26 червня 2024 року місто Київ
справа № 760/857/22
провадження №22-ц/824/7374/2024
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача - Шкоріної О.І., суддів - Мазурик О.Ф., Стрижеуса А.М., за участю секретаря судового засідання - Височанської Н.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Києві апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1
на рішення Солом'янського районного суду м.Києва від 30 червня 2023 року, ухвалене у складі судді Козленко Г.О.,
у справі за заявою Військової частини НОМЕР_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_1 , Броварський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Броварському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції про оголошення військовослужбовця померлим,-
У грудні 2021 року Військова частина НОМЕР_1 звернулася до суду з заявою про оголошення військовослужбовця померлим.
Свої вимоги заявник обґрунтовував тим, що молодший сержант ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , смт.Калита, Броварський район, Київська область, є військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 з 9 жовтня 2013 року по день звернення заявника до суду.
9 жовтня 2013 року громадянин України ОСОБА_2 уклав з військовою частиною НОМЕР_1 контракт про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України та наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 9 жовтня 2013 року № 197 (по стройовій частині) був зарахований до списків військової частини і призначений на посаду водія автомобільного взводу роти забезпечення.
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 5 травня 2014 року № 89 військовослужбовець ОСОБА_2 був призначений на посаду командира відділення автомобільного взводу роти забезпечення.
Заявник вказав, що 9 лютого 2015 року молодший солдат ОСОБА_2 під час виконання завдання у районі проведення Антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей, потрапив у засідку організовану учасниками незаконних збройних формувань.
До військової частини НОМЕР_2 надійшов витяг із наказу Першого заступника керівника Антитерористичного Центру при Службі безпеки України (по стройовій частині) від 20 лютого 2015 року № 51 молодшого сержанта ОСОБА_2 , командира відділення автомобільного взводу роти забезпечення 330 центрального вузла фельд'єгерсько-поштового зв'язку, який зник безвісти (відсутні більше десяти днів) з 9 лютого 2015 року виключено зі складу сил та засобів, які залучаються та беруть безпосередню участь в Антитерористичній операції на території Донецької та Луганської областей, забезпечення її проведення.
З метою проведення розшуку військовослужбовців, командування військової частини НОМЕР_1 звернулося до волонтерської організації «Офіцерський корпус». Протягом лютого місяця волонтерами проводились заходи по розшуку особового складу екіпажу військової частини НОМЕР_1 .
3 березня 2015 року до військової частини НОМЕР_1 надійшло повідомлення з волонтерської організації «Офіцеський корпус» про те, що знайшли тіла, які підходили під описи полковника ОСОБА_3 , майора ОСОБА_4 та молодшого сержанта ОСОБА_2 .
Тіло, яке підходило під опис молодшого сержанта ОСОБА_2 не було впізнано батьками (рідними) та поховано під номером 263л, як невідомий.
У відповідях на звернення військової частини НОМЕР_1 , Штаб Антитерористичного центру при Службі безпеки України, ГО «Українська Гельсінська спілка з прав людини», Міжвідомчий центр допомоги громадянам у питаннях звільнення полонених, заручників та віднайдення зниклих безвісти повідомили, що військовослужбовець Збройних Сил України ОСОБА_2 значиться як загиблий.
З 9 лютого 2015 року молодший сержант ОСОБА_2 перебуває у списках особового складу військової частини НОМЕР_1 , а тому його грошове забезпечення, включаючи надбавки, доплати, підвищення, та премії, отримують члени його сім'ї. За період з лютого 2015 року по грудень 2021 року військовою частиною НОМЕР_1 нараховано та сплачено батькам (рідним) ОСОБА_2 1626551,62 грн.
Військовій частині НОМЕР_1 необхідно оголосити молодшого сержанта ОСОБА_2 померлим з метою: розірвання (припинення) дії контракту про проходження ним військової служби у ЗСУ; припинення йому всіх грошових виплат (грошового забезпечення), включаючи всіх щорічних, додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премії.
Рішенням Солом'янського районного суду м.Києва від 30 червня 2023 року у задоволенні заяви Військової частини НОМЕР_1 відмовлено.
Не погоджуючись з зазначеним рішенням, військова частина подала апеляційну скаргу, в який просила рішення суду першої інстанції скасувати і ухвалити нове судове рішення, яким заяву задовольнити. Оскаржуване рішення військова частина НОМЕР_1 вважає незаконним, необґрунтованим, оскільки судом першої інстанції неправильно установлено обставини, які мають значення для справи, внаслідок невірної оцінки судом наданих заявником доказів, та порушення норм матеріального права.
Заявник звертає увагу суду на те, що з моменту події 9 лютого 2015 року на момент розгляду справи судом першої інстанції пройшло більше шести місяців, а також вказана подія відбулася до введення Указом Президента України від 24 лютого 2022 року воєнного стану на території України.
Судом першої інстанції не проаналізовано, не досліджено та не спростовано всі наведені у заяві про оголошення військовослужбовця ОСОБА_2 померлим обставини, які підтверджують юридичне припущення смерті останнього.
Також судом не використано можливості щодо збирання доказів, передбачених приписами ч.2 ст.294 ЦПК України.
У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 просить залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
В судове засідання представник Броварського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Броварському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) не з'явився, про день, місце і час розгляду справи повідомлений шляхом направлення судового повідомлення до електронного кабінету.
В судовому засіданні представник військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_5 апеляційну скаргу підтримав і просив її задовольнити.
ОСОБА_1 (мати ОСОБА_2 ) проти задоволення апеляційної скарги заперечувала. В судовому засіданні пояснила, що вона є потерпілою у кримінальному провадженні за фактом посягання на життя військовослужбовця ОСОБА_2 , у неї були відібрані зразки ДНК для проведення експерти, з висновками якої вона не згодна, відмовляється від проведення впізнання тіла. Також ОСОБА_1 пояснила, що вона отримує замість сина грошові кошти від військової частини , і згодна від них відмовитися як тільки знайдуть її сина. В судових дебатах просила рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Заслухавши доповідь судді Шкоріної О.І., вислухавши пояснення осіб, які з'явилися в судове засідання, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого у справі рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції дійшов наступного.
Судом установлено, що ОСОБА_2 з 9 жовтня 2013 року на підставі Контракту про проходження військової служби у Збройних силах України розпочав проходження у військовій частині НОМЕР_1 на посаді водія автомобільного взводу роти забезпечення.
На підставі наказу №21 від 3 лютого 2015 року ОСОБА_2 разом з іншими особами був направлений у відрядження за круговим маршрутом Київ, Краматорськ, Маріуполь, Краматорськ, Київ.
Згідно з наказом №35 першого заступника керівника Антитерористичного центру при Службі безпеки України молодший сержант ОСОБА_2 4 лютого 2015 року прибув до складу сил та засобів, які залучаються та беруть участь в Антитерористичній операції на території Донецької та Луганської областей (місто Краматорськ), з метою виконання службових (бойових) завдань.
На підставі бойового розпорядження начальника штабу першого заступника керівника Антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей №1684ог/дск від 9 лютого 2015 року, екіпаж фельд'єгерсько-поштового зв'язку автомобіля УАЗ -3151 в/н НОМЕР_3 , у складі якого перебував і ОСОБА_2 , вибув для здійснення доставки майна зв'язку маршрутом: - Краматорськ - Дебальцеве та у зворотному напрямку.
19 лютого 2015 року військову частину НОМЕР_1 було повідомлено листом Головного управління зв'язку та інформаційних систем Генерального штабу ЗСУ № 308/16/1131 від 19 лютого 2015 року, що відповідно до бойового донесення зі зв'язку штабу Антитерористичної операції № Д22/дск за 10 лютого 2015 року, яке надійшло до Головного управління зв'язку та інформаційних систем Генерального штабу Збройних Сил України у п.5 зазначено, що з 09 лютого 2015 року за непідтвердженими даними невідомо місцезнаходження у тому числі і ОСОБА_2 .
Штабом Антитерористичного центру при СБУ було надано відповідь від 23 вересня 2016 року про те, що за інформацією, яка надійшла до Об'єднаного центру з координації пошуку, звільнення незаконного позбавлених волі осіб, заручників та встановлення місцезнаходження безвісті зниклих в районі проведення антитерористичної операції, військовослужбовець ОСОБА_2 значиться як загиблий.
Відповідно до листа Калитянської селищої ради виконавчого комітету від 18 жовтня 2016 року місцеперебування ОСОБА_2 в період з 9 лютого 2015 року та по теперішній час невідомо.
За відповіддю Штабу Антитерористичного центру при Службі Безпеки України від 5 квітня 2018 року згідно з інформацією, яка надійшла до Об'єднаного центру з координації пошуку, звільнення незаконно позбавлених волі осіб, заручників та встановлення місцезнаходження безвісті зниклих в районі проведення антитерористичної операції, від залучених до проведення антитерористичної операції суб'єктів боротьби з тероризмом військовослужбовець ОСОБА_2 значиться як загиблий в обліку військовослужбовців та цивільних осіб, які були протиправно позбавлені волі або зникли безвісті в районі проведення антитерористичної операції.
Згідно з листом ГС «Українська Гельсінська спілка з прав людини» від 26 лютого 2018 року наявна інформація про загиблого ОСОБА_2 з відкритих джерел сайту «ІнфорНапалм», що даний військовослужбовець ідентифікований по ДНК та визнаний загиблим слідчими органами про що було складено відповідну постанову. Місце поховання: АДРЕСА_1 (поховання №253б).
Відповідно до листа Калитянської селищної ради виконавчого комітету від 29 березня 2018 року місцеперебування ОСОБА_2 в період з 9 лютого 2015 року та по теперішній час невідомо.
Згідно з відповіддю Міністерства закордонних справ від 23 квітня 2018 року, починаючи з 9 лютого 2015 року та по теперішній час ОСОБА_2 до дипломатичної та консульських установ України в РФ не звертався та інформації щодо затримання зазначеної особи від компетентних органів РФ до зазначених установ України не надходило.
Згідно з відповіддю Штабу антитерористичного Центру при СБУ від 19 березня 2019 року ОСОБА_2 значиться як загиблий в обліку військовослужбовців та цивільних осіб, що були протиправно позбавлені волі або зникли безвісти на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях.
У 2021 році заявником було здійснено повторні запити до вищезазначених установ, на що були надані аналогічні відповіді.
Листом СВ 2 управління ГУ СБУ в Донецькій та Луганській областях від 23 листопада 2021 року заявнику було відмовлено у наданні копій завірених належним чином комісійної судово-медичної експертизи № 33 ексгумованого трупа № 263/л, встановленого як ОСОБА_2 ,, у зв'язку з тим, що військова частина НОМЕР_1 не є стороною у кримінальному провадженні.
Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні заяви про оголошення ОСОБА_2 померлим, суд першої інстанції виходив із того, що оголошення військовослужбовця померлим до спливу законодавчо встановленого шестимісячного строку від дня закінчення воєнних дій суперечить вимогам ч.2 ст.46 ЦК України. Оскільки станом на день розгляду справи воєнні дії не закінчені, відлік встановленого шестимісячного строку відповідно ще не розпочався, у зв'язку із чим звернення заявника до суду із заявою про оголошення фізичної особи померлою є передчасним. Крім того, суд вважав, що з наданих суду документів неможливо достовірно встановити факт смерті ОСОБА_2 .
Проте, з такими висновками суду першої інстанції погодитись не можна, виходячи з наступного.
Згідно з ч.1 ст.15, ч.1 ст.16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до ч.1 ст.293 ЦПК України окреме провадження- це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Згідно з п.3 ч.2 ст.293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про визнання фізичної особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою.
Відповідно до ч.1 ст.306 ЦПК України у заяві про визнання фізичної особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою повинно бути зазначено: для якої мети необхідно заявникові визнати фізичну особу безвісно відсутньою або оголосити її померлою; обставини, що підтверджують безвісну відсутність фізичної особи, або обставини, що загрожували смертю фізичній особі, яка пропала безвісти, або обставини, що дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку.
Фізична особа, яка пропала безвісти у зв'язку з воєнними діями, збройним конфліктом, може бути оголошена судом померлою після спливу двох років від дня закінчення воєнних дій. З урахуванням конкретних обставин справи суд може оголосити фізичну особу померлою і до спливу цього строку, але не раніше спливу шести місяців. Фізична особа оголошується померлою від дня набрання законної сили рішенням суду про це. Фізична особа, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави припустити її загибель від певного нещасного випадку або у зв'язку з воєнними діями, збройним конфліктом, може бути оголошена померлою від дня її вірогідної смерті ( ч.ч.2, 3 ст.46 ЦК України).
Верховний Суд у постанові від 31 травня 2023 року у справі № 177/11/20 зазначив, що суд оголошує фізичну особу померлою у судовому порядку у разі встановлення обставин, зазначених у ч.2 ст.46 ЦК України, на підставі яких суд робить вірогідне припущення про смерть громадянина, коли немає доказів про факт його смерті.
Отже, громадянин може бути оголошений в судовому порядку померлим у разі встановлення обставин, на підставі яких суд робить вірогідне припущення про смерть громадянина.
Установлено, що молодший сержант військової служби за контрактом ОСОБА_2 , командир відділення автомобільного взводу роти забезпечення, вибув у відрядження за круговим маршрутом Київ- Краматорськ -Маріуполь - Краматорськ - Київ з 3 лютого 2015 року для нарощування сил та засобів, які беруть участь у проведенні антитерористичної операції та виконання службових (бойових) завдань, що слідує із витягу із наказу №21 від 3 лютого 2015 року Тво командира військової частини НОМЕР_1 .
Згідно з витягу із наказу Першого заступника керівника Антитерористичного Центру при Службі безпеки України (по стройовій частині) № 35 від 4 лютого 2015 року молодший сержант ОСОБА_2 , командир відділення автомобільного взводу роти забезпечення, прибув до складу сил та засобів, які залучаються та беруть участь в Антитерористичній операції на території Донецької та Луганської областей, забезпеченні її проведення, з метою виконання службових (бойових) завдань.
Із Акту службового розслідування за фактом загибелі командира військової частини НОМЕР_1 полковника ОСОБА_3 та заступника командира військової частини НОМЕР_1 з виховної роботи майора ОСОБА_4 слідує, що: «згідно з бойовим розпорядженням начальника штабу - першого заступника керівника антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей від 9 лютого 2015 року № 1684 ог/дск, екіпаж машини фельд'єгерсько-поштового зв'язку УАЗ - 3151 в/н НОМЕР_3 у складі: старшого екіпажу полковника ОСОБА_3 , стрільця-охоронця майора ОСОБА_4 , та водія молодшого сержанта ОСОБА_2 близько 11.00 9 лютого 2015 року вибув для забезпечення доставки майна зв'язку за маршрутом: Краматорськ - Дебальцеве та у зворотному напрямку.
Після виявлення факту неприбуття зазначеного транспортного засобу до місця призначення та інформації про можливе блокування автомобільного шляху ОСОБА_6 підрозділами сепаратистів, починаючи з 16-00 9 лютого 2015 року начальником відділу зв'язку та АСУ полковником ОСОБА_7 та іншими офіцерами за його вказівками неодноразово здійснювались спроби зв'язатися з військовослужбовцями по засобам мобільного зв'язку, але без успішного результату.
Приблизно о 9 год. 10 лютого 2015 року начальником відділу зв'язку та АСУ полковником ОСОБА_7 було передано інформацію представникам військової частини НОМЕР_4 та представникам Спільного координаційного центру про зникнення військовослужбовців військової частини НОМЕР_1 .
Близько 12.00 10 лютого 2015 року з неофіційних джерел (мережі інтернет) стало відомо, що можливо зниклі військовослужбовці потрапили у засідку сепаратистів у районі селища Логвіново, та про можливу загибель полковника ОСОБА_3 ».
З наказу Першого заступника керівника Антитерористичного Центру при Службі безпеки України (по стройовій частині) № 51 від 20 лютого 2015 року, повідомлень Штабу Антитерористичного центру при Службі безпеки України від 23 вересня 2016 року № 33/8-10114, від 5 квітня 2018 року № 33/8 -3066, від 19 березня 2019 року № 33/8-2178, повідомлень ГО «Українська Гельсінська спілка з прав людини» від 26 березня 2018 року, від 30 вересня 2021 року підтверджено, що ОСОБА_2 значиться як загиблий в обліку військовослужбовців та цивільних осіб, які були протиправно позбавлені волі або зникли безвісти в районі проведення антитерористичної операції.
З листів виконавчого комітету Калитянської селищної ради від 18 жовтня 2016 року , від 29 березня 2018 року та відділу «Центр надання адміністративних послуг» виконавчого комітету Калитянської селищної ради від 20 серпня 2021 року, встановлено, що місце перебування гр. ОСОБА_2 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 в період з 9 лютого 2015 року по теперішній час невідомо (а.с.51 59, 81).
ГО «Українська Гельсінська спілка з прав людини» на запит військової частини НОМЕР_1 стосовно молодшого сержанта ОСОБА_2 повідомила, що в базі даних Центру Документування зберігається інформація з відкритих джерел і містить наступне: 1.Дата і місце народження: ІНФОРМАЦІЯ_2 , смт.Калита, Броварський район, Київська область. 2. Дата і місце загибелі: ІНФОРМАЦІЯ_3 с.Логвинове, Бахмутський район, Донецька область. 3. Зник безвісти 9 лютого 2015 року коли виїхавши на УАЗі в Дебальцеве попав під обстріл поблизу села Логвинове у верхній частині «дебальцевського виступу» на трасі між м.Дебальцеве і м.Артемівськ (Донецька область). В УАЗі також знаходились полковник ОСОБА_8 (загинув), підполковник ОСОБА_9 (загинув), підполковник ОСОБА_10 (загинув) та полковник ОСОБА_11 (загинув). Ідентифікований по ДНК та визнаний загиблим слідчими органами, про що складено відповідну постанову. 4.Мсіце поховання: м.Дніпропетровськ, Краснопільське кладовище № поховання 253б.5. Повністю ідентифікований по ДНК як молодший сержант ОСОБА_2 ( а.с.83).
Верховний Суду у постанові від 29 січня 2020 року у справі № 154/2135/17 виснував, що виходячи зі змісту положень статей 43,46 ЦК України, статей 305, 306 ЦПК України, у випадку, якщо особа, яка несла військову службу, пропала безвісти у зв'язку з воєнними діями, зокрема внаслідок вогневого впливу незаконних збройних формувань під час проведення антитерористичної операції (операції об'єднаних сил), такі обставини можуть виступати підставою для оголошення судом особи померлою на підставі частини другої статті 46 ЦК України.
Встановивши, що військовослужбовець ОСОБА_2 9 лютого 2015 року під час проведення антитерористичної операції пропав безвісти за обставин, що загрожували йому смертю, зокрема під час потрапляння у засідку в районі населеного пункту Логвиново Донецької області організовану учасниками незаконних збройних формувань, до сьогодні немає відомостей щодо місця його перебування як за місцем його постійного проживання, так і за місцем проходження служби Військова частина НОМЕР_1 , суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для задоволення заяви військової частини НОМЕР_1 про оголошення ОСОБА_2 померлим.
Висновок суду першої інстанції про те, що з наданих документів неможливо достовірно встановити факт смерті ОСОБА_2 є безпідставним, оскільки оголошення громадянина померлим можливе у разі встановлення обставин, на підставі яких суд робить вірогідне припущення про смерть громадянина, і відповідно встановлення факту смерті не входить до предмету доказування у цій справі.
Особливістю цієї категорії справ (оголошення громадянина померлим) є те, що висновок суду про оголошення громадянина померлим ґрунтується на юридичному припущенні смерті особи.
Встановлені обставини, про які зазначено раніше, дають підстави припустити про смерть військовослужбоця ОСОБА_2 .
Висновок суду першої інстанції про те, що звернення заявника до суду з заявою про оголошення ОСОБА_2 є передчасним, оскільки воєнні дії не закінчені і відлік встановленого шестимісячного строку відповідно ще не розпочався, є необґрунтованим, оскільки ОСОБА_2 брав участь в Антитерористичній операції.
Відповідно до ст.1 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» період проведення антитерористичної операції - час між датою набрання чинності Указом Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.
Згідно з Указом Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 30 квітня 2018 року «Про широкомасштабну антитерористичну операцію в Донецькій та Луганській областях» № 116/2018, змінено формат проведення АТО.
Військова частина № НОМЕР_1 звернулася з цією заявою до суду у грудні 2021 року, тобто після спливу трьох років після закінчення АТО.
За таких обставин наявні підстави для оголошення ОСОБА_2 померлим відповідно до статті 46 ЦК України, оскільки після закінчення Антитерористичної операції шість місяців сплинули.
Враховуючи, що висновки суду першої інстанції не відповідають встановленим обставинам, суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права, наявні, визначені ст.376 ЦПК України підстави для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового судового рішення про задоволення заяви Військової частини НОМЕР_1 .
Керуючись ст. ст. 259, 268, 367, 374, 376, 381-384, 390 ЦПК України, суд,-
Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 задовольнити.
Рішення Солом'янського районного суду м.Києва від 30 червня 2023 року скасувати і ухвалити нове судове рішення наступного змісту.
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце народження: смт.Калита, Броварський район, Київська область, оголосити померлим з дня набрання законної сили рішенням суду.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Постанова складена 4 липня 2024 року.
Суддя-доповідач: О.І. Шкоріна
Судді: О.Ф. Мазурик
А.М. Стрижеус