяви: копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю; копію договору про надання правової допомоги № 308-20 від 15 квітня 2020 року, укладеного між ПрАТ «ДТЕК Київські електромережі» та адвокатським об'єднанням «Перший радник», в п. 4.1 та 4.2 якого вказано на те, що вартість послуг, розмір витрат виконавця та порядок розрахунків погоджується сторонами в Додаткових угодах, що є невід'ємною частиною даного Договору Сторони домовились про встановлення погодинного порядку обчислення розміру гонорару адвокатів виконавця; Додаткова угода №2 від 30 грудня 2020 року до договору про надання правової допомоги № 308-20 від 15 квітня 2020 року; Додаткова угода №3 від 28 квітня 2021 року до договору про надання правової допомоги № 308-20 від 15 квітня 2020 року, в якій в п.п. 4.1-4.3 вказано, що ціна договору становить 500000,00 грн. Розмір гонорару, який має сплатити Клієнт, визначається згідно з Актом наданих, в якому зазначається номер справи та судова інстанція, в межах якої надавалась правова допомога. Розмір гонорару може бути змінений за згодою сторін. Вартість наданих послуг (розмір гонорару) може визначатись окремо у кожній справі та кожній судовій інстанції про що складається відповідний Акт наданих послуг; Додаткова угода №4 від 24 грудня 2021 року до договору про надання правової допомоги № 308-20 від 15 квітня 2020 року та Додаткова угода №6 від 19 грудня 2022 року до договору про надання правової допомоги № 308-20 від 15 квітня 2020 року, якої, зокрема, продовжили строк дії договору до 31 грудня 2023 року /а.с. 8,9, 13-17/.
Відмовляючи в задоволенні вимог про стягнення з відповідача на його користь витрат на правничу допомогу в загальному розмірі 5000,00 грн, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не долучено до матеріалів позовної заяви документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордеру, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).
Положеннями ст. 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Згідно зі ст. 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги.
Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п.12 ч.3 ст. 2 ЦПК України).
Згідно із ч.ч. 1,2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката (крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави) підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст.137 ЦПК України).
Відповідно до ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Згідно із ч. 5 ст. 137 ЦПК України у разі недотримання вищезазначених вимог щодо співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (ч. 8 ст.141 ЦПК України).
Відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд, зокрема, враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (в актуальній редакції далі - Закон про адвокатуру) договір про надання правничої допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правничої допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правничої допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Адвокатська діяльність - незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту (п. 2 ч. 1 ст. 1 вказаного Закону).
Інші види правничої допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні (п. 9 ч. 1 ст. 1 вказаного Закону).
Частина 1 ст. 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» передбачає, що до невичерпного переліку видів адвокатської діяльності віднесені: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності, зокрема, фізичних осіб (згідно із пунктом 1); складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру (пункт 2); представництво інтересів, зокрема, фізичних осіб у судах під час здійснення цивільного судочинства (відповідно до пункту 6).
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правничої допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст. 30 цього Закону).
Втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень частини п'ятої статті 137 ЦПК можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях статті 627 ЦК України (постанову Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21, пункт 128).
Два підходи до порядку обчислення гонорару адвоката (фіксований розмір, погодинна оплата), передбачені статтею 30 Закону про адвокатуру, відрізняються у наступному - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв. Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку (постанову Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21, пункти 129-133).
Витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (п.1 ч. 2 ст. 137 ЦПК України).
Аналогічну правову позицію викладено Верховним Судом у складі Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у постановах: від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, від 22 січня 2021 року у справі № 925/1137/19, Верховним Судом у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постановах: від 02 грудня 2020 року у справі № 317/1209/19 (провадження № 61-21442св19), від 12 лютого 2020 року в справі № 648/1102/19 (провадження № 61-22131св19), від 03 лютого 2021 року у справі № 554/2586/16-ц (провадження № 61-21197св19), від 17 лютого 2021 року у справі № 753/1203/18 (провадження № 61-44217св18).
З наведених обставин вбачається, що сторони в Договорі про надання правової допомоги № 308-20 від 15 квітня 2020 року та в Додатковій угоді №3 від 28 квітня 2021 року, визначили, що розмір гонорару, який має сплатити Клієнт, визначається згідно з Актом наданих послуг, в якому зазначається номер справи та судова інстанція, в межах якої надавалась правова допомога.
Представником позивача до заяви про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу та клопотання про залучення доказів понесених судових витрат було долучено докази на підтвердження обсягу наданих правничих послуг, виконаних робіт та їх вартість, які зазначені в Акті надання послуг від 28 листопада 2023 року. В акті надання послуг від 28 листопада 2023 року також вказано про те, що на замовлення клієнта виконавцем надано професійну правничу допомогу в рамках справи №755/16136/23, яка знаходиться на розгляді в Дніпровському районному суді м. Києва та зазначено, що фіксована вартість послуг склала 5000,00 грн.
За наслідками розгляду справи позовні вимоги позивача були задоволені судом першої інстанції в повному обсязі, а тому позивач має право на стягнення з відповідача на його користь понесених ним витрат на професійну правничу допомогу в заявленому ним розмірі.
Розмір судових витрат підтверджений позивачем належним чином і заява про ці витрати здійснена в порядку визначеному процесуальним законом, стороною відповідача не подано заяву про зменшення суми цих витрат, а тому колегія суддів приходить до висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача суми судових витрат за надання професійної правничої допомоги в заявленому відповідачем розмірі 5000,00 грн, що становить фіксований розмір гонорару адвоката.
Також слід зазначити, що втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень ч. 5 ст. 137 ЦПК можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору.
Висновки суду першої інстанції про те, що в матеріалах справи відсутня квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, що стало підставою для відмови у стягненні витрат на професійну правничу допомогу, суд апеляційної інстанції вважає безпідставними, оскільки витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено.
За таких обставин суд першої інстанції зробив помилковий висновок про відсутність підстав для стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу, які понесені позивачем.
Отже, доводи наведені в апеляційній скарзі знайшли своє підтвердження.
Відтак, апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції в частині відмови у стягненні витрат на професійну правничу допомогу - підлягає скасуванню, з ухваленням в цій частині нового судового рішення про задоволення вказаних вимог.
Згідно з частиною 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
В апеляційній скарзі представник позивача просить стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір за подачу апеляційної скарги в розмірі 4026,00 грн.
Апеляційний суд здійснив перегляд рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні вимог позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу.
В постанові Верховного Суду від 20 грудня 2019 року у справі №240/6150/18 (провадження № К/9901/21650/19) зроблено висновок про те, що вимоги про розподіл судових витрат не відносяться до позовних та не впливають на розмір ставки судового збору, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви, а також враховуючи, що розмір судового збору за подання скарги на рішення суду залежить від суми судового збору, що підлягав сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги (крім оскарження ухвали суду з процесуальних питань), тому немає й підстав вимагати сплати судового збору за подання апеляційної або касаційної скарги на додаткове рішення (додаткову постанову) суду щодо розподілу судових витрат.
З врахуванням наведеного суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для стягнення судового збору за подачу апеляційної скарги, оскільки за подачу апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції в частині оскарження судових витрат судовий збір не сплачується.
Разом з цим, представник позивача не позбавлений можливості звернутись до суду із заявою про повернення судового збору в порядку передбаченому ст. 7 Закону України «Про судовий збір».
Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 381- 384 ЦПК України, суд апеляційної інстанції
Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Київські електромережі» - задовольнити.
Рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 29 січня 2024 року в частині відмови в у задоволенні вимог про стягнення витрат на професійну правничу допомогу - скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення про задоволення вказаних вимог.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Київські електромережі» витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн.
Позивач: Приватне акціонерне товариство «ДТЕК Київські електромережі» (04080, м. Київ, вул. Новокостянтинівська, 20, ЄДРПОУ 41946011).
Відповідач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ).
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків передбачених п.2 ч.3 ст. 389 ЦПК України.
Суддя-доповідач: В.В. Соколова
Судді: М.В. Мережко
Н.В. Поліщук